Київська книжкова графіка кінця 50-х — початку 70-х років ХХ століття. Тенденції розвитку, стилістика, майстри : Киевская книжная графика конца 50-х - начале 70-х годов ХХ века. Тенденции развития, стилистика, мастера

Краткое содержание

У вступі дається характеристика об`єкта дослідження. Графіка кінця 50-х — початку 70-х рр. — надзвичайно яскраве явище в українському мистецтві ХХ століття. За кількістю нових надбань і нових імен його можна, мабуть, зіставити лише з періодом 1917 — 1932 рр. Саме в цей час розпочинається активна творча діяльність С. Адамовича, Г. Якутовича, О. Данченка, О. Губарєва, Г. Малакова, Г. Гавриленка, В. Куткіна та інших. Кожен з цих художників — неповторна особистість. Разом з тим їхнє мистецтво було частиною єдиного процесу, який дістав назву «відлиги» і відбився у творчості всіх митців-шестдесятників. З усіх явищ цього складного, але надзвичайно плідного періоду графіка найбільше змикається з так званою «поетичною школою», або «поетичною хвилею», кіно.

     Художники вказаного періоду сформували нову графічну мову. Її характерними ознаками стали енергійний, лаконічний штрих, підкреслено декоративне розуміння кольору, особливе ставлення до простору аркуша. Молоді українські графіки рішуче відмовилися від «живописних» технік, характерних для попереднього періоду (літографія, малюнок тушшю з подальшою «розмивкою»), обережно ставилися до офорта і його різновидів. Надзвичайної популярності набув лінорит. З`явилося чимало цікавих станкових робіт, але в цілому кінець 50-х — початок 70-х рр. — це період розквіту книжкової графіки. Молоді українські художники створювали не просто серії ілюстрацій, а справжні книжкові ансамблі. Інтерес до книги був тісно пов`язаний з потягом до синтезу мистецтв, прагненням відчути загальний «великий стиль» епохи. Сферою реалізації цих пошуків, вельми характерних для вказаного періоду, стала книга, а також театр і кіно (фільми «поетичної хвилі»). Особливістю графіки кінця 50-х — початку 70-х рр. став також надзвичайно гострий інтерес її створювачів до української історії, народного побуту і мистецтва. Невичерпним джерелом натхнення для молодих художників стали Карпати. Захоплення митців, звичайно, знаходили відображення в їхніх творах — як у тематиці, так і в стилістиці.

     Матеріалом дисертаційного дослідження є графіка київських митців. Саме в столиці України з кінця 50-х рр. зосереджуються провідні майстри книжкового мистецтва. У Києві в цей час працюють С. Адамович, Г. Якутович, О. Данченко, О. Губарєв, А. Базилевич, І. Селіванов, В. Куткін, Г. Малаков, Г. Зубковський, Н. Лопухова, творчість яких і стала об`єктом вивчення.

     Історіографія дослідження міститься в першому розділі дисертації. Українська графіка кінця 50-х — початку 70-х рр., як станкова, так і книжкова, досить добре досліджена вітчизняними мистецтвознавцями. Фахівці звертають увагу на те, що українська графіка повоєнного часу відзначалася бурхливим розвитком і значними творчими досягненнями. Причини її розквіту саме в цей час пояснюють по-різному, але обов`язково згадують про важливі зміни політичної ситуації в Україні. Дослідники звертають також увагу на появу великої кількості нових імен. Але ніким з науковців українська графіка кінця 50-х — початку 70-х рр. не розглядалася поки як цілісне явище, яке мало свої етапи формування і розвитку.