Николайчук, Светлана Петровна. Методика обучения материаловедения швейных изделий будущих учителей технологии
Тип:
Автореферат
Краткое содержание:
У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено та сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження; висвітлено наукову новизну, практичне значення роботи та особистий внесок здобувача, наведено відомості про апробацію дисертації та впровадження її результатів. У першому розділі «Теоретичні засади фахової підготовки майбутніх учителів технологій з матеріалознавства швейних виробів» проведено аналіз сучасного стану підготовки майбутніх учителів технологій з матеріалознавства швейних виробів, що свідчить про певні прогалини у ключових тенденціях сучасної освіти, зокрема: не враховується компетентнісний підхід, не реалізується проектно- технологічна діяльність, у змісті та оформленні навчальних програм не враховуються нові освітні та галузеві тенденції, недостатньо врахований принцип науковості у проектуванні змістового наповнення програм. Тому важливим 6 завданням є розробка нової навчальної програми та удосконалення методики навчання майбутніх учителів технологій матеріалознавству швейних виробів. Водночас був проведений аналіз змісту програм з матеріалознавства, аналіз назв навчальних дисциплін педагогічних і технологічних навчальних закладів, назв провідних підручників і посібників у галузі матеріалознавства. Це дало нам підстави довести думку про те, що для досліджуваної дисципліни, яка займається вивченням питань будови, властивостей, асортименту, виробництва та якості швейних матеріалів, найбільш доцільною назвою є «Матеріалознавство швейних виробів». Проведено аналіз термінів «компетентність» і «компетенція», обґрунтовано теоретичні засади фахової підготовки вчителів технологій з матеріалознавства швейних виробів на засадах компетентнісного підходу, визначено поняття предметно-орієнтованих компетентностей, які формуються у процесі вивчення матеріалознавства швейних виробів майбутніми вчителями технологій (як комплекс сформованих знань, умінь і навичок з матеріалознавства швейних виробів, набутих в процесі навчання та практичної діяльності; якості та цінності особистості, що дозволяють ефективно досконало і результативно виконувати роботу; здатність вирішувати різноманітні завдання). Досліджено також методологію проекту «Tuning» щодо компетентнісного підходу, головні ідеї компетентнісного підходу у міжнародному освітньому просторі, що реалізуються на основі базових компетентностей; досліджено фахові педагогічні метакомпетентності, основні ідеї педагогічної Конституції Європи та нормативні документи законодавства України. Виявлено, що впровадження компетентнісного підходу в навчальний процес з матеріалознавства швейних виробів дає змогу вирішити досить поширену проблему, коли студенти здобувають значний обсяг теоретичних знань, але відчувають суттєві труднощі в діяльності, що потребує застосування цих знань для вирішення конкретних життєвих завдань або проблемних ситуацій. Водночас розкрито сутність понять «проектна технологія», «метод проектів», «проектно-технологічна діяльність», «проект» та «проектна діяльність». Зроблений аналіз теоретичних основ проектно-технологічної діяльності майбутніх учителів технологій з матеріалознавства швейних виробів, розкрито провідну роль проектно- технологічної діяльності у навчально-виховному процесі, обґрунтовано шляхи реалізації проектно-технологічної діяльності у межах навчального процесу з матеріалознавства швейних виробів. Доведено, що проектно-технологічна діяльність є одним з ефективних інструментів особистісно-діяльнісної і практико-орієнтованої професійної підготовки студентів. Вона сприяє систематичній і комплексній реалізації завдання теоретичної та практичної підготовки, творчого розвитку та виховання майбутнього вчителя технологій. У другому розділі «Методика навчання матеріалознавству швейних виробів майбутніх учителів технологій» розкрито методичний аспект підготовки майбутніх учителів технологій з матеріалознавства швейних виробів. Запропоновано модель системи навчання матеріалознавству швейних виробів майбутніх учителів технологій (рис. 1), в основі якої лежить системний підхід. Для реалізації поставленої мети нами запропоновано два основних підходи: компетентнісний і особистісно-орієнтований, які не були втілені в систему підготовки майбутніх учителів технологій з матеріалознавства швейних виробів. 7 Складовими елементами запропонованої нами моделі системи навчання матеріалознавству швейних виробів майбутніх учителів технологій є: мета, завдання, принципи, підходи, форми, методи, компоненти, компетентності, моніторинг, результати навчання. Метою навчання матеріалознавству швейних виробів є формування бази теоретичних знань про виробництво, будову, властивості та асортимент швейних матеріалів, формування у студентів навичок визначення властивостей матеріалів, формування предметно-орієнтованих компетентностей з добору швейних матеріалів для виготовлення одягу та виконання проектів. Основними завданнями дисципліни «Матеріалознавство швейних виробів» визначено наступне: формування системи знань, вмінь і навичок з матеріалознавства швейних виробів; розвиток системного, творчого та технічного мислення для виконання проектних завдань; формування якостей особистості, навички самоосвіти та саморозвитку; формування предметно-орієнтованих компетентностей. В основу системи навчання матеріалознавству швейних виробів покладені такі принципи: науковості, систематичності й послідовності, доступності, зв'язку навчання з життям, наочності, свідомості й активності студентів у навчанні, індивідуального підходу до студентів, емоційності навчання. Система навчання матеріалознавству швейних виробів основна на компетентнісному та особистісно- орієнтованому підходах. Встановлено, що реалізацією компетентнісного підходу у процесі навчання матеріалознавству швейних виробів є проектна діяльність, оскільки завдяки їй перевіряється або формується готовність працювати на результат і формуються базові компетентності. Особистісно-орієнтований підхід також реалізується у процесі проектної діяльності студентів. У процесі навчання матеріалознавству швейних виробів застосовуються наступні форми навчання: лекції, лабораторні роботи, індивідуальна робота, самостійна робота. У процесі підготовки майбутніх учителів технологій з вказаної вище дисципліни використовуються різноманітні методи навчання: словесні, наочні та практичні; індукція, дедукція, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, конкретизація, виділення головного; репродуктивні та продуктивні методи. Основними компонентами системи навчання, що впливають на реалізацію мети і завдань, визначено наступні: зміст підготовки з матеріалознавства швейних виробів, розвиток галузі матеріалознавства, методика підготовки, матеріально- технічне забезпечення, науково-дослідницька робота, проектна діяльність. На основі педагогічних принципів та критеріїв нами розроблено навчальну програму, яка відповідає останнім вимогам щодо оформлення та відображає розвиток галузі матеріалознавства, а також забезпечує реалізацію основних завдань з матеріалознавства швейних виробів. Розкрито шляхи впровадження проектної діяльності у межах цієї навчальної дисципліни завдяки виконанню двох проектів. «Добір пакету матеріалів для швейного виробу» (обов’язковий до виконання) і «Проектування текстильних матеріалів» (варіативний у виконанні).
