ПРАВО ЛЮДИНИ НА ЖИТТЯ: ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Незалежність України, зумовлені цим важливі політичні, економічні та соціальні процеси в державі, а також її прагнення увійти повноправним членом до Європейського Союзу зумовлюють потребу у вдосконаленні правової системи України та приведенні у відповідність до міжнародних стандартів правового статусу особи.

Ст. 3 Конституції України визнає життя людини однією з найвищих соціальних цінностей Української держави, що стало свідченням належної суспільної оцінки особистих немайнових прав фізичної особи та спрямованості суспільного розвитку на всебічне забезпечення прав і свобод людини. Тому цілком логічним та послідовним є проголошення у ст. 27 Конституції України права людини на її найбільшу цінність – на життя.

Норма ст. 27 Конституції України стала першою в історії держави, яка проголосила право кожної людини на життя на законодавчому рівні. Хоча право людини на життя в радянській юридичній літературі не заперечувалось, відсутність наукових досліджень, практики правового регулювання та, відповідно, застосування вказаного права призводить до потенційних труднощів у забезпеченні права людини на життя на сучасному етапі.

Зміст права людини на життя, передбачений Конституцією України, розширено і конкретизовано у ст. 281 Цивільного кодексу України. Однак норми цієї статті не містять визначення права людини на життя, залишають спірними ряд можливостей його носія та не вирішують питання меж права людини на життя, зокрема, часових.

Актуальність дослідження саме цивільно-правових аспектів права на життя зумовлюється відходом від традиційних поглядів на особисті немайнові права як такі, що можуть лише охоронятись цивільним правом, але не регулюватись ним, а також на особисті немайнові відносини, не пов’язані із майновими, як такі, що можуть виступати предметом цивільного права лише як виняток у випадках, прямо передбачених законом.

Існує значна кількість досліджень права людини на життя в рамках кримінального права, зокрема, таких його аспектів як смертна кара, злочини проти особи, необхідна оборона, крайня необхідність, затримання злочинця тощо; ведуться дослідження права на життя з позицій конституційного права. У низці публікацій  Я. М. Шевченко, Р. О. Стефанчука та інших авторів висвітлювались деякі цивільно-правові аспекти права людини на життя. Проте на монографічному рівні у вітчизняній літературі ці проблеми є малодослідженими.

            Усе це обумовлює актуальність теми, за якою виконана дисертація.

            Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає загальній темі науково-дослідницької роботи кафедри цивільного права і процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка “Проблеми удосконалення цивільного законодавства в умовах інтеграції України в Європейське співтовариство”, затвердженій наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка від 01.07.2002 року №11/74.