Уруський, Андрій Володимирович. Методика реалізації індивідуального підходу до навчання старшокласників за технологічним профілем

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано ступінь розробки проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету й завдання дослідження, охарактеризовано використані методи, розкрито наукову новизну та практичне значення дисертації, поданоно дані щодо апробації результатів.
У першому розділі «Індивідуальний підхід до навчання старшокласників за технологічним профілем як педагогічна проблема» розкрито підходи науковців до трактування понять і розуміння значення індивідуального підходу до школярів у процесі їх профільного навчання. Зазначено, що у працях дослідників поняття індивідуального підходу трактують як принцип організації і здійснення продуктивної навчальної діяльності школярів, згідно з яким у навчальній роботі з учнями здійснюється педагогічний вплив на кожну дитину з врахуванням її індивідуально-психологічних особливостей.
7
На думку науковців (А. Бударного, К. Гуревича, З. Калмикової, Є. Кірілової, Г. Коберник), необхідність використання індивідуального підходу зумовлюється: наявністю великого та складного за змістом обсягу знань, які необхідно засвоїти; індивідуальними відмінностями в научуваності, що практично унеможливлює створення єдиного оптимального варіанта навчального процесу для кожного школяра; необхідністю забезпечити зайнятість усіх учнів класу та їх роботу у повну силу своїх здібностей і навчальних можливостей; підвищенням ефективності навчання; формуванням позитивного ставлення до навчання та подальшим розвитком потенційних можливостей учнів.
Концептуальні засади індивідуального підходу до учнів розглянута у працях: І. Унт (педагогічні та психологічні проблеми індивідуалізації), Є. Рабунського (сутність індивідуального підходу на основі самостійної роботи школярів); В. Володько, А. Кірсанова (сутність індивідуалізації та диференціації навчання); Н. Шахмаєва, В. Монахова, В. Орлова, В. Фірсова (диференціація навчання у середній загальноосвітній школі) та ін. Дидактичним основам індивідуального підходу на уроках трудового навчання присвячені праці Г. Терещука. І. Цідило дослідив методичні аспекти індивідуалізації трудового навчання учнів 8–9 класів засобами інформаційних технологій, О. Обух – особливості індивідуального підходу до учнів 5–6 класів на уроках обслуговуючої праці, Т. Черемісіна – індивідуалізоване навчання майбутніх вчителів технологій конструюванню швейних виробів.
На основі теоретичного аналізу наукових праць встановлено, що індивідуальний підхід у навчальному процесі може бути реалізований у формі індивідуалізації та диференціації навчання. При цьому індивідуалізація навчання передбачає врахування індивідуальних і групових особливостей учнів; визначення характеру та ступеня дозування допомоги з боку вчителя; допомогу учням, які відчувають труднощі у навчанні, зацікавлення обдарованих школярів навчальним матеріалом; активізацію пізнавальної діяльності учнів і стимулювання їх до самостійної роботи.
Диференціація навчання як форма індивідуального підходу усуває суперечність класно-урочної системи між усередненим підходом до всіх учнів та індивідуальністю кожного з них і передбачає організацію навчального процесу, за умови, якщо учні розподіляються на типологічні групи з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей.
Дотримуючись поділу на зовнішню та внутрішню диференціацію, зазначено, що за зовнішньої диференціації учні об’єднуються у групи на основі певних типологічних ознак (інтересів, нахилів, досягнутих результатів, майбутньої професії), у яких відрізняються зміст освіти і поставлені навчальні вимоги. Внутрішня диференціація передбачає врахування індивідуальних особливостей учнів, які об’єднано у групи за випадковими ознаками.
На основі аналізу психолого-педагогічної літератури встановлено різноманітність підходів до розуміння сутності понять «індивідуалізація навчання» та «диференціація навчання», що проявляються у меті, особливостях процесу навчання та організації навчального процесу, способів реалізації для досягнення мети. У процесі узагальнення матеріалів публікацій запропоновано
8
уточнені трактування цих понять в умовах профільного навчання старшокласників:
– індивідуалізація навчання – це організація навчального процесу, спрямованого на створення оптимальних умов для навчання й розвитку всіх і кожного зокрема, за якого вибір способів, прийомів і темпу навчання зумовлюється індивідуальними особливостями учнів. Основним засобом реалізації індивідуалізації у процесі профільного навчання старшокласників є внутрішня диференціація;
– диференціація навчання – урахування індивідуальних особливостей учнів, що передбачає поділ на типологічні групи за різними ознаками (навченість, научуваність, творчість, пізнавальний інтерес тощо) та застосування комплексу методичних і психолого-педагогічних заходів, які забезпечують процес навчання в умовно однорідних групах.
Сучасні зміни в системі середньої освіти та в інших сферах життєдіяльності людини зумовлюють необхідність удосконалення підготовки майбутніх кваліфікованих кадрів і формування якостей не просто виконавця, а працівника з творчим підходом до роботи, здатного швидко змінювати види діяльності, орієнтованого на засвоєння знань упродовж усього життя. Саме тому розкрито ґенезу проблеми допрофесійної та початкової професійної підготовки старшокласників – від практикуму на заводах та фабриках до сучасного профільного та професійного навчання у загальноосвітніх школах і міжшкільних навчально-виробничих комбінатах.
Професійну підготовку розуміємо як сукупність спеціальних знань, умінь і навичок, якостей, трудового досвіду і норм поведінки, які забезпечують можливість успішної роботи за визначеною професією; початкову професійну підготовку як сукупність початкових знань, умінь, навичок та якостей, які дозволять на елементарному рівні оволодіти майбутньою професійною діяльністю та сприятимуть подальшому навчанню за обраною спеціальністю; допрофесійну підготовку як загальнотрудову підготовку політехнічного і профорієнтаційного характеру учнів загальноосвітніх шкіл, компонент наступної професійної освіти.
У дослідженні допрофесійна та початкова професійна підготовка старшокласників розглядаються як поняття, що тотожні між собою та орієнтовані на єдиний зміст – загальнотрудову підготовку учнів, у процесі якої відбувається формування технічного світогляду, загальнотрудових умінь і навичок, засвоєння техніко-технологічних знань, розвиток творчих здібностей, ознайомлення з робітничими професіями та залучення школярів до різних видів трудової діяльності. Також зазначено, що реалізацію такої підготовки забезпечує профільне навчання старшокласників.
Доцільність профільного навчання як виду диференціації спричинена, з одного боку, науково-технічним прогресом, прискореним розвитком науки, безперервним збільшенням обсягу знань, а з іншого, – індивідуальними особливостями старшокласників, які впливають на вибір майбутньої професійної діяльності.
У процесі опитування вчителів встановлено, що існують труднощі в організації занять із технологічного профілю за спеціалізаціями
9
«Деревообробка» та «Швейна справа», зокрема відсутня належна матеріально-технічна база. Так, проводити заняття за спеціалізацією «Деревообробка» виявили бажання 143 вчителі, проте належне матеріально-технічне забезпечення майстерень визнали лише 87 педагогів. Навчання за спеціалізацією «Швейна справа» хотіли б здійснювати 40 учителів, але тільки 24 з них вказали на задовільне обладнання шкільних майстерень.
Результати опитування також дали підставу стверджувати, що 90,91 % вчителів профільного навчання переконані у позитивному значенні індивідуального підходу для успішного засвоєння учнями матеріалу, подальшого розвитку їхніх індивідуальних можливостей. Поряд із цим виявлено: самооцінка діяльності вчителів щодо застосування індивідуального підходу у більшості випадків завищена; постійно використовували умовне групування учнів для реалізації індивідуального підходу менше третини вчителів (27,7 %); враховано індивідуальні здібності 65,2 % учнів, інтереси – 65,5 % учнів.
У другому розділі «Методичні засади індивідуалізації навчання за технологічним профілем» встановлено, що врахування індивідуальних особливостей старшокласників у процесі навчання за технологічним профілем зумовлюється виявленням основних індивідуальних особливостей учнів, які впливають на успішність навчального процесу; віковими особливостями учнів 10–11 класів; визначенням індивідуальних особливостей старшокласників, які навчаються за технологічним профілем; обґрунтуванням та визначенням рівнів і критеріїв прояву індивідуальних особливостей старшокласників; групуванням старшокласників за типологічними ознаками.
З урахуванням матеріалів психолого-педагогічних досліджень визначено основні індивідуальні особливості старшокласників, які необхідно враховувати у процесі профільного навчання: навченість (вихідний рівень теоретичної та практичної підготовки); творча діяльність; інтерес до навчання; научуваність.
У процесі діагностування рівня теоретичної та практичної підготовки школярів використано 5 груп знань, умінь і навичок: графічні (засвоєння основ графічної грамоти, необхідної для виконання та читання креслеників і техніко-технологічної документації, розробки проектів, виготовлення викрійок, шаблонів, деталей, виробів); художньо-конструкторські (відомості про конструкції виробів (форма, добір матеріалів і їх властивості, конструктивні елементи, види і способи з’єднань деталей, етапи проектування, способи формоутворення), види та способи художньої обробки матеріалів (різьблення, точіння, інкрустація, інтарсія, маркетрі, випалювання та ін.), колір, текстура і фактура матеріалу, елементи дизайну та композиції); технологічні (планування технологічного процесу, способи і прийоми обробки конструкційних матеріалів, прийоми оздоблення, добір обладнання, правила експлуатації обладнання, інструментів і пристроїв, правила безпечної праці); машинознавчі (призначення, будова та принцип роботи деревообробного (швейного) обладнання, процеси та явища під час обробки матеріалів); контрольно-оцінні (вимірювання, оцінювання художньо-конструкторської та технологічної діяльності на етапах виконання робіт).
10
Для діагностики навченості та научуваності розроблено контрольні роботи, основною метою яких було визначення рівня навчальних досягнень учнів, а також динаміки їхніх успіхів, а саме індивідуальних особливостей процесу засвоєння знань, умінь та навичок у процесі навчання за технологічним профілем. Завдання 1–3 рівнів контрольних робіт передбачали використання, за потреби, розробленої додаткової інформації (підказки). Завдання 4 рівня не передбачали підказок. Додаткова інформація дозволяла кожному учневі самостійно долати труднощі у вирішенні завдань і передбачала можливість корекції розумових дій. Швидкість і легкість (доступність) засвоєння навчального матеріалу, тобто основних показників научуваності, оцінювалися за наявністю й обсягом додаткової інформації (підказки) у завданнях.
Творчу діяльність старшокласників оцінювали за рівнем виготовлення виробів та виконання проектів. При цьому враховували оригінальність конструкції виробу (проекту), самостійність у процесі творчої діяльності, оригінальність оздоблення виробу.
Пізнавальний інтерес до технологічного профілю оцінювали за методикою А. Киверялга. Враховували пізнавальну активність учнів до предмета, інтерес до фактів (явищ, причинно-наслідкових зв’язків), самостійність у вирішенні теоретичних та практичних завдань (пошуку необхідної інформації), зацікавленість старшокласників предметом у вільний час, бажання долати труднощі у вирішенні теоретичних та практичних завдань.
Кожна з індивідуальних особливостей старшокласників оцінювалася відповідно до 4 рівнів їх прояву (початковий, середній, достатній, високий).
На основі проведеного обґрунтування та визначення домінантних індивідуальних особливостей старшокласників виділено чотири типологічні групи учнів за рівнем розвитку навченості, научуваності, творчості, інтересу:
І група: початковий рівень засвоєння навчального матеріалу, научуваність репродуктивного типу, низький рівень пізнавального інтересу та творчої діяльності;
ІІ група: середній рівень засвоєння навчального матеріалу, научуваність репродуктивного типу, середній рівень розвитку пізнавального інтересу з необхідністю постійного зовнішнього впливу, середній рівень творчої діяльності;
ІІІ група: достатній рівень засвоєння навчального матеріалу, научуваність творчого типу, середній рівень розвитку пізнавального інтересу з переважанням активності, достатній рівень творчої діяльності;
ІV група: високий рівень засвоєння навчального матеріалу, научуваність продуктивного типу, високий рівень розвитку пізнавального інтересу, вищий рівень творчої діяльності.
Встановлено, що 90 % навчальних закладів, які здійснюють підготовку за технологічним профілем, забезпечені комп’ютерними класами і мультимедійними проекторами; 60 % навчальних майстерень обладнані щонайменше одним комп’ютером. Опитування вчителів засвідчило, що 89,5 % респондентів періодично використовують комп’ютер головним чином для подання навчального матеріалу за допомогою презентацій (Microsoft Office PowerPoint); 52,6 % учителів використовують комп’ютер із метою демонстрування відеороликів, 38,6 % – моделей-аналогів.
11
У той же час встановлено, що майже всі учні (95,4 %) забезпечені комп’ютерами (комп’ютер, ноутбук, планшет) в домашніх умовах і більшість з них (84,2 %) мають доступ до мережі інтернет. Тому є всі передумови щодо використання комп’ютерної техніки для самостійного засвоєння навчального матеріалу на заняттях і в позаурочний час.
У роботі проаналізовано й розкрито особливості реалізації індивідуального підходу в процесі самостійної роботи учнів із використанням комп’ютера. Визначено, що комп’ютерна техніка забезпечує ілюстрування сучасних інструментів, пристроїв, верстатів, швейного обладнання; демонстрування технологічних операцій та процесів, прийомів роботи з обладнанням, інструментами та пристроями; самостійний пошук старшокласниками навчальної інформації у мережі інтернет; засвоєння теоретичного матеріалу на заняттях і у позаурочний час; розробку та використання диференційованих завдань для реалізації індивідуального підходу до старшокласників; виконання текстових і графічних документів; самоконтроль і контроль рівня навчальних досягнень; вибір оптимального темпу навчання.
Індивідуальний підхід у навчанні старшокласників за технологічним профілем здійснювався за допомогою диференційованих завдань, які використовувалися у процесі засвоєння учнями навчального матеріалу; виконання практичних (лабораторно-практичних) робіт: ускладнення окремих елементів завдання та обсягу запропонованої допомоги (роздаткового матеріалу); виготовлення виробів: вибір складності та технології виготовлення виробу, творчої діяльності у процесі розробки конструкції виробу, розробки техніко-технологічної документації, оздоблення й опорядження виробу; виконання творчих проектів: поступове ускладнення завдання для кожної групи учнів та запропонованої допомоги (роздаткового матеріалу); перевірки навчальних досягнень старшокласників: завдання 4-х рівнів складності.
У якості засобів навчання використовувалися комп’ютер з необхідним програмним забезпеченням та електронними ресурсами, роздаткові матеріали (теоретичний матеріал, зразки та кресленики виробів, методичні вказівки до виконання лабораторно-практичних робіт, методичні вказівки та зразки виконання творчих проектів), підручники та посібники, довідники тощо. Виконання завдань різних рівнів складності сприяло врахуванню таких індивідуальних особливостей учнів: навченості, научуваності, творчості, інтересу.