Фізеші, Октавія Йосипівна. Початкова школа Закарпаття в системних освітніх трансформаціях другої половини ХІХ – початку ХХІ ст.

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, вказано на її
зв’язок з науковими програмами, планами, темами; визначено мету, завдання,
об’єкт, предмет, методи та джерельну базу роботи, розкрито наукову новизну,
практичне значення одержаних результатів; подано відомості про особистий
внесок, апробацію та впровадження результатів наукового пошуку, публікації
здобувача, структуру й обсяг роботи.
У першому розділі «Початкова школа Закарпаття в історії її
розвитку як наукова проблема» здійснено аналіз наукової літератури з
проблеми дослідження, систематизацію архівно-документальної бази;
визначено концептуальні засади діяльності початкових шкіл на тлі системних
освітніх трансформацій у Закарпатті другої половини ХІХ – початку ХХІ ст. в
контексті змін державно-територіальної підпорядкованості краю.
Аналіз нормативної-законодавчої бази засвідчив наявність значної
кількості законів, постанов, наказів, концепцій, державних програм та
стандартів, що регламентували діяльність початкових шкіл у Закарпатті в
другій половині ХІХ – на початку ХХІ ст. Серед них Закони: «Про утворення
незалежних угорських міністерств» (1848), «Про народну освіту» (1868), «Про
правові відносини у недержавних початкових народних школах та винагороди
вчителів муніципальних та парафіяльних шкіл» (1907), які визначали принципи
державної освітньої політики Австро-Угорщини, структуру системи освіти,
управління освітою, особливості мовної політики в сфері освіти. Зміни в
діяльності початкових шкіл Закарпаття в 1919 – 1939 рр. зумовлював Закон
«Малий шкільний закон Чехословацької Республіки» (1922). Великого
значення для дослідження набули Закони і Розпорядження Міністерства релігії
та народної освіти Угорщини періоду 1939–1944 рр. як найменш дослідженого
у вітчизняній історії педагогіки, а саме розпорядження: «Про організацію
управління народної освіти на повернених до Угорської Святої Корони східних
та трансільванських землях» (1940), «Про тимчасові правила організації
шкільної справи на приєднаних територіях» (1940), Закон «Про шкільну
повинність та восьмирічні народні школи» (1940). З метою виявлення
особливостей розвитку початкової освіти в Закарпатті після його приєднання
до Радянської України здійснено аналіз таких нормативно-законодавчих
документів: «Декрету Народної Ради Закарпатської України про перехід
шкільного виховання у відання держави» (1945), Наказу «Про реформу системи
освіти в Закарпатській Україні» (1945), Закону «Про зміцнення зв’язку школи з
життям і про дальший розвиток системи народної освіти в Українській РСР»
(1959), Наказів Міносвіти УРСР «Про стан роботи шкіл Західної та
Закарпатської областей УРСР» (1946) та «Про заходи у справі поліпшення
роботи з місцевими вчителями, висунутими на керівні посади в західних,
Ізмаїльській та Закарпатській областях» (1949), «Положення про восьмирічну
школу» (1960), Закону УРСР «Про народну освіту» (1974) та ін. документи.
11
Серед сучасної нормативно-правової бази в поле зору дослідження входять
документи: Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття)
(1993), Закон України «Про освіту» (1996), Закон України «Про загальну
середню освіту» (1999), Національна доктрина розвитку освіти (2002),
Державний стандарт початкової загальної освіти (2000), Державний стандарт
початкової загальної освіти (2011), Національна стратегія розвитку освіти в
Україні на період до 2021 р.
Відомості про розвиток економіки, соціальної політики, культури та
освіти краю містяться у довідково-статистичних виданнях: «Історія міст і сіл
Української РСР: Закарпатська область» (К., 1969), «Народне господарство
Закарпатської області» (Ужгород, 1984), «Радянське Закарпаття 1946-1958.
Документи і матеріали» (Ужгород, 1985) та ін. Важливий фактологічний
матеріал щодо розвитку освіти та шкільництва в Закарпатті вміщено в
зарубіжних виданнях, зокрема Ko
is Gyula (Корніш Дюла) «Madyarország
kőzoktatás űgye a világháború óta» («Загальна освіта Угорщини після світової
війни») (Budapest, 1927), Pešina Josef (Пешина Йозеф) «Školstvi na Podkarpatské
Rusi v pritomnosti» («Шкільництво на Підкарпатській Русі») (Praha, 1933) та ін.
Статистичні дані з розвитку освіти та культури в Закарпатті міститься у
наукових працях І. Гранчака, М. Вегеша, П.-Р. Магочія, А. Олашина,
Ч. Фединець, В. Шандора та ін.
Умови розвитку шкільної освіти в Закарпатті різних історичних періодів,
процес становлення освіти в умовах боротьби за право на рідномовне навчання
розкриваються в монографії А. Бондаря, А. Чуми «Українська школа на
Закарпатті та в Східній Словаччині: Історичний нарис» (Пряшів, 1967). У
працях В. Гомонная «Антологія педагогічної думки Закарпаття (ХІХ - ХХ ст.)»
(Ужгород, 1992) та «Народна освіта Радянського Закарпаття» (Ужгород, 1988)
основна увага зосереджується на висвітленні внеску освітньо-культурних діячів
та письменників минулого в розвиток та збагачення педагогічної думки
регіону, укладено педагогічні портрети заслужених учителів Радянської
України та керівників народної освіти Закарпатської області. Важливий
матеріал з питань освіти та шкільництва Закарпаття періоду його приєднання
до Радянської України (досягнення в розбудові шкіл, поширення освіти в
гірських районах краю) містить монографія А. Ігната «Світло жовтня.
Розповідь про загальноосвітню школу в Закарпатті» (Ужгород, 1957). Історико-
педагогічні аспекти освітніх процесів у Закарпатті відображені також у
монографіях В. Гомонная, В. Росула, М. Талапканича (Ужгород, 1997), М. Кляп
(Ужгород, 2000), В. Химинця, П. Стрічика, Б. Качура, М. Талапканича
(Ужгород, 2009) та дисертаційних дослідженнях М. Кухти (1998), Г. Лемко
(2006), І. Мельник (1997), О. Морозової (2007), Г. Розлуцької (2007), В. Росула
(1997), Г. Стефанюк (2004) та ін.), проте вони переважно висвітлюють загальні
аспекти розвитку освіти та шкільництва, роль педагогічної преси в освітніх
процесах конкретного історичного періоду тощо.
12
Аналіз дисертаційних досліджень з питань історії становлення та
розвитку початкових шкіл в Україні (Т. Багрій (2011), Н. Белозьорова (2011),
С. Бричок (2005), О. Драч (2002), Т. Кравченко (1996), М. Поліщук (1974),
Г. Черненко (2004) та ін.), трансформації теорії та практики початкової освіти
(Т. Гавриленко (2004), Т. Довженко (2002), І. Колесник (2004), І. Лебідь (2011),
В. Мартинюк (2011), А. Предик (2009), І. Репко (2008), Н. Рудічєва (2002),
Т. Собченко (2008) та ін.) засвідчив їх переважне спрямування на Східний та
Центральний регіони України.
Досліджені архівні джерела систематизовано за такими напрямами:
1) нормативні акти (закони, циркуляри, накази, розпорядження міністерств,
територіальних управлінь освітою тощо); 2) звітна інформація (статистичні
дані, педагогічні звіти); 3) навчальні плани і програми початкових шкіл;
4) матеріали вчительських семінарій, педагогічних гуртків, конференцій,
з’їздів, курсів підвищення кваліфікації вчителів; 5) особові справи учнів та
вчителів.
Визначено ключові поняття дослідження: система, реформа,
трансформація, системна трансформація, освітня трансформація, тенденція,
початкова школа, початкова освіта, модель та ін. Поняття «початкова освіта»
детально аналізується в працях М. Бунакова, А. Волошина, Б. Грінченка,
О. Духновича, П. Каптерєва, С. Русової, В. Сухомлинського, К. Ушинського та
ін. Дефініція «трансформація» здебільшого розглядається в контексті сучасних
суспільно-політичних, економічних та соціальних перетворень
(О. Брусиловська, С. Катаєв, С. Кримський, І. Курас, М. Михальченко,
Ю. Павленко, Ю. Шайгородський та ін.). Щодо історико-педагогічних
досліджень, тут у переважній більшості використовуються синонімічні поняття
«реформування», «модернізація» освіти (Л. Березівська, А. Василюк,
А. Сбруєва, М. Романенко, М. Фуллан (Fullan M.), Д. Харгрівс (Hargreaves D.),
Н. Щубелка та ін.). Запропоновано визначення введеного в дослідженні
інноваційного поняття «системна освітня трансформація». В авторському
трактуванні це – підпорядковано-пристосувальні зміни освітнього простору
Закарпатського регіону в залежності від привнесеної законотворчої, освітньої,
мовної тощо політики державою-домінантом та відстоювання національних
особливостей у полікультурному регіоні. З’ясовано вплив на розвиток
закарпатської початкової школи освітнього законодавства європейських країн
(Австро-Угорщини, Чехословаччини, Угорщини), до складу яких
територіально входило Закарпаття.
Обґрунтовано процес становлення і розвитку початкової школи
Закарпаття періоду другої половини ХІХ – початку ХХІ ст. як наслідково-
залежні перетворення в її організації, управлінні, структурі, змісті діяльності,
детерміновані державно-територіальним підпорядкуванням регіону, а отже,
соціально-економічними, суспільно-політичними умовами, системними
освітніми трансформаціями. Відповідно виокремлено 5 основних етапів: І-й -
13
розвиток початкової школи Закарпаття періоду перебування в складі Австро-
Угорщини (1848–1919 рр.); ІІ-й – перебудова початкової освіти регіону за
Чехословацького періоду (1919–1938 рр.); ІІІ-й – діяльність початкових шкіл
часів угорського підпорядкування Закарпаття (1939 – 1944 рр.); ІV-й –
початкова освіта краю в складі Радянського Союзу (Української Радянської
Соціалістичної Республіки) (1944–1991 рр.); V-й – розвиток початкової школи
Закарпатської області в незалежній Україні (1991–2011 рр.).
У другому розділі «Розвиток початкової школи періоду перебування
Закарпаття в складі Австро-Угорщини (1848–1919 рр.)» представлено
методику, хронологічні, територіальні межі дослідження, розроблено його
концепцію, гіпотезу, виділено основні дослідницькі напрями, виявлено
тенденції розвитку початкової школи названого історичного етапу, її
залежність від трансформаційних процесів, що відбувалися в суспільно-
політичному, соціально-економічному житті краю, розкрито організацію та
зміст початкової освіти, особливості підготовки вчительських кадрів для
початкової школи.
Дослідження здійснювалось упродовж 2006 – 2016 рр. і передбачало три
етапи: організаційно-пошуковий (2006 – 2010 рр.) - з’ясовано стан наукової
розробленості проблеми, визначено мету, об’єкт і предмет наукового аналізу,
сплановано програму дослідження; дослідно-аналітичний (2011 – 2014 рр.) – на
основі аналізу архівно-документальної, нормативно-правової бази та ін.
обґрунтовано історичний процес розвитку початкової школи Закарпаття,
виявлено його особливості й тенденції, охарактеризовано організаційні й
змістові трансформації початкової освіти; підсумково-прогностичний (2015 –
2016 рр.) узагальнено матеріали наукового дослідження, сформульовано
висновки, актуалізовано ретродосвід діяльності початкових шкіл Закарпаття в
умовах сучасного реформування освітньої сфери України.
Хронологічні рамки дослідження визначаються другою половиною ХІХ –
початком ХХІ ст., а саме: нижня хронологічна межа датується 1848 роком -
прийняттям Закону Угорщини «Про утворення незалежних угорських
міністерств» (Закон ІІІ від 16 березня 1848 р.), згідно з яким було створено
Міністерство релігії та народної освіти (приступило до реалізації ідеї
обов’язкової початкової освіти, в тому числі й у межах територіально
залежного Закарпаття). Верхня межа визначається 2011 роком – затвердженням
Державного стандарту початкової загальної освіти в Україні (Постанова
Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. № 462).
Територіальні межі дослідження. Закарпатська область розташована на
південному заході України, де межує зі Львівською, Івано-Франківською
областями й чотирма європейськими державами – Польщею, Словаччиною,
Угорщиною та Румунією. Географічне сусідство та історичні події зумовили
багатонаціональність (всього понад 30 національностей – українці, русини,
угорці, роми, румуни, словаки, німці, росіяни та ін.) і поліконфесійність (римо-
14
та греко-католики, православні, протестанти (реформати) та ін.) населення
краю, яке впродовж століть мирно співіснувало, взаємозбагачуючи культуру,
традиції та освіту.
Концепцію дослідження розглядаємо в єдності методології –
комплексного застосування провідних наукових підходів: системного, що дає
змогу розглядати розвиток початкової школи в системних освітніх
трансформаціях, у взаємозв’язку компонентів (структура, організація,
управління, зміст освіти) в контексті соціально-економічних, суспільно-
політичних та освітньо-організаційних змін; цивілізаційного – для визначення
тенденцій розвитку початкових шкіл Закарпаття у складі австро-угорської,
чехословацької, угорської, радянської освітніх систем; синергетичного, що
дозволяє розглядати еволюцію і динаміку системних освітніх трансформацій
початкової школи як складного, суперечливого інтегрованого процесу;
парадигмально-педагогічного – для порівняння освітніх моделей, зумовлених
зміною нормативно-законодавчої бази, освітнім реформуванням; діяльнісного –
з метою з'ясування особливостей організації та управління навчально-виховним
процесом у початковій школі як єдиною цілісною системою, де учень і вчитель
виступають активними суб’єктами діяльності; компетентнісного – для
визначення результативної складової засвоєння змісту початкової загальної
освіти в контексті досліджуваного періоду; теоретичних засад (формування й
уточнення змісту основних понять) і передбачає: виявлення механізмів упливу
на розвиток початкової школи освітньої політики, нормативного законодавства
країн, до складу якого входило Закарпаття у другій половині ХІХ – початку
ХХІ ст., обґрунтування процесу розвитку початкової школи Закарпаття
впродовж досліджуваного періоду, визначення його провідних тенденцій;
технологічного конструкту, що передбачає історико-системне моделювання як
послідовне, структурне відтворення та схематичне відображення процесу
розвитку початкової школи Закарпаття в контексті системних освітніх
трансформацій другої половини ХІХ – початку ХХІ ст.
Наукова гіпотеза дослідження: історико-системне моделювання
еволюції, актуалізація історико-педагогічного досвіду початкової школи
Закарпаття другої половини ХІХ – початку ХХІ ст. в контексті сучасної
світової освітньої інтеграції України можливі за таких умов: обґрунтування
процесу її історичного становлення і розвитку; виявлення особливостей,
провідних тенденцій формування організаційно-управлінських механізмів і
змісту початкового навчання в регіоні; визначення динаміки змін початкової
школи в системних освітніх трансформаціях, залежних від державно-
територіального підпорядкування Закарпаття, освітньої політики європейських
держав-домінантів; виявлення конструктивних історико-педагогічних ідей та
можливості їх інтеграції з освітньою інноватикою.
Відповідно визначено основні напрями дослідження: передумови та
сутність освітньо-трансформаційних процесів у Закарпатському регіоні;
15
процес становлення початкової школи Закарпаття другої половини ХІХ –
початку ХХІ ст., його періодизація; особливості впливу освітньої політики
європейських країн, до складу яких періодично тимчасово входив регіон, на
розвиток місцевої початкової школи; провідні тенденції, особливості
організації і змісту діяльності початкової школи Закарпаття в заявлений
історичний період та ін.
Трансформаційні процеси розвитку початкової школи Закарпаття другої
половини ХІХ – початку ХХ ст. детермінувалися такими передумовами:
соціально-економічними: залучення іноземного капіталу, збільшення населення
краю (угорці, німці, серби та ін.); розвиток промисловості, інфраструктури
краю, будівництво залізничних шляхів та ін., нереалізованість аграрної
реформи; суспільно-політичними: від початкового розширення прав
національних меншин до поступового їх ущільнення, а до початку Першої
світової війни – обмеження прав та свобод національних меншин; політичні
утиски угорським урядом корінного населення Закарпатського краю,
загострення мовного питання в краї; підвищення національної свідомості
русинів-українців, поява культурно-освітніх та політичних товариств,
збільшення кількості рідномовних періодичних видань у пореволюційні роки
та їх суттєве скорочення до початку ХХ ст.; освітньо-організаційними: велика
кількість неграмотного населення, відсутність шкіл, особливо в гірських та
віддалених регіонах Австро-Угорщини; незадоволення потреб представників
різних національностей, які проживали на території Австро-Угорщини, у
здобутті рідномовної освіти; відсутність системи підготовки вчительських
кадрів.
Серед провідних тенденцій розвитку початкової школи виділено: у
пореволюційні роки другої половини ХІХ ст. – стрімкий розвиток, на початку
ХХ ст. – занепад. Проте, це стосувалося тільки тих початкових шкіл, де
навчання відбувалося рідною мовою для місцевого населення Закарпаття –
русинів-українців. Водночас збільшувалась кількість початкових шкіл із
державною (угорською) мовою навчання.
Мовні питання у сфері шкільництва регулювалися освітніми законами,
розпорядженнями, циркулярами Міністерства релігії та освіти Угорського
Королівства. Зокрема, Законом ХХХVІІІ Йожефа Етвеша (1868), який
утверджував демократичні принципи, надання національним меншинам
можливості здійснювати початкову освіту рідною мовою, Законом XVIII «Про
вивчення угорської мови в закладах народної освіти» (1879), внаслідок
прийняття якого кількість рідномовних початкових шкіл почала згортатися.
Угорська мова стає обов’язковим предметом вивчення в усіх початкових
школах, незалежно від форми власності та мови навчання. Цей закон у першу
чергу зумовив уведення обов’язкового навчання угорською мовою в
учительських училищах. Процес денаціоналізації початкових шкіл із
рідномовним для національних меншин навчанням прискорив Закон XXVI
16
«Про впорядкування заробітних плат учителів парафіяльних та муніципальних
шкіл» (1893), згідно з яким державою оплачувалася праця виключно тих
учителів, які володіли угорською мовою.
Суттєвого удару по рідномовному навчанню в початкових школах завдав
Закон XXVII – «Про правові відносини у недержавних початкових народних
школах та винагороди вчителів муніципальних і парафіяльних шкіл»
Адальберта Аппоні (1907), у відповідності до якого посаду вчителя початкової
школи міг обіймати вчитель, який одержав відповідну освіту, був
громадянином Угорщини, вмів грамотно читати й писати угорською мовою,
навчати нею та склав присягу вчителя. Декларувалося обов’язкове навчання в
усіх початкових школах державною (угорською) мовою.
Питання організації навчально-виховного процесу в початкових школах
Закарпаття досліджуваного періоду регламентувалися Законом XXXVIII «Про
заклади народної освіти» (1868) та Циркулярами Міністерства релігії та
народної освіти Угорського королівства аж до 1919 року. Зокрема, була
запроваджена обов’язкова початкова освіта для дітей від 6-ти до 12-річного
віку. На батьків або опікунів, які не виконували вимог закону, накладалися
стягнення.
Народна початкова школа складалася з двох ступенів – початкова школа
й вища початкова школа. Школи могли створюватися за державні чи приватні
кошти, належати міським або сільським громадам чи церковним парафіям
(римо-католицьким, греко-католицьким, реформатським, єврейським).
Тривалість навчального року залежала від місця знаходження школи, віку учнів
тощо. Так, у містах діти навчалися упродовж дев'яти місяців, у селах – восьми.
Тижневе навантаження залежно від віку учнів встановлювалося в межах 20-25
год. (включно години на вивчення релігії, етики, окремо додавався час на
фізичне виховання, сільсько-господарські/садово-городні роботи).
Міністерство релігії та освіти Угорщини розробило типові навчальні плани,
навчальні програми для початкових шкіл. Робочі навчальні плани та програми
затверджувалися окружним шкільним інспектором.
Велику роль у культурно-освітньому розвитку Закарпаття в
досліджуваний нами період відіграв О. Духнович, який увійшов в історію
освіти та шкільництва Закарпатського краю як справжній патріот, меценат та
педагог. Його стараннями суттєво збільшилася кількість початкових шкіл із
рідною мовою навчання, кількість підручників для початкових шкіл, укладених
рідною мовою. Ним був укладений навчально-методичний посібник з теорії і
практики навчання і виховання молоді «Народная педагогия в пользу училищ и
учителей сельских» (1857 р.), який відіграв значну роль у підготовці
педагогічних кадрів для народних початкових шкіл.
У цілому розвиток рідномовної початкової освіти та шкільництва
Закарпаття у період його перебування у складі Австро-Угорщини мав
нерівномірний характер. Водночас, варто зауважити, що, незважаючи на
17
непослідовну мовну політику, Австро-Угорщиною проведено реформу
початкової освіти, результатом якої стала стандартизація освітніх документів
(навчальних планів, програм), утвердження в навчально-виховному процесі
провідних ідей європейської педагогіки та психології, налагодження чіткого
управління в освітній сфері, покращення матеріального забезпечення школи,
спроба уніфікації системи підготовки вчительських кадрів тощо.
У третьому розділі «Освітні здобутки і проекти перебудови
початкової школи Закарпаття Чехословацького періоду (1919 – 1939 рр.)»
проаналізовано процес реформування початкової школи означеного етапу,
розкрито тенденції і особливості організації й управління освітнім процесом,
формування змісту початкової освіти, розвитку навчально-методичної роботи
вчителів початкових шкіл.
Реформаторська політика Чехословацького уряду, яка здійснювалася в
усіх сферах суспільно-політичного та соціально-економічного життя краю,
знайшла втілення й у сфері освіти та шкільництва, адже школа розумілася ним
як частина суспільно-народного, державного і людського організму. Розвиток
освіти та шкільництва здійснюється під керівництвом Міністерства
шкільництва та народної освіти в Празі, а також шкільного реферату в
Ужгороді та комісій, які створювалися тимчасовими окружними комітетами у
міських управліннях Ужгорода та Мукачева. Міністерством освіти призначено
шкільних інспекторів, які виконували адміністративні і наглядові функції.
Важливим кроком у розвитку освіти Підкарпатської Русі стало
проведення у 1922 р. шкільної реформи та введення у дію «Малого шкільного
закону Чехословацької республіки», що спричинило низку системних змін:
розширення мережі навчальних закладів, введення обов’язкового
восьмирічного шкільного навчання, збільшення годин на вивчення рідної мови,
математики, природознавства, науки про рідний край. Для батьків, діти яких не
відвідували школу, було визначено систему штрафів.
Організаційні зміни в діяльності початкових шкіл передбачали
збільшення їх кількості (за 20 років перебування Закарпаття у складі
Чехословаччини кількість початкових шкіл збільшилася до 803), розширення
можливостей різних національностей щодо здобуття рідномовної освіти. За
способом утримання початкові школи поділялися на державні, сільські,
церковні (створені церковними громадами), казенні (утримання на кошти з
лісівничої/шахтарської казни), приватні, релігійні (хайдери). За мовою
навчання – русинські, чехословацькі, угорські (мадярські), німецькі, румунські,
єврейські. Вперше Рефератом освіти Підкарпатської Русі були створені умови
для забезпечення можливостей освіти та виховання ромського населення краю.
Таке забезпечення діяльності мережі початкових шкіл сприяло масовому
залученню дітей на навчання, зокрема, кількість дітей, які не отримували
початкову освіту скоротилася на 22%.
18
Важливим досягненням у сфері освіти та шкільництва Підкарпатської
Русі стало декларування права різних національностей на здобуття освіти
рідною мовою. Як наслідок, створено початкові школи та класи з рідномовним
навчанням, налагоджено видання рідномовних підручників, забезпечено умови
підготовки вчителів для роботи в національних школах, друк педагогічних
журналів різними мовами.
Зміст освіти в початкових школах визначався «Учебними основами», які
публікувалися в періодичному виданні - «Урядовий вісник». За роки
перебування Підкарпатської Русі у складі Чехословаччини навчальні програми
змінювалися кілька разів (1921; 1923; 1930 рр.). Особливе значення у
формуванні змісту початкової освіти мали праці відомого педагога
А.Волошина, який дбав про відкриття нових шкіл європейського зразка,
забезпечення їх навчальними і методичними посібниками. Йому належить
авторство підручників, як для учнів початкової та середньої ланки освіти, так і
для вчителів з питань методики викладання окремих навчальних предметів у
школі («Педагогічна психологія» (1930; 1932), «Педагогіка і дидактика для
учительських семінарій» (1923), «Педагогіка і дидактика» (1924; 1935),
«Коротка історія педагогіки для учительських семінарій» (1921; 1931), «Про
соціальне виховання» (1924), «Методика» (1932), «Методика народно-
шкільного навчання» (1935) та ін.).
Встановлено, що вдосконалення теорії та практики початкової освіти
здійснювалося шляхом участі педагогічної громадськості у модернізаційних
процесах – створення учительських гуртків з метою вивчення мов
національних меншин, які проживали в регіоні, а також для апробації
педагогічно-методичних програм (уніфікація змісту освіти, впровадження
нових навчальних програм, методик навчання), вивчення та впровадження
досвіду шкільництва шкіл Чехії, Моравії та інших європейських країн, участь у
вчительських курсах, публікування на сторінках педагогічних часописів
наукових статей вітчизняних педагогів, вчителів-практиків, а також
висвітлення зарубіжного досвіду організації шкільного навчання, організація
учительських бібліотек у школах та районах. Одним із напрямів діяльності
вчителів народних шкіл була організація позашкільної просвітницької роботи, а
саме: здійснення навчання дорослого населення краю на курсах для
неграмотних, організація читалень, проведення просвітницьких лекцій у
бібліотеках, організація театральної діяльності тощо.
Значну роль у поширенні освіти та шкільної справи відігравали
Педагогічне Товариство Підкарпатської Русі, Учительское общество
Подкарпатской Руси, Союз русских педагогов средней и низшей школы в
Чехословацкой республике, а також інші культурно-просвітницькі, громадські,
політичні організації – Русофільське Товариство ім. О. Духновича, «Просвіта»
тощо.
19
Вагомими для розвитку початкової освіти та шкільництва стали
педагогічні часописи: «Учитель» (друкований орган шкільного відділу Цивільної
управи Підкарпатської Русі), «Народная школа» (друкований орган
«Учительского товариства Подкарпатской Руси»), які виходили впродовж 1920 –
1939 рр., а останній – і в період перебування Закарпаття в складі Угорщини (під
час Другої світової війни). Тут публікувалися: розпорядження Реферату освіти,
науково-педагогічні та методичні розвідки. Водночас, якщо перше видання було
відокремленим від мовних дискусій (мовні питання здебільшого розглядалися в
контексті методики викладання), то друге - висвітлювало питання розвитку
освіти та шкільництва з позицій утвердження русофільських ідей.
У діяльності початкових шкіл Закарпаття означеного періоду виділено
такі тенденції: зростання кількості шкіл та залучення всіх учнів
школоповинного віку до навчання (зумовлене зростанням економіки краю,
вливанням інвестицій у розвиток інфраструктури, земельною реформою на
селі), розширення прав різних національностей на рідномовне навчання
(відкриття шкіл з національними мовами навчання), прихована чехізація шкіл
(у багатьох населених пунктах для дітей чеських та словацьких легіонерів
відкривалися школи з чеською мовою навчання), негативний уплив на освітні
процеси мовної полеміки, вдосконалення змісту освіти (стандартизація її
змісту, інтенсифікація процесів підручникотворення, що призвело до їх
варіативності, урахування вікових особливостей учнів, краєзнавчий характер
змісту освіти та його екологічна спрямованість), активізація методичної та
наукової роботи вчителів (курси підвищення педагогічної кваліфікації,
діяльність педагогічних гуртків, позашкільна культурно-просвітницька
діяльність вчителів, участь у педагогічних конгресах та учительських з’їздах,
діяльність педагогічних товариств, публікації у педагогічних часописах).
У цілому реформа освіти, яка відбулася в процесі впровадження
«Малого шкільного Закону Чехословацької Республіки» (1922), не дивлячись
на певну непослідовність в політиці до національних меншин, сприяла
поширенню рідномовної освіти серед місцевого населення, підвищенню його
культурно-освітнього рівня.
У четвертому розділі «Діяльність початкових шкіл часів угорського
підпорядкування Закарпаття (1939 – 1944 рр.)» обґрунтовано передумови
формування освітньої політики, основні тенденції розвитку початкових шкіл
після повернення Закарпатського краю до складу Угорщини в умовах Другої
світової війни.
У роки Другої світової війни освітні процеси Закарпатського краю
позначилися скороченням кількості шкіл, оскільки місцеві громади не мали
можливостей їх утримувати. Основою суспільно-політичного життя регіону
стала боротьба угорського уряду проти поширення фашистської та
комуністичної ідеології серед місцевого населення. Мовне питання зі зміною
влади поступово вирішилося за рахунок того, що офіційною визнано було угро-
20
руську мову – суміш русинського діалекту з російською мовою, що вживалася
поряд із державною – угорською. На початку 40-х рр. ХХ ст. спостерігається
тенденція скорочення загальної кількості національних шкіл з румунською,
чеською, українською мовами навчання. До 1944 р. майже повністю
ліквідовано єврейські школи. Натомість відкривалися угорські, русинські,
двомовні школи.
Освітньо-організаційні зміни, які характеризують особливості діяльності
початкової школи Закарпаття у 1939 – 1944 рр., найперше, відобразилися на
впорядкуванні нормативно-правової бази освітньої справи. Так, освітню
діяльність початкових шкіл на Підкарпатті (тогочасна офіційна назва краю)
регламентувало Розпорядження «Про тимчасові правила організації шкільної
справи на приєднаних територіях» (1940). У державних початкових школах
офіційною мовою навчання стала угорська. В громадах навчання
здійснювалося рідною мовою більшості населення, але за обов’язкового
вивчення угорської мови. Останню офіційно введено до навчальних планів
шкіл із рідною мовою навчання.
Освітні процеси Закарпаття початку 1940-х рр. регламентував Закон ХХ
«Про шкільну повинність та восьмирічні народні школи» (1940). Він
передбачав обов’язкову восьмирічну освіту, а батьки могли вільно обирати
школу для навчання дітей. Народна школа поділялася на два ступені: нижній
(1-4 класи) і вищий (5-8 класи). До першого класу могли вступати діти, яким
станом на 1 вересня поточного року виповнилося 6 років. Навчальні плани, в
тому числі й релігійних народних шкіл, затверджувалися Міністерством релігії
та народної освіти.
Для змісту початкової освіти цього періоду характерними були
національна та державницька спрямованість, краєзнавчий характер,
територіальна диференціація змісту (місто і село), гендерна диференціація,
практична орієнтованість, здоров'язбережувальний характер.
Спостерігалася проблема нестачі вчительських кадрів, адже працювати,
окрім учителів з угорськими дипломами, мали право лише представники
російської еміграції, що боролися з більшовизмом. Працюючим учителям
необхідно було проходити процедуру підтвердження своєї кваліфікації. Її
підвищення здійснювалося шляхом участі в різних навчальних програмах, де
відбувалося ознайомлення з особливостями організації навчально-виховного
процесу, управлінням освітніми закладами в Угорщині тощо.
У порівнянні з Чехословацьким, даний етап відрізнявся суттєвим
скороченням педагогічних часописів та відсутністю альтернативи єдиному
вчительському товариству. Так, у краї функціонував тільки один педагогічний
часопис «Народна школа», який належав Учительському Товариству
Карпатського Краю.
Важливим напрямом діяльності школи в 1939 – 1944 рр. на Підкарпатті,
в тому числі й початкової, була організація та забезпечення позашкільної
21
просвітницької та виховної роботи. Зокрема, вчителі проводили інформаційно-
роз'яснювальну роботу серед населення щодо популяризації молодіжної
організації «Левенте», мета якої полягала у всебічному розвитку патріота своєї
країни, підготовка до її захисту. Також вчителі початкових шкіл активно
залучалися до народнопросвітницької роботи – організація та проведення для
місцевого населення курсів з ліквідації неписьменності угорською й
русинською мовами, а також загальноосвітніх курсів, які мали на меті замінити
навчання в початковій школі (письмо, читання, арифметика тощо) для
дорослого населення або ж для дітей віддалених сіл.
Основними тенденціями діяльності початкових шкіл Закарпаття часів
його перебування в складі Угорщини (1939 – 1944 рр.) стали: зменшення
кількості шкіл та учнів, розширення прав місцевого населення – русинів – на
рідномовне навчання, мадяризація шкіл і закриття навчальних закладів з
чеською, словацькою, єврейською та українською мовами викладання;
збільшення впливу на освітні процеси релігії та патріотичних об’єднань
проугорської орієнтації. Зміст освіти характеризувався національно-
патріотичною, громадянсько-державницькою та релігійною спрямованістю,
мав краєзнавчий характер, диференціювався в залежності від адміністративно-
територіальних (місто/село) особливостей, а також за гендерною ознакою, мав
практичну спрямованість та здоров'язбережувальний характер.
У п’ятому розділі «Початкова освіта Закарпаття в Радянський
період (1944–1991 рр.)» аналізуються передумови, особливості і тенденції
формування початкової освіти, розвитку початкової школи в умовах
приєднання Закарпаття до Радянської України.
Встановлення Радянської влади у Закарпатті призвело до низки реформ,
пов’язаних з українізацією та русифікацією топонімів, прізвищ, імен тощо.
Демографія населення, незважаючи на кількісне зростання, за етнічними
показниками мала тенденцію до скорочення основних груп національних меншин:
русинів переважно адміністративним шляхом перейменовано в українців, а
румунське населення - в молдаван, німці зазнали репресій та виселення до Сибіру,
суттєво скоротилася словацька громада. Мовна політика набула яскравих ознак
«русифікації» внаслідок міграційних процесів, мовної асиміляції деяких
національних меншин, надання російській мові статусу мови міжнаціонального
спілкування. Результати радянської мовної політики вплинули на формування
мережі шкіл із державною та національними мовами навчання, особливо
початкових. Управління освітньою галуззю на рівні області та конкретних шкіл
зумовило зміни в організації і змісті освіти. Спостерігався й зворотний зв'язок –
уплив змісту освіти (домінування російської мови в навчальних планах для
національних шкіл) на соціолінгвістичні процеси, що призвело до вивчення
угорцями та румунами російської мови замість української.
Інтенсивність економічних змін, від яких залежало будівництво шкіл, їх
матеріально-технічне забезпечення, була різною впродовж історичного етапу.
22
Зокрема, від початку хрущовської відлиги (1960) аж до 1970–80-их рр.
розвиток промисловості відбувався швидкими темпами, особливо в гірській
місцевості, що сприяло розвитку освітньої справи у гірських районах.
Примусова «радянізація» в сфері культури призвела до руйнування своєрідної
багатонаціональної європейської та насадження масової культури. Церква, яка
виступала культурним та освітнім осередком на Закарпатті, була заборонена
владою, а закарпатська інтелігенція не сприймалася через релігійність та
ігнорування комуністичних догм.
Формування початкової школи відбувалося в умовах тоталітарного
контролю державою соціально-економічного (колективізація, планова
економіка, соціальна рівність, «інтернаціоналізм»), демографічного (трудова
міграція, етнічні чистки, русифікація, мовна асиміляція), суспільно-
політичного (однопартійність, формування ідейної людини), культурного
(«масовість» культури, контроль за формуванням комуністичної свідомості)
життя Закарпатською краю.
Злука Закарпаття з Радянською Україною призвела до перебудови
системи освіти регіону за взірцем радянської школи. Першими кроками у
реформуванні школи стали вилучення атрибутів, притаманних старій школі;
переходу шкільної справи у відання держави; врегулювання мовної проблеми
(офіційною мовою Закарпатської України стала українська). У 1945 р. був
прийнятий наказ «Про реформу системи освіти в Закарпатській Україні», який
передбачав здійснення з 1945 – 1946 н.р. обов’язкової семирічної освіти.
Навчальні заклади були реорганізовані: народні школи – у початкові,
горожанські – у неповні середні з семирічним навчанням, гімназії – у повні
середні з десятирічним курсом навчання. За перший рік Радянської влади в
Закарпатті було досягнуто значних успіхів у кількісному зростанні шкіл,
переважна більшість з яких відкривалася у гірських районах.
Отже, основними тенденціями розвитку початкової школи можна
вважати: стрімке збільшення їх кількості у перші два десятиліття приєднання
закарпатських земель до Радянської України, при цьому зниження загальної
кількості власне початкових шкіл та масове зростання семирічних і середніх
шкіл (за рахунок укрупнення навчальних закладів у відповідності до освітніх
реформ 1960 – 1980 рр.). Цей процес призвів до чисельного збільшення учнів,
які жили на відстані понад 3 кілометри від школи, особливо в гірських районах.
Тому саме в таких районах збереглися початкові школи як відокремлені
навчальні заклади. Упродовж 1946–1986 рр. у Закарпатській області було
збудовано 605 загальноосвітніх шкіл різних типів.
Радянською владою забезпечувалася можливість здійснення навчання
національними мовами (угорською, молдавською) за умови наявності
відповідного контингенту школярів. Після ухвалення Закону «Про зміцнення
зв’язку школи з життям і подальший розвиток системи народної освіти в
Українській РСР» (1959) українська мова фактично стала необов’язковою для
23
вивчення в неукраїнських школах. Існувала практика двомовних –
інтернаціональних – шкіл. У 1989–1990 н. р. у Закарпатті існувало 35
інтернаціональних шкіл, серед яких – 17 українсько-угорських, 15 російсько-
угорських, 3 україно-російсько-угорські.
У перший рік переходу закарпатських шкіл на радянську систему освіти
та виховання відділом Народної Ради Закарпатської України в справах освіти
були розроблені й затверджені на 1945 – 1946 н.р. нові навчальні плани.
Відмінність полягала в тому, що навчальні плани для українських та
російських шкіл були укладені за радянськими зразками, а для угорських та
румунських шкіл укладалися на місцях (у школах) і затверджувалися
уповноваженим з питань освіти Закарпатської України. Проте, вже в наступні
роки всі навчальні плани та програми були уніфіковані.
Радянська ідеологія стала визначальною у відборі змісту освіти та
виховання, зокрема акцент ставиться на вихованні в школярів поваги до
принципів соціалістичного співжиття, колективізму, непримиренності до
буржуазної ідеології, дармоїдів і порушників громадського порядку, виховання
молодого покоління на революційних, бойових і трудових традиціях
Комуністичної партії, в дусі інтернаціоналізму, безмежної відданості
Комуністичній партії і Радянській Батьківщині.
Особлива увага приділялася діяльності національних шкіл. Так, один за
одним були видані накази щодо організації навчально-виховної роботи в
національних школах: «Про стан навчально-виховної роботи в школах УРСР з
неросійською та неукраїнською мовою навчання» (1949), «Про заходи
поліпшення навчально-виховної роботи в школах західних, Ізмаїльської,
Чернівецької та Закарпатської областей» (1950), «Про стан навчально-виховної
роботи в школах з неросійською та неукраїнською мовою навчання» (1950), які
мали на меті впорядкування ідеологічної роботи національних шкіл.
Демократичними процесами в усіх сферах життя Радянського Союзу
позначилися 1985 – 1991 рр., коли у сфері освіти також почалася «перебудова»
як у концептуальному, так і в змістовому відношенні. Цей період
характеризувався поверненням української освіти та шкільництва до витоків
народної педагогіки, широким упровадженням ідей гуманістичного виховання.
У цілому, упродовж радянського періоду, в початковій школі Закарпаття
тричі змінювалися терміни навчання: 1945 – 1966 рр. – чотирирічний, 1966 –
1986 рр. – трирічний, з 1986 р. – знову чотирирічний. Для дітей національних
меншин у 1970-их роках були відкриті підготовчі класи. Чіткого терміну
переходу з трирічного на чотирирічне навчання в початковій школі не
передбачалося, навіть у межах однієї школи паралельно працювали початкові
класи з різними термінами навчання. У відповідності до тривалості навчання в
початковій школі розроблялися навчальні плани, навчальні програми,
підручники, зміст яких відображав залежність від ідеології Радянської держави.
24
У шостому розділі «Особливості розвитку початкової освіти
Закарпаття у контексті сучасної освітньої реформи в Україні (1991 –
2011 рр.)» актуалізовано провідні тенденції, особливості організації і змісту
початкової школи Закарпатської області (як багатонаціонального регіону) в
складі незалежної України, актуалізовано ретродосвід та конструктивні
персоніфіковані ідеї в умовах модернізації, євроінтеграції національної системи
освіти, представлено авторську історико-системну модель розвитку початкової
школи Закарпаття періоду другої половини ХІХ – початку ХХІ ст.
У перші роки незалежності України помітною стала тенденція до
економічного занепаду, зниження рівня соціального забезпечення населення,
нестачі бюджетних коштів на утримання закладів культурно-освітньої сфери.
Важливим чинником освітніх трансформацій початкових шкіл Закарпаття
цього етапу стало погіршення демографічної ситуації (зниження природного
приросту та міграційні процеси), що призвело до суттєвого скорочення
населення. Найбільше демографічна та соціальна криза торкнулася сільської
місцевості. Щорічне зменшення кількості дітей школоповинного віку призвело
до зменшення наповнюваності, скорочення паралельних класів тощо.
Діяльність освітніх закладів Закарпаття, в тому числі й початкових шкіл,
стабілізувалася після 2001 р. Підвищення соціально-економічного розвитку
держави, рівня доброту громадян та покращення демографічної ситуації в краї
сприяли збільшенню бюджетних витрат на сферу освіти: будівництво та
введення в дію новозбудованих навчальних закладів (тільки у період з 1999 по
2007 рр. в Закарпатській області збудовано та введено в експлуатацію 54
школи), добудова класних приміщень, збільшення коштів на ремонт тощо.
Реорганізація навчальних закладів відбувалася шляхом їх укрупнення, а також
створення навчально-виховних комплексів «дитячий садок – школа».
Важливим здобутком освітньої справи в Україні періоду її незалежності стало
запровадження національної школи, навчання учнів рідною (материнською)
мовою, надання прав і можливостей школам задовольняти потреби всіх
національних меншин у здобутті освіти рідною мовою. Збільшилася кількість
шкіл з українською, іншими національними мовами навчання, зменшилась
кількість шкіл з російською мовою навчання. Строкатість національного
складу населення краю спонукала створення дво- або тримовних шкіл, зокрема
в цей час в області працювало 14 шкіл українсько-російських, 27 – українсько-
угорських, 1 – російсько-румунська, 2 – українсько-словацькі, 1 – українсько-
угорсько-російська та 1 – українсько-російсько-румунська. Дедалі більше уваги
приділялося охопленню навчанням дітей ромської національності шляхом
відкриття ромських початкових шкіл та інтеграції відповідних методик
навчання в україномовні та угорськомовні школи.
До основних тенденцій розвитку початкової школи Закарпаття на зламі
тисячоліть віднесено: зменшення кількості учнів молодшого шкільного віку,
зумовлене демографічною та соціально-економічною кризою,
25
реструктуризація-укрупнення навчально-виховних закладів, створення
навчально-виховних комплексів різних типів та форм власності;
упровадження державних цільових програм, спрямованих на оптимізацію
освітніх процесів; забезпечення можливості здобувати початкову освіту
рідною мовою, що зумовило інтенсифікацію створення національних, дво- і
тримовних шкіл у залежності від потреб населення в місцях компактного
проживання представників певної національності; відносно слабка динаміка
матеріально-технічного забезпечення шкіл, особливо комп’ютерною
технікою тощо.
Трансформації, які мали місце у період становлення незалежної
Української держави, вимагали докорінного перегляду освітньо-виховних
програм та концепцій, які б узгоджувалися із завданнями, можливостями та
перспективами нової демократичної держави. В першу чергу потребувала
оновлення нормативно-правова база. Знаковим у питанні стандартизації
початкової освіти стало введення в дію Державного стандарту початкової
загальної освіти (2000 р.), де вперше в змісті освіти передбачено формування
умінь, навичок та способів діяльності (кожен навчальний предмет має стати
засобом розвитку і виховання дитини). Великого значення в процесі
впровадження Державного стандарту набуло вирішення проблеми підвищення
фахової компетентності вчителів початкових шкіл. Так, затверджено освітньо-
професійну програму підготовки бакалавра галузі знань 0101 Педагогічна
освіта напряму підготовки 6.010102 «Початкова освіта» (2012 р.). У системі
підготовки майбутнього вчителя початкової школи з'явились нові
фундаментальні й спеціалізовані навчальні курси і спецкурси, пов'язані з
переходом початкової школи на нову структуру і зміст. З урахуванням
цивілізаційних змін, а також новітніх досягнень психолого-педагогічної науки
був розроблений новий Державний стандарт початкової загальної освіти в
Україні (2011), введений в дію з 1 вересня 2012 року. Його відмінною рисою
стало базування на засадах особистісно орієнтованого і компетентнісного
підходів, що зумовило чітке визначення результативної складової засвоєння
змісту початкової загальної освіти.
Узагальнення отриманих результатів наукового дослідження розвитку та
формування початкової школи Закарпаття періоду другої половини ХІХ –
початку ХХІ ст. дало змогу побудувати авторську історико-системну модель:
хронологічний етап, територіальне підпорядкування, передумови становлення
початкової школи, системні освітні трансформації (освітня, мовна політика та
ін.), тенденції і особливості процесу розвитку початкової школи, актуалізація
ретродосвіду (рис. 1), яка може слугувати для здійснення багатостороннього
інтерпретаційно-оцінювального аналізу освітніх трансформацій, зосереджувати
увагу на їх процесуальних та змістових характеристиках.