Кириченко, Виктория Николаевна. Методика развития координационных способностей учащихся основной школы в процессе занятий баскетболом
Тип:
Автореферат
Краткое содержание:
У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, викладено об’єкт та предмет дослідження, мету, завдання, методи; розкрито наукову новизну одержаних результатів та їх практичну значущість; особистий внесок здобувача; подано інформацію про організацію і впровадження результатів дослідження та їх апробацію, кількість публікацій, структуру та обсяг дисертації. У першому розділі «Теоретико-методичні засади розвитку координаційних здібностей учнів основної школи у процесі занять баскетболом» здійснено теоретичний аналіз проблеми розвитку координаційних здібностей учнів основної школи в процесі занять баскетболом. Опрацьовані літературні джерела свідчать, що в галузі фізичного виховання сформувалося кілька відносно самостійних методологічних підходів щодо вивчення координації. Зокрема, М. О. Бернштейн (1991) визначає координацію рухів як подолання надлишкових ступенів свободи органу, що рухається, і перетворення його в керовану систему. А. А. Тер- Ованесян (1986) розглядає координацію як здатність людини швидко й точно відтворювати раніше незнайомі рухи. Д. Д. Донський інтерпретує координацію рухів як сукупність нервової, м’язової й рухової координації. Нервова координація є інтегрованим результатом узгодження нервових процесів, а також взаємодії сенсорних систем організму, програмування й контролю рухів у конкретних умовах тренувальної та змагальної діяльності. М’язова координація забезпечує узгоджену роботу рухових одиниць. Під впливом багаторазового повторення фізичних вправ і будується педагогічний процес управління розвитком координаційних якостей (М. О. Бернштейн, 1991; Д. Д. Донський, 1968; В. І. Заціорський, 1979; А. М. Лапутін, 1979; В. І. Лях, 2002; М. О. Носко, 2001). Значущість проблеми розвитку координаційних здібностей підтверджена зацікавленістю вчених – появою значної кількості досліджень у цьому напрямі. Зокрема вивченню сутності координаційних здібностей, їх структури та класифікації були присвячені праці вчених сфери фізичної культури і спорту: М. О. Бернштейна, (1991), В. І. Ляха, (2006), Л. Д. Назаренка, (2003), специфіки проявлення координаційних здібностей у школярів: Р. І. Бойчука, (2012), К. С. Замашкіна, (2013), І. І. Козетова, (2001), О. П. Писаренкової, (2010), Т. В. Скалій, (2006) та ін. 6 Відомо, що розробка ефективних програм фізичного виховання потребує врахування вікових та статевих особливостей учнів. Одночасно із фізіологічними змінами в організмі підлітків відбуваються зрушення у психічній та морально-вольовій сферах, формується відношення до оточуючого світу та до самого себе. Це, у свою чергу, здійснює безпосередній вплив на формування позитивних чи негативних установок щодо себе та власного тіла, визначає особистісну самоідентифікацію. Від того, як підліток ставиться до самого себе та до власного тіла, буде залежати формування світогляду індивіда. Тому надзвичайно важливим виступає питання гармонійного фізичного розвитку. Одним із компонентів фізичного вдосконалення є розвиток координаційних здібностей. Науковці зауважують, що координаційні здібності є надзвичайно важливими у процесі вирішення рухових завдань. Також вони зазначають, що спортивні ігри є гарним засобом для вирішення цього завдання. Експериментально виявлено, що найбільш сприятливим періодом для розвитку координаційних здібностей є молодший шкільний вік і початок підліткового – від 7 до 11-12 років. Причому це відноситься до показників, як природного поліпшення координаційних якостей, так і темпів зміни в ході спрямованих дій. Аналіз сучасних методик формування координаційних здібностей школярів основної школи у процесі фізичного виховання свідчить про їх різноманітність, яка визначається значною кількістю напрямів: від удосконалення механізмів управління руховою діяльністю до педагогічної регуляції рухів. Для цього використовують велику кількість різних засобів, методів та методик з урахуванням специфічних та загальноприйнятих принципів. Однак відсутні ґрунтовні дослідження використання елементів баскетболу для вдосконалення провідних координаційних здібностей у школярів основної школи. Також відзначено, що в спеціальній літературі недостатньо розроблених науково-методичних підходів, які б висвітлювали основні аспекти розвитку координаційних здібностей учнів основної школи у процесі занять баскетболом та фундаментальних досліджень у обраному напрямі, що і визначило актуальність теми дисертаційної роботи. Другий розділ «Вивчення рівня розвитку координаційних здібностей 12-13 років у процесі занять баскетболом» присвячено висвітленню організаційних і методичних засад експериментального дослідження проблеми координаційних здібностей учнів основної школи. Дослідження здійснено впродовж 2012-2015 років із школярами 6 класів. У дослідженні брали участь 150 учнів віком 12-13 років (ЗОШ І-ІІІ ст., с. Бобрик, Броварського району, Київської області; ЗОШ І-ІІІ ст. с. Муроване, Пустомитівського району Львівської області; Козинецької ЗОШ І-ІІІ ступенів відділу освіти Липовецької РДА, Вінницької області; СШ № 320 Деснянського району міста Києва). Дослідження проводилося у три етапи. 7 На першому етапі (жовтень 2012 р. – січень 2013 р.) для розв’язання поставлених завдань використано методи теоретичного аналізу й узагальнення даних науково-методичної літератури, методи вивчення й узагальнення досвіду практичної роботи фахівців. Сплановано проведення педагогічного експерименту. На другому етапі (лютий 2013 р. – березень 2014 р.) здійснено констатувальний експеримент. В результаті аналізу спеціальної літератури виділено різні прояви координаційних здібностей, для вимірювання яких було розроблено комплексну програму, яка складається із 14 вимірювань, що дозволяють комплексно оцінити окремі компоненти координаційних здібностей, фізичної підготовленості та основних технічних елементів з баскетболу. На третьому етапі (квітень 2014 р. – серпень 2015 р.) розроблено методику розвитку координаційних здібностей учнів основної школи у процесі занять баскетболом та експериментально доведено її ефективність; проаналізовано і узагальнено отримані результати, апробовано та впроваджено їх у практику, здійснено написання й оформлення дисертації та автореферату. Метою констатувального експерименту було визначення вихідного рівня розвитку координаційних та фізичних здібностей учнів. Було протестовано 150 учнів 6 класів за 14 контрольними вимірюваннями, які дозволяють комплексно оцінити рівень розвиту координаційних здібностей. Проведені емпіричні дослідження дозволили із великої кількості тестових вправ, підібрати ті, котрі найбільш точно і коректно дозволяють визначити рівень розвитку основних координаційних здібностей, важливих для занять баскетболом та фізичних здібностей школярів основної школи. Визначити розвиток здібностей до оцінки та регуляції просторово-часових параметрів руху учнів дозволяють різноманітні види «човникового» бігу. З цією метою було використано тестову вправу «човниковий» біг 4х9 м без ведення і з веденням баскетбольного м'яча. Визначити рівень розвитку здібності до раціонального прояву і перебудови рухових дій у конкретних умовах дозволяє тестова вправа Копилова (десять «вісімок»). Для контролю здібності до орієнтації у просторі було використано тестову вправу «Біг до пронумерованих набивних м’ячів». Визначити рівень розвитку динамічної рівноваги дозволяє методика Бесс, рекомендована для дітей середнього і старшого шкільного віку. Для визначення рівня розвитку статичної рівноваги застосовувалась методика Яроцького. Для визначення рівня загальної координованості рухів у дітей середнього і старшого шкільного віку була використана тестова вправа «Дистанційні кидки баскетбольного м’яча на швидкість і точність». Також, для отримання інформативних зв’язків між рівнем розвитку координаційних здібностей та рівнем технічної і фізичної підготовленості було визначено влучність кидків з різних дистанцій та вимірювання рівня розвитку фізичних здібностей за допомогою контрольних нормативів, що передбачені шкільною програмою. В результаті опрацювання 8 отриманих результатів, було виявлено, що у більшості досліджуваних підлітків, рівень розвитку координаційних здібностей не відповідає достатньому рівню розвитку, що викликає необхідність їхнього удосконалення. Здійснений на основі отриманих даних факторний аналіз дав змогу встановити 3 фактори у групі хлопчиків та 2 фактори у групі дівчат. У групах хлопчиків це були такі фактори: «фізичні та координаційні здібності» із вкладом в загальну дисперсію 68 %; «влучність кидків та витривалість», який пояснює загальну дисперсію вибірки на 10 %; «перебудова дій в певних умовах та швидкісно-силові здібності», який пояснює загальну дисперсію вибірки на 7,5 % .У групах дівчаток генеральним фактором виявився фактор «фізичні та координаційні здібності» із вкладом в загальну дисперсію вибірки 58,17 %. Другим фактором, із вкладом у загальну дисперсію 21,20 %, став фактор який ми визначили як «швидкісно-силові здібності». Оскільки вклад визначених факторів в загальну дисперсію вибірки на початковому етапі дослідження складав 85,5 % у хлопців та 79,3 % у дівчат, отримані дані є основою для розробки педагогічних умов вдосконалення координаційних здібностей. У третьому розділі «Експериментальна методика розвитку координаційних здібностей учнів середнього шкільного віку засобами баскетболу» розроблено та обґрунтовано ефективність використання експериментальної методики розвитку координаційних здібностей школярів 12-13 років в ході урочних занять під час вивчення варіативного модулю «Баскетбол». Після опрацювання результатів дослідження констатувального експерименту сформовано дві групи – контрольну (КГ) та експериментальну (ЕГ). Основною метою дослідження було визначення організаційно- методичних основ цілеспрямованого розвитку координаційних здібностей засобами баскетболу та підтвердження ефективності застосування уроків із заздалегідь спланованими впливами, спрямованими на розвиток координаційних здібностей учнів 12 років. Дані, отримані в ході констатувального етапу експерименту, зробили можливим подальший пошук шляхів підвищення ефективності процесу вдосконалення координації рухів учнів 12 років та розробку експериментальної методики вдосконалення досліджуваних якостей. У контексті дослідження сформульовано гіпотезу, згідно з якою припускалося, що розвиток координаційних здібностей учнів у процесі занять баскетболом з використанням спеціально підібраних вправ дозволить не тільки розвивати координаційні здібності, але й покращувати результати фізичної підготовленості, що позитивно впливає на фізичний стан і техніко-тактичну підготовленість учнів. При побудові експериментальної програми, ми враховували той факт, що формування рухової навички та подальший розвиток рухових здібностей не відбувається миттєво. Процес пристосувальних перебудов в організмі 9 учнів вимагає наявності певної системи управління задля досягнення поставленого результату у процесі навчання. Тому ми акцентували свою увагу на послідовності та повторюваності обраних вправ, що дозволяло сформувати динамічний стереотип та закріпити рухову навичку. Також важливим при підборі вправ було врахування статевих особливостей учнів, дозування, інтенсивність вправ. Методичні особливості проведення та побудови занять для хлопчиків і дівчаток були різними. Період підліткового віку характеризується неоднорідністю та гетерохронністю розвитку основних фізичних якостей. Дитячий організм переходить на якісно новий рівень. Це стосується усіх органів та систем. Зазнають змін скелетна, м’язова, дихальна, серцево-судинна та інші функціональні системи. Періоди пришвидшеного росту чередуються із періодами відносно стабільного приросту антропометричних показників. Всі перелічені особливості мають неабиякий вплив на приріст основних показників рівня розвитку фізичних та координаційних здібностей. Будь які навички – побутові, професійні, спортивні, не даються людині з народження. Вони набуваються в ході індивідуального розвитку організму. Виникаючи внаслідок наслідування, умовних рефлексів чи за допомогою усних інструкцій, рухові дії здійснюються за допомогою спеціальної функціональної системи нервових центрів. Таким чином, було зроблено висновок, який носить теоретичний та практичний характер – відповідність педагогічного та фізичного навантаження енергетичним можливостям зростаючого організму є основним, базовим принципом при підборі вправ та побудові тренувальних програм. Метою експериментальної методики є оптимізація процесу вдосконалення координаційних здібностей учнів 12-13 років в урочних формах занять засобами баскетболу. Разом із загальнодидактичними принципами (наочності, практичності, систематичності, доступності та ін.), у дослідженні реалізувалися спеціальні принципи, які висвітлюють специфічні особливості фізичного виховання (безперервності, прогресування тренуючих впливів). Дані принципи застосовувалися у тісному взаємозв’язку один з одним, забезпечуючи цілісність та систематичність експерименту. На їх основі вибудовувалась відповідна сукупність методологічних підходів до організації і проведення уроків фізичної культури з підлітками. Методами цілеспрямованого розвитку координаційних здібностей були обрані загальнопедагогічні (наочний, словесний, практичний), а також специфічні – рівномірний, метод колового тренування, ідеомоторний, повторний, змагальний, ігровий. Засоби розвитку різних видів координаційних здібностей були класифіковані наступним чином: вправи з м’ячем, вправи без м’яча, вправи в русі, вправи на місці, вправи в парах, трійках, індивідуальні вправ.
