У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет, з’ясовано наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, наведено відомості щодо впровадження здобутих результатів та бази дослідно-експериментального дослідження. У першому розділі – «Моральне виховання молодших школярів засобами етнопедагогіки як педагогічна проблема» - здійснено аналіз проблеми морального виховання молодших школярів засобами етнопедагогіки у педагогічній науці та контент-аналіз аксіологічного змісту поняття «моральне виховання», визначено психолого-педагогічну сутність категорії «моральне виховання молодших школярів» з позиції народного поняття моралі як одного із провідних напрямів виховання у початковій школі; виокремлено критерії і показники визначення рівнів моральної вихованості молодших школярів; виокремлено саме ті психолого-педагогічні особливості молодшого школяра, які дають змогу успішно здійснювати даний напрям виховної діяльності; проаналізовано сучасний стан проблеми в педагогічній теорії та практиці навчально-виховної роботи загальноосвітніх навчальних закладів. Аналіз наукової літератури з проблеми дає підстави стверджувати, що етнопедагогічний зміст морального виховання учнів визначено потребами та вимогами суспільства, рівнем його моральності і побудовано на основі принципів народної та загальнолюдської моралі. Встановлено, що народні уявлення про мораль і моральне виховання молодого покоління, моральне виховання учнів початкової школи засобами етнопедагогіки стали об'єктом психолого-педагогічної науки. На основі контент-аналізу праць сучасних вітчизняних учених визначено психолого-педагогічну сутність категорії «моральне виховання молодших школярів» як цілісного процесу взаємодії педагогів і школярів, спрямованого на формування в учнів позитивних моральних якостей та уявлень, їх моральної свідомості і переконань. Констатувальний етап педагогічного експерименту дав можливість виявити сучасний стан використання етнопедагогічних засобів у навчально-виховному процесі, спрямованих на формування моральної вихованості учнів початкової школи. Здійснений аналіз обсягу етнопедагогічного навчального матеріалу з моральним змістом у підручниках для загальноосвітньої школи першого ступеня вказує на його недостатність для належного морального виховання учнів молодшого шкільного віку. Дослідження професійної компетентності сучасних педагогів продемонструвало низьку обізнаність та переконаність опитаних учителів щодо ефективності впливу засобів народної педагогіки на моральну вихованість учнів початкової школи; завдання морального виховання молодших школярів вищевказаними засобами недостатньо усвідомлюється вчителями. У процесі констатувального етапу діагностовано рівні моральної вихованості учнів, які навчаються у початкових класах різних регіонів України. З цією метою на основі аналізу відповідних психолого-педагогічних досліджень визначено такі компоненти моральної вихованості, які слугували критерієм оцінки її рівнів: пізнавальний, емоційний, поведінковий. Названі вище компоненти морального виховання стали основою для виокремлення наступних критеріїв та їх показників: інформаційно-пізнавальний (наявність знань та уявлень про моральні якості, способи їх прояву, розуміння сутності певних понять, уміння характеризувати моральні (аморальні) прояви, аналізувати та давати адекватну їм оцінку); емоційно-почуттєвий (реакція дітей на біль і горе оточуючих, уміння цілеспрямовано виражати свої почуття у відповідь на різноманітні внутрішні стани інших людей, усвідомлення чужих емоцій та відгуки на них); конативний (реальне сприяння та турбота, які виявляються у ставленні до оточуючих, наявність власного досвіду доброчинних проявів, безкорислива допомога і діяльність). На основі встановлених критеріїв і показників визначено такі рівні сформованості моральної вихованості молодших школярів: високий, достатній, середній та низький. До високого рівня прояву моральних якостей належать учні початкової школи, які усвідомлюють зміст окремих моральних понять та свої переживання, відчувають і розуміють емоційний стан інших людей, знають способи впливу, крім того, самостійно здійснюють його як до «близьких», так і до «далеких» людей без усякого роду заохочень. Достатній рівень прояву моральних якостей характеризував тих молодших школярів, яким властиві адекватні, але недостатньо повні моральні уявлення. Учні даного рівня не зовсім активно надають допомогу іншим; їм притаманні прояви доброзичливості, щедрості, турботливості у ставленні до рідних і друзів, однак вони здійснюють їх переважно за проханням авторитетного дорослого. Середній рівень прояву моральних якостей притаманний молодшим школярам з певним обсягом знань про зміст окремих моральних понять, однак із недостатнім їх усвідомленням. Дана група дітей розуміє «чужі» почуття, але самостійно здійснює підтримку частіше близьких людей, а всіх інших – залежно від власного настрою, бажання або ж через умови заохочення. До низького рівня прояву моральних якостей належать учні з обмеженим обсягом знань та уявлень про мораль та моральну поведінку. Емоційна чутливість їх зорієнтована на власні переживання, їм притаманні короткочасні емоційні відгуки на біль та горе інших, епізодичне включення до акцій доброчинності та милосердя. Отримані результати визначили актуальність подальшого проведення дослідно-експериментальної роботи, важливим напрямом якої стало створення моделі системи морального виховання молодших школярів засобами етнопедагогіки. У другому розділі - «Шляхи використання засобів етнопедагогіки для підвищення ефективності морального виховання молодших школярів» - на основі моделі розкрито зміст і шляхи реалізації системи морального виховання молодших школярів засобами етнопедагогіки у навчально-виховному процесі з учнями експериментальних класів початкової школи, виокремлено ефективні умови використання елементів етнопедагогіки для розробки і впровадження цілісного і послідовного змісту діяльності вчителя з метою формування морального обличчя сучасного молодшого школяра, обґрунтовано підходи, які сприяють підвищенню ефективності морального виховання учнів початкової школи, висвітлено хід формувального етапу педагогічного експерименту, проаналізовано результати проведеного експериментального дослідження. Розробці та експериментальній апробації запропонованих шляхів використання елементів етнопедагогіки у навчально-виховному процесі початкової школи передувало обґрунтування сутності й структури авторської моделі системи морального виховання молодших школярів засобами етнопедагогіки. Взаємозв’язок між її структурними компонентами – метою, завданнями, підходами, педагогічними умовами, засобами етнопедагогіки та шляхами їх використання у моральному вихованні учнів початкової школи – зображено на рис. 1. Важливою характеристикою розробленої моделі морального виховання молодших школярів засобами етнопедагогіки була її системність і послідовність. Впровадження змістових і процесуальних компонентів моделі здійснювалося за допомогою різноманітних шляхів: традиційних уроків української мови, уроків розвитку зв’язного мовлення, класного і позакласного читання, природознавства і громадянської освіти, об'єднання учнівських колективів першого і п'ятого класів «Шкільна сім’я» з метою передачі морального досвіду п'ятикласників, які були залучені до педагогічного експерименту, своїм молодшим товаришам, а також елективних курсів «Основи традиційної моралі» та «Християнська етика», які широко впроваджені в практику загальноосвітніх закладів Чернівецької області. Найбільшу доцільність і результативність виховного впливу різних компонентів системи забезпечили виокремлені нами педагогічні умови (вивчення окремих навчальних предметів етнопедагогічного спрямування, демократизація шкільного життя, забезпечення пріоритетності морального виховання етнопедагогічними засобами, інтегрування засобів етнопедагогіки у зміст шкільних предметів) та засоби етнопедагогіки. Зокрема, в експерименті для підвищення ефективності морального виховання учнів початкової школи було апробовано такі етнопедагогічні засоби, як рідна мова, усна народна творчість, природа, атмосфера рідної домівки, приклад старших, праця молодших школярів. Використання даних засобів забезпечувалося комплексом ефективних методів і прийомів навчання з метою вливу на моральну свідомість і переконання учнів: ритуальне мовлення, «хвилинки мудрості народної», диктанти, інтерактивні вправи, рольові ігри, ділові ігри, «життєві проекти». Запропоновані нами підходи до роботи над прислів’ями і казками сприяли збагаченню моральних знань, розвитку моральних поглядів, переконань, світогляду, досвіду моральної поведінки учнів експериментальних класів. Водночас вони забезпечували формування в молодших школярів основ громадянської культури, підвищували загальний рівень розвитку особистості, озброювали навичками й уміннями самоврядування в шкільному освітньому просторі, гармонізували відносини в класному колективі і взаємини з старшими учнями.
Проведення уроків-діалогів та уроків-тренінгів з «Основ традиційної моралі» у 1-2 класах формувало такі провідні для даного віку моральні якості, як ввічливість, доброзичливість, милосердя, взаємодопомога, щедрість і гостинність, чемність, увага до інших, повага до старших, що є провідними рисами українського національного характеру. Досягненню виховної мети на уроках-діалогах сприяв алгоритм діяльності вчителя: запитання, поняття, приклад, ситуація, рольова гра, рефлексія. Обов’язковим елементом уроку-тренінгу було звернення до висловлення власних міркувань учнів та їх роздуми щодо теми, представленої народним прислів'ям. З метою формування чуттєвого сприйняття вчили школярів «заглиблюватися в себе», а для внутрішньої концентрації використовували метод тренування уяви і метод практичних дослідів. На завершальному етапі ефективним було застосування нетрадиційних форм уроків: урок-бенефіс, свято, роздум, вікторина, презентація, зустрічі-гутірки, доброчинні акції, колективні творчі справи, сюрприз-виставки та ін. Важливим напрямом упровадження засобів етнопедагогіки в практику системного морального виховання молодших школярів стала виховна діяльність з учнями 3-4 класів за програмою навчального курсу «Християнська етика». Її логічність визначила мета даного курсу: виховання школяра на засадах християнської моралі, плекання доброти, лю¬дяності, милосердя, чесності, працьовитості, формування духовно багатої особистості, яка усвідомлювала б свою відповідальність перед Україною і рідним народом та водночас сповідувала загальнолюдські моральні цінності. Після завершення формувального етапу педагогічного експерименту проведено контрольні зрізи з допомогою діагностичних методик, адекватних тим, які використовувалися в процесі констатувального дослідження. Це дало змогу визначити кількість учнів, які відповідали чотирьом рівням сформованості моральної вихованості. Проведена експериментальна робота сприяла покращенню всіх компонентів моральної вихованості учнів експериментальних класів (рис.2). Аналіз результатів експерименту засвідчує позитивну динаміку поведінкового компонента. Так, зросла кількість учнів, рівень співчуття вчинком яких визначено нами як високий – 72,6%. Варто зазначити, що в контрольних класах теж відбулися подібні зміни, однак не настільки суттєві, як в експериментальних. Також значно збільшилась кількість учнів експериментальних класів із готовністю до вираження співчуття вчинком, здійснення моральних вчинків, які ефективно, з високих моральних позицій аналізують запропоновані ситуації (показники байдужого ставлення учнів до горя дівчинки із 8,7% до експерименту зменшились до 2% після експерименту; 14,3% опитаних учнів, які не відповіли до експерименту, зафіксовані наприкінці експерименту з результатом у 2%), що свідчить про сталість сформованої позитивної моральної поведінки після апробованої авторської моделі системи морального виховання молодших школярів засобами етнопедагогіки.
