ПРИНЦИПИ РЕКОНСТРУКЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ ТЕРИТОРІЙ ВЕЛИКИХ МІСТ ДОНБАСУ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
ПРИНЦИПИ РЕКОНСТРУКЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ ТЕРИТОРІЙ ВЕЛИКИХ МІСТ ДОНБАСУ
Альтернативное Название: Принципы РЕКОНСТРУКЦИИ ПРОМЫШЛЕННЫХ ТЕРРИТОРИЙ БОЛЬШИХ ГОРОДОВ ДОНБАССА
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У вступі обгрунтована актуальність теми, визначені мета, об'єкт, предмет, методи та задачі дослідження, розкриваються наукова новизна, теоретична і практична цінність роботи, особистий внесок, наводяться дані щодо апробації основних результатів, структури та обсягу дисертації.


В першому розділі «Дослідження проблеми реконструкції промислових територій в районах видобувної промисловості» наведений аналіз етапів формування старопромислових вуглевидобувних регіонів Європи. Існуючі регіони різних ієрархічних рівнів є складовими територіальної організації суспільства. Виходячи з цього, цілком об'єктивним є відповідність регіонального розвитку тенденціям та закономірностям суспільного розвитку в цілому. Таким чином, у розвитку регіонів різних ієрархічних рівнів виділяються три основних стадії – доіндустріальна, індустріальна та постіндустріальна. Стадійно-еволюційний характер регіонального розвитку розкривається в роботах Дж. Фрідмана, Дж. Джиббса, О. В. Грицай, А. І. Трейвіша, в них обґрунтовані стадії соціально-економічного розвитку та поляризація простору. На базі вивчення економіко-географічної теорії динаміки регіонального розвитку країн Європи в ході довгих циклів М. Д. Кондратьєва в дослідженні наведені етапи формування Донбасу, а також вуглевидобувних регіонів Англії, Німеччини, Польщі. Згідно з їх роботами стадія доіндустріального розвитку відповідає етапу першої промислової революції в Європі і нульовому циклу М. Д. Кондратьєва, стадія індустріального розвитку охоплює першу і другу промислові революції та перший, другий, третій та четвертий цикли розвитку. Стадія постіндустріального розвитку відноситься до періоду третьої промислової революції та відповідає п’ятому циклу розвитку. Виявлено, що райони важкої промисловості басейнового типу на базі здобичі корисних копалин почали зароджуватися та розвиватися тільки на другому циклі першої промислової революції за М. Д. Кондратьєвим.


Етапи містобудівного освоєння промислових територій Донецького вугільного басейну свідчать, що згідно з динамікою регіонального розвитку в ході довгих циклів М. Д. Кондратьєва першим етапом стадії індустріального розвитку Донецького кам'яновугільного басейну, першої промислової революції, можна вважати період з кінця ХІХ сторіччя до 1925 року ХХ сторіччя (другий цикл розвитку), коли було розпочато активне будівництво Катеринославської залізниці, яка пов'язала головні промислові центри регіону, перші металургійні заводи з шахтами, забезпечивши формування єдиного промислового комплексу Донбасу. Активно створювалися та формувалися перші промислові райони Донбасу. В 1923 році в Донбасі вже функціонувало 15 металургійних заводів та 22 коксові печі. Головним завданням стало формування на окремій території єдиного промислового комплексу.


На другому етапі, в 1930-1950 роки, в період другої промислової революції та стійкого зростання виробництва, третій цикл за М. Д. Кондратьєвим, побудовані перші великі коксові заводи, брикетні фабрики, металургійні заводи та завершилося формування єдиного промислового комплексу та сімнадцяти промислових районів Донбасу. Функціонувало 324 шахти та 24 металургійних заводи. Спостерігалося значне зростання чисельності населення в Донбасі, виникненням великої кількості селищ міського типу і малих міст.


На третьому етапі розвитку, в 1960-1980 роки, високоіндустріальний період другої промислової революції, четвертий цикл за Кондратьєвим, внаслідок стійкого зростання обсягів виробництва, виникла проблема упорядкування міських промислових та сельбищних територій, в межах складної планувальної структури великих міст Донбасу. В 1970-ті роки було закрито 20 шахт, почалось поступове скорочення видобутку вугілля і ліквідація старих та вироблених шахт.


На останньому етапі, в період 1980-2000-х років, на стадії постіндустріального розвитку, внаслідок значних економічних та адміністративних перетворень Донецький кам'яновугільний басейн набув ознак депресивного регіону. В 2005році в Донбасі функціонувало 190 шахт, а в 2009 році – лише 164 шахти. Була порушена та зламана діяльність єдиної системи та технологічного процесу промислового комплексу, тому підприємства такої великої потужності стали непотрібні та збиткові. Значна кількість промислових підприємств припинила свою діяльність, це вплинуло на негативний розвиток та занепад великої кількості населених пунктів Донбасу. Визначилась поступова деградація мережі міських поселень внаслідок складної екологічної ситуації та стрімкого зменшення населення.


В роботі розглядається процес реструктуризації промислових комплексів вуглевидобувних регіонів Європи – Англії, Німеччини, Польщі, наведені етапи їх розвитку та ефективні моделі реструктуризації. Одним з пріоритетних напрямків відродження господарчого комплексу, згідно з програмами ООН та ЄЕС, в вуглевидобувних районах є процес реструктуризації вугільної та металургійної галузей промисловості. Реструктуризація, як соціальний консенсус, визначає ступінь перетворення та напрямки розвитку депресивних старопромислових регіонів в соціально-економічному, інвестиційному, адміністративному, нормативно-правовому та планувальному аспектах. Згідно довгим циклам М. Д. Кондратьєва вуглевидобувні регіони Європи та Донбас пройшли схожі етапи розвитку та занепаду, набули ознак депресивних внаслідок енергетичних або економічних криз у вуглевидобувній та інших галузях. Схожість етапів промислового розвитку свідчить про те, що моделі реструктуризації підприємств вуглевидобувної та металургійної галузей промисловості можуть бути використані в Донецькому кам'яновугільному басейні, але з урахуванням регіональних особливостей розвитку. В дослідженні виявлено, що комплексна реконструкція промислових територій є складовою частиною процесу реструктуризації виробничого комплексу країни. Вона є одним з пріоритетних методів підвищення ефективності використання збиткових промислових територій. Наведені приклади реконструкції промислових територій в вуглевидобувних регіонах Німеччини, Англії, Польщі, виявлені основні напрямки їх функціонально-планувального перетворення.


На сучасному етапі перебудови промислового комплексу Донбасу та становлення нових ринкових відносин пріоритетними завданнями реконструкції стають ефективне використання міських промислових територій, гуманізація міського середовища та вирішення складних екологічних проблем в містах регіону. Реконструктивні заходи щодо промислових об’єктів, які зараз впроваджуються в країнах Європи, можуть бути адаптовані до регіональних особливостей розвитку планувальної структури міст Донбасу.


 


В другому розділі «Містобудівні засади реконструкції промислових територій як елементу планувальної структури великих міст Донбасу» виявлено, що на формування та реконструкцію планувальної структури існуючих великих міст Донбасу та їх промислових територій впливають наступні групи факторів: природно-кліматичні, соціально-економічні, екологічні, історико-культурологічні. Горлівка, Єнакієве, Донецьк, Макіївка, Маріуполь, формують групу великих міст Донбасу з чисельністю населення більше 100 тис. осіб, з типовим для регіону поєднанням видобувних та обробних галузей промисловості.


Із групи природно-кліматичних факторів саме родовища корисних копалин визначали відкриття шахт, розвиток мережі міських та сільських поселень та напрямки формування планувальної структури міст Донбасу. Невеликі робочі поселення розросталися в промислові міста, а згодом і в промислово-міські агломерації, в яких хаотично розташовувалось виробництво (шахти, металургійні заводи і т.п.) та сельбищні території. Таким чином, була сформована розосереджена планувальна структура міст Донецького регіону з потужним промисловим комплексом, який потребував упорядкування.


Вагомий вплив на формування планувальної структури міст Донбасу мають соціально-економічні фактори: рівень розвитку промисловості, щільність транспортної мережі, рівень соціально-побутового обслуговування. Розвиток Єнакієве, Донецька, Макіївки був пов'язаний з будівництвом металургійних заводів, Горлівки – з вугільними розробками та хімічним виробництвом. На наступних етапах розвитку господарчі комплекси Горлівки, Єнакієве, Донецька, Макіївки формувалися як поліфункціональні, які складалися з видобувної, металургійної, хімічної промисловості, легкої та машинобудівної. Необхідно підкреслити, що за останні двадцять років, внаслідок економічних перетворень та складної екологічної ситуації, кількість населення в містах значно зменшилась. На 1 січня 2007 року чисельність наявного населення міста Донецька складала 988,188 тис. осіб, міста Горлівки – 272,376 тис. осіб, міста Єнакієве – 92,338 тис. осіб, міста Макіївки – 369,755 тис. осіб, міста Маріуполя – 477,585 тис. осіб.


На сучасному етапі розвитку великих міст Донбасу слід зазначити важливість екологічних факторів - погіршення екологічної ситуації, яке обумовлено питомою вагою шкідливих викидів діючих підприємств та розміщенням промислових територій в структурі міст, скороченням площі зелених насаджень, забрудненням води, повітря, ґрунтів.


Міста Донбасу, засновані в період бурхливого промислового розвитку перших п'ятирічок, в наш час розглядають як історичну містобудівну спадщину Донбасу, пам’ятку містобудування 1930-1940 рр. Особливий історико-теоретичний інтерес викликає забудова „соціалістичних міст”, які були запроектовані та побудовані в цей період - Горлівка, Макіївка, Єнакієве, Донецьк, Алчевськ, Стаханов, Краматорськ. Ці історико-містобудівні комплекси сформували зони загальноміських центрів та основні планувальні вісі міст. Історію формування великих промислових міст, можна простежити через певні етапи розвитку їх планувальної структури: кінець ХІХст.-20-ті рр.ХХст. – виникнення перших робочих поселень із неупорядкованою планувальної структурою; період індустріалізації, становлення та розвитку вуглевидобувної і металургійної промисловості в 30-50-і рр. ХХст. – формування та зріст малих і середніх міст шляхом поєднання робочих поселень, в яких промислові території займали пріоритетне місце розташування; період стабільного зростання промислового виробництва в 60-80-і рр. ХХст. – активний зріст міських поселень, спроби упорядкування функціонально-планувальної структури; сучасний етап,2000-і рр. - це пошук нових напрямків соціально-економічного розвитку міст, виробництво яких знаходиться в кризовому стані або повністю припинило свою діяльність.


На основі аналізу формування планувальної структури міст Донбасу були визначені такі їх негативні особливості: розчленованість і розосередженість структури; хаотичність розміщення функціональних зон міста; значна кількість міських територій, що підроблюються; пересіченість міської структури залізничними під’їзними шляхами; великі площі контактно-стикових зон між промисловою і сельбищною забудовою, без дотримання санітарно-захисних розривів; наявність значної кількості порушених територій (звалищ, відстійників, породних відвалів); низький рівень екологічності територій; значна кількість промислових територій в структурі міста, які вже не функціонують або використовуються неефективно, не за первинним призначенням.


Зважаючи на це, в дослідженні була розроблена методика оцінки промислових територій великих міст Донбасу за певними показниками, яка об'єктивно обумовлює та дозволяє визначити напрямок їх комплексної реконструкції та шляхи подальшого розвитку. Показники оцінки можна поділити на зовнішні та внутрішні. Зовнішні показники відображають відповідність функціонально-просторового використання промислової території щодо розвитку всієї містобудівної системи. Внутрішні показники визначають ефективність використання промислового об’єкту на сучасному етапі та об’єм витрат в процесі наступної реконструкції. Встановлено, що внаслідок дії ринкових механізмів споживча якість об’єкту реконструкції, визначається, в першу чергу, зовнішніми показниками (ЕХ), а не внутрішніми (IN), що обумовлює інвестиційний попит на промислову територію. Ступінь значущості промислової території визначає її привабливість щодо реконструктивних заходів, якість об’єкту реконструкції та ефективність його використання. Оцінка відносної ваги кожного з показників значущості промислової території виконана у формі матричної таблиці. На основі аналізу вісімнадцяти промислових територій міста Донецька, Горлівки та Макіївки за бальною оцінкою були визначені індекси відносної ваги кожного показника та встановлено їх ранжування. Наведена матриця відносної ваги є універсальною з точки зору оцінки значущості показників, але й залежить від специфіки конкретного населеного пункту. Матриця дозволила визначити відносне вагове значення зовнішніх та внутрішніх характеристик (β,α) та інтегральний показник оцінки значущості промислової території.


Зн тер.=ƒ(EX;IN),


де EX – сумарне значення зовнішніх містобудівних показників оцінки, IN – сумарне значення внутрішніх (локальних) показників оцінки промислової території.


Зн тер. = (2αΣі(зовніш.) + 2βΣі (внутріш.)) / Σі max,


де β,α – вагові значення показників оцінки EX, IN у формуванні інвестиційного попиту промислової територій; EX=Σі(зовніш.)=ai+bi+ci+di+ei – сума зовнішніх показників оцінки, IN=Σі(внутріш)=fi+gi+hi+ji – сума внутрішніх показників оцінки; Σі max – максимальне значення ступеня значущості (привабливості) території, еталонний показник, визначений максимальними містобудівними показниками оцінки.


В залежності від ступеня значущості території обираються реконструктивні заходи та об'єми інвестицій згідно з розробленим бізнес-проектом та проектом реконструкції. Чим вище цінність території, тим більше пріоритетність функціонально-планувального перетворення. Економічна ефективність комплексної реконструкції обумовлює перспективне використання промислової території та зацікавленість інвесторів у впровадженні реконструктивних заходів. Залежно від результату і спрямованості інвестиційних витрат розрізняють економічну, соціальну, екологічну ефективність.


 


В третьому розділі «Методичні рекомендації з реконструкції промислових територій великих міст Донбасу» визначений наступний алгоритм реалізації процесу комплексної реконструкції (рис.1): формування основних принципів комплексної реконструкції промислових територій; комплексна містобудівна оцінка промислової території (ефективності її використання і визначення ступеня значущості); визначення пріоритетних функціонально-планувальних задач реконструкції об'єктів; вибір напрямку комплексної реконструкції; законодавче обґрунтування можливості впровадження комплексної реконструкції по етапах; побудова принципової містобудівної моделі комплексної реконструкції промислових територій міста. В дослідженні визначені основні принципи реконструкції промислових територій великих міст Донбасу. Принцип паритету в функціональному використанні території міста зумовлює першочерговість вибору найбільш ефективного функціонального рішення в економічному та екологічному аспектах реконструкції. Принцип комплексності реконструкції промислових територій на основі їх містобудівної ієрархії поєднує в собі певний блок заходів: визначення нової функції, нове планувальне рішення – планувальну реорганізацію території, перетворення транспортної мережі на території. Принцип формування безбар'єрного екологічного середовища забезпечує створення та збереження благоприємного екологічного клімату на прилеглих сельбищних територіях шляхом виносу або закриття шкідливого виробництва та ліквідації санітарно-захисних зон. Принцип адаптації визначає можливість оновлення і трансформації промислової території та її забудови. Масштабність промислової архітектури та великі площі після заходів інженерно-технічного перевлаштування та внутрішнього перепланування відкривають можливість створення багатофункціональних центрів, досить популярних серед міського населення та зручних в плані обслуговування великих житлових масивів. Принцип гуманізації передбачає розвиток міського середовища для потреб людини, яке повинне відповідати вимогам її життєдіяльності - створення нових зелених просторів, об’єктів обслуговування, спорту та відпочинку.


З метою виявлення відношення населення до реконструкції промислових територій на сучасному етапі розвитку промислових міст Донбасу було проведене анкетування мешканців міста Донецька (350 осіб) та головних архітекторів Донецька, Макіївки, Горлівки, Єнакієве та Луганська. Згідно відповідям на заявлені в анкетах питання визначилися їх основні цілі та побажання. Мешканці міста, в першу чергу, бажають активізації процесу будівництва нового житла (48%), поліпшення екологічної ситуації міського середовища (18%), розвитку мережі громадських центрів та об'єктів обслуговування (8%), та створення нових робочих місць, відкриття нових виробництв (26%). Майже 70% трудящих шахт та металургійних заводів висловили своє негативне ставлення до перекваліфікації та зміни напрямку своєї професійної діяльності на іншу, більш прогресивну, незважаючи на досить складне становище та збитковість цих галузей. Головні архітектори міст прагнуть також поліпшення екологічної ситуації міста, визначення імпульсів планувального та економічного розвитку «міського організму», вирішення актуальної проблеми розташування житлових кварталів багатоквартирної та садибної забудови в санітарно-захисних зонах діючих підприємств.


На основі дослідження та оцінки промислової території визначається ступінь значущості об'єкту в структурі міста, обирається напрямок комплексної реконструкції, ступінь функціонально-планувальної реорганізації території. Для кожного типу промислового об’єкту формуються певні окремі завдання: вдосконалення та упорядкування планувальної структури промислової території; ущільнення промислової забудови, локалізація виробничої діяльності; кооперування загальних допоміжних об'єктів інженерної і транспортної інфраструктури; розвиток контактно-стикових зон, формування інфраструктури соціального обслуговування; розукрупнення, модернізація комплексних виробництв з виносом частки функції, реновація території; упорядкування забудови та інтенсифікація використання території промислового об'єкту; реновація промислових об'єктів – принципова зміна функції на невиробничу – громадську, житлову.


Згідно розробленої методики оцінки значущості промислових територій в дослідженні запропоновані сім напрямків комплексної реконструкції (рис.2): перший напрямок (Р1) передбачає збереження планувальної структури промислових територій, архітектури, збереження та відновлення первинної функції за рахунок державного інвестування, якщо шляхом експертної оцінки технічного та ресурсного потенціалу буде доведена його спроможність продовжити первинне виробництво; другий напрямок (Р2) обумовлює часткову зміну планувальної структури промислової території з метою оновлення технологічного процесу, збереження та розвиток первинної функції із залученням нових технологій очистки викидів шкідливих речовин, установки фільтрів, якщо дане виробництво є важливою технологічною ланкою промислового комплексу регіону; третій напрямок (Р3) передбачає часткову зміну планувальної структури промислової території з відкриттям нового виробництва, з науково-дослідними центрами, лабораторіями – створення технопарків, за рахунок фінансування державною владою та залучення приватних інвесторів; четвертий напрямок (Р4) визначає кардинальну зміну планувальної структури промислової території з відкриттям нового виробництва з науково-дослідними центрами, лабораторіями новітніх технологій – створення технопарків, за рахунок повного або часткового фінансування державною владою та залучення приватних інвесторів; п'ятий напрямок (Р5) передбачає консервацію або відродження планувальної структури промислової території з повним збереженням історично цінної архітектури - з метою збереження індустріальної спадщини, створення музею історії промисловості, або виставкового комплексу (індустріальна археологія, консервація); шостий напрямок (Р6) обумовлює часткову зміну планувальної структури промислової території, збереження архітектури з частковим втручанням у внутрішнє розпланування, передбачається зміна виробничої функції на громадську за рахунок приватного капіталу: торгівельні центри, адміністративна забудова, розважальні центри або житлова забудова (реновація, ревалоризація); сьомий напрямок (Р7) передбачає кардинальну зміну планувальної структури промислової території – корінна містобудівна реконструкція району за рахунок приватного капіталу. Насичення території принципово новітньою функцією (бізнес-центри, банки, торгівельно-розважальні комплекси), принципово нове об'ємно-просторове рішення (ревіталізація).


Проаналізована існуюча законодавча база на предмет реалізації процесу комплексної реконструкції в існуючому правовому полі держави та визначена необхідність впровадження адміністративно-територіальної реформи в Донецькому кам'яновугільному басейні. Визначаються наступні етапи: визнання підприємства неспроможним, збитковим, банкрутом або екологічно шкідливим; розформування, ліквідація, реприватизація (реструктуризація); експертна оцінка існуючих фондів промислового підприємства (земля, об'єкти, що існують, інженерне обладнання); оголошення конкурсу (тендера) на створення економічно ефективного проекту багатофункціонального комплексу; вибір одного з напрямків комплексної реконструкції; аналіз економічної й екологічної ефективності обраного проекту; залучення різних форм інвестицій у здійснення проекту реконструкції.


В роботі запропоновані моделі функціональної, архітектурно-композиційної та екологічної організації промислових територій м. Донецька. Вони поєднані в принциповій містобудівній моделі комплексної реконструкції промислових територій (рис.3). Визначення основних містобудівних завдань, пов'язаних з реконструкцією промислових територій, обумовлює розділення моделі на два умовні блоки. Вони інтерпретують забудову, функціонування і розвиток функціональних зв'язків в рамках моделі "взаємодія промислових територій", яка характеризує виробничі зв'язки, і моделі "взаємодія промислових і сельбищних територій", яка характеризує соціально-функціональні зв'язки двох структур. В моделі " взаємодія промислових територій" визначаються функціональні зв'язки, які склалися та обумовлені характером існуючого розпланування та забудови промислових територій: хаотичною, периметральною та модульною планувальною організацією функціональних зон, наявністю ряду найбільших підприємств і заповнення території між ними дрібними непрофільними виробництвами. Таким чином, стратегічним напрямом впорядкування функціональних зв'язків промислових зон і розвитку в цілому промислового комплексу м. Донецька буде структурна реорганізація існуючих виробничих схем, розукрупнення або ліквідація підприємств комплексного типу, виведення екологічно шкідливих за межі міста та ряд інших заходів. Слід зазначити, що дана модель функціональної організації виробництв не припускає можливості їх розширення за рахунок зовнішніх містобудівних резервів, а лише шляхом ефективнішого і інтенсивнішого використання внутрішніх ресурсів. Модель "взаємодія промислових і сельбищних територій" забезпечує впровадження основних соціально-функціональних цілей і завдань реконструкції. Основними напрямами функціонально-планувальної реорганізації міських промислових територій, які визначають функціональну взаємодію промислової і сельбищної зон, є: створення більш тісно інтегрованої структури, яка підсилить процес планувального зближення промисловості і житлової забудови, розвиток нових громадських центрів, визначить нову функціональну спрямованість розвитку старих промислових територій. В моделі архітектурно-композиційної організації пріоритетним напрямом реконструкції промислових територій, які візуально межують із сельбищними районами, постає "гуманізація" естетичного впливу промислової забудови, гармонізація її просторового взаємозв'язку із сельбищним оточенням. Як основа для побудови екологічної моделі був прийнятий метод структурного виділення ландшафтно-екологічного каркасу. Основним планувальним заходом реконструкції є формування системи "зеленого каркасу", яка включає в систему міських зелених просторів, озеленені промислові території, які реконструюються. Врахування обумовлених місцевими містобудівними чинниками передумов реконструкції, а також розроблених в рамках теоретичного дослідження функціонально-планувальних напрямків комплексної реконструкції дозволять визначати стратегічні напрямки містобудівного розвитку промислових територій міст Донбасу. Вони були апробовані та впроваджені в Схемах планувальної організації промислових територій міст Донецька та Горлівки та на прикладі чотирьох промислових груп міста Донецька.


 


ВИСНОВКИ


 


1. В результаті вивчення та аналізу етапів формування промислових територій міст Донбасу в порівнянні із становленням вуглевидобувних районів Західної Європи: Рурського вугільного басейну в Німеччині, Південного Уельсу в Англії, промислового району Катовіце в Польщі, були виявлені схожі риси, стадії та цикли розвитку. Згідно з теорією стадійно-еволюційного розвитку та динамікою регіонального розвитку в ході довгих циклів Донбас, як і інші європейські старопромислові регіони басейнового типу на базі здобичі корисних копалин, пройшов схожі стадії індустріального розвитку: 2-й цикл Першої промислової революції, 3-й та 4-й цикли Другої промислової революції, 5-й цикл Третьої промислової революції. Тобто всі етапи від зародження виробництва, його інтенсивного розвитку, а потім занепаду в результаті економічної кризи, коли вуглевидобувні райони набули ознак кризових, депресивних. Сьогодні Донбас, як і європейські старопромислові регіони, знаходиться на стадії постіндустріального розвитку.


2. Виявлено, що згідно із програмами ООН та ЄЕС одним з пріоритетних напрямків відродження господарчого комплексу в вуглевидобувних регіонах є процес реструктуризації вугільної та металургійної галузей промисловості. Схожість етапів промислового розвитку вуглевидобувних регіонів Західної Європи та Донбасу свідчить про те, що моделі реструктуризації вуглевидобувної та металургійної галузей промисловості можуть бути використані в Донецькому кам'яновугільному басейні. Це стосується процесу реструктуризації, який визначає ступінь перетворення та напрями розвитку депресивних старопромислових регіонів в економічному, інвестиційному, адміністративному, нормативно-правовому та планувальному аспектах. Комплексна реконструкція є складовою частиною цього процесу і дозволяє знайти нове функціонально-планувальне рішення використання промислових територій в цих регіонах з метою підвищення ефективності використання цінних міських земель. Сучасні реконструктивні заходи, які активно впроваджуються в країнах Європи, можуть бути адаптовані до регіональних особливостей формування планувальної структури великих міст Донбасу. На сучасному етапі перебудови промислового комплексу Донбасу та становлення нових ринкових відносин пріоритетними завданнями реконструкції стають ефективне використання міських промислових територій, гуманізація міського середовища та вирішення складних екологічних проблем в містах регіону.


3. Здійснено аналіз планувальної структури великих міст Донбасу. Досить чітко простежуються її негативні риси: розчленована структура (розосередженість); хаотичність розміщення функціональних зон міста; значна кількість територій, що підробляються, розташованих в міських межах; значні території контактно-стикових зон між промисловою і сельбищною зонами, хаотичність їх використання без дотримання санітарно-захисних зон; наявність значної кількості порушених територій (звалищ, відстійників, породних відвалів); пересіченість і розділення території міст на окремі частини залізничними шляхами.


4. В дослідженні визначений наступний алгоритм впровадження процесу комплексної реконструкції: формування основних принципів комплексної реконструкції промислових територій; комплексна містобудівна оцінка промислової території (ефективності її використання і визначення ступеня значущості); визначення функціонально-планувальних задач комплексної реконструкції промислових об'єктів; вибір напрямку комплексної реконструкції; законодавче обґрунтування можливості впровадження комплексної реконструкції; побудова принципової містобудівної моделі комплексної реконструкції промислових територій міста.


5. Встановлені основні принципи комплексної реконструкції промислових територій та вдосконалення міського середовища: Принцип паритету промислової території міста обумовлює першочерговість вибору найбільш ефективного напрямку функціонального використання в економічному та екологічному аспектах реконструкції. Цей принцип стимулює пошук та визначення нового напрямку функціонального розвитку промислових територій, які займають пріоритетне положення в структурі міста. Головною метою є підвищення економічного та функціонально-планувального статусу території згідно з діючими місцевими правилами забудови та генеральним планом міста. Принцип комплексності реконструкції промислових територій поєднує в собі певний блок заходів: визначення нової функції, нове планувальне рішення та реорганізація території, перетворення транспортної мережі, поновлення інженерної інфраструктури. Принцип комплексності спонукає до впровадження ряду заходів в процесі реконструкції, відповідно ступеню впливу об'єкту реконструкції на міське середовище. Встановлені завдання реконструкції повинні вирішуватись комплексно з урахуванням розвитку транспортної мережі міста, міського центру, рекреаційних територій та господарчого комплексу. Принцип формування безбар'єрного екологічного середовища забезпечує створення та збереження благоприємного екологічного клімату на прилеглих сельбищних територіях шляхом виносу або закриття шкідливого виробництва та ліквідації санітарно-захисних зон. Цей принцип обумовлює розробку заходів з рекультивації породних відвалів, зменшення гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих викидів діючих підприємств. Ліквідація та винос шкідливого виробництва дозволяє «оздоровити» та підвищити статус міських територій. Принцип адаптації визначає можливість оновлення і трансформації промислової території та її забудови. Стара планувальна структура виробничих об'єктів досить легко із невеликими витратами може трансформуватися, а забудова насичуватися громадськими функціями. Принцип гуманізації передбачає розвиток міського середовища для потреб людини, яке відповідає вимогам її життєдіяльності. Цей принцип є першоосновою в регулюванні та трансформації промислової забудови. Створення нових об'єктів побутового обслуговування або зелених зон, рекреаційних територій, екологічно нешкідливих промислових підприємств з архітектурою, яка буде співмасштабна людині.


6. В дослідженні запропонована комплексна містобудівна оцінка промислових територій, вона дозволяє визначити ступінь значущості об'єкту реконструкції в структурі міста, ефективність його використання та відповідність сучасним вимогам розвитку  - «рейтингу відповідності». Показники оцінки: розташування промислової території в планувальній структурі міста; тип промислового об'єкту за містобудівною ієрархією; інженерно-геологічні умови; історико-архітектурна цінність промислової забудови; функціонально-просторова відповідність промислової території характеру прилеглої забудови; початкова галузева спрямованість; рівень екологічної забрудненості; тип планувальної структури, розпланування промислової території; відсоток забудови промислової території. Оцінка промислової території дозволяє об’єктивно обрати напрямок комплексної реконструкції.


7. Виходячи із встановлених задач, в роботі запропоновані сім напрямків комплексної реконструкції промислових територій: Перший (Р1)- збереження планувальної структури промислових територій, архітектури, збереження та відновлення первинної функції за рахунок державного інвестування. Другий (Р2)- часткова зміна планувальної структури промислової території з метою оновлення технологічного процесу, збереження та розвиток первинної функції із залученням нових технологій очистки викидів шкідливих речовин. Третій (Р3)- часткова зміна планувальної структури промислової території з відкриттям нового виробництва з науково-дослідними центрами, лабораторіями новітніх технологій – створення технопарків. Четвертий (Р4)- кардинальна зміна планувальної структури промислової території з відкриттям нового виробництва з науково-дослідними центрами – створення технопарків. П’ятий (Р5)- передбачає консервацію або відродження планувальної структури промислової території та її архітектури - з метою збереження індустріальної спадщини, створення музеїв історії промисловості, або виставкових комплексів (індустріальна археологія, консервація); Шостий (Р6)- часткова зміна планувальної структури промислової території, збереження архітектури з частковим втручанням у внутрішнє планування. Зміна виробничої функції на громадську за рахунок приватного капіталу (реновація, ревалоризація). Сьомий (Р7)- корінна містобудівна реконструкція району, кардинальна зміна планувальної структури промислової території – насичення принципово новітньою функцією за рахунок приватного капіталу.


8. Розроблена принципова містобудівна модель планувальної організації промислових територій м. Донецька, складовими якої є функціональна, архітектурно-композиційна та екологічна моделі. Вона відображає комплексність підходу до реконструкції промислових територій, розташованих в міській структурі, і може бути адаптована к умовам розвитку інших великих міст Донбасу. Принципова містобудівна модель забезпечує ефективність вибору напрямків реконструкції, пропонує функціональну переорієнтацію збиткових промислових територій міст Донбасу як ефективну стратегію розвитку не застарілого первинного, а розвитку третинного та четвертинного секторів економіки.


 


9. Розроблена методика комплексної реконструкції впроваджена на чотирьох промислових територіях міста Донецька та в Схемах планувальної організації промислових територій Донецька та Горлівки.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины