Осадча, Тетяна Миколаївна. Комплексний супровід дітей дошкільного віку з порушенням голосової функції органічного ґенезу

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
Осадча, Тетяна Миколаївна. Комплексний супровід дітей дошкільного віку з порушенням голосової функції органічного ґенезу
Альтернативное Название: Осадчая, Татьяна Николаевна. Комплексное сопровождение детей дошкольного возраста с нарушением голосовой функции органического генеза
Тип: Автореферат
Краткое содержание: У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт,
предмет дослідження, розкрито теоретико-методологічну основу і методи;
представлено наукову новизну і практичну значущість роботи; наведено дані про
апробацію результатів дослідження, публікації, структуру та обсяг дисертації.
5
У першому розділі «Порушення голосу у дітей як логопедична та
фонопедична проблема» проаналізовано медичну, психолого-педагогічну
літературу з проблеми органічної патології гортані у дітей та шляхи подолання її
наслідків. Розкрито поняття комплексного супроводу та виділено його складові.
Дані вітчизняних та зарубіжних авторів про частоту, етіологію, клінічну
картину порушень голосу у дітей дошкільного та шкільного віку малочисельні та
суперечливі. Реабілітація голосової функції у дітей є також недостатньо вивченим
питанням в науково-методичних джерелах.
Проаналізувавши анатомо-фізіологічні особливості гортані, органів дихання,
резонаторних систем у дітей дошкільного віку вчені В. Багадуров, Л. Дмітрієв,
І. Єрмакова встановили, що в дитячому віці спостерігається диспропорція в рості та
нерівномірність формування різних відділів голосового апарату дитини, що в свою
чергу вимагає дотримання гігієни голосу в цьому віці.
В сучасних наукових доробках частота порушення голосу в дітей за різними
авторами (М. Богомильський, Т. Гаращенко, Ю. Василенко, С. Водолазов,
Е. Вязьменов, Д. Клес, О. Радзиг, О. Степанова, О. Федорова) в середньому
становить 56,4 % - функціональні дисфонії, 43,6 % - органічні.
Реабілітаційна програма щодо відновлення голосової функції у дітей,
прооперованих з приводу органічної патології гортані, недостатньо висвітлена.
О. Алмазова, О. Федорова та ін. на чільне місце в корекційній роботі з відновлення
голосової функції після оперативного втручання на гортані ставили роботу
логопеда, але при цьому вони не достатньо приділяли увагу роботі інших фахівців
на всіх етапах перебігу захворювання. Існують наукові праці, присвячені
особливостям порушень голосу при різних патологіях: ринолаліях (В. Васильєва,
С. Конопляста, О. Лаврова), дизартріях (О. Архіпова, В. Тарасун), ринофоніях
(С. Ляпідевський та ін.), але при органічних ураженнях гортані, особливо у дітей
дошкільного віку, ця проблема не достатньо висвітлена.
Аналіз наукових праць (О. Алмазова, О. Ромась, О. Лаврова, О. Федорова,
С. Таптапова та ін.) показав, що жодна методика, запропонована науковцями з
відновлення голосової функції, не передбачає комплексного всебічного впливу
фахівців від початку захворювання пацієнта до повної його реабілітації.
Як і більшість науковців, які займались комплексним супроводом
(В. Кисличенко, С. Конопляста, І. Кузнецова), ми розмежували поняття «допомога»
та «супровід». Під «допомогою» ми розуміємо одномоментний вплив фахівців, і
вважаємо, що вона є складовою супроводу. Супровід - це мультидисциплінарний
метод, забезпечуваний єдністю зусиль педагогів, психологів, соціальних та
медичних працівників, який розмежовується відповідно на психологічний,
логопедичний, педагогічний та медичний супроводи. Сумісну роботу спеціалістів,
спрямовану на подолання тієї чи іншої проблеми, називають комплексним
супроводом (С. Конопляста, І. Мамайчук, Л. Шипіцина).
Під психологічним супроводом розуміють систему професійної діяльності
психолога, спрямовану на створення умов для позитивного розвитку відносин дітей
і дорослих в освітній ситуації, психологічний і психічний розвиток дитини з
орієнтацією на зону її найближчого розвитку (Л. Шипіцина).
6
Логопедичний супровід розглядають як структурний компонент загального
психолого-педагогічного супроводу, що має свої методологічні засади, мету,
специфічні завдання і шляхи вирішення. Логопедичний супровід - це вплив на
дитину, прямий чи опосередкований (через близьке оточення), який реалізується у
різних формах протягом усього дитячого віку спеціалістами - логопедами
(В. Кисличенко).
В основі педагогічного супроводу, зокрема, дітей з тим чи іншим
захворюванням, лежить професійна майстерність педагогів, глибоке розуміння дітей
з психофізичними вадами, їхніх індивідуальних потреб, специфіки сприйняття та
відтворення наданого їм навчального матеріалу. Педагогічний супровід
К. Александрова розглядає як педагогічну діяльність, суть якої полягає в
перманентній готовності дорослого адекватно відреагувати на фізичний і емоційний
дискомфорт учня або оточуючих його людей, на його запит про взаємодію.
Медичний супровід спрямований на діагностику, лікування, швидке одужання
та профілактику захворювань. Медичний супровід для кожної дитини і для кожного
конкретного випадку індивідуальний. Представники відповідних медичних
спеціальностей (неврологи, отоларингологи, психіатри, ортопеди та ін.)
співпрацюють навколо конкретного випадку для того, щоб зробити все можливе для
попередження функціональних обмежень і, у разі, коли це неможливо, -
профілактики подальших ускладнень.
Всі напрями супроводу тісно переплітаються між собою, а спеціалісти
(медичні працівники, логопеди, психологи та ін.) повинні тісно співпрацювати,
оцінюючи можливість надання допомоги в рамках своєї професійної сфери. Їх
подальше співробітництво буде сприяти швидкому отриманню позитивної динаміки
та одужанню дитини. Комплексний супровід сьогодні є не просто сумою
різноманітних методів корекційно-розвиваючої роботи з дітьми, а й виступає як
комплексна технологія, особлива культура підтримки і допомоги дитині у вирішенні
завдань розвитку, навчання, виховання, соціалізації. У роботах сучасних науковців
Б. Дем’яненка, З. Дорошенко, С. Коноплястої, В. Синьова, Є. Синьової, В. Тарасун,
Л. Фомічової, А. Шевцова, Л. Шипіциної, Д. Шульженко висвітлені аспекти
комплексного супроводу дітей з різними нозологіями.
На підставі системного теоретичного аналізу загальної та спеціальної
медико-психолого-педагогічної літератури і практичної діяльності встановлено, що
відсутні дослідження, присвячені комплексному супроводу дітей з порушеннями
голосу органічного генезу.
Вищезазначене свідчить про необхідність проведення комплексного
обстеження дітей з порушеннями голосу органічного генезу із подальшою
розробкою методики комплексного супроводу дітей з даною патологією.
У другому розділі «Комплексне обстеження дітей дошкільного віку з
порушенням голосової функції органічного генезу» представлено методи
обстеження та результати констатувального експерименту; виділено рівні
сформованості акустичних характеристик голосу.
Дослідження проводилося на базі отоларингологічного відділення
Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» і охоплювало 126
7
пацієнтів дошкільного віку з органічними захворюваннями гортані.
Оскільки обстеження стану голосомовленнєвого апарату у дітей з органічними
захворюваннями гортані проводилося комплексно (артикуляційний і голосовий
апарати), ми об’єднали поняття «логопедія» та «фонопедія» і в роботі застосовували
терміни «логофонопедичне обстеження», «логофонопедичний супровід»,
«логофонопедичний вплив» та ін.
Дослідження проводилося в 3 етапи: клініко-психологічний,
логофонопедичний, прогностичний. Згідно завдань, ми вбачали за можливе
використати загальні та інструментальні методи (УЗД, МРТ, ендоларингоскопія та
ін.) для виявлення й обстеження голосоутворюючого апарату дітей, які мають
порушення голосу (А. Косаковський, А. Лайко, Т. Шидловська). Серед існуючих
методик обстеження акустичних характеристик голосу та особливостей
мовленнєвого та фонаційного дихання надавалася перевага методам і методикам,
розробленим О. Алмазовою, Ю. Василенко, Д. Вільсоном, О. Радзиг. При
обстеженні дитини покладалися на загальнодидактичні і спеціальні принципи:
комплексності, системно-структурно-динамічного вивчення, якісного аналізу
результатів, цілісного аналізу результатів (О. Усанова, Л. Шипіцина).
На першому етапі - клініко-психологічному - було виявлено дітей дошкільного
віку, які мають органічну патологію гортані; досліджено функцію зовнішнього
дихання (далі - ФЗД) та виявлено дітей, які мають дихальну недостатність; виявлено
зміни голосу, що спостерігалися у дітей зі зміненою архітектонікою гортані;
діагностовано соматичні захворювання у дітей та встановлено, який вплив вони
чинять на перебіг основного захворювання; з'ясовано можливі психологічні
порушення (емоційної сфери) у даної категорії дітей.
У результаті діагностичного обстеження у дітей виявлено органічні
захворювання гортані, що призвели до порушення голосоутворюючої функції.
Найбільший відсоток складали діти з ЮРПГ (57,2 % (п=72)), на другому місці
перебували діти з ХРСГ (30,9 % (п=39)), кісти гортані спостерігались у 3,9 % (п=5)
дітей, фіброми - у 3,2 % (п=4) дітей, гемангіома - у 1,6 % (п=2) дітей, вузлики
голосових складок - у 3,2 % (п=4) дітей. Серед досліджуваних дітей 39 (30,9 %) із
126 були після трахеостомії (з трахеостомічною трубкою). Слід відмітити кількість
дітей, у яких спостерігалась дихальна недостатність (далі - ДН). ДН I ступеню
спостерігалася у 27 (21,5 %), а ДН II ступеню у - 15 (11,9 %) дітей. При клінічному
обстеженні виявлено у 109 (86,5 %) дітей дисфонію, а у 17 (13,5 %) - афонію. При
оцінці дисфонії за ступенем захриплості дитини в доопераційний період виявлено,
що легка захриплість спостерігалась у 7 дітей (6,4 %), помірна - у 35 (32,1 %) дітей ,
виражена захриплість - у 67 (61,5%) дітей.
Фахівці, що працюють з дітьми, які мають голосові порушення зазначають, що
для кращого відновлення голосу, крім основної, необхідно враховувати й супутню
патологію у дітей. З цією метою вивчалися консультативні заключення спеціалістів,
які брали участь в обстеженні дітей: педіатра, гастроентеролога, кардіолога та ін.
Визначено, що супутня патологія спостерігалася у 87,3 % дітей, серед них хронічний
трахеїт - у 21 (16,6 %) хворого, хронічний трахеобронхіт з частими рецидивами - у
12 (9,5 %) хворих, пневмонія - у 4 (3,2 %) хворих аденоїдні вегетації 2-3 ступеня та
8
аденоїдити - у 32 (25,4 %) хворих, гіпотрофія - у 7 (5,5%) хворих, хронічний
холецистит і панкреатит - у 5 (4 %) хворих, бронхіальна астма - у 3 (2,4 %) хворих,
секреторний отит - у 11 (8,7 %) хворих, вегето-судинна дистонія - у 15 (11,9 %).
Супутні патології, що впливають на зміни характеристики голосу (аденоїдні
вегетації, аденоїдити, секреторні отити), корегувалися лікарями-отоларингологами
хірургічним та консервативним шляхами. Наявність у дитини хронічного трахеїту,
трахеобронхіту чи бронхіальної астми враховували при виконанні дихальних вправ
дітьми, звертали увагу на їх самопочуття.
Доведено (Д. Ісаєв, Г. Мозгова, І. Шац), що у дітей, які часто хворіють,
перебувають на довготривалому стаціонарному лікуванні, а також перенесли
хірургічні втручання, можуть виникати психологічні проблеми. Було проведено
психологічне обстеження дітей із залученням для цього психологів психологічної
служби Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ». Отримані дані
засвідчили, що найбільші проблеми у дітей виникали в емоційній сфері: стан
тривожності спостерігався у 74 (58,7 %) дітей, страхи - у 27 (21,5 %) дітей, відчуття
незахищеності - у 15 (11,9 %) дітей, і лише 10 (7,9 %) дітей не мали емоційних
порушень. Виявлені стани можуть негативно впливати на перебіг основного
захворювання у дітей, тому передбачалося зменшення або нівелювання негативних
емоційних проявів.
Другий етап - логофонопедичний - мав на меті дослідження стану
артикуляційного апарату дитини, комплексну оцінку основних акустичних
характеристик голосу (висоти, сили, тембру, мелодико-інтонаційної сторони
мовлення), фонаційного та мовленнєвого дихання у дітей, які мали органічні
захворювання гортані, й складався з двох блоків: голосового та дихального.
В голосовому блоці проводилося логофонопедичне обстеження дітей, при
якому були виявлені порушення звуковимови, що призводять до змін характеристик
голосу (ринофонія відмічалась у 32 (25,4 %) дітей, мінімальні дизартричні
порушення у 39 (30,9 %) дітей; порушення висоти, сили, тембру, мелодико-
інтонаційної сторони та фонаційного і мовленнєвого дихання, пов’язаних з
органічною патологією гортані, що дало можливість визначити рівні їх
сформованості: високий, достатній, середній, низький.
 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины