УКРАЇНСЬКІ ХУДОЖНІ СВІТИЛЬНИКИ XVI – XX CТ. В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО МИСТЕЦТВА ОСВІТЛЮВАЛЬНИХ ПРИЛАДІВ (історія, типологія, художні особливості)

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!
Сработали прекрасно, нервы железные. На хамство и угрозы отреагировали адекватно и с пониманием. Можете пользоваться услугами сайта.


Название:
УКРАЇНСЬКІ ХУДОЖНІ СВІТИЛЬНИКИ XVI – XX CТ. В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО МИСТЕЦТВА ОСВІТЛЮВАЛЬНИХ ПРИЛАДІВ (історія, типологія, художні особливості)
Альтернативное Название: УКРАИНСКИЕ ХУДОЖЕСТВЕННЫЕ светильники XVI - XX в. В контексте европейской ИСКУССТВА осветительных приборов (история, типология, художественные особенности)
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет, часові рамки, наукову новизну, практичне значення і характер апробації.


У першому розділі “Історіографія, методика та джерела дослідження” здійснено критичний огляд літератури за темою дисертації, зазначено використані методи дослідження, показано джерелознавчу базу роботи.


В українській мистецтвознавчій науці перші розпочали дослідження теми металевих освітлювальних приладів у контексті художнього металу Л.В.Долинський [2] та П.М.Жолтовський [3,4,5,6,7,8]. Вони цілком логічно виділили основні групи світильників за функціональними та конструктивними ознаками. Жолтовський П.М. також розглядає генетичні та історичні питання, трактує металеві світильники як твори українського декоративного мистецтва зі своєрідною європейською стилістикою. Окремі згадки про коштовні свічники, лампади та їх майстрів містить книга М.Петренка “Українське золототарство”[9]. Відомості про керамічні свічники знаходимо в книгах К.Матейко [10], Ю.Лащука [11,12], П.Мусієнка  [13], О.Слободяна [14].


Важлива інформації про дерев’яні світильники, які майстри переважно виконували для церков і панських інтер’єрів, є у працях А.Будзана [16,17,18], М.Моздира[21,22], О.Тищенка [20], М.Станкевича [33,34]. Про мистецьку виразність гуцульських і покутських трійць, лемківських свічників виззначають статті А.Цибка [23], І.Гречка [24], О.Романіва [25], І.Івахнюка [26], Р.Одрехівського [28] та дисертаційні дослідження М.Гнатюка [29], Б.Бойчука [30], Ю.Юсипчука [31], А.Клімашевського [32]. Один з перших вивчає європейські освітлювальні прилади австрійський вчений Л.Бенеш [34]. В ілюстративній частині він представляє різні типи кованих, металевих і точених свічників, прилади для закріплення скалки-лучини тощо. Характер російської освітлювальної арматури розкривають А.Дамський, К.Соловйов, А.Черв’якова, С.Рязанцева, Є.Рачук, Н.Беленцева та ін. Стислий виклад історії олійної лампи дає польський дослідник Й.Голубець [42,43].


Короткі відомості про розвиток і художні особливості європейських освітлювальних приладів можна почерпнути з праць М.Іннес [53], Р.Коч і К.Лонс [54], Д.Стара [55]. З погляду дизайну світильників ХХ ст. актуальною є праця Ж.Гасіо-Таламбо [60], В.Даниленка [92].


Таким чином, аналіз ступеня дослідженості теми дає право стверджувати, що дотепер немає в українському мистецтвознавстві узагальнюючої праці,  у котрій розглядались би світильники як феномен мистецтва. Трапляються  лише відомості про твори-світильники, які виготовлені з художнього металу, дерева, кераміки чи скла. Відсутня фундаментальна праця про європейські художні світильники, що робить наше дослідження не тільки актуальним, а й пріоритетним.


Методологічною основою у процесі роботи над темою послужили принципи історизму, типології та системності. Кожне завдання дисертації вимагало відповідних методів дослідження. У роботі наводяться приклади про застосування конкретних методів (порівняльного, типологічного, мистецтвознавчого аналізу тощо). У загальнотеоретичному мистецькому, аспектах осмислення проблем автор ґрунтується на дослідження українських і зарубіжних вчених: М.Драгана, П.Жолтовського, В.Січинського, О. Боднара, Т.Кари-Васильєвої, М.Селівачова, М.Станкевича, О.Федорука, А.Блаховського, Й.Грабовського, М. Некрасової, Є.Сахути, К.Соловйова та інших.


Джерельною базою для дослідження послужили твори, які зберігаються в Музеї етнографії та художнього промислу, Національному музеї у Львові, Національному музеї історії України, Державному музеї українського народного декоративного мистецтва, Тернопільському краєзнавчому музеї, Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини і Покуття, асортиментного кабінету Тернопільської фірми “Ватра-Шредер”.


У другому розділі “Розвиток освітлювальних приладів Європи” розглянуто основні історичні процеси розвитку освітлювальних приладів Стародавнього світу, античної Греції і Риму, країн середньовічної Європи. Проаналізовані основні стилістичні відміни художніх світильників періоду готики, ренесансу, бароко, рококо, класицизму і модерну; функціональні та конструктивні засади дизайну електросвітильників.


 Висловлюється припущення про появу перших освітлювальних приладів у неоліті з використанням постійного житла. Наводяться приклади найпростіших олійних ламп у Стародавньому Єгипті (3-2 тис. до н. е.). Вірогідно, що трипільці на території України користувалися кам’яними і керамічними світильниками. Розглядаються освітлювальні прилади Кріто-Мікенської культури, античної Греції і Риму (світильники фігурного характеру, бронзові канделябри, круглі і багатокутні ліхтарі); лампадофори Візантії. Підкреслюється, що на розвиток західноєвропейських освітлювальних приладів вплинули єгипетські, давньоримські, візантійські переносні та підвісні світильники.


 Показано характер середньовічних світильників, які використовували у Франції та Німеччині. Від ХІ ст. у візантійських церквах привішували панікадила із фігурками. Подібні хороси відомі в Україні (ХІІ-ХІІІ ст.), майже без змін виготовляли їх до XVI ст. в Новгороді і Пскові.


З кінця ХІІ ст. свічники почали проникати у світські інтер’єри. Вони були легші, стрункіші із ускладненою пластичною формою ніжки.


У готичний період застосовуються скляні олійні лампи, фігурні свічники із стрільчатими арками; “Фламандська люстра”. Відомі німецькі підвісні світильники із рогів оленя. У період Ренесансу поширюється новий тип вівтарного свічника з благородних металів, мармуру і дерева. У XVI ст. в будинках заможних міщан з’являються свічники на чашоподібній основі. Французькі фаянсові мануфактури виготовляють свічники із держаком у вигляді балясини і чотиригранною ніжкою. Створюють срібні свічники на високих стрижнях із карбованими фігурами, картушами і масками. У Німеччині виробляють фігурні свічники (ангели, святі та жанрові фігурки).


У дисертації відзначено, що з XVII ст. в Європі поширюються рефлектори, французькі бра та латунні люстри нових складних форм із багатопрофільними стрижнями.


В Україні основним замовником освітлювальних приладів залишається церква. Майстри й надалі послуговуються зразками давньоруського мистецтва, тому особливих змін у розвитку стилістики світильників не відбулося. Впливи західноєвропейського мистецтва не значні.


 Розглядаються освітлювальні прилади XVIII-XIX ст. Підкреслюється поява нової естетичної концепції для обладнання інтер’єру, а також нових матеріалів: олово, порцеляна, фаянс, що сприяло розвитку світильників. У бароковому приміщенні освітлювальний прилад посідає важливе місце не тільки як утилітарна необхідність, а також як своєрідна прикраса. На прикладах творів аналізуються різні типи свічників: настільні односвічники та багатосвічкові канделябри, свічники на підлогу, що призначалися для церковного інтер’єру. Різноманітними в художньому вирішенні є канделябри із скульптурними фігурами, які підтримують рамена із свічками.


До різновидів канделябрів належать жирандолі, які з другої половини XVIII ст. широко застосовують у світських парадних інтер’єрах. Вони поділяються на жирандолі з балесиною, жирандолі з вазочкою і жирандолі зі стрижнем. Барокові люстри розрізняють за матеріалом: із суцільного скла, з мідною чи латунною основою і кришталевим оздобленням.


У ХІХ ст. найпростішим видом освітлювальних приладів і надалі залишається свічник у вигляді античних колон, міфічних жіночих постатей, сфінксів тощо. Фігури за композицією діляться на статичні, в русі та в складному ракурсі. В Україні канделябри ХІХ ст. переважно повторюють старі барокові мотиви; поширюється тип безстрижневої люстри. Помітний вплив народного мистецтва на цехове ремесло. У другій пол. ХІХ триває стильова еклектика у виготовленні освітлювальних приладів.


Встановлено, що із впровадженням електричного джерела світла запозичається конструкція для світильної арматури від свічників та олійних ламп. Для світильників модерну була характерна й вигадлива екстравагантність декоративних форм, що межувала іноді з “рафінованим натуралізмом”. Характеризується конструктивістська концепція дизайну світильників поч. ХХ ст. з базових геометричних фігур (кулі, конуса, циліндра тощо). Підкреслюється важливість застосування для освітлювальної арматури пластмаси, оргскла та запровадження безжарівкових джерел світла.


У третьому розділі “Типологія і тектоніка художніх світильників” визначається типологія світильників з урахуванням матеріалів та основних варіантів конструкції.


Обґрунтовується прикладами, що типологія керамічних освітлювальних приладів складається з трьох типологічних груп. Перша – стародавні посудиноподібні місткості для жиру, що творять великі стаціонарні смолоскипи та менші похідні смолоскипи. Друга – олійні керамічні лампи. Третя – свічники для прилаштування свічок. Кам’яні світильники представлені двома типологічними групами: місткості-смолоскипи, великодній свічник на підлогу.


Скляні освітлювальні прилади виготовляли таких типологічних група: олійні лампи, свічники та люстри.


Пропонується типологія дерев’яних світильників, що складається зі свічників, полікадил та ліхтарів. Кожна означена типологічна група має відповідні підгрупи залежно від особливостей, місця функціонування, а також і окремих типів виробів, що визначають їхню конструкцію, кількість свічок, декор тощо. Типологічна група дерев’яних свічників об’єднує підгрупи процесійних, настільних, напристінних та наземних творів. Кожна підгрупа складається з окремих типів. Наприклад, підгрупа наземних налічує: одинарний, трисвічник, п’ятисвічник, семисвічник, багатосвічник і ставник.


Розглядається типологія металевих світильників, що представлена такими типологічними групами: первісні освітлювальні прилади, олійні лампки, свічники, люстри та ліхтарі. (Табл. 3.3). До найдавніших типів належать окуття смолоскипів (процесійна підгрупа), смолоскип-решітка та лучина (стаціонарна підгрупа). Лучина буває різноманітних типів: лучина-стійка із зажимами, лучина-стійка із диском, лучина-стійка із стільничкою, лучина-протома, лучина-пташки, лучина-фігура, лучина із рухомими штангами. Олійні металеві лампи мають три типологічні підгрупи виробів: настільні, пристінні та наземні канделябри. Типологічна група металевих свічників є найбільш розгорнутою і конструктивно розпрацьованою. Типологічна група люстри об’єднує всі типи підвісних до стелі освітлювальних приладів. Розрізняємо дві підгрупи: люстри підвішені на стрижні та люстри висячі на ланцюгах.


Типологія гасових світильників містить три типологічні групи: настільні лампи, пристінно-підвісні, процесійні. При цьому розрізняємо два конструктивні типи: лампа з рефлектором і лампа з абажуром. Типологія електричних освітлювальних приладів об’єднує такі типологічні групи: настільні, бра, торшери, підвісні світильники та плафони.


У четвертому розділі “Художні особливості українських світильників XVI-XIX cт.”досліджуються стилістичні відміни творів різних історичних періодів.


Встановлено, що з ХІІ-ХІІІ ст. збереглися ажурно литі з бронзи три церковні панікадила-хороси, що свідчать про високу майстерність київських металообробників. Основні стилістичні особливості хоросів – це архаїчні мотиви у вигляді стилізованих птахів. Унаслідок аналізу творів XVI ст. з’ясовано, що у виготовленні українських світильників починають засвоюватися досягнення Ренесансу.


У роботі доведено, що найбільшого розвитку виробництво світильників зазнало в XVII-XVIII ст. унаслідок бурхливого пожвавлення художньої обробки металу, дерева і кераміки. Розмаїті свічники виготовляють у визначних мистецьких центрах золотарства, деревообробництва і гончарства. У 1760-х рр. з’являються асиметрично карбовані візерунки, як ознака рококо, на великих і малих настільних свічниках. Пишно орнаментовані квітковими мотивами настінні рефлектори.


Окремий стилістичний напрям становлять скульптурні свічники відлиті з латуні. У виготовленні освітлювальних приладів періоду бароко, рококо простежуються такі головні принципи пластики та декорування: 1) конструктивістські прийоми і застосування мінімальних засобів мистецької виразності; 2) рельєфний декор; 3) ажурний декор у поєднанні з анімалістичними силуетами; 4) запровадження складних пластичних зображень; 5) синтез профілювання, ажурних деталей, силуетних символів.


Простота та лаконічність форм свічників повністю відповідна засадам стилю класицизму та добре узгоджувалася з іншими предметами інтер’єру. Майстри Галичини знову повертаються до виготовлення решітчастих і фігурних типів свічників у контексті стилістів неорококо. Настінні бра і люстри, які виготовляли на замовлення з кольорового металу та кришталю відзначалися урочистою святковістю і еклектикою декоративних мотивів. Знову виготовляють настінні бра з маскаронами, пальметами, акантом, лілеями і міфічними фігурками.


Новий напрям стилю “модерн” виник у 1890-х рр. після тривалого наслідування старих стилів. Металеві світильники для облаштування церков і громадських будівель у Львові виготовляли  слюсарська майстерня Г.Васіка, бронзоливарні майстерні І.Випаска, В.Скнужеля, Є.Спожанського та В.Устянського.


В оздобленні свічників литих з бронзи часто застосовують рослинні мотиви стилізованих троянд, ірисів, орхідей, польових квітів. На території центральної і східної України стильові вияви модерну стали помітні на поч. ХХ ст., наводяться приклади запроектованих світильників у Києві, Дніпропетровську, Полтаві, Слов’янську та ін.


 Аналізуються світильники народного мистецтва XVIII-ХІХ ст.: односвічники, трійці, багатосвічники. Стверджується, що різноманітні варіанти поліхромованих рельєфних зображень на трійцях квіток, гілок, гірлянд схиляють до міркування про ідею Дерева життя. Розглядаються наземні свічники (“Лев”), дерев’яні панікадила (павуки).


У п’ятому розділі “Дизайн українських освітлювальних приладів” визначаються основні техноструктури світильників.


У практиці дизайну протягом 1920-30-х рр. нагромаджується актуальний досвід проектування освітлювальних приладів. На прикладах творів О.Кульчицької, проектів учнів Львівської художньо-промислової школи обґрунтовується їх своєрідність. Розробляється нова конструктивна ідея настільного світильника із закритою структурою, виникають нові плафонні світильники, які вмонтовані у стелі, або вміщені в площину стіни. В Україні стають актуальними світитльники з функціонально-оправданою формою. Художнє конструювання освітлювальних приладів виходить із вимог ергономіки, антропометрії, гігієни освітлення та психології сприйняття кольору.


 


З кінця 1930-х рр. по 1950-ті процес формотворення нових світильників різко уповільнився, тривала, варіативність раніше розроблених форм. Розвивався “безнаціональний” конструктивний напрям дизайну. Національні мотиви у світильники проникали лише через твори декоративно-прикладного мистецтва. У дизайні промислових світильників намітилися два напрямки: конструктивізму та стилізації (ретростиль, „стайлінг”). Триває упровадження новітніх джерел світла та матеріалів для виготовлення арматури освітлювальних приладів; поєднання світильників із оточуючим середовищем логічно умотивоване. Аналізуються скляні та керамічні свічники львівських художників, народних майстрів художнього дерева і металу. Розглядаються твори дизайну Тернопільської фірми “Ватра-Шредер”, Київської “Ватра-Люкс”.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины