Лісунова, Людмила Володимирівна. Формування естетичного сприйняття майбутніх учителів образотворчого мистецтва у процесі вивчення художньо-графічних дисциплін
Лисунова, Людмила Владимировна. Формирование эстетического восприятия будущих учителей изобразительного искусства в процессе изучения художественно-графических дисциплин
Тип:
Автореферат
Краткое содержание:
У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми дослідження, визначено мету і завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, обґрунтовано наукову новизну та практичне значення, представлено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження, наведено відомості про публікації та структуру дисертації. У першому розділі «Теоретичні засади формування естетичного сприйняття майбутніх учителів образотворчого мистецтва в процесі фахової підготовки» проаналізовано стан проблеми у філософській, психологічній, педагогічній та мистецтвознавчій літературі, з’ясовано особливості формування естетичного сприйняття в процесі художньо-графічної підготовки, визначено сутність понять «сприйняття», «естетичне сприйняття». На підставі історико-теоретичного аналізу з’ясовано, що філософське осмислення категорії «естетичне сприйняття» має глибоке історичне походження. Так, Аристотель зазначав, що естетичне сприйняття передбачає очищення душі від страху та інших подібних афектів, переживання гострої глибокої насолоди від споглядання творів мистецтва. Платон підкреслював превалювання емоційного начала в естетичному сприйнятті. В епоху середньовіччя Ф. Аквінський та М. Фічино стверджували, що людина знаходить утіху в красі речей, що краса сприймається тоді, коли відповідає певній ідеї, тому переносили акцент з духовної краси на чуттєву. В епоху Відродження поняття «естетичне сприйняття» Леонардо да Вінчі уподібнював погляду художника, його душі. Митець указував на те, що для сприйняття краси потрібна не тільки краса об'єкта, а й особлива спроможність суб'єкта. Згідно з поглядами Р. Декарта і А. Дюрера, критерій сприйняття краси повинен відповідати ступеню загального задоволення. І. Кант називав естетичне сприйняття задоволенням, яке вільне від будь-якого інтересу, і є безкорисним. Вагомий внесок у дослідження естетичного сприйняття зробили В. Вундт, Н. Гартман, Дж. Дьюї, Р. Інгарден, Т. Ліппс, С. Лангер, Ж. Марітен, Ф. Ніцше, Е. Понофський, Г. Рід, Г. Фехнер, які розробляли його в межах символічного, феноменологічного, психологічного та психоаналітичного напрямків. Починаючи з праць Ф. Ніцше виник новий, посткласичний етап розробки 8 естетичних категорій, зокрема й у пізнанні змісту поняття «естетичне сприйняття». У цей час відбувається переоцінка естетичних цінностей, яка здійснюється під знаком постнекласичної естетики. При цьому значної трансформації, перетворень загальних уявлень естетичного сприйняття як предмета естетики практично не відбувається, але межі предметності, цілісності, константності, вибірковості в осмисленні цього поняття розмиваються. Набувають певного змісту паракатегорії нонкласики (наприклад, артефакт, інтертекст, віртуальна реальність тощо). На підставі результатів аналізу наукової літератури з’ясовано, що естетичне сприйняття – це процес, пов'язаний із сенсорною сферою, емоціями та почуттями людини і спрямований на те, щоб «захопити» її, спонукати до співчуття та співпереживання (О.Рудницька); чуттєвим сприйняттям (кольору, звуку), яке виявляється через органи чуттів і має духовний характер (Е. Шимунек); процес взаємодії естетичного об'єкта з суб'єктом, в результаті якого здійснюється задоволення естетичних потреб (О.Органова). Визначено, що з педагогічної точки зору естетичне сприйняття виступає ознакою підготовленості майбутнього вчителя образотворчого мистецтва до професійної діяльності. У зв’язку з цим ця категорія розглядається у науковій літературі з точки зору творчого розвитку вчителя образотворчого мистецтва (С. Коновець), його особистісної якості та формування естетичної культури вчителя образотворчого мистецтва (В. Лозова, Г.Троцко, Г.Сотська); особливостей формування творчого мислення в процесі вивчення основ композиції (О.Кайдановська); специфіки формування художньо- педагогічної компетентності в процесі навчання декоративно-прикладному мистецтву (О. Смірнова). Осмислення цих поглядів дозволило дати авторське тлумачення поняття «естетичне сприйняття вчителя образотворчого мистецтва» як процес духовно-практичної діяльності, в якому усвідомлюються, інтерпретуються та вдосконалюються результати чуттєвого осягнення образно-символічного змісту художнього твору на основі художніх вражень і переживань, мистецтвознавчих і методичних знань, практичних умінь і навичок. Для забезпечення формування естетичного сприйняття майбутнього вчителя образотворчого мистецтва в дослідженні обґрунтовано, що в естетичному сприйнятті сповна виявляються емоційно-почуттєві властивості естетичної свідомості, а саме: емоційно-почуттєва модальність у художньо- естетичному сприйнятті представлена переважно двома видами – зоровим і слуховим. Кожна з них робить свій внесок і має свою емоційно-почуттєву «питому вагу» в цілісному естетичному сприйнятті. Сумісність їх є основою формування цілісного емоційно-почуттєвого образу. Водночас інтенсивність емоційного почуття як якісної модальної характеристики естетичного сприйняття має різні ступені прояву. Це зумовлено тим, що вихідною умовою виникнення емоційно-почуттєвого образу є мінлива взаємодія об’єктів зовнішнього світу з органами чуття і поведінкою суб’єкта в навколишньому середовищі. 9 З’ясовано, що розробка проблеми формування естетичного сприйняття фахівців стала однією з найважливіших і найперспективніших у педагогіці мистецтва. Його формування у майбутніх учителів образотворчого мистецтва проходить одночасно в чотирьох напрямах: як формування професійної, особистісної, естетично-художньої та ментальної якості. Найбільш продуктивно і цілеспрямовано формування естетичного сприйняття відбувається за умов урахування опори на культурологічний, аксіологічний та особистісно-орієнтований підходи і передбачає оволодіння сукупністю аналітичних, пізнавальних, комунікативних та творчо-виконавських умінь. У зв’язку з цим у дослідженні виділено три основних ступені розвитку естетичного сприйняття в процесі художньо-графічної підготовки вчителів образотворчого мистецтва: споглядання художніх творів та їх перцептивне сприйняття; аналіз виразно-смислового значення художньої мови та її розуміння; естетична оцінка емоційно-образного змісту художнього твору та його інтерпретація. У другому розділі «Організаційно-методична модель формування естетичного сприйняття майбутніх учителів образотворчого мистецтва в процесі фахової підготовки» визначено методологічну основу дослідження, розроблено структуру естетичного сприйняття, виявлено особливості естетико- художньої підготовки вчителів образотворчого мистецтва, обґрунтовано модель формування естетичного сприйняття. За своєю природою будь-який акт сприйняття є творчим процесом, найважливіша риса якого взаємопроникнення і взаємодія чуттєвого та інтелектуального пізнання. Естетичне сприйняття є багатоплановим і складним явищем і включає такі складники як естетичний досвід, естетичні емоції і почуття, естетико-художнє осмислення, естетична оцінка. З’ясовано, що процес естетичного сприйняття залежно від видів і форм естетичних об'єктів у системі фахової підготовки вчителя образотворчого мистецтва передбачає такі фази розвитку: установка на цілісне естетичне освоєння об'єкта; естетичне сприйняття об'єкта відповідно до його складності; злиття емоційно-чуттєвої активності й процесу осмисленого сприйняття; катарсис та оцінка об’єкта сприйняття. У результаті дослідження визначено структуру формування естетичного сприйняття, яка включає взаємозв’язок і взаємодію мотиваційно-цільового (активізує розвиток потреб, прагнень, інтересів студентів щодо естетико- художньої діяльності), пізнавально-змістового (спрямовує студентів до набуття знань, обізнаності у естетико-художній галузі), почуттєво-оцінного (спрямований на формування сенсорно-перцептивної чутливості та емпатії, активності й глибини естетичних переживань), естетико-діяльнісного (забезпечує дієве ставлення до навчання, спираючись на естетичне сприйняття в цьому процесі) компонентів. Визначено принципові положення, які стали підґрунтям для розробки методики організації навчальної діяльності з формування естетичного сприйняття майбутніх вчителів образотворчого мистецтва у процесі вивчення художньо-графічних дисциплін. До них належать такі принципи: наочності і 10 емоційно-естетичного осмислення творів мистецтва (сприяє активному усвідомленню і засвоєнню матеріалу, допомагає розвитку спостережливості, формує новий соціальний досвід, удосконалює сенсорні можливості студентів.); опори на національне спрямування художньо-графічного навчання (актуалізує визнання національних зразків образотворчого мистецтва центральною ланкою навчальної діяльності, уможливлює першочергове, на рівні ментального усвідомлення, вивчення досвіду вітчизняних майстрів у галузі образотворчого і декоративного мистецтва); естетичної спрямованості (спрямовує на розвиток у студентів почуття прекрасного, високого; впливає на формування у них художнього світогляду, високих естетичних ідеалів); естетико-емоційної рефлексії (дозволяє студентам виявити власні оцінні судження і сформувати власні переконання в галузі художньої творчості); культуровідповідності (передбачає змістове наповнення процесу формування естетичного сприйняття майбутніх вчителів образотворчого мистецтва у контексті розвитку культури, орієнтацію на її цінності); поетапно-ейдетичної організації навчальної діяльності (спрямовує на розвиток образної пам’яті для вирішення різноманітних естетико-художніх завдань); інтегративності змісту художньо-графічних дисциплін (дозволяє поєднувати знання у різних видах і формах мистецтва). За результатами опрацювання наукової літератури і вивчення педагогічного досвіду обґрунтовано педагогічні умови, які підвищують ефективність поетапної методики формування естетичного сприйняття студентів в умовах вивчення художньо-графічних дисциплін, а саме: педагогічно доцільний відбір найбільш естетично виразних, емоційно привабливих художніх творів мистецтва з використанням музейного компонента в цьому процесі; постановка варіативних навчально-пізнавальних і практичних завдань для засвоєння художніх творів, що вимагають залучення попереднього естетичного досвіду і спрямовані на формування естетичного сприйняття, а також фахово-естетичних знань та умінь; активізація самостійної роботи з використанням особистісно-орієнтованої взаємодії зі студентами, переважно творчого, аналітичного, дослідницького характеру, яка базується на розкритті індивідуальних якостей кожного студента. Розроблена експериментальна модель формування естетичного сприйняття майбутніх учителів образотворчого мистецтва в процесі вивчення художньо-графічних дисциплін, яка містить мету дослідження, принципи, педагогічні умови, структурні компоненти, етапи формування естетичного сприйняття та відповідні їм форми і методи роботи (рис 1). Таку експериментальну модель було взято за основу створення методики формування естетичного сприйняття майбутніх учителів образотворчого мистецтва.
