Романюк, Оксана Викторовна. Гуманитарные измерения высшего медицинского образования в современном украинском обществе: философско-антропологический аспект
Тип:
Автореферат
Краткое содержание:
У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано її зв’язок з науково-дослідною роботою закладу, в якому виконувалася робота, сформульовано мету та завдання дисертації. Поряд з вказаним визначено об’єкт, предмет та методи дослідження, розкрито положення наукової новизни, які виносяться на захист, окреслено теоретичне і практичне значення дисертації, наведено дані про апробацію роботи та відображено структуру та обсяг роботи. У першому розділі – «Джерельна база та теоретико-методологічні засади дослідження» – здійснюється детальний огляд літератури, присвяченої тематиці дослідження. Джерельну базу дисертаційного дослідження можна класифікувати наступним чином: праці зарубіжних та українських вчених з філософських концепцій людини, з проблем побудови моделі сучасної людини; з проблем гуманітарної освіти; з проблем зміни парадигми освіти в умовах сучасного інформаційного суспільства. Щодо методології дисертаційного дослідження, то складність людини, її внутрішнього світу є підґрунтям для поліваріантності філософських концепцій людини та проблем її гуманітарної освіти в сучасній науці. Тому серед інших методів (аналізу, синтезу, порівняння, систематизиції) у дослідженні було використано методи абстрагування, моделювання, формалізації. Крім того, дослідження гуманітарних вимірів вищої медичної освіти у сучасному українському суспільстві зумовило необхідність надання переваги методологічному плюралізму у межах філософської антропології. Використання діалектичного і соціокультурних методів надало можливість дослідити гуманітарну освіту в єдності її статичних і динамічних характеристик, компаративного підходу – порівняти характерні риси 7 гуманітарної освіти на різних етапах культурно-історичного розвитку, вітчизняну практику і досвід зарубіжних країн. Другий розділ – «Філософсько-антропологічний вимір науково- освітнього прогресу» – присвячений вивченню взаємодії між зміною парадигм побудови людського світу та зміною парадигми освіти як інструменту створення нової моделі людини. У першому підрозділі – «Людиновимірність гуманітарної освіти в європейській та вітчизняній культурних традиціях» – досліджуються проблеми людини та її гуманітарної освіти в історії філософської думки. Стверджується, що незалежно від ареалу розселення, людина обрала гуманітарний вектор еволюції, що підтверджується, власне, проблемами і шляхами їх вирішення. З перших кроків розвитку людини гуманітарне знання носило убіквітарний характер, але на теренах сучасної України ця ознака втрачалась повільніше, ніж у Європі. У Європі убіквітарність гуманітарного знання поступово змінювалась його епонімністю, а в Україні убіквітарність і епонімність формувалися майже одночасно. Виокремлюючись в окрему гілку освіти, гуманітарне знання починає носити стримувальний характер, але з цим завданням не справляється. Створення нової моделі людини-лікаря та моделі освіти підтверджує необхідність попереджувального характеру гуманітарного знання, а ще краще – повернення позицій його убіквітарності. У другому підрозділі – «Сучасні тенденції розвитку гуманітарної освіти у медичних вищих навчальних закладах України» – головна увага акцентується на аналізі одного з гуманітарних вимірів вищої медичної освіти, а саме освітнього. При цьому виділено п’ять векторів, в яких формувались ключові тенденції медичної освіти та її гуманітарної складової, які доводять вплив гуманітарної складової на посилення гуманізації системи вищої медичної освіти. Зазначено, що гуманізація системи вищої медичної освіти залежить від альтруїстичного ентузіазму гуманітаріїв: у медичних ВНЗ України здійснюється велика робота викладачів гуманітарних дисциплін щодо зміни уявлень студентів про систему освіти, професійну підготовку та її якість. Відповідні фахівці посилюють гуманізацію системи вищої медичної освіти через розширення використання міждисциплінарних підходів у системі координат гуманітарне/профільне медичне знання, також активно збагачують професійну мову майбутніх лікарів, активно використовують новітні технології в освітньо-виховному процесі, протистоять відчуженню студента-медика від гуманітарних знань. При цьому спостерігається суперечливість та протистояння деяких тенденцій у гуманітарній складовій вищої медичної освіти, наприклад, з одного боку, декларація посилення суб’єкт-суб’єктної взаємодії, з іншого – її унеможливлення через скорочення аудиторних годин у ВНЗ, або ж посилення вимог до людських особистісних якостей лікаря й унеможливлення їх формування через скорочення чи відсутність дисциплін, які покликані їх формувати та відчуження студента від гуманітарних знань. Третій розділ – «Гуманітарні виміри якості вищої медичної освіти» – присвячений розгляду взаємовпливу в сучасному світі змін парадигм науки та освіти. Тут простежена динаміка зміни пріоритетних цінностей у сучасному 8 вітчизняному освітянському просторі, зокрема сучасних тенденцій розвитку гуманітарної освіти у медичних вищих навчальних закладах України. У першому підрозділі – «Якість гуманітарної освіти у медичних ВНЗ в сучасному філософсько-педагогічному дискурсі» – проаналізовані проблеми якості сучасної освіти, які можна поділити на глобальні (структурний рівень) – загальнопланетарні, суспільні, інституційні, галузеві, окремі (одного ВНЗ) та локальні (особистісний рівень): щодо викладача медичного ВНЗ (якості особистості викладача, цінності, які він репрезентує, професійні вміння та навички, задоволеність реалізацією у професії); щодо студента-медика (різна попередня освіта студентів, різний соціальний та економічних статус їх родин, різні запити до майбутньої професії). Другий підрозділ – «Вплив особливостей викладача і студента на забезпечення якості освітньо-виховного процесу у медичних ВНЗ» – присвячено аналізові впливу особистості сучасного викладача та студента- медика на якість освітньо-виховного процесу у медичних ВНЗ. З метою структурування розмаїття якостей особистості сучасного педагога запропоновано класифікувати їх як базові (якості особистості викладача, які притаманні сучасному професіоналу в принципі); специфічні професійні компетенції (щось особливе, чого вимагає від людини, власне, лише професія викладача), полісферні (персональні якості особистості «для всіх випадків життя», для позапрофесійних сфер життєдіяльності). Розглянуто суперечливу тенденцію реалізації студентами-медиками своєї суб’єктності в освітньому процесі: з одного боку, неготовність студента бути суб’єктом пізнавальної діяльності, автономно мислити, самоорганізовувати освітній простір, з іншого – посилення компетентнісного підходу, зокрема, при викладанні гуманітарних дисциплін, який передбачає розвиток потенціалу студента до самостійного вирішення проблем у різних сферах життєдіяльності, включаючи освітню та професійну. Запропоновано класифікувати вплив студента-медика на якість освітньо-виховного процесу у медичних ВНЗ наступним чином: дієвий, який поділяється на самостійний незалежний вплив й підлеглий – виконувальний та пасивний, що поділяється на маніпулятивний і нахлібницький. При розгляді впливу студентів-медиків на якість освітньо-виховного процесу у медичних ВНЗ України, слід виділити п’ять основних напрямів: ґрунтовну попередню базу знань, успішну адаптацію до навчання у ВНЗ, успішну соціалізацію та вмотивованість особистості до якісної пізнавальної діяльності і, нарешті, питому вагу в забезпеченні якості освіти відіграють ціннісні орієнтації особистості студента-медика. Четвертий розділ – «Соціально-антропологічна парадигма забезпечення якості гуманітарної освіти» – присвячений детальному аналізові методологічних аспектів управління забезпеченням якості гуманітарної освіти та проблемам моніторингу якості освіти у медичних ВНЗ України. У першому підрозділі – «Методологічні аспекти управління забезпеченням якості гуманітарної освіти у медичних ВНЗ України» – 9 стверджується, що під методологічними аспектами управління забезпеченням якості гуманітарної освіти у медичних ВНЗ України розуміється пошук та шляхи дій для отримання запрограмованого результату, а саме: модель лікаря, яка б відповідала сучасним запитам; внутрішнім механізмам, логіці руху й організації знання; виявлення законів функціонування і зміни освітньої сфери і тощо. Уточнено двоїсту природу цього управління: адаптацію управлінських рішень до існуючої в освіті ситуації та спрямованість рішень у майбутнє. Обидві грані повинні акцентуватись на людині. Встановлено, що процес управління забезпеченням якості гуманітарної освіти у медичних ВНЗ відбувається у міксі взаємодії постійно змінюваних таких показників, як: об’єкт і суб’єкт управління, комплекс ресурсів, показники якості освіти та її стандарти, адекватність інформації про стан справ тощо, що і ускладнює цей процес, оскільки сталою залишається лише стартова і кінцева ситуації. Філософсько-антропологічна інтерпретація понять «управління» і «керівництво» дозволила зробити висновок, що управління забезпеченням якості гуманітарної освіти у медичних ВНЗ України – це перевірка та застосування на практиці теоретичних, наукових методів, принципів, підходів, що сприяють ефективному заповненню ринку праці якісними творчими конкурентоспроможними фахівцями та соціуму – щасливими морально- духовними людьми. У другому підрозділі – «Проблеми моніторингу якості вищої гуманітарної освіти у медичних вищих навчальних закладах» – з’ясовано, що оскільки Україна стійко спрямовує свій розвиток у європейському векторі, то варто конкретизувати саме європейські погляди на якість освіти. Так, стандарти якості вищої освіти в європейському освітньому просторі враховують три шляхи забезпечення її якості: зовнішні кроки щодо забезпечення якості вищої освіти; внутрішньовузівські кроки, спрямовані на досягнення якості; діяльність агенцій із зовнішнього забезпечення якості. Забезпечення високої якості медичної освіти, зокрема її гуманітарної складової, можливе лише при поєднанні таких умов: мотивації навчального закладу до гарантування якості; зовнішнього оцінювання якості; контролю змісту, процесу та результату освіти; сприйняття стандартів як стимулу до розвитку й реформ; ставлення до стандартів як до засобу визначення мінімального рівня якості. Сьогодні у вищій медичній освіті України забезпечення якості гуманітарної освіти обмежується наступними заходами: формуванням структурних одиниць, тобто кафедр, що будуть надавати студентам-медикам гуманітарні знання; у деяких медичних ВНЗ створені наукові студентські гуртки, де майбутні лікарі мають змогу проводити науково-дослідну роботу на гуманітарну проблематику; забезпечення означеними кафедрами освітнього процесу завдяки наявності матеріально-технічної бази, навчально-методичного матеріалу, професорсько-викладацьких кадрів; діяльність кафедр, власне, з надання студентам гуманітарних знань.
