Черная, Оксана Григорьевна. Методика обучения социально-экологической безопасности жизнедеятельности будущих учителей технологий
Тип:
Автореферат
Краткое содержание:
У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, відповідно до яких сформульовано основні завдання, розкрито наукову новизну і практичну вартісність отриманих результатів. Висвітлено зв’язок обраного напряму дослідження з науково-дослідною темою, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дисертаційної роботи. У першому розділі – «Теоретичні основи організації навчання майбутніх учителів технологій соціально-екологічної безпеки життєдіяльності» – охарактеризовано стан проблеми і перспективи становлення безпеки життєдіяльності як науки та навчальної дисципліни, проаналізовано наукові та організаційно-педагогічні основи навчання з соціально-екологічної безпеки життєдіяльності, визначено шляхи підвищення рівня фахової підготовки з безпеки життєдіяльності майбутніх учителів технологій, обґрунтовано дидактичний комплекс методичного забезпечення з соціально-екологічної безпеки життєдіяльності. На основі аналізу науково-методичної літератури (В.В. Бєгун, В.С. Джигирей,Є.П. Желібо, В.Ц. Житецький В.М. Лапін, І.М. Науменко, В.М. Заплатинський), дисертаційних досліджень (Г.Д. Кондрацька, О.В. Кобилянський, О.В. Пуляк, Л.А. Сидорчук), типових програм та вимог реалій сучасного суспільства визначено соціально-екологічну безпеку життєдіяльності як наукову дисципліну, а саме: соціально-екологічна безпека 8 життєдіяльності – інтегрований курс соціально-технічного спрямування, який вивчає небезпеки, закономірності їх прояву та дії, що загрожують людині в звичайних умовах проживання, у виробничому середовищі та при виникненні надзвичайних ситуацій, а також методи, засоби та правила запобігання й захисту від них, збереження здоров’я та працездатності людини у процесі життєдіяльності; уточнено дефініцію понять «соціальна безпека», «екологічна безпека», «соціально-екологічна безпека»: екологічна безпека – стан захищеності людини та суспільства в цілому від можливого негативного впливу навколишнього середовища, надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру; соціальна безпека – стан захищеності людини, соціальної спільноти від можливого порушення рівноваги суспільних взаємовідносин; соціально-екологічна безпека – стан захищеності людини у процесі життєдіяльності в системі «Людина – природа – техносфера – суспільство». Розкрито суть методологічних підходів, що визначають специфіку побудови освітнього процесу з безпеки, зокрема: системний, діяльнісний, компетентнісний, акмеологічний, аксіологічний, інтегративний та модульний;пріоритетність у цій системі надаємо інтегративно-модульному і компетентнісному підходам. Інтегративність при формуванні компетентностей з безпеки життєдіяльності у майбутніх учителів технологій відображається у змісті та структурі фахової освіти та освіти з безпеки діяльності. Така освіта реалізує тенденцію модульної інтеграції соціально-екологічної безпеки життєдіяльності, об'єднуючи ергономічні знання, екологічні знання, знання з охорони праці, знання з безпеки життєдіяльності та фахові знання, ціннісне ставлення до природи, оточуючого середовища і поведінку у процесі розвитку особистості студента. Визначено основні напрями соціально-екологічної безпеки в системі «Людина – природа – техносфера – суспільство» та основні небезпеки і ризики в елементах системи. Уточнено класифікацію фахових компетентностей з соціально- екологічної безпеки життєдіяльності, зокрема виділено загальнокультурні, соціальні та фахові компетентності. Означаючи соціальні компетентності, маємо на увазі здатність, уміння знаходити інформацію й упевнено будувати свою поведінку в екстремальній ситуації для досягнення балансу між своїми потребами, очікуванням, сенсом життя і вимогами соціальної дійсності; уміння задовольняти бажання, спираючись на суспільні норми. Визначено, що міждисциплінарність в циклі дисциплін з безпеки – це сучасний принцип навчання, який впливає на структуру навчального матеріалу, підсилюючи системність знань, активізує методи навчання, орієнтує викладача на застосування інноваційних форм організації навчання, забезпечуючи єдність освітнього процесу. Такі міждисциплінарні зв'язки дозволяють у системі навчання вчителя технологій вирішити протиріччя між розрізненим засвоєнням знань і необхідністю їх синтезу, комплексного застосування в практиці, трудовій діяльності та житті. На підставі цих 9 аргументів ми реалізуємо методику навчання з соціально-екологічної безпеки життєдіяльності. Встановлено, що зміст навчально-методичного забезпечення з безпеки життєдіяльності має відповідати сучасним досягненням методичної та педагогічної наук у вищій школі, таким науково-педагогічним принципам, як науковість,систематичність і послідовність, наочність, доступність, мотивація і створення позитивного ставлення до навчання. У другому розділі – «Методика навчання майбутніх учителів технологій соціально-екологічної безпеки життєдіяльності» – теоретично обґрунтовано і розроблено методичну систему формування фахової підготовки з соціально-екологічної безпеки життєдіяльності майбутніх учителів технологій; обґрунтовано складові компоненти методичної системи: цільовий, змістовий, процесуально-діяльнісний, результативно- діагностичний; визначено організаційно-методичні умови реалізації розробленої методичної системи. Усі компоненти створеної методичної системи перебувають у взаємозв’язку, кожний з них впливає на наступний, визначаючи його зміст, що зумовлює реалізацію всієї системи – формування фахової підготовки з соціально-екологічної безпеки життєдіяльності майбутніх учителів технологій. Цільовий компонент містить усе різноманіття цілей і завдань: від головної мети – фахової підготовки майбутніх учителів з безпеки життя і діяльності в системі «Людина – природа – техносфера – суспільство», до конкретних завдань із формування теоретичних, практичних та методологічних знань з соціально-екологічної безпеки життєдіяльності; засвоєння моделей безпечного здійснення професійної діяльності та збереження життя за різних умов навколишнього середовища. Змістовий компонент у методичній системі є найбільш мобільним і змінюється відповідно до вимог соціального замовлення. Він представляє собою інтеграцію теоретичної й практичної підготовки з дисциплін безпеки життя і діяльності та фахової підготовки майбутніх учителів технологій; проектується на світоглядних, психолого-педагогічних, соціальних, екологічних, технологічних та культурологічних аспектах. У процесі вивчення й аналізу нормативної бази з безпеки життєдіяльності, типових програм, навчально-методичної документації створено навчальну програму з соціально-екологічної безпеки життєдіяльності. Навчальна програма створена на засадах інтеграції та кредитно-модульної системи навчання, окремими змістовими модулями якої є: «Ризики та надзвичайні ситуації навколишнього середовища», «Основи ергономіки», «Охорона праці», «Забезпечення фахової дієздатності вчителя технологій». На наше переконання, саме завдяки інтеграційному поєднанню цих навчальних блоків можливо здійснити повноцінну підготовку вчителя технологій, здатного організувати безпечну навчально-виробничу діяльність.
