АРХИТЕКТУРНО – ХУДОЖЕСТВЕННЫЕ АСПЕКТЫ ФОРМИРОВАНИЯ ДЕТСКИХ ДОШКОЛЬНЫХ УЧРЕЖДЕНИЙ (на примере Одессы) : АРХІТЕКТУРНО - ХУДОЖНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ДИТЯЧИХ ДОШКІЛЬНИХ УСТАНОВ (на прикладі Одеси)

Краткое содержание

У першому розділі « До історії виникнення і розвитку дитячих дошкільних закладів і стан вивчення питання» проаналізовані наукові праці, присвячені вивченню розвитку архітектури дитячих дошкільних закладів з часів античності до нашого часу. У Древній Греції і Древньому Римі (III ст. до н.е. – III ст. н.е.) при загальній системі сімейного виховання були відкриті перші установи для безпритульних, однак інформація про їх архітектуру не збереглася. В епоху Середньовіччя (IV – XIV ст.) у Росії було поширене сімейне виховання, і спеціальних закладів для дітей не існувало. У Європі в цей період з'являються сирітські будинки при богоугодних закладах і, як наслідок, ДДЗ не мають власних архітектурних особливостей. Підвищений інтерес до питань виховання, створення нових педагогічних методик проллється в епоху Відродження (XV – XVI ст.). І якщо в Росії тільки починають будуватися «сиротовиховальниці», то в Західній Європі з'являється новий тип установ – виховні будинки. Вони розробляються як спеціальні архітектурні комплекси з великими внутрішніми дворами і добре продуманою функціональною схемою. У XVII – поч. XIX ст. в Росію приходить західно-європейський тип ДДЗ, виховні будинки і притулки, аналогічні європейським закладам епохи Відродження. В Європі та США розширюється мережа благодійних платних ДДЗ для людей різних станів. Розташовані при гімназіях, школах, церквах, ці заклади не мають «власної архітектури». У різних країнах вони називаються по-своєму: «школи для плетива із соломи», «школи в'язання мережив» (Англія), «притулки» (Франція), «гральні» школи, школи охорони маленьких дітей (Англія), школи взаємного навчання (США). До середини XIX ст. в Росії відкривається велика кількість ДДЗ, заснованих на благодійності. Типологічно вони підрозділяються на: сирітські будинки, притулки для немовлят, дитячі денні притулки, дитячі їдальні, відділення для малолітніх дітей при різних установах. Будинки перерахованих закладів являли собою сильно витягнуті по горизонталі споруди з коридорною планувальною системою «казенного» типу. У середині XIX ст. в Європі, завдяки педагогу Фрідріху Фребелю (Німеччина), створюється якісно новий тип закладів – дитячий садок. У цей період активно працює педагогічна думка, з'являються нові педагогічні методики, що закладаються в основу створення ДДЗ. Відповідно в країнах Європи дитячі установи мають різні назви: дитячі садки за системою Ф. Фребеля (Німеччина, Англія), материнські школи (Франція), школи для немовлят, господарські дитячі садки (Англія), дитячі садки за системою М. Монтесорі (Італія). Дитячі садки частіше влаштовуються в пристосованих будинках, виконаних із урахуванням особливостей і декору, характерних для кожної країни і стилю даної епохи. Нові педагогічні віяння приходять до Росії в другій половині XIX ст. Для дітей привілейованих станів влаштовуються дитячі садки німецького і французького типу, у пристосованих приміщеннях при навчальних, лікувально-виховних закладах, гімназіях, профшколах тощо. Відповідно архітектури дитячих садків, як самостійного типу громадських будинків, не існувало. XX століття супроводжувалося активним розвитком архітектури ДДЗ, із рядом своїх особливостей, що залежать від пропонованих вимог. Так, архітектура дитячих садків за кордоном розглядалася з позиції «середовищного підходу». Об'ємно-просторова структура дитячого садка зводилася, переважно, навколо композиційного ядра, ігрового внутрішнього двору із системою експлуатованих покрівель, переходів, ігрових куточків. При цьому фасади ДДЗ практично не були оформлені засобами архітектурно-художньої виразності. У Росії до 20-х років дитячі садки як окремі будинки не будувалися, а влаштовувалися в пристосованих палацах, садибах. У 20-х роках, у СРСР вони входили до складу будинків-комун, без створення власного образу. У 1930 р. опубліковані перші нормативи з проектування дошкільних установ. У них були розроблені основні санітарно-гігієнічні вимоги. Далі, з кінця 30-х – по 40-і роки архітекторами здійснювався пошук найбільш раціональних функціональних схем ДДЗ. У 40-х роках на тлі планувальних вдань вирішувалися питання устаткування дитячих садів. Пріоритетним напрямком при цьому було створення проектів типових установ. У 50-ті роки були актуальні питання збільшення місткості ДДЗ. У 60-ті – 70-ті роки архітектори працюють над створенням типових проектів дитячих садків для масового будівництва, з органічним включенням їх у мережу мікрорайонів. При цьому аж до 80-х років продовжують удосконалюватися інтер'єри. Лише в 80-х роках архітектори впритул підходять до питання архітектурно-художнього вигляду дитячого садка. Однак до початку 90-х років це спроби часткового перетворення типових проектів. На початку 90-х рр. з'являються перші проекти індивідуальних дитячих садів, архітектори задаються питанням про те, що цікаво дітям, у яких установах їм буде комфортно не тільки фізично, але і психологічно, емоційно. Однак починаючи з 1991 р., у зв'язку з складним економічним станом в країні, будівництво ДДЗ було практично припинене. Таким чином, дана проблема, а саме – архітектурно-художні аспекти проектування ДДЗ, з урахуванням особливостей дитячого сприйняття і педагогічної спрямованості, залишилася недостатньо вивченою і розробленою.

Інформацію, необхідну для розкриття архітектурно-художніх аспектів проектування ДДЗ можна розділити на дві великі  групи: психолого-педагогічну і архітектурну. До першої відносяться дошкільна педагогіка, вікова і педагогічна психологія, до другої -  вивчення етапів розвитку архітектури дитячих дошкільних установ у світовій практиці, аналіз засобів виразності, стосовно до оформлення дитячих садків, архітектурна композиція, кольорознавство, психологія зорового сприйняття.

            Візуальне сприйняття вивчалося психологами та архітекторами у роботах: Ю.Б. Гиппенрейтера, М.Б. Михалевської, В.А. Ганзена, Я.Д. Глікіна, А.А. Тіца, І.І. Середюка, А.Л. Ярбуса, І. Араухо, Руубера, Н.Н. Волкова, Ю.І. Короєва, М.Ф. Федорова та ін.; А.В. Запорожця, М.І. Лісіної,  Б.Г. Ананьєва, Є.Ф. Рибалка, Л.А. Венгера, Р.И. Говорової, З.М. Богуславської, В.П. Зінченка, В.М. Величковського, В.Г. Криська та ін. 

            Теоретичні аспекти формування архітектурного середовища розглянуті в роботах: Є.А. Гелла, О.В. Коноплевої, М.А. Полевичок, О.А. Фоменко, В.П. Мироненко, ОА.Б. Раллєва, А.П. Мардера, Н.О. Солярської, В.В. Товбич,  Ю.Г. Божко, Н.Є. Трегуб, Н.В. Ігнатьєвої, В.І. Кравця, Ю.В. Чепелюка та ін.

В сфері проектування ДДЗ видані роботи: І.С. Назарової, А.Ю. Дунаєвського, П.А. Гурського, А.К. Чалдимова, А. Карри, Я. Штейнберга, С.Н. Шебаліна, С.Г. Змєула, А. Васильєва, Крижановської, А.І. Зориної-Тарасової, І. Бартенєва, Р.М. Смоленської, К.И. Скіпи, Г.И. Верстина, В.В. Пухова, Н.Б. Блохіної, Л.Т. Віхрової, Г.М. Давидової, Р.Т. Гайказової, Т.Д. Кострикіної, М.К. Трегубової, І.Й. Каракіса, Й.К. Мінкявічуса, Л.М. Ковальського, М.С. Макаряна, В. Тихонової, Л.М. Ушакової, І.З. Клоц, Г.Н. Пантелєєвої та ін.

До необхідності пошуку архітектурно-художнього оформлення і створення образу дитячого садка архітектори прийшли наприкінці 80-х років. Ці питання залишилися практично не розглянутими через припинення будівництва ДДЗ, у зв'язку з розпадом СРСР.

Розділ 2 «Комплексний аналіз архітектурно-художніх аспектів формування дитячих дошкільних закладів (на прикладі Одеси)» присвячений аналізу архітектурного обстеження існуючих ДДЗ і результатів тестування дітей дошкільного віку. Тестування проводилося з метою одержання основних архітектурно-художніх вимог, пропонованих до формування образу дитячого садка безпосередніми «замовниками» об'єкту – дітьми. Таким чином у результаті виявлення основних властивостей форми, прийнятих для архітектурно-художнього оформлення ДДЗ, були створені тести. Для дітей вони оформлені у вигляді кольорових картинок. Ці дані були затверджені в обласному і міському управліннях освіти. Було протестовано 360 дітей у 16-ти дитячих садках Одеси, у різних вікових групах, з вибором одного (декількох) із запропонованих варіантів, у ході розповіді. Отримані графічні дані тестування сформовані в єдину базу даних і згруповані за різними віковими групами. Через вірогідність кожної з вікових вибірок (більш 100 значень), дані статистично оброблені в програмі «Statistica 5.5». За результатами проведеного аналізу отримана думка безпосередніх учасників процесу – дітей про те, яке матеріальне середовище вони хочуть бачити і відчувати навколо себе, що їм близьке, зрозуміле і цікаве в різних вікових групах. На підставі кожного проведеного тесту можна зробити ряд висновків:

·     Чим старша дитина, тим більший масштаб їй імпонує

·     Діти 3-4 років віддають перевагу спокійним кольорам, переважно холодної гами (зелений, блакитний, синій, фіолетовий), у нюансних сполученнях. Діти 4-5 років вибирають яскраві, відкриті кольори теплої гами. Діти 5-6 років віддають перевагу контрастним кольоровим сполученням, заснованим на використанні додаткових кольорів.

·     У виборі складних сполучень відтінків кольорів у дітей усіх досліджуваних вікових груп визначилася загальна спрямованість. Діти дошкільного віку віддають перевагу яскравим кольоровим сполученням, а також кольоровим сполученням з високим рівнем світла, переважно теплої кольорової гами.

·     Діти 3-4 років віддають перевагу простим природним формам (хмара), 4-5 років – геометричним і 5-6 років – складним формам (зірка). Причому інтерес у виборі більш складних фігур з віком збільшується.

·     Діти усіх вікових груп віддають перевагу казковим формам в оформленні вікон. Лідируючу позицію займає готичне вікно, на 2 місці – класичне. Сучасне типове вікно рідко вибирається дітьми.