ОСОБЕННОСТИ ПСИХОЛОГИЧЕСКОГО ВОСПРИЯТИЯ ЗВУКОВОГО ПРОСТРАНСТВА МУЗЫКАЛЬНЫХ ПРОИЗВЕДЕНИЙ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!
Сработали прекрасно, нервы железные. На хамство и угрозы отреагировали адекватно и с пониманием. Можете пользоваться услугами сайта.


Название:
ОСОБЕННОСТИ ПСИХОЛОГИЧЕСКОГО ВОСПРИЯТИЯ ЗВУКОВОГО ПРОСТРАНСТВА МУЗЫКАЛЬНЫХ ПРОИЗВЕДЕНИЙ
Альтернативное Название: СОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО СПРИЙНЯТТЯ ЗВУКОВОГО ПРОСТОРУ МУЗИЧНИХ ТВОРІВ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У Всту п і обґрунтовується актуальність теми дослідження та основної


її проблематики в контексті існуючої літератури, присвяченої розгляду просто-


рових уявлень у музиці, формулюються мета та завдання дисертації, її методо-


логія та наукова новизна.


Р о з д і л 1 : По ня т т я п р о сто р у у му з и ч н о м у тв о р і –


складається з двох підрозділів.


У підрозділі 1.1 „Фізичний простір як об’єктивна передумова просто-


рового сприйняття музичних явищ” визнається, що проблема часово-


просторових уявлень існувала з античних часів і має актуальність до цього ча-


су. Поступове розширення наукових знань у різних галузях обумовлює постій-


ний розвиток наукових уявлень про зв’язок філософських категорій часу і прос-


тору. Точки зору на сутність цих категорій як дискретних або континуальних


характерні як для античних філософів (Фалес, Піфагор, Демокрит, Нікомед,


Аристотель, Евклід, Архімед та ін.) та науковців середньовіччя і Відродження


(Копернік, Бруно, Кеплер, Декарт, Ньютон, Лейбниць, Кант, Локк, Юм та ін.),


так і для сучасних наукових доктрин (Лобачевський, Ейнштейн, Ріман, Мінь-


ковський та ін.). Незважаючи на реляційність багатьох аспектів цих категорій,


виділяється ряд основних властивостей простору і часу, що обумовлюють зага-


льний підхід до розгляду зазначених феноменів.


У підрозділі 1.2 „Музичний простір” зазначається, що феномен виник-


нення просторових уявлень у музиці розглядається у музикознавчій літературі з


кінця XIX сторіччя. Серед науковців, що опрацьовували цю проблему, –


Г.Гельмгольц, Б.Яворський, Е.Курт, Б.Асаф’єв, Ю.Кон Є.Назайкінський,


- 4 -


М.Арановський, Г.Орлов, А.Муха, В.Медушевський, О.Костюк, О.Маркова,


І.Котляревський, І.Пясковський, О.Чекан, О.Самойленко, О.Сокол та інші.


Неоднозначний методологічний підхід до вирішення проблеми просторо-


вих уявлень у музиці викликав суперечки з приводу їх виникнення та природи


існування. Існує погляд, що ніякі просторові характеристики у музиці не мо-


жуть виникнути, не корелюючи з фізичними умовами простору і часу. Інша то-


чка зору говорить про неможливість переносу в художній твір, у мислення ху-


дожніми категоріями, характеристик обмеженого фізичного існування. На нашу


думку, музичний простір має синтетичну структуру, в якій інтегруються як від-


биття реальних просторових умов, що, безперечно, є базовими для побудови у


свідомості будь-яких просторових моделей, так і творчі процеси емоційно-


логічного мислення, що знаходять своє відображення у віртуальних комплекс-


них побудовах просторового характеру.


Під сполученням музичний простір в даному дослідженні мається на увазі


комплекс психофізіологічних реакцій, що виникають у слухача в результаті спо-


нтанної проекції слухових уявлень та результатів структурно-процесуального


логічного аналізу музичного твору на систему просторової орієнтації.


Відбиття просторових відносин при сприйнятті музики має дуже велику


залежність від суб’єктивних поглядів слухача. Але існують певні об’єктивні


чинники, які сформувалися в ході історичного розвитку музики, що майже од-


нозначно викликають при її сприйнятті певні просторові уявлення. Оскільки


музичний контекст має багатошарову структуру, сприйняття музичного прос-


тору також поділяється за класифікацією Є.Назайкінського на три види. Реаль-


ний – як сприйняття акустичних умов існування звучання музичного твору – він


сприяє підключенню просторового досвіду до музичного. Перцептуальний – як


відбиття органами відчуттів умов реального акустичного простору та його вла-


стивостей і особливостей. Концептуальний – як спонтанне створення просторо-


вих моделей в уяві слухача через проекцію емоційних переживань та логічних


конструкцій, що були викликані прослуховуванням музичного твору, на відно-


сини часово-просторового характеру.


За психологічним спрямуванням слухової діяльності і просторовими уяв-


леннями, що виникають при сприйнятті музичного твору, типи мислення мож-


на поділити на рефлективний, при якому у свідомості виникає лише віддзер-


калення реальних часово-просторових умов фізичного існування, і креатив______________-


ний, при якому ці умови стають лише одним з видів можливих просторових


моделей, в яких геометрія простору будується у рамках складної взаємодії емо-


ційного, логічного, риторичного, акустико-аксіологічного та багатьох інших


аспектів творчого мислення слухача.


Сприйняття просторовості у музичному творі обумовлено “ізоморфністю


структури” свідомості слухача та образно-звукової структури музичного твору.


Міра виявлення кількості пластів та музичних подій визначається щільністю


музичного простору (в середньому – 3-4 пласти по 2-3 об’єкти у кожному).


Серед орнаментально-просторових елементів на різних рівнях музичної


будови представлені центральна та вісьова симетрії, різні типи хвильового ру-


ху, паралельність розвитку, елементи спіральності та багато іншого. Як основні


- 5 -


властивості руху можна назвати лінійність і сферичність. Для принципу ліній-


ного руху характерні причинно-наслідкові закони розвитку, які пов’язані з пли-


ном часу, принципом послідовності подій, структурно-логічним рівнем мис-


лення, втіленням одно- та двовимірних типів простору. Цей принцип


пов’язаний у музиці з швидким темпом, економією енергії, процесуальністю,


обмеженістю простору, його площинним аспектом. Принцип сферичного руху,


навпаки, визначається симультанністю сприйняття декількох рівнів, аспектів,


пластів. З’єднуючи їх в одне ціле, він оперує складними n-мірними типами про-


стору (матричного типу), що визначається системою залежностей.


На відміну від простору фізичного, музичний простір має неоднорідну при-


роду, що пов’язано з психологічними особливостями сприйняття часу. Анізот-


ропний характер музичного простору асимілював у собі основні положення Те-


орії Відносності А.Ейнштейна за декілька сторіч до її відкриття.


Ро зд і л 2 : Пси х офі з і ол о г і ч н і пе р е д умо в и пр о сторо в о -


г о с пр ий няття му зичн и х я вищ – складається з п’яти підрозділів.


У підрозділі 2.1 „Диференціація та синтез фізичного та психологічного


простору” визначається, що можливість розгляду просторового сприйняття у


музиці базується на особливостях структури і взаємодії психофізіологічної


сфери людини, що інтегрує міжмодальні зв’язки усіх сенсорних систем. Най-


більш активними з них є зір, слух, дотик. Вся інформація, що сприймається че-


рез зовнішні рецептори більшою чи меншою мірою експлікується свідомістю


на зорово-просторовому рівні уявлень.


Але не тільки усвідомлена інформація формує просторові уявлення. Не-


усвідомлені відчуття гравітаційного тяжіння обумовлюють пріоритетні умови


існування та взаємодії більшості об’єктів концептуально-перцептуальних типів


простору.


Взаємодія фізичних просторових умов існування музики та концептуаль-


них просторових моделей, що виникають у слухача через її сприйняття, обумо-


влена діалектичним типом зв’язку та дихотомічно індетермінованим типом від-


ношень.


Підрозділ 2.2 „Акустичні умови та їх роль у формуванні просторових


уявлень слухача” містить розгляд основних акустичних властивостей середо-


вища існування музичних феноменів. Як загальне визначення акустичних умов


пропонується наступне: акустичними умовами є сукупність просторово-


часових особливостей існування звукового середовища. Вони складаються з: а)


властивостей відбиваючих поверхонь; б) щільності середовища розповсюджен-


ня сигналу; в) віддаленості джерела сигналу та його локалізації у просторі; г)


рівня звукового фону при відсутності сигналу.


Доводиться, що акустичні умови фізичного простору є базисом у процесі


виникнення різних просторово-часових моделей у свідомості слухача. Первин-


ним рівнем просторового мислення при сприйнятті музики може бути саме від-


дзеркалюючий, тобто той, що дозволяє відтворити в уяві просторовий стерео-


тип, відповідний даним звуковим характеристикам. Моделюючий рівень прос-


торового музичного мислення генетично базується на первинному, але має


більш розвинену структуру та процесуальність.


- 6 -


У підрозділі 2.3 ”Кореляція та синтез різноманітних аспектів просторо-


вих уявлень в процесі сприйняття музичного твору” розглядається універ-


сальний механізм виникнення просторових уявлень у горизонтальній та гли-


бинній площині з урахуванням вертикального вектору руху, та вперше виво-


диться тривимірна векторна модель спрямованості музичних процесів. А саме:


всі елементи музичної структури і процеси, що набувають розвитку, мають век-


торну спрямованість у тривимірному просторі „вгору – праворуч – від себе


(віддалення) – рух у майбутнє“, тобто рухаються за годинниковою стрілкою, та


навпаки. Сукупність __________результатів проектується на типові емоційні реакції, що


підтверджують коректність зроблених висновків.


Застосування цього рішення до різноманітних синтаксичних рівнів музич-


ної мови, а також до засобів музичної виразності на прикладі фрагментів музи-


чних творів різних авторів дає можливість переконатися в ідентичності механі-


змів виникнення у свідомості слухачів динамічних просторових моделей при


сприйнятті музичних творів різноманітних стилів та жанрів.


У підрозділі 2.4 „Роль соціальних факторів у виникненні просторових


синестезій” аналізуються соціальні фактори, що обумовлюють диференційні


підходи до сприйняття музичного простору. Розглядаються соціологічні конце-


пції Т.Адорно, А.Сохора та ін. Доводиться, що завдяки мірі зацікавленості у


сприйнятті музики виникають або рефлективний, або креативний тип просто-


рових уявлень у музиці. Тобто існує певна точка переходу від одного типу до


іншого, яка залежить від багатьох факторів, але насамперед, від міри ототож-


нення слухацького „Я“ з процесом розгортання музичного твору.


Проводиться порівняльний аналіз історичного розвитку соціальних факто-


рів та стану розвитку музичного мистецтва відповідних періодів і міра їхньої


взаємодії.


Розвиток музичної мови виявляє необхідність наявності «ізоморфного» ти-


пу зв’язків між структурою і способом мовлення музичного твору та свідоміс-


тю слухача. При його відсутності слухач не зможе повною мірою сприйняти ес-


тетичну та структурно-логічну сутність твору. Існування такого ізоморфізму


обумовлює зворотній зв’язок естетичних поглядів, творчих прагнень на рівень


соціокультурного „екологічного“ стану. Інакше: кожний композитор, кожний


митець повинен усвідомлювати свою відповідальність за вплив своїх творів на


психоемоційний стан суспільства, його еволюцію або деградацію.


У підрозділі 2.5 „Звуковий простір як процес” розглядаються типи прос-


торового сприйняття у музиці та детермінанти їх виникнення. Для аналізу ми


пропонуємо застосувати нові поняття: рефлективний концепт свідомості і кре-


ативний концепт свідомості. Перший – виникає при поверхневому сприйнятті


музичних подій, тобто відбиває, регіструє аналогії акустики тривимірного про-


стору у звучанні музичного твору. Цей тип усвідомлення характерний для па-


сивного типу сприйняття. Сукупність механізмів, що застосовуються для нього,


ми пропонуємо визначати як рефлективний концепт свідомості.


Другий – виникає як творчий відгук слухача на глибинне переживання


внутрішніх процесів музичного розвитку, переломлення музичних явищ крізь


призму свого світосприйняття, розуміння тощо. Цей тип усвідомлення характе-


- 7 -


рний для активного типу сприйняття. Сукупність механізмів, що застосовують-


ся для такого типу сприйняття, ми пропонуємо визначати як креативний кон-


цепт свідомості.


Доводиться діалектичний тип взаємодії цих типів свідомості; міра доміну-


вання будь-якого з них визначається за законом функціональної періодичності:


при накопиченні певного рівня позасвідомого (рефлективного) відбувається кі-


лькісно-якісний перехід, що виводить мислення на рівень свідомої (креативної)


обробки просторових характеристик у музиці. Таким чином, безперервний про-


цес переходів від рефлективності до креативності, та навпаки, при творчому


сприйнятті та моделюванні просторових властивостей у музичному творі має


спіралевидний вигляд.


Р о з д і л 3 : Ст р у кту р а с п р и й ня т т я п р о с т о р у у м у -


з и ц і – складається з чотирьох підрозділів.


У підрозділі 3.1 „Загальні принципи структуризації” аналізується вико-


ристання та обумовленість індуктивного та дедуктивного методів структуру-


вання музичного простору. Дедуктивний метод спрямований на детермінацію


макрорівнів та макрооб’єктів звукового простору. Структурними одиницями


цього методу виступають дискретні елементи музичного синтаксису і форми.


Процес структурування має вигляд поступово-зворотнього руху з умовою коре-


гування структури впродовж накопичення і обробки нових структурних оди-


ниць. Побудування просторових структур при цьому методі відбувається на ло-


гіко-аналітичному рівні свідомості. Індуктивний метод базується на співвід-


ношеннях мікрорівнів, сутність яких полягає у хвильових процесах фізичної


природи звуку. Основним динамічним принципом структурування при цьому


методі виступає сукупність станів усталеності та неусталеності. При цьому


методі побудування просторових структур відбувається на сенсорно-


інтуїтивному рівні. Мірою структурування виступають співвідношення та сту-


пені кореляції порівнюваних процесів. Великий вплив на структурування прос-


торових уявлень на цьому рівні має емоційний відгук на музичні події.


Спрямованість структурування музичного простору залежить від низки


чинників, що стосуються вихідної точки структурування, темпу розгортання му-


зичної думки, синтаксичного рівня виявлення драматургічного контексту. Звідси


– загальний принцип структурування звукового простору музичного твору може


мати різну спрямованість у рамках конкретного стилю, жанру, навіть певного


музичного твору. Як правило, така структура має ієрархічний вигляд з будь-якою


кількістю рівнів, що залежить від цілей структурування та міри емпатії.


У підрозділі 3.2 „Ієрархія рівней просторового сприйняття” музика роз-


глядається як інформативна система, що характеризується багаторівневістю.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины