ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Забезпечення розбудови України як демократичної, незалежної, суверенної, соціальної та правової держави, що передбачає ст.1 Конституції України, вимагає насамперед досягнення відповідних успіхів у боротьбі із злочинними посяганнями на ці суспільні цінності. Як свідчить сьогоденна практика найбільшу шкоду українському державотворенню чинить злочинність та особливо її частина, що називається груповою. Серед всіх реєстрованих злочинів, сьогодні в Україні, майже 30,0% злочинів вчиняються групою осіб. Зелінський А.Ф. вважає, що ця цифра надто завищена.

Наше дослідження і аналіз більше ніж 300 кримінальних справ, розглянутих судами Донецької і Запорізької областей показує, що ця цифра не завищена, а занижена. Що стосується тяжких злочинів, то їх переважна більшість вчиняється групою осіб.

Проблеми кримінальної відповідальності за вчинення групових злочинів досліджували – Бандурка О.М. (Вандализм, 1996); Бурчак Ф.Г. (Учение о соучастии, 1969); Галиакбаров Р.Р. (Групповое преступление: постоянные и переменные признаки, 1973); Городецький Ю.В. (Добровільна відмова при співучасті, 2002); Гуторова Н.О. (Вчинення злочину організованою групою, 1996); Зелинский А.Ф. (Бывает ли преступная группа неорганизованной, 1998; Криминальная психология, 1999); Ковальов М.І. (Соучастие в преступлении, 1960, 1962); Кваша О.О. (Організатор злочину, 1999); Коржанський М.Й. (Кваліфікація злочинів, 1998, 2002); Литвак О.М. (Державний вплив на злочинність, 2000, Держава і злочинність, 2004); Марчук Е.К. (Кримінологічна та кримінально-правова характеристика злочинних організацій, 1998); Тельнов П.В. (Понятие и квалификация групповых преступлений, 1974); Яницька Н.В. (Групова корисливо-насильницька злочинність молоді та її попередження, 2000) та деякі інші дослідники.

Ці проблеми певною мірою викривалися також у курсах, підручниках, посібниках та інших виданнях із Загальної частини навчального курсу “Кримінальне право України”.

В той же час загальна проблема кримінальної відповідальності за злочини, вчинені групою осіб, не має і сьогодні задовільного вирішення. Ні доктрина кримінального права, ні кримінальне законодавство України не мають чітко визначеного поняття і ознак злочинної групи. Не зовсім чітко і послідовно визначено поняття злочинної групи у ст.28 КК України.

Відсутність чітко визначеного у законі поняття злочинної групи, створює суттєві труднощі працівникам правоохоронних органів та особливо органів МВС України, для вирішення багатьох практичних завдань при роботі над кримінальними справами про відповідальність за вчинення злочину групою осіб.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Тема дисертації є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України “Пріоритетні напрямки фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2000-2004 рр.” та програми Національної академії внутрішніх справ України “Основні напрямки наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2000-2004 рр.”. Актуальність теми дослідження випливає із Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 2000-2004 рр. та спрямованістю її на виконання Указу Президента України “Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією” від 06.02.2003 р. № 84/2003 та указу від 18.02.2002 р. “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”.

Тема дисертації обговорена і затверджена Вченою радою Національної академії внутрішніх справ України 10.09.2002 р. як складова частина програми наукових досліджень академії.