ВИКОРИСТАННЯ ІНСТИТУТУ МИРОВОЇ УГОДИ У ПРОЦЕДУРІ БАНКРУТСТВА

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ринкові відносини, які сформувалися в процесі розвитку людського суспільства, стали найважливішим інструментом, що стимулює зростання його продуктивних сил. Історичний досвід свідчить про те, що процес сталого гармонійного розвитку людського суспільства можливий лише в тому випадку, коли він не суперечить економічним законам. Еволюція будь-якої системи можлива за умови одночасного виконання двох факторів: система постійно генерує нові прогресивні елементи, і вона ж звільняється від застарілих, нежиттєздатних у нових умовах, елементів. Ринкові принципи регулювання господарської діяльності передбачають існування інституту неспроможності (банкрутства) як засобу призупинення діяльності суб’єкту господарювання за рішенням господарського суду внаслідок його неспроможності. Домінуючою тенденцією розвитку цього інституту в останнє сторіччя є рішення макроекономічних завдань суспільства шляхом формування правових механізмів, спрямованих на запобігання банкрутства й ліквідації боржника як суб'єкта господарських відносин. Одним з основних засобів реалізації таких заходів стало укладення мирової угоди між боржником і його кредиторами.

У теперішній час інститут мирової угоди є одним із найбільш суперечливих елементів у процедурі банкрутства. Багато фахівців підкреслюють перспективність і бажаність для сучасної економіки такої форми вирішення майнових протиріч між боржником та його кредиторами.

 Нині в Україні необхідність розробки правових підходів до створення умов попередження банкрутства продиктована незадовільним рівнем розвитку економіки країни, для якої характерні велика кількість підприємств-банкрутів і зменшення кількості робочих місць. Банкрутство підприємств, особливо містоутворюючих, є одним з істотних факторів, що негативно впливають на соціально-економічний розвиток міст, регіонів, країни у цілому.

Засади у сфері правового регулювання банкрутства були закладені Законом України від 14 травня 1992 року «Про банкрутство».  Практика застосування цього закону виявила його суттєві недоліки, які в значній мірі були обумовлені неконкретністю та декларативністю багатьох закладених до нього правових норм. 30 червня 1999 року була прийнята нова редакція Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у відповідності до якої процедуру банкрутства було кардинально змінено. У даній редакції Закону акцент робиться на широкому використанні реабілітаційних процедур як способу запобігання банкрутства. Хоча цей закон і поліпшив правове регулювання відносин неспроможності, але й він виявився, як показала судова практика, недосконалим при використанні мирової угоди у процедурі банкрутства.

Важлива роль інституту банкрутства в регулюванні економіки сприяла інтенсифікації досліджень його правової бази, серед яких слід зазначити фундаментальні роботи вітчизняних вчених Р.Г. Афанасьєва, О.М. Бірюкова, В.В. Джуня, В.А. Малиги, Б.М. Полякова, В.В. Радзивілюк, М.І. Тітова та ін. Відзначені дослідження присвячені вивченню процесуально-правових аспектів інституту банкрутства, порівняльному аналізу з правовими системами закордонних країн, детальному дослідженню правових проблем санації. Вивченню особливої ролі інституту мирової угоди при вирішенні основного завдання    держави  –   запобігання  масового  характеру  банкрутств  суб'єктів господарювання  –  у зазначених дослідженнях приділялася другорядна увага.

 Відзначені вище фактори визначають актуальність проведення дослідження особливостей дії інституту мирової угоди у процедурі банкрутства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України за темами:  «Місто в системі реструктуризації господарського комплексу регіону» (державний реєстраційний номер 0100U004747) та «Економіко-правове забезпечення розвитку міських систем промислового регіону» (державний реєстраційний номер 0103U005967), де дисертантка брала участь як співвиконавець, здійснила дослідження інституту мирової угоди, особливостей його використання на різних етапах процедури банкрутства і обґрунтувала нові теоретичні положення й пропозиції з удосконалення законодавства про банкрутство.