Сунь Гоцян. Інтеграція національних співацьких традицій у вокальній підготовці китайських студентів інститутів мистецтв

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження з позиції сучасних
музично-педагогічних, вокально-виконавських таінтегративно-освітніх потреб
Китаю, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, розкрито теоретико-
методологічні основи вокальної підготовки китайських студентів та наукову
новизну, охарактеризовано методи, теоретичне та практичне значення
одержаних результатів, наведено дані щодо апробації та впровадження їх у
педагогічну практику.
У першому розділі«Теоретико-методологічні засади інтеграції
українських національних співацьких традицій у вокальній підготовці
китайських студентів» проведений аналіз науково-методичної літератури з
проблеми дослідження і нормативних матеріалів вищої школи. Це дозволило
з’ясувати,що нова освітня ситуація модернізації кожної системи національної
освіти викликає інтерес до традицій інших народів світу, піднімаючи тим
самим її на якісно новий рівень – рівень полікультурної освіти, що й вимагає
створення оптимальних умов для ефективного розвитку полікультурного
середовища кожної країни світу.Сучасний етап вищої мистецької освіти в
Україні характеризується процесами міжкультурної інтеграції, пов’язаної з
перенесенням кращих надбань національної освіти і педагогічного досвіду
однієї культури в іншу.Ключовим тезисом сучасної культурно-освітньої
політики України є той факт, що національна освіта, яка готує людину до життя
в своїй культурі, можлива лише в інтеграції зі світовими культурами із
врахуванням опанування національних і загальнолюдських цінностей
(І. Зязюн). Важливим для нашого дослідження було визначення того, що
6
орієнтація на традиції, збереження минулого як цінності може стати серйозним
підґрунтям динамічної модернізації суспільства країн різних політичних,
релігійних і економічних напрямків.
Наукове обґрунтування з позиції міжгалузевих і міждисциплінарних
зв’язків, в контексті особливостей вокальної підготовки китайських студентів
допомогли визначити, що теоретико-методологічною основою
дослідженнявиступаютьосновні концептуальні положення методології і
філософії освіти та культури (В. Андрущенко, Л. Губерський,
І. Зязюн,Г.Мєднікова,Конфуцій, Мен-Цзи, Сюнь Цзи таін.).
Розглянуто історичну динаміку розвитку вокального мистецтва, що
базується на національній ідеї гуманістичного виховання молоді засобами
мистецтва (А. Авдієвський, Ю. Руденко та ін.); психофізіологічній теорії
чуттєвого пізнання;психолого-педагогічних концепціях теорії та практики
розвитку здібностей (Л. Бочкарьов, Л. Виготський, В. Петрушин, В. Ражников
та ін.); проаналізовано естетичні теорії (Ю. Борев, Л. Левчук, А. Лосев,
А. Щербо та ін.); культурологічні й полікультурні (національна культура,
дитячий фольклор:Г. Лозко, Л. Масол,Г. Довженюк та ін.); психологічні
чинники (психологія і музична психологія:Л. Виготський, О. Костюк,
О. Леонтьєв, В. Медушевський, Е. Назайкинський, Б. Теплов та ін.); а також
дослідження духовної спадщини культурних паралелей «Схід-Захід» і діалогу
двох стародавніх культур України і Китаю (Е.Кучменко,
В. Шульгіна,О. Щолоковата ін.) тощо.
Для розробки теоретичних основ стратегії різних видів підготовки
зарубіжних студентів в інститутах мистецтв, зокрема методологічних підходів
вокальної підготовки китайських студентів як майбутніх учителів музики,
необхідно розкрити культурно-освітні підвалини й попередній соціально-
історичний досвід цього напрямку освіти, звернутися до першоджерел
виникнення духовних канонів життя, провідних філософських ідей, витоків
видів мистецтв та освітньо-виховних традицій Стародавнього Китаю.
Культурно-історичний підхід до вивчення педагогічних явищ на думку
багатьох науковців:Віт. Бондаря, В. Гудоніса, І. Зязюна, Ф. Корольова,
Е. Кучменко, М. Малофєєва, М. Ярмаченка та величезної
плеядиіншихпредставниківісторичної наукирозширюєобрійдослідження й
підводить до більшглибокогорозуміннясутності самого явища.