НАСИЛЬНИЦЬКА ЗЛОЧИННІСТЬ ОСІБ З ПСИХІЧНИМИ АНОМАЛІЯМИ ТА ЇЇ ЗАПОБІГАННЯ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Демократичні перетворення, що відбуваються в українському суспільстві, здійснення судової реформи, прийняття нового Кримінального кодексу, а відтак і необхідність максимально індивідуалізувати покарання з урахуванням особливостей кримінологічної характеристики особи злочинця, вимагають нових наукових розробок в юридичній науці та нових підходів щодо бачення проблем запобігання злочинності, особливо якщо її суб’єктом є особа з психічними аномаліями.

Актуальність проблеми кримінологічної та кримінально-правової характеристики насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями визначається, по-перше, колом проблем правового характеру, що виникають у діяльності правоохоронних і судових органів України при здійсненні ними запобіжної діяльності та правосуддя у зв’язку з утвердженням України як самостійної держави та створенням системи власного законодавства. По-друге, особи, які мають психічні аномалії, що не позбавляють їх здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, становлять 36,9% серед винних у вчиненні насильницьких злочинів.

У ХХ ст. питання про особливості вчинення злочинів особами з психічними аномаліями порушували Ю.М.Антонян, Ю.В.Александров, Ю.С.Богомяков, С.В.Бородін, П.С.Дагель, Л.Д.Гаухман, І.І.Горелік, В.П.Ємельянов, А.А.Жижиленко, А.П.Закалюк, А.Ф.Зелінський, Є.К.Краснушкін, В.Х.Кандинський, І.І.Карпец, В.М.Кудрявцев, Н.С.Лейкина, Д.Р.Лунц, О.Є.Михайлов, Р.І.Михеєв, Г.М.Міньковський, С.В.Познишев, В.П.Сербський, Ю.М.Ткачевський, В.С.Трахтеров, В.О.Туляков, Н.І.Фелінська, О.Є.Фрейєров, В.І.Шакун та ін. Ними, переважно на теоретичному рівні, було обґрунтовано особливу роль психічних аномалій у генезисі злочинної поведінки, визначено розповсюдженість психічних аномалій серед різних категорій злочинців, досліджено особливості особи злочинця, на підставі чого в загальному вигляді аргументовано необхідність здійснення запобіжної діяльності правоохоронними органами.

Однак, така увага до проблеми впливу психічних аномалій на злочинність ще не означає її повного вивчення, адже до тепер в Україні не має монографічних праць, які б комплексно досліджували проблему насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями, а у сучасній кримінології співіснують різні, іноді суттєво відмінні та мало аргументовані відомості щодо розповсюдженості психічних аномалій серед осіб, які вчинили насильницькі злочини. В практичній діяльності правоохоронних органів по запобіганню злочинів, по суті, не враховуються особливості вчинення злочину, що обумовлюються наявністю саме психічних аномалій в межах осудності, а самі психічні аномалії не виявляються, що суттєво знижує результативність такої діяльності. Відсутність практичного розв’язання названих завдань потребує додаткової наукової аргументації, яка б ґрунтувалася на глибокому вивченні емпіричного матеріалу, всебічному аналізу виявлених закономірностей, розробці рекомендацій щодо форм і засобів забезпечення більш ефективного запобігання саме насильницької злочинності осіб з психічними аномаліями.

Тому актуальність і доцільність наукового розроблення поняття насильницької злочинності, визначення чітких критеріїв віднесення злочину саме до такого виду, а також розв’язання питання взаємозв’язку наявних у особи психічних аномалій та насильницької злочинності не викликає сумніву. Теоретичному аналізу та практичній розробці названих проблем присвячене дане дослідження.

Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведене відповідно до Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента від 25.12.00 р. № 1376/2000 р., а також відповідно до планів досліджень навчальних закладів та наукових установ МВС України на 2001-2005 рр. та планів науково-дослідницьких робіт і тематичних планів Національної академії внутрішніх справ України на 2001-2005 рр.