ТЕОРЕТИЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ДІЇ ПРАВОВИХ ПРИПИСІВ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлюється необхідністю аналізу природи, сутності, регулятивного значення правових приписів як самостійного загальнотеоретичного поняття та основного структурного елемента законодавства держави. Його розвиток та вдосконалення на сучасному етапі потребує відтворення цілісної картини розуміння поняття правового припису через систему його ознак; визначення співвідношення правових приписів та правових норм; аналізу закономірностей дії правових приписів у часі, просторі і за колом осіб; характеристику галузевої та ієрархічної належності правового припису, а також його місця в структурній будові законодавства.

Однією із важливих проблем загальнотеоретичного спрямування є дослідження природи та сутності правового припису як наукового поняття. Це забезпечує правильне розуміння структури законодавства як поліструктурного утворення, визначення співвідношення таких понять, як норма права та правовий припис, структура правової норми та система права.

У світлі тих змін, які відбуваються в суспільстві, вчення про природу правового припису слід розглядати як єдиний і водночас суперечливий процес, основною метою якого є формування наукового уявлення про природу правової норми. У свою чергу, природа правової норми не може бути осягнута без врахування того здобутку, що було отримано як прихильниками трьохелементної структури, так і прихильниками двохелементного її складу.

Особливо актуальною в теорії правового припису є проблема співвідношення правової норми і правового припису. Це визначається тим, що з’явившись у надрах теорії правової норми, правовий припис набрав характеру самостійного правового поняття. В зв’язку з цим, з одного боку, юридична природа і особливості правових приписів тісно пов’язані з природою правової норми, а з іншого боку між ними мають місце відмінності, які необхідно враховувати як у теоретичних пошуках, так і  в практичному регулюванні суспільних відносин.

Дослідження правового припису як певним чином сформульованого веління, закріпленого текстом закону чи підзаконного нормативно-правового акта, надає можливість сформулювати науково-обгрунтовані правила юридичної техніки, що є важливою передумовою вдосконалення правотворчої діяльності,  підвищення якості українського законодавства та ступеня його ефективності.

Питання, пов’язані з дією правових  приписів, не належать до числа обійдених увагою юридичною наукою. Проте, переважна більшість наукових досліджень, присвячених цій проблемі, припадає на період до проголошення нашою державою незалежності, хоча чимало теоретичних положень, сформульованих у той час, не втратили свого значення й  понині. Проте сама проблема дії правових приписів потребує переосмислення під кутом зору тих змін, які відбулися в правовій системі України за роки її незалежності, і насамперед – у процесі реалізації положень чинної Конституції України.

Недостатньо вивченою залишається реалізація правових приписів. Саме вона характеризує процес втілення правових приписів у конкретні життєві ситуації і зумовлює реальність процесу правового регулювання в цілому.

Існуючі прогалини у наукових дослідженнях посилюють актуальність обраної теми, адже  дослідження проблем дії правових приписів є потребою сьогодення, яка випливає з сучасного рівня юридичних знань, потреб законодавчої діяльності та юридичної практики. Значний внесок у дослідження  проблем юридичної природи  правового припису, його структури, співвідношення припису з нормою права, місце припису в правовій системі, характер його регулюючого впливу на суспільні відносини, досліджувались у роботах відомих українських і російських вчених радянського періоду. Серед них: С.С. Алексєєв, Л.Ф. Апт, В.К. Бабаєв, М.І. Байтін, В.М. Горшеньов,   О.В. Міцкевич,  П.О. Недбайло, О.Л. Парфентьєв, С.В. Полєніна, І.С. Самощенко, Л.С. Явич та ін. Важливі аспекти аналізу поняття правового припису були  предметом  досліджень  сучасних  вітчизняних дослідників  С.В. Бобровник, О.Л. Богинича,   П.Б.  Євграфова,  А.П. Зайця,   М.І. Козюбри,   О.С. Лисенкової,    П.М. Рабіновича, М.В. Цвіка.  Проблемам дії правових приписів були також присвячені роботи відомих правознавців С.Н. Бабуріна, І.Н. Барцица, В.В. Головченка, О.В. Зайчука,  А.М. Колодія,  В.В. Копєйчикова, Н.М. Оніщенко, О.В. Петришина, А.С. Піголкіна,  О.Ф. Скакун, Т.І. Тарахонич, Ю.О. Тихомирова, А.Г. Хачатуряна, М.Х. Хутиза, Ю.С. Шемшученка, О.І. Ющика та ін.

Незважаючи на значну кількість наукових робіт, проблема аналізу правового припису як теоретико-правового поняття, що має важливе практичне значення, комплексному дослідженню у вітчизняній літературі не піддавалась. Разом з тим, теоретичне узагальнення результатів наукового пошуку в даній сфері свідчить, що в сучасних умовах у правовій системі України назріла необхідність комплексного  дослідження, в якому на новому  аналітичному рівні були б узагальнені і систематизовані всі наявні наукові розробки та намічені перспективи теоретичного і практичного використання отриманих висновків.

Саме тому, існуючий стан розробки даної проблеми зумовлює нагальну потребу ґрунтовного аналізу природи правового припису, його місця у системі законодавства, його співвідношення з правовою нормою та його дії у трьох основних параметрах.

Зв’язок   роботи    з    науковими    програмами,   планами,   темами.  

Дисертаційна робота пов’язана з плановою тематикою науково-дослідної роботи відділу теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, є складовою частиною загальних тем: “Теоретико-правові проблеми законності” (номер державної реєстрації 0101U001010) та “Теоретико-методологічні проблеми розвитку правової системи України” (номер державної реєстрації 0102 U001597).