«КАРТИНА СВІТУ» В СИСТЕМІ КАТЕГОРІЙ АНАЛІЗУ МУЗИКИ (НА ПРИКЛАДАХ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ)

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!
Сработали прекрасно, нервы железные. На хамство и угрозы отреагировали адекватно и с пониманием. Можете пользоваться услугами сайта.


Название:
«КАРТИНА СВІТУ» В СИСТЕМІ КАТЕГОРІЙ АНАЛІЗУ МУЗИКИ (НА ПРИКЛАДАХ УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ)
Альтернативное Название: «Картина мира» В СИСТЕМЕ КАТЕГОРИЙ АНАЛИЗА МУЗЫКИ (На примере УКРАИНСКИЙ музыкальной культуры)
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

У Вступі обґрунтовується проблемне коло питань, щодо розробки концепції дисертації. Визначаються актуальність, мета та наукові завдання дослідження; формулюються об’єкт, предмет, методи дослідження. Висвітлені матеріал, наукова новизна, практичне значення та структура дисертації.


Розділ 1 «Філософсько-культурологічний зміст категорії „картина світу” та її музикознавчі проекції» присвячено узагальненню досвіду тлумачення базової категорії в різних наукових дискурсах. Охарактеризовано функціонування картини світи як поняття різних галузей гуманітаристики (філософія, мовознавство, культурологія).


Розкрито ступінь задіяності «картини світу» в музикознавстві на підставі систематизації похідних від базової категорії та супряжених із нею (національний стиль, національний образ світу, національна музична мова).


Окремо опрацьовано наукові розвідки, позначені впровадженням  категорії «картина світу» в конкретний музичний контекст (наприклад, «картина світу В. Моцарта», за М. Бонфельдом, «середньовічна картина світу», за Г. Рибінцевою тощо).


У підрозділі 1.1. «Ґенеза, визначення, функціонування категорії „картина світу” у різних галузях наукового пізнання» розглянуто віхи наукового осмислення базової категорії в філософському, мовознавчому та культурологічному дискурсах.


Досвід наукової розробки категорії «картина світу» належить царині філософії. Так, у концепціях Л. Вітґенштейна та М. Хайдеґґера визначено когнітивні ознаки філософського тлумачення «картини світу» як такої побудови, що передбачає певний ступінь об’єктивації через осмислення. Тобто картина світу – це не картина, що зображує світ, а світ, усвідомлений як картина. Вирішальним у встановленні сущого як буття сущого є факт його представленості у свідомості людини.


Аналіз мовознавчого дискурсу (В. фон Гумбольдт, Л. Вайсґербер, Р. Кісь) призвів до наступних узагальнень. Між реальною дійсністю і мовою постає людина. Людина, сприймаючи світ, усвідомлює його і вибудовує певну систему уявлень. Через такий механізм пізнавального процесу, як «свідомість – мислення – осмислення» (за допомогою мови), заповнюється дистанція між реальним світом та його творчим перетворенням – картиною світу.


Враховуючи те, що картина світу не є механічним відображенням реальної дійсності (а постає як умовна модель пізнання, втілена через мову), визначено, що необхідною умовою виформування картини світу є наявність певної знакової системи, здатної втілити і відтворити результат усвідомлення людиною оточуючої дійсності:


 


  свідомість   →   усвідомлення   →   знакова система   →   картина світу.


 


Картина світу завжди є продуктом творчості і тому здатна увиразнити мистецькі здобутки як окремого митця, так і спільноти (наприклад, етнічної). На цій підставі окреслено досвід її тлумачення в наукових джерелах культурологічного спрямування (концепції Р. Редфілда, К. Гіртца; А. Агафонова, А. Гуревича, Ю. Чернявської).


Дослідження категорії «картина світу» в різних дискурсах засвідчило його загальновживаність та досить активне функціонування попри відсутність однозначного усталеного тлумачення.


У підрозділі 1.2. «Аналіз понять, супряжених або похідних від базової категорії  „картина світу”: контекст музичної культури» викладено аналіз музикознавчих досліджень, які містять певні аналогії щодо «картини світу» (без безпосереднього апелювання до цієї категорії). Йдеться про розробки в сфері музичної науки понять, дотичних до національної картини світу за своїм смислом і значеннями.


Розглянуто авторські концепції національного стилю (Н. Горюхіна, С. Тишко, С. Шип); національного образу світу (І. Золотовицька, Ю. Чекан, В. Артеменко); національної музичної мови (О. Козаренко), національної ідеї (О. Овсяннікова-Трель). На їх підставі, по-перше, актуалізуються нові спроби узагальнення музикознавчого досвіду вивчення базової категорії; по-друге, стає можливим упровадження нових підходів до обґрунтування змістовних та структурних складових національної картини світу.


У підрозділі 1.3. «Досвід інтерпретації „картини світу” у музикознавстві» висвітлено впровадження базової категорії у сферу музичної науки. Ідеї, започатковані І. Барсовою та В. Медушевським у 80-х рр. ХХ ст., розвинені Н. Герасимовою-Персидською, М. Бонфельдом, І. Снітковою та Г. Рибінцевою у сукупності складають її специфізований музикознавчий контекст.


Узагальнено зміст категорії «картина світу», який містить наступні засадничі критерії.


     Вирішальна роль свідомості при формуванні картини світу.


     Пізнання як глибинна функція мистецтва у його співвіднесеності до об’єктивної реальності.


    

















ñâ³äîì³ñòü – ñïðèéíÿòòÿ – óñâ³äîìëåííÿ – ðîçóì³ííÿ – ñìèñë = êàðòèíà ñâ³òó.





Спрямованість когнітивного процесу як певного алгоритму:


 


·       Картина світу є когнітивним методом, який передбачає певний ступінь об’єктивації через осмислення (дистанціювання між людиною і світом, що призводить до переконструювання дійсності).


·       Картина світу є зосередженням філософсько-етичних, естетичних та художніх закономірностей.


·       Цілісність та системність як атрибутивні властивості картини світу.


·       Картина світу передбачає семіотичність улаштування та потребує певної знакової системи, здатної відобразити усвідомлення людиною оточуючої дійсності.


·       Картина світу увиразнює ціннісні пріоритети культури.


·       Картина світу передбачає інтерпретацію культури (як результат унікального творчого пере-осмислення об’єктивної реальності).


Отже, картина світу набуває значення дослідницького методу, постає як наукова модель пізнання, що наділена системоутворюючою функцією. У такому значенні картина світу здатна генерувати усі прояви національного мислення (не лише на рівні твору, але й культури в цілому).


Розділ 2 «Національна українська картина світу» є проекцію картини світу як наукової моделі пізнання на контексти української музичної культури.


У підрозділі 2.1. «Картина світу як парадигма музикознавчого аналізу» запропоновано визначення картини світу через систему когнітивних структур (на рівні окремого явища музичної культури) та через взаємообумовленість категорій «внутрішнє – зовнішнє» (на рівні наукового моделювання).


Під когнітивними структурами слід розуміти складові цілісної організації музичного смислу. Доцільно розподілити когнітивні структури на внутрішні, в яких закладено музичний смисл, і зовнішні, спрямовані на комунікацію (мова).


Наприклад, картина світу певного музичного твору є системою когнітивних звукообразних структур, спрямованих на розуміння ціннісної семантики досліджуваного об’єкту музичної культури.


Картина світу – це спосіб наукового моделювання об’єктів музичної культури, завдяки якому взаємообумовленість зовнішньої комунікації (мови / логосу) внутрішнім змістом досліджуваного об’єкту спричиняє механізм його розуміння через усвідомлення ціннісної семантики (за критеріями спадкоємності, духовності, часопростору).


Картина світу цілісної музичної культури постає як увиразнення глибинних структур національної ментальності, які втілено в мовній картині світу. У такому тлумаченні картина світу набуває значення парадигми музичної науки, яка визначена трьома, засадничими для аналізу ціннісної семантики національної української картини світу, рівнями: 1) філософсько-онтологічним; 2) художньо-методологічним; 3) музично-структурним.


У подальшому запропонована методологія представлена на ґрунті національної української культури.


Підрозділ 2.2. «Філософсько-онтологічний рівень. (Любомудріє Київської Русі. Філософська система Г. Сковороди, історична місія П. Юркевича. Відродження національної духовної традиції у другій половині ХХ ст.)» присвячено огляду філософсько-культурологічних передумов формування національної музичної культури.


Історія українського етносу генетично пов’язана з розвитком філософії, яка слугувала потужним чинником самосвідомості культури, увиразнюючи дух нації. Осмислення історичної динаміки музичної національної культури, її глибинних структур (історична пам’ять, світогляд, мова тощо) дозволяє визначити вплив філософії. Результати філософського осмислення дійсності втілюються в мистецьких здобутках, що віддзеркалюють світоглядні позиції певної етнічної спільноти.


Історико-філософський екскурс дозволив виявити концепти національної філософії, які увиразнюють українську картину світу.


1. Сталою ознакою національної філософії є поняття «любомудріє» з його активним смисложиттєвим характером. На всіх етапах розвитку української філософії чітко визначено пріоритет живого особистісного досвіду у пошуках Істини.


2. Кордоцентризм як наскрізна тема української філософії є втіленням емоціонально-інтелектуальної та вольової сутності особистості. Звідси – єдність емоційно-образного та логіко-дискурсивного сприйняття світу.


3. Етичним виміром української філософії є її духовність, яка у всі часи розвитку української культури стояла на сторожі збереження її національної самоідентифікаціі.


У підрозділі 2.3. «Художньо-методологічний рівень. (Ментальні ознаки та національні архетипи культури. Національний характер. Самосвідомість)» розглянуто загальну термінологію галузі етнопсихології, пов’язану з розкриттям світоглядних ознак і головних психічних особливостей окремого етносу. Дослідження першооснов буття етносу сприяє вияву глибинних ознак та складових української картини світу (ментальність, етнічна самосвідомість, національний характер) із метою визначення їхньої ієрархії та взаємообумовленості.


Особливості природної даності, специфіка ментальності та національного характеру українського етносу у своєму комплексному поєднанні вибудовують багатошарову ієрархію, увінчану рівнем самосвідомості та духовності (екос-етнос-етос). Такий етнопсихологічний феномен вирізняється серед інших, засвідчуючи свою самобутність.


Підрозділ 2.4. «Музично-структурний рівень як увиразнення музичного логосу» присвячено розгляду мовної картини світу, спираючись на теорію національної музичної мови (за О. Козаренком).


Система принципів музичного мислення формує музичний логос, який є виявом мовної картини картини світу. Його роль як фактора національної означеності на рівні мовної картини світу підкреслено в аналітичних нарисах, присвячених дослідженню творів національної культури як  репрезентантів національної української картини світу (підрозділи 3.2. – 3.4.).


У підрозділі 2.5. «Кобзарсько-лірницька традиція як повнота вияву етнічної картини світу» пропонується розробка структурно-семіотичної моделі національної української картини світу (на прикладі кобзарсько-лірницької традиції). Науковий досвід вітчизняної етномузикології щодо її вивчення (Ф. Колесса, К. Квітка, С. Грица, М. Хай, О. Богданова) став підґрунтям для подальших узагальнень.


Кобзарсько-лірницька традиція як цілісна система життєвих, художньо-естетичних та світоглядних настанов, що не обмежувалась грою на відповідних інструментах, розвивалась на засадах комплексу особливих символічних ознак, таких як: фізична «інакшість» (незрячість), спосіб життя, суспільна місія та філософсько-релігійне світовідчуття їх носіїв. Виокремлення від інших музик в локалізовану цілісність було зумовлене наявністю в сліпецькій традиції духовно-творчої місії – християнського проповідництва безпосередньо в побуті. Тож кобзарсько-лірницька традиція, заснована на духовних засадах українського етносу, є паралітургічною творчістю (О. Богданова), а її носії – народними парарелігійними співцями (К. Черемський).


Кобзарсько-лірницька життєтворчість є втіленням повноти етнічної картини світу, відображаючи ментальну структуру національної самосвідомості культури. Визначено першорядність етичної функції кобзарсько-лірницької традиції (суголосної національній українській ментальності), яка постає передусім як феномен духовної традиції національної культури.


У Розділі 3 «Ціннісна семантика національної української картини світу: фрагменти історичного процесу» на прикладах маловивчених зразків композиторської творчості ХХ – початку ХХІ ст. показано системність запропонованої моделі картини світу (у взаємообумовленості музичного логосу з художньо-методологічним та філософсько-онтологічним рівнями), завдяки чому виявляється ціннісна семантика досліджуваних творів.


Згідно концепції В. Маринчака, ціннісна семантика є культурно зумовленою. Виявляючи цілісність і спадкоємність певної культурної традиції, вбачається необхідним дослідження культури як тексту.


Підрозділ 3.1. «Хорова традиція в просторі національної музичної культури» містить огляд розгортання тенденцій, що репрезентують національну українську картину світу в хоровій музиці (історико-генетичний аспект). Саме хорова культура є провідною з-поміж інших музично-виконавських сфер як основа національної музичної культури (за О. Бенч). Розглянуто загальні стильові засади хорового концерту як найбільш репрезентативного жанру вітчизняної хорової традиції, як вияву глибинних ознак національної ментальності.


У підрозділі 3.2. «Соціокультурні тенденції першої третини ХХ ст. О.Кошиць. Псальма «Олексій, Божий чоловік» розглядається період першої третини ХХ ст. – визначальний і протирічливий в історичному поступі української музичної культури, враховуючи закладену у ньому «підміну цінностей» (термін М. Блюменкранца) від національного до ідеологізованого інтернаціонального.


Охарактеризовано творчу постать О. Кошиця – представника плеяди композиторів «нової школи», які плекали національну самосвідомість як підґрунтя ціннісної семантики власної творчості. Визначальним покажчиком спадкоємності у творчості О. Кошиця постає релігійно-духовний чинник.


На підставі здійсненого драматургічного аналізу псальми О. Кошиця «Олексій, Божий чоловік» визначено його жанрову своєрідність. Псальма в композиторському опрацюванні О. Кошиця цікава перш за все скерованістю на релігійну семантику і слугує «містком» для історичної ретроспекції: від вивчення «давнини» до тодішньої сучасності (за Ґ. Ґачевим).


Підрозділ 3.3. «Остання третина ХХ ст. Відродження духовної традиції» присвячений вияву спадкоємності, яка, перервавшись у 20-30-х рр. ХХ ст. через ослаблення доцентрових тенденцій формування в музичній творчості національної картини світу, почала відроджуватись наприкінці ХХ ст. Зазначені позиції слугують методологічним підґрунтям наступних пунктів, що містять аналітичні нариси показових (із точки зору національної української картини світу) творів.


Пункт 3.3.1. «І. Карабиць. Концерт для хору, солістів та симфонічного оркестру „Сад божественних пісней”. Погляд на історичній відстані» присвячено знаковому твору, який містить найбільш характерні ознаки і визначає особливість «інтелектуального дисидентства» 1970-х рр. (О. Козаренко).


Художня концепція хорового концерту «Сад божественних пісней» І. Карабиця наслідує етос поетики творів Г. Сковороди. Здійснений аналіз семантичних одиниць музичного тексту розкриває музичний логос твору в аспекті національної української картини світу, що свідчить про вражаючу музичну інтуїцію митця, що долає усталеність тогочасних світоглядних і ціннісних орієнтирів суспільства. Прицільний аналіз філософсько-онтологічного рівня картини світу цього твору покликаний наголосити на закладеній у ньому етичній домінанті, яка з об’єктивних причин (зважаючи на  історичний час написання) не була і не могла бути визнаною.


У пункті 3.3.2. «В. Камінський. Ораторія „Іду. Накликую. Взиваю...” (доцентрова тенденція)» здійснено аналіз показового твору, який, з одного боку, підсумовує тенденції стилістичного синтезу, притаманні композиторській практиці ХХ ст., а з іншого – відкриває актуальну для новітньої доби (початок ХХІ ст.) тему духовного національного відродження.


Розкрито специфіку твору в аспекті ціннісної семантики української картини світу. Так, її філософсько-онтологічний рівень характеризує звернення автора до текстів промов митрополита А. Шептицького.


Музичну драматургію твору творять дві семантичні сфери: Logos – узагальнення вербальності, духовної енергії слова через вокально-хоровий жанр; musica instrumentalis – оркестровий семантичний комплекс у його здатності до універсального узагальнення національної музичної мови. Аналіз музичного логосу виявив тип «драматургії сходження», який відповідає ціннісній семантиці національної української картини світу.


У пункті 3.3.3. «О. Щетинський. „Фрагменти Латинської Літургії” (відцентрова тенденція)» наданий аналіз твору засвідчив наявність нової парадигми музичної культури. Ціннісна семантика твору О. Щетинського, яка виявлена на рівні мовної картини світу, відтворює зовнішні, комунікативні особливості сприйняття семантичних знаків європейської культури, враховуючи культурно-мовленнєвий досвід попередніх історичних віх музичної культури. В цілому картина світу цього твору відповідає відцентровій тенденції, яка виводить її за межі національної самосвідомості.


Підрозділ 3.4. «Онтологія української картини світу на початку ХХІ ст.: О. Щетинський. Симфонія „Узнай себе” для мішаного хору a caрpella» присвячено аналізу маловивченого і знакового твору в контексті дослідження ціннісної семантики національної картини світу в умовах музичного постмодернізму.


Симфонія О. Щетинського «Узнай себе» – свого роду музичний трактат за Г. Сковородою. Ідея твору полягає у відтворенні світоглядної системи мислення Г. Сковороди не як ілюстративності музики «до тексту», а через показ внутрішньої експресії його філософського вчення. Саме жанр симфонії уможливлює втілення складної музично-філософської концепції, яка передбачає метафізику людського буття у всій його різноманітності, глибині, духовному сходженні на найвищий щабель переображення.


Протягом усього розвитку національної професійної музичної культури XVII – ХІХ ст. жанр хорового концерту залишався найповнішим репрезентантом духовної традиції. Завдяки унікальній художній концепції твору О. Щетинського сучасний слухач усвідомлює спадкоємність духовної традиції: від хорового концерту барокової доби до хорової Симфонії доби постмодернізму, яка стає втіленням національної української картини світу.


Авторський задум Симфонії обумовлений вибором філософських діалогів Г. Сковороди. Саме діалог як жанр гомілетики є способом духовного спілкування, навчання та пізнання. Необхідність переображення людини через очищення й оновлення, і далі – обоження нової людини – теозис як кінцева мета, що приводить людину до Бога у повноті життя, складає зміст філософської системи Г. Сковороди. Ця ідея закладена в основу концепції Симфонії О. Щетинського – об’єднання сфер Божественного Логоса і внутрішньої людини.


Смислоутворення художньої концепції Симфонії вибудовують наступні концепти.


     Логос: Слово – Текст – Біблія.


     Антропоцентризм: внутрішня людина, її ентелехія (за Аристотелем).


     Множинність тем-образів репрезентує дві сфери онтологічного плану музичної драматургії твору через різні культурно-історичні та жанрово-стилістичні моделі.


Сферу Божественного Логосу втілено жанрово-стилістичними моделями музичної культури християнського світу (знакова система візантійського, пізнішого григоріанського співу та православної Літургії).


Сферу внутрішньої людини увиразнено жанрово-стилістичними моделями відповідно до поетики текстового ряду та історико-культурної пам’яті (український партесний спів та бароковий духовний концерт; духовна псальма).


     Синонімічність основних образів є ознакою самобутності і стильової особливості твору. Як наслідок, виникають:


а) співіснування декількох мовно-стилістичних моделей: знаковість тексту через оперування різними техніками письма;


б) гра культурними моделями: як на рівні окремої семаничної одиниці (ісон), так і музично-історичного стилю (бароко).


 


Художній часопростір цього твору складають жанрово-стилістичні моделі національної духовної культури, виявляючи мовну картину світу («метастиль», за О. Щетинським). Композитор узагальнив досвід національної духовної традиції у повноті її історико-генетичних та еволюційних процесів на підставі синтезу багатьох елементів різних стилістичних моделей та принципів у новій смисловій цілісності. Ціннісна семантика хорової Симфонії «Узнай себе» О. Щетинського є увиразненням української картини світу.

 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины