ПРАВОВИЙ СТАТУС УСТАНОВИ ЯК УЧАСНИКА ГОСПОДАРСЬКИХ ВІДНОСИН

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Організації, створені для досягнення соціально-культурних, наукових, благодійних і тому подібних цілей, як правило, залишалися поза увагою господарсько-правових досліджень. Мало уваги організаціям негосподарського призначення приділяла і наука цивільного права. У результаті правовий статус цих утворень, що складають основу некомерційного сектора економіки, продовжує залишатися в значній мірі невивченим, хоча і має суттєві особливості. Очевидно, що у світлі легального визнання Господарським кодексом України (далі – ГК України) правового інституту некомерційної господарської діяльності такий стан речей не можна вважати задовільним.

Особливе місце серед організацій негосподарського призначення посідають установи. Зумовлено це тим, що в порівнянні з іншими видами таких організацій (об'єднаннями громадян, релігійними організаціями, благодійними фондами та ін.),   більшість установ у сучасних умовах є не тільки споживачами результатів господарської діяльності інших суб'єктів, але й активно беруть участь у господарсько-виробничих відносинах. Крім того, слід ураховувати, що за відомостями Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (за станом на 01.01.2004 р.) частка установ у загальній кількості юридичних осіб складає 8,0 %, отже, серед організаційно-правових форм господарюючих суб'єктів установи у кількісному відношенні займають третє місце, поступаючись лише товариствам з обмеженою відповідальністю (30,2 %) і приватним підприємствам (24,7 %).

Чинне законодавство, адресоване установам, далеке від досконалості. Правовий статус установ приватної та колективної форм власності практично не урегульований. Нечисленні норми нового Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), присвячені цим організаціям, викликають масу питань, що потребують найшвидшого вирішення. ГК України лише виділяє їх серед учасників господарських відносин. Легальні господарські можливості бюджетних установ надто обмежені приписами законодавства. Дотепер не розроблений повноцінний юридичний механізм субсидіарної відповідальності власника за зобов'язаннями бюджетної установи, в якому давно зацікавлена правозастосовча практика. Між тим, в умовах комерціалізованої ринкової економіки установи як ніколи потребують розширення своєї оперативно-господарської самостійності, що безпосередньо залежить від повноти і якості господарсько-правового регулювання.

У науці господарського права немає спеціальних досліджень, присвячених установам. Цивільно-правова наука має у своєму арсеналі декілька робіт, що стосуються правового статусу установ окремих функціональних різновидів (зрозуміло, що межі цих робіт не дозволяли їхнім авторам глибоко проаналізувати загальні майнові правомочності установи), і лише одне спеціальне дослідження, присвячене цивільній правосуб'єктності бюджетних установ (кандидатська дисертація І.В. Авіліної «Гражданская правосубъектность организаций, финансируемых в сметном порядке по государственному бюджету», 1982 р.). Остання робота через високий ступінь узагальнення не втратила своєї теоретичної цінності і зараз, але суттєва зміна законодавства й економічних реалій зводить до мінімуму її практичну значущість на сьогоднішній день. За роки незалежності в Україні за даною проблематикою не було виконано жодного фундаментального наукового дослідження. Окремі правові питання організаційно-майнового устрою і господарської діяльності установ розглядаються в сучасній українській юридичній літературі поверхнево й висвітлюються найчастіше в контексті характеристики видів юридичних осіб або правового режиму державного майна. Немає й нових вітчизняних досліджень економічного механізму функціонування галузей соціально-культурної сфери, що є основним полем діяльності установ.

Перерахованими вище обставинами обумовлюється актуальність і доцільність дисертаційного дослідження, що і визначило вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України за темою «Удосконалення законодавства про статус суб'єктів господарської діяльності і практики його застосування з метою запобігання економічним правопорушенням» (державний реєстраційний номер 0199U001837) та темою «Гармонізація господарського, екологічного і кримінального законодавства в системі правового забезпечення економіки» (державний реєстраційний номер 0102U000455), у яких автор брав участь як співвиконавець. У межах цих тем автором досліджено поняття і види установ, структура їх господарсько-правового статусу і його елементи, проаналізовані питання попередження економічних правопорушень з боку керівників установ і підготовлені пропозиції щодо оптимізації господарсько-правового регулювання діяльності таких організацій.