Половинська, Віта Віталіївна. Давня Русь і Скандинавія: політичні і соціокультурні відносини (XI - перша половина XII ст.)

Краткое содержание

У вступі здійснено загальну постановку проблеми, обґрунтовано
актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету і завдання
дослідження, його об’єкт і предмет, окреслено зв’язок із науковими
програмами, планами і темами, хронологічні і територіальні межі дослідження,
його методологічну базу, наукову новизну і практичне значення, подано
інформацію про апробацію та публікацію результатів дисертаційного
дослідження.
У першому розділі «Стан наукового вивчення і джерельна база
дослідження» схарактеризовано джерельну базу та стан наукової розробки
проблеми.
Складність історіографічного відліку теми русько-скандинавських
зв’язків XI–XII ст. полягає в тому, що вона як складник відносин Давньої Русі зі
Скандинавією лишалася поза увагою дослідників, чиї погляди привертала до
себе так звана «варязька (норманська) проблема» (звана в скандинавській
історіографії «проблемою Русі»). Лише від 40-х рр. минулого століття1
починають з’являтись окремі наукові розвідки. Дослідження періоду другої
половини XX ст. спрямовані як на медієвістичні русько-скандинавські зв’язки
загалом, так і на їхні окремі аспекти. Спеціальний інтерес до правління
Ярослава Мудрого як зламної доби завершення епохи вікінгів і початку епохи
відносин нового рівня та спрямованості між феодальними Руссю й
Скандинавськими державами у вітчизняній і зарубіжній історіографії можна
відзначити лише на межі тисячоліть із появою таких предметних досліджень,
як, приміром, праці російських учених Є. А. Мельникової та Т. Н. Джаксон, для
яких характерним є застосування нових методологічних підходів до різних
типів джерел (особливу увагу було звернено на давньоскандинавські джерела)
та розширення їх кола. Видається доречним згадати, що наприкінці 1980-х і
1990-ми рр. у вітчизняних, російських і прибалтійських науковців з’явилася
1 Груздева Е. Н. Елена Александровна Рыдзевская / Е. Н. Груздева // Вестник Герценовского
университета. – 2009. – № 6. – С. 65–68.
6
можливість для контактів із зарубіжними колегами, передусім
скандинавськими, поїздок за кордон, участі в розкопках, відвідин пам’яток,
музеїв і бібліотек Північної та Західної Європи, Фінляндії, Польщі тощо.
Результатом даної співпраці стали дослідження багатьох науковців, серед яких
варто згадати нині провідних фахівців зі скандинаво-руських історико-
культурних зв’язків шведа Інгмара Янссона2 і норвежку Анне Стальсберг3,
представників російської «північноруської» скандинавістики Д. А. Авдусіна, Р.
С. Лебедєва, Т. А. Пушкіної, В. Я. Петрухіна, А. Н. Кірпічникова та фундатора
«південноруської» школи київського археолога Володимира Зоценка4.
Останнім було розпочато масштабну роботу зі створення каталогу
скандинавських старожитностей з центральних і південно-західних земель
Русі5. 1998 р. відновлені й щорічні міжнародні розкопки «Шестовицького
археологічного комплексу», який істориками Норвегії та України визнаний як
одне з найбільших поселень вікінгів у Європі.
Провідні вітчизняні фахівці з давньоруських археології та історії П. П.
Толочко6 і О. П. Моця7 у своїх статтях і ґрунтовних дослідженнях останніх
десятиліть також торкаються питання русько-скандинавських взаємин XI ст.
Разом із В. П. Коваленком та іншими дослідниками О. П. Моця інтерпретував
знахідки згаданого Шестовицького комплексу8. Ключові проблеми сучасної
скандинавістики своєю увагою не оминув і такий дослідник політичної і
військової історії Центрально-Східної Європи в середніх віках, як Л. В.
Войтович9.
2 Ingmar Jansson [Електронний ресурс] / Svenska Fo
minnesfӧreningen. – Режим доступу до
ресурсу : http://www.fo
minnesforeningen.com/ingmar.html
3 Anne Johanne Stalsberg : Seksjon for arkeologi og kulturhistorie [Електронний ресурс] / NTNU.
– Режим доступу до ресурсу : https://www.ntnu.no/ansatte/anne.stalsberg
4 Сагайдак Михайло. Володимир Миколайович Зоценко / Михайло Сагайдак // Ант (Київ). –
2010. – Вип. 22–24. – С. 144–146.
5 Андрощук Ф., Зоценко В. Скандинавські старожитності Південної Русі : каталог / Федір
Андрощук, Володимир Зоценко. – Париж : [б. в.], 2012. – 368 с. : іл. – (Occasional monographs
/ Ukranian National Commitee for Byzantine Studies ; 3).
6 Толочко П. П. Спорные вопросы ранней истории Киевской Руси / П. П. Толочко // Славяне
и Русь (в зарубежной историографии) : Сб. науч. тр. / АН УССР, Ин-т археологии. – К. :
Наук. думка, 1990. – С. 99–121.
7 Моця О. Київська Русь і країни Європи: характерні риси східнослов'янської державності,
рівні міжнародних відносин та напрями контактів / Олександр Моця // Укр. інвестиційний
журнал. – 2007. – № 1. – С. 4–19; Моця О. П. Українці: народ і його земля (етапи
становлення) / Олександр Моця. – К. : Стародавній Світ, 2011. – 638 с.
8 Коваленко В. П., Моця А. П., Шекун А. В. Работы Шестовицкой экспедиции / В. П.
Коваленко, А. П. Моця, А. В. Шекун // Археологические открытия 1983 года. – М. : Наука,
1985. – С. 287–288; Коваленко В. П., Моця А. П., Сытый Ю. М. Археологические
исследования Шестовицкого комплекса в 1998–2002 гг. / В. П. Коваленко, А. П. Моця, Ю.
М. Сытый // Дружиннi старожитностi центрально-схiдної Європи VIII–XI ст. : матеріали
Міжнародного польового археологічного семінару, Чернігів-Шестовиця, 17–20 липня 2003 р.
/ НАН України, Ін-т археології, Чернігівський НПУ ім. Т. Г. Шевченка. – Чернiгiв :
Сiверянська думка, 2003. – С. 51–83.
9 Войтович Л. В. Вікінги в Центрально-Східній Європі : проблеми Ладоги і Пліснеська / Л. В.
Войтович // Археологічні дослідження Львівського університету. – 2009. – Вип. 12. – С. 79–
101; Войтович Л. В. Загадки вікінгів : Ладога і Пліснеськ. Продовження дискусії на межі
XX–XXI століть / Л. В. Войтович // Галицько-волинські етюди. – Біла Церква : Вид.
7
Останнім часом з’являються також наукові розвідки з окремих аспектів
взаємин Русі і Скандинавії (та ґрунтовні вітчизняні праці10 щодо впливу
згаданих на подальшу середньовічну історію України). Русько-скандинавським
династичним зв’язкам загалом і їх конкретним епізодам присвячені
дослідження Л. М. Сухотіна11, Є. А. Ридзевської12, В. Т. Пашуто13, В. А.
Кучкіна14, А. В. Назаренка15, Є. А. Мельникової16, Г. В. Глазиріної17, Т. Н.
Джаксон18, Ф. Б. Успенського19, Л. В. Войтовича20, В. І. Мудеревича21, C.
Пшонківський О. В., 2011. – С. 73–117; Войтович Л. В. Русь: поморські слов’яни чи варяги? /
Л. В. Войтович // Проблеми слов’янознавства. – 2011. – Вип. 60. – С. 33–46.
10 Грюнвальдська битва – битва народів : середньовічна історія України, Білорусі, Литви /
[Алфредас Бумблаускас, Ігор Марзалюк, Борис Черкас]. – К. : Балтія-Друк, 2011. – 272 с.;
Черкас Б. Степовий щит Литви. Українське військо Гедиміновичів (XIV–XVI ст.) / Борис
Черкас. – К. : Темпора, 2011. – 144 с.; Князі Острозькі / [Олег Дзярнович, Раймонда
Рагаускене, Ігор Тесленко, Борис Черкас]. – Київ : Балтія-Друк, 2014. – 279 с.
11 Сухотин Л. М. Брачные союзы ближайших потомков князя Владимира / Л. М. Сухотин //
Владимирский сборник : в память 950-летия крещения Руси : 988–1938. – Белград : Тип.
«Меркуръ», 1938. – С. 175–187.
12 Рыдзевская Е. А. Ярослав Мудрый в древнесеверной литературе // Краткие сообщения о
докладах и полевых исследованиях Института истории материальной культуры. – 1940. –
Вып. 7. – С. 66–72.
13 Пашуто В. Т. Внешняя политика Древней Руси / В. Т. Пашуто. – М : Наука, 1968. – 474 с.;
Пашуто В. Т. Место Древней Руси в истории Европы // Феодальная Россия во всемирно-
историческом процессе : Сб. статей, посвященный Л. В. Черепнину. – М. : Просвещение,
1972. – С. 188–200.
14 Кучкин В. А. «Поучение» Владимира Мономаха и русско-польско-немецкие отношения
60–70-х годов XI века / В. А. Кучкин // Советское славяноведение. – 1971. – № 2. – С. 24–25.
15 Назаренко А. В. Неизвестный эпизод из жизни Мстислава Великого / А. В. Назаренко //
Отечественная история. – 1993. – № 2. – С. 65–78 ; Назаренко А. В. О династических связях
сыновей Ярослава Мудрого / А. В. Назаренко // Отечественная история. – 1994. – № 4–5. – С.
181–194 ; Назаренко А. В. Русско-германские связи древнейшей поры (IX–XI вв.): состояние
проблемы / А. В. Назаренко. – М. : Научный центр славяно-германских исследований ИСБ
РАН, 1995. – 62 с. – (Докл. Науч. центра слав.-герм. исслед. ИСБ РАН ; № 1).
16 Мельникова Е. А. Балтийская политика Ярослава Мудрого / Е. А. Мельникова // Ярослав
Мудрый и его эпоха. – М. : Индрик, 2008. – С. 38–134; Мельникова Е. А. Скандинавия во
внешней политике Древней Руси (до середины XI в.) / Е. А. Мельникова // Внешняя политика
Древней Руси : материалы юбилейных чтений, посвященных 70-летию В. Т. Пашуто / АН
СССР, Институт истории СССР. – М. : Международные отношения, 1988. – С. 45–49.
17 Глазырина Г. В. Свадебный дар Ярослава Мудрого шведской принцессе Ингигерд (к
вопросу о достоверности сообщения Снорри Стурлусона о передаче Альдейгьюборга/Старой
Ладоги скандинавам) / Г. В. Глазырина // Древнейшие государства Восточной Европы :
материалы и исследования. 1991 г. – М. : Наука, 1994. – С. 240–244.
18 Джаксон Т. Н. Елизавета Ярославна, королева норвежская / Т. Н. Джаксон // Восточная
Европа в исторической ретроспективе : К 80-летию В. Т. Пашуто. – М. : Языки русской
культуры, 1999. – С. 63–71.
19 Успенский Федор Борисович [Електронний ресурс] / ИСл РАН. – Режим доступу до
ресурсу : http://www.inslav.ru/ob-institute/sotrudniki/62-2009-08-31-13-31-12
20 Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX – початок XVI ст.) : склад,
суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження / Леонтій Войтович. – Львів :
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 2000. – 649 с.
21 Мудеревич В. Один епізод русько-скандинавських династичних зв'язків на початку ХІІ ст.
/ Віктор Мудеревич // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного
університету імені Володимира Гнатюка / [гол. ред. І. С. Зуляк ; редкол. : М. Алексієвець, Л.
8
Кросса22, Я. Галленa23, Дж. Ліндa24. Значна частина досліджень Анне
Стальсберг присвячена скандинавським жіночим похованням на території
Давньої Русі та їх історичній інтерпретації як у контексті ролі жінки в
скандинавському суспільстві, так і в контексті русько-скандинавських зв’язків
епохи вікінгів25. Тему скандинавок на Русі піднімає низка дослідників як у
межах формату наукової статті (Т. А. Пушкіна26, Ю. Е. Жарнов27, В. Я.
Петрухін28, А. А. Тодорова29, С. Ю. Каїнов30, С. Л. Нікольський31, Л. В. Чорна32,
Ф. Б. Успенський33 та інші), так і на сторінках фундаментальних праць
(приміром, Джудіт Джеш у власній монографії «Жінки в епоху вікінгів»34 та Н.
Л. Пушкарьова на сторінках «Жінок Давньої Русі»35). Темі військової
діяльності скандинавів на Русі і складення давньоруського комплексу
Алексієвець, П. Брицький, О. Добржанський та ін.]. – Тернопіль : ТНПУ ім. В. Гнатюка,
2009. – Вип. 1. – С. 4–8. – ( Сер. «Історія» ).
22 Cross, Samuel H. Jaroslav the Wise in Norse Tradition / Samuel H. Cross // Speculum. – 1929. –
Vol. 4. – No 2. – P. 177–197.
23 Gallén, J. Vem var Valdemar den stores drottning Sofia? / J. Gallén // Historisk Tidskrift. – 1976.
– Еrg. 61. – S. 273–288.
24 Lind, John H. De russiske ægteskaber: Dynasti-og alliancepolitik i 1130’e
es Danske borgerkrig
/ John H. Lind // Historisk tidsskrift (København). – 1992. – B. 92, H. 2. – S. 235–238.
25 Anne Johanne Stalsberg : Seksjon for arkeologi og kulturhistorie [Електронний ресурс] /
NTNU. – Режим доступу до ресурсу : https://www.ntnu.no/ansatte/anne.stalsberg
26 Пушкина Т. А. О проникновении некоторых украшений скандинавского происхождения на
территорию Древней Руси / Т. А. Пушкина // Вестник Московского университета : История.
– 1972. – № 1. – С. 92–94. – ( Серия « История» )
27 Мельникова Е. А. Сведения о Древней Руси в двух скандинавских рунических надписях /
Е. А. Мельникова // История СССР. – 1974. – № 6. – С. 175–178.
28 Петрухин В. Я. Варяжская женщина на Востоке: жена, рабыня или «валькирия» / В. Я.
Петрухин // Секс и эротика в русской традиционной культуре / [сост. А. Л. Топорков]. – М. :
Ладомир, 1996. – С. 31–50.
29 Тодорова А. А. Бусы как элемент женского костюма эпохи формирования Древнерусского
государства (предварительное исследование) / А. А. Тодорова // Ладога и Глеб Лебедев :
сборник статей за материалами Восьмых чтений памяти Анны Мачинской, Старая Ладога,
21–23 декабря 2003 г. / РАН, СПб ИИ. – СПб. : Изд–во СПб ИИ РАН «Нестор-История»,
2004. – С. 236–242.
30 Каинов С. Женский скандинавский костюм (по материалам шведского могильника Бирка)
[Електронний ресурс] / Библиотека Ассоциации Гардарика. – Режим доступу до ресурсу :
http://www.asgard.tgorod.ru/libri.php3?cont=_fem1
31 Никольский С. Л. О характере участия женщин в кровной мести (Скандинавия и Древняя
Русь) / Н. К. Никольский // Восточная и Северная Европа в средневековье / [отв. ред. Г. В.
Глазырина ; отв. секретарь С. Л. Никольский ; отв. ред. сер. Е. А. Мельникова]. – М. : Вост.
лит., 2001. – С. 160–168.
32 Чёрная Л. В. Скандинавская женщина эпохи викингов / Л. В. Чёрная // Вестник Томского
государственного университета. – 2005. – № 288. – С. 98–102.
33 Литвина А. Ф., Успенский Ф. Б. Знатная вдова в средневековой Скандинавии и на Руси:
Матримониальные стратегии и легенды власти / А. Ф. Литвина, Ф. Б. Успенский // Предания
и мифы о происхождении власти эпохи Средневековья и раннего Нового времени :
материалы XXV конф. памяти В. Д. Королюка [„Славяне и их соседи“] / РАН, Ин-т
славяноведения. – М. : Индрик, 2010. – С. 78–82.
34 Jesch, Judith. Women in the Viking Age / Judith Jesch. – Woodbridge : Boydell Press, 2005. –
248 p.
35 Пушкарева Н. Л. Женщины Древней Руси / Н. Л. Пушкарева. – М. : Мысль, 1989. – 286 с.
9
озброєння (та, ширше, зброї як джерела досліджень міжкультурної взаємодії
періоду вікінгів) присвятили власні студії А. Н. Кірпічников36, С. Ю. Каїнов37,
А. А. Хлєвов38, Ф. О. Андрощук39. У межах дисертаційного дослідження О. М.
Луговим було зроблено спробу визначити головні характеристики процесу
формування найманого військового контингенту росів і варангів, а також
встановлення ролі цього контингенту у військових структурах та політиці
Візантії Х–ХII ст.40. Звертаючись до теми обміну духовними цінностями та
контактів у сфері матеріальної культури і мистецтва, видається доречним
згадати розгляд Є. Ю. Новиковою підвісок-масок як прикладу речей-«гібридів»
русько-скандинавського ювелірного мистецтва41. Результати порівняльного
стилістичного аналізу, зробленого С. Я. Васильєвою, дозволили їй
запропонувати цілком переконливу модель формування та існування русько-
візантійського компонента в художній культурі Готланду42. Слід також згадати
дослідження С. М. Михеєва і Є. Кабанця щодо участі скандинавів в історії
Києво-Печерської лаври, зокрема – перебування варяга Шимона на Русі, його
участі в руському релігійному житті і будівництві Успенського храму, і доль
нащадків Шимона, що лишилися на Русі43. Цікавою видається позиція Я. Р.
Хагланда, на погляд котрого процес початкового поширення християнства в
Норвегії є складнішим, аніж вважалося досі, і включає в себе певні східні
впливи44. Варті уваги й історико-філологічні нариси Ф. Б. Успенського, де
36 Кирпичников Анатолий Николаевич [Електронний ресурс] / Институт истории
материальной культуры РАН. – Режим доступу до ресурсу : http://www.archeo.ru/struktura-
1/otdel-slavyano-finskoi-arheologii/kirpicnikov
37 Kainov, Sergei [Електронний ресурс] / Academia.edu : Papers. – Режим доступу до ресурсу :
http://shm.academia.edu/SergeiKainov
38 Хлевов А. А. Дружина Севера как исторический феномен / А. А. Хлевов // Скандинавские
чтения 1998 года / РАН, МАЭ им. Петра Великого (Кунсткамера) ; отв. ред. А. С.
Мыльников. – СПб. : Наука, 1999. – С. 49–57.
39 Fedir Androshchuk [Електронний ресурс] / Nordic Byzantine Network. – Режим доступу до
ресурсу: http://www.nordbyz.net/node/114
40 Луговий О. М. Роси та варанги у Візантії Х–XII ст.: формування та структурна роль
найманого військового контингенту : автореф. дис. … канд. іст. наук :спеціальність 07.00.02 /
Луговий Олег Михайлович ; Одеський національний ун-т ім. І. І. Мечникова. – Одеса, 2008. –
19 с.
41 Новикова Е. Ю. Подвески-маски из кладов Швеции, восточной Прибалтики и Древней
Руси / Е. Ю. Новикова // Археологический сборник : труды Государственного исторического
музея. – М. : ГИМ, 1999. – Вып. 111. – С. 47–53.
42 Васильева С. Я. Византийское влияние в монументальной живописи второй половины XII
в. острова Готланд / С. Я. Васильева // Византийский временник = BYZANTINA XPONIKA. –
2008. – Т. 67 (92). – С. 217–233 ; Васильева С. Я. Традиции византийского искусства в
художественной культуре XII века острова Готланд / С. Я. Васильева // Средние века. –2007.
– Вып. 68 (3). – С. 177–196.
43 Кабанець Є. Скандинавське відлуння у історії Києво-Печерської лаври / Є. Кабанець //
Історико-географічні дослідження в Україні : зб. наук. пр. / Нац. акад. наук України, Ін-т
історії України ; [редкол. : Г. В. Боряк (відп. ред.) та ін.]. – К. : Ін-т історії України, 2009. – С.
86–109 ; Михеев С. М. Варяжские князья Якун, Африкан и Шимон: Литературные сюжеты,
трансформация имен и исторический контекст / С. М. Михеев // Древняя Русь: Вопросы
медиевистики. – 2008. – № 2 (32). – С. 27–29.
44 Хагланд Я. Р. Христианизация Норвегии и возможные влияния восточных церквей / Я. Р.
Хагланд // Древнейшие государства Восточной Европы : 2002 г. : Генеалогия как форма
10
зроблено спробу з’ясувати такі окремі питання русько-скандинавських
відносин, як, приміром, руська топоніміка в поезії скальдів45.
Отже, історія вивчення теми русько-скандинавських зв’язків XI–XII ст. як
зарубіжними, так і вітчизняними науковцями демонструє, на погляд автора,
зростання історичного об’єктивізму. Цьому передусім сприяють розширення
кола джерел і віднайдення більшої інформації з тих, що вже введені до
наукового обігу завдяки застосуванню нових методологічних підходів, і зміна
«бекграунду» дослідників. (Під «бекграундом» розуміється соціокультурна
традиція конкретних епохи та цивілізації, що формує історика як особистість і
вченого, закладає підвалини його світогляду тощо.) Не можна також
заперечувати, що на студіях сучасного авторові покоління скандинавістів
позначилися світові процеси глобалізації, доказом чого, з-поміж іншого, є поява
досліджень, теми яких не продиктовані найдоступнішою досліднику
джерельною базою. Прикладом може слугувати нещодавно опублікована
київським видавництвом (також заплановане видання у серії «Stockholm Studies
in Archaeology») монографія «Мечі вікінгів»46 вітчизняного археолога Ф. О.
Андрощука за редакцією проф. Інгмара Янссона.
Особливістю джерельної бази дослідження є те, що вона включає в себе
значний обсяг джерел різних за типом, характером і часом походження.
Основні групи джерел представлені середньовічними писемними та речовими
пам’ятками (археологічними, нумізматичними та епіграфічними), які так чи
інакше свідчать про досліджувані культури та їх взаємодію. Для отримання
додаткових свідчень про східних слов’ян і про Русь довелося послуговуватися
творами, що були створені в тих країнах по сусідству зі східноєвропейським
регіоном, котрі здавна володіли писемністю. Слід також зазначити, що писемні
пам’ятки країн-сусідів Давньої Русі є «поглядом ззовні», тоді як давньоруські
джерела є «поглядом зсередини». Перші несуть різноманітну та багато в чому
унікальну інформацію про давньоруські суспільство й державу, що допомагає
уточненню усталених поглядів, а також пропонує альтернативні шляхи в
розв’язанні багатьох важливих проблем світової та вітчизняної історії.
Зміцнення Давньоруської держави спонукало все більшу кількість
народів до різноманітних контактів з нею: торговельних, військових,
політичних, конфесійних. І чим інтенсивнішими ставали ці контакти, тим
більше інформації про Русь проникало на сторінки хронік та анналів, листів і
документів, географічних, церковних і літературних творів, тим ширше було
коло країн і народів, а відповідно і писемних традицій, у яких відображені
відомості про Русь. Містячи величезну кількість різноманітних і подекуди
исторической памяти / [редкол.: Е. А. Мельникова (отв. ред.) и др.]. – М. : Восточная
литература РАН, 2004. – C. 259–287.
45 Успенский Ф. Б. Заметки о топонимике в поэтическом мире скальдов. Кто был «страж
Греции и Гардов» в глазах поэта XI в.? / Ф. Б. Успенский // Древнейшие государства
Восточной Европы, 2009 год: Памяти И. С. Чичурова : Трансконтинентальные и локальные
пути как социокультурный феномен / [отв. ред. т. Т. Н. Джаксон ; редкол. сер.: д. ист. наук К.
А. Мельникова (отв. ред.) и др.]; Рос. акад. наук, Ин-т всеобщ. истории. – М. : Индрик, 2010.
– С. 211–219.
46 Андрощук Ф. Мечи викингов / Федор Андрощук ; Нац. акад. наук Украины, Ин-т
археологии. – К. : Простір, 2013. – 709 с.
11
унікальних відомостей про Русь і Східну Європу, зарубіжні пам’ятки
писемності постають для дослідника надто цінним джерелом з давньоруської
історії.
Так, східноєвропейські сюжети і теми наповнюють давньоскандинавську
літературу від самого початку поширення писемності в Скандинавії, тобто з XI
ст. У своєму дослідженні автор передусім послуговувався великими
зведеннями саг про норвезьких конунгів: «Гнила шкіра»47, «Гарна шкіра»48,
«Коло земне»49, «Книга з Плоского острова»50 тощо. Особливого значення було
надано такому гідному довіри виду джерел, як скальдичні вірші, що збереглись
у вигляді цитат у сагах та інших прозових творах XII–XIV ст.
З давньоруських писемних джерел, окрім «Повісті минулих літ»51, варто
також виділити окремо «Новгородський перший літопис»52 і «Києво-
Печерський патерик»53. Останньому притаманні специфічні риси агіографічної
пам’ятки, що спонукало автора даної праці критично поставитися до згаданого
джерела.
Археологічний матеріал вартий особливої уваги в межах дисертаційного
дослідження, оскільки його специфіка може розповісти про побут, культурні
традиції та господарський устрій суспільства, походження і характер поселень
тощо. Спираючись на інтерпретацію пам’яток матеріальної культури
археологами та подекуди даючи власну інтерпретацію, автор дійшов деяких
висновків про соціальну структуру суспільства і його міжнародні зв’язки (в
основному торгові), а також разом з писемними джерелами зробив спробу
відтворити політичну і соціальну історію Русі та Скандинавії.
У межах даного дослідження було залучено широке коло археологічних і
нумізматичних матеріалів: залишки споруд і поселень, некрополі зі своїм
вмістом, пам’ятки прикладного і художнього мистецтва, монети (та клади
загалом), побутові, ремісничі, торговельні і сакральні предмети, посуд, зброя та
військове спорядження, кінська збруя, прикраси та ювелірні вироби тощо.
Також використано дані епіграфічних пам’яток, зокрема, рунічні написи зі
скандинавських країн, у яких згадуються поїздки норманів до Східної Європи, і
47 Morkinskinna / [af Finnur Jónsson]. – København : Samfund til udgivelse af gammel nordisk
litteratur, 1932. – 479 s.
48 Ágrip af Nóregskonunga sögum. Fagrskinna – Nóregs konunga tal / [Bja
i Aðalbja
arson gaf
út]. – Reykjavík : Hiđ íslenzka Fo
ritafélag, 1984. – 420 s. – (Íslenzk fo
rit ; 29).
49 Стурлусон С. Круг земной = Heimskringla / С. Стурлусон ; [изд. подготовили А. Я.
Гуревич, Ю. К. Кузьменко, О. А. Смирницкая, М. И. Стеблин-Каменский]. – М. : Наука,
1980. – 687 с.
50 Flateyjarbok / [Hrsg. : S. Nordal]. – Akranes : Flateyjarútgáfan, 1944. – B. I. – 578 s.;
Flateyjarbok / [Hrsg. : S. Nordal]. – Akranes : Flateyjarútgáfan, 1945. – B. II. – 522 s.; Flateyjarbok
/ [Hrsg. : S. Nordal]. – Akranes : Flateyjarútgáfan, 1945. – B. III. – 597 s.; Flateyjarbok / [Hrsg. : S.
Nordal]. – Akranes : Flateyjarútgáfan, 1945. – B. IV. – 487 s.
51 Повесть временных лет / [подгот. текста, пер., ст. и коммент. Д. С. Лихачева ; под ред. В.
П. Адриановой-Перетц]. – [2-е изд., испр. и доп.]. – СПб. : Наука, 1999. – 668 с.
52 Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов / [под ред. и с предисловием
А. Н. Насонова]. – М. ; Л. : Изд–во АН СССР, 1950. – 642 с.
53 Киево-Печерский патерик / [подг. текста, перевод и комм. Л. А. Дмитриева] // Повести
Древней Руси XI–XII веков / [сост. Н. В. Понырко]. – Л. : Лениздат, 1983. – С. 427–523, 567–
572. – (Б-ка «Страницы истории Отечества»).
12
написи на різноманітних предметах, виявлених переважно під час
археологічних розкопок давньоруських поселень.
Отже, у результаті систематизації відомостей різних груп джерел було
підтверджено багатобічний і глибокий характер русько-скандинавських
зв’язків. Динаміка поступового накопичення загального культурного фонду
(ремісничі прийоми, орнаментальний стиль, живопис, архітектура, поховальні
обряди, ономастика, епічні перекази, релігійні ідеї тощо) є свідченням
тривалого розвитку цих відносин, що різною мірою охопили різноманітні щаблі
політичного, економічного, суспільного та культурного життя обох сторін.
У другому розділі «Завершення „епохи вікінгів“ як початок епохи
русько-скандинавських міждержавних відносин» показано розмаїття форм
міждержавних русько-скандинавських зв’язків – ідейних, політичних,
матримоніальних, військових, торговельно-економічних – і проаналізовано їх
взаємодію. В епоху Ярослава Мудрого відбулася низка кардинальних змін,
першою й найважливішою з яких став перехід від особистісних і спонтанних до
міждержавних і системних відносин. На зміну некерованому і
неконтрольованому припливу окремих загонів вікінгів з різних Скандинавських
країн приходять зумовлені внутрішньополітичними інтересами Ярослава і Русі
в цілому контакти з кожною зі Скандинавських держав окремо. Нині
регульоване і викликане конкретною ситуацією рекрутування військових сил
проводиться не через прямий договір з ватажком загону, а через звернення до
верховного правителя відповідної скандинавської держави, який уже сам
формує військо, що потім направляється на допомогу Ярославу. Іншим
важливим нововведенням було зміщення панівного вектору зовнішньої
політики з Візантії на Захід і Північ, продиктоване внутрішньополітичним
станом початкового періоду правління Ярослава: необхідністю протистояти
Святополку і Польщі, котра його підтримувала. У цій боротьбі отримати
допомогу було можливо не з Візантії, а лише на Заході і, насамперед, на
Півночі з огляду вже існуючих традицій русько-скандинавських відносин.
Балтійський регіон посідає в зовнішній політиці Русі епохи Ярослава чи не
центральне місце. Прекрасна обізнаність з подіями в цьому регіоні й активне
використання Ярославом мінливих відносин між самими Скандинавськими
країнами свідчить про формування системної зовнішньої політики князя на
Балтиці.
Створені на зазначеному етапі форми слов’яно-скандинавських відносин
зберігали певне значення і після того, як припинився разом з епохою вікінгів
рух найманих варязьких дружин. Проте зміст цих відносин, у XI–XII ст.
переважно політичних, змінювався в міру зміцнення феодального ладу в
країнах Північної Європи,і насамперед після початку агресії лицарів-
хрестоносців у Прибалтиці, що була спрямована проти слов’янських,
балтійських і прибалтійсько-фінських народів. Якщо за правління Володимира
Мономаха і Мстислава Володимировича Великого ще зберігаються мирні й
стабільні відносини зі скандинавськими державами, то вже перший хрестовий
похід шведів 1155–1157 рр. до Фінляндії (котра до того у своїй більшій частині
була сферою впливу Новгорода) та їх напад на Ладогу знаменує початок
військової конфронтації.
13
Розгалужені матримоніальні зв’язки руських князів з дворами
європейських держав ХІ–ХІІ ст. красномовно свідчать про значну політичну
роль Русі в тогочасній Європі. Тими часами монарші шлюби служили тільки
політичним цілям, і правителі європейських держав прагнули породичатися з
могутніми київськими князями та заручитися їхньою підтримкою в
дипломатичних і воєнних акціях.
До початку XI ст. більшість скандинавів прямувала на Русь, керуючись
комерційними інтересами. Це, зокрема, знайшло свій відбиток у мовних
запозиченнях і рунічних написах: їх лексика показує, що в якій би формі не
проходила участь скандинавів у житті Давньої Русі X–XI ст., яку б функцію в
суспільстві вони не виконували, основна мета їх відвідувань – це особисте
збагачення, придбання матеріальних цінностей завдяки торгівлі, пограбуванням
або винагороді за службу. За свідченням зазначених написів, найбільшою
популярністю користувався останній шлях; проте німецьке срібло, яке досягало
Скандинавії після 980 р., було не здобиччю чи платнею найманцям, а, зокрема,
являло собою прибуток від торгівлі, котру зі знанням справи вели жителі
Готланду.
Економічний аспект русько-скандинавських відносин ХІ–ХІІ ст. дає
повніше уявлення про балтійську політику обох сторін. Від цієї політики
залежала й успішність торгових устремлінь купців. Також очевидна вагомість
для дослідників як археологічних у цілому, так і, зокрема, нумізматичних
свідоцтв, здатних доповнити і скоригувати створену за допомогою письмових
джерел картину.
Військова сфера взаємин Давньої Русі і Скандинавії на XI ст. являла
собою підсумок найвищих у ранньому середньовіччі плідних військових і
торговельних контактів, що прискорили темп розвитку місцевої військової
справи. Незважаючи на незгоду, що подекуди траплялася, військові відносини
будувалися на засадах взаємної зацікавленості і породили дружні міждержавні
зв’язки та взаємовигідне технічне співробітництво.
Звідси випливає висновок, що продуктом розвитку русько-
скандинавських політичних відносин у їх нерозривній єдності з династичними,
військовими і торговельними контактами XI – першої половини XII ст. стали
соціокультурні зв’язки, що супроводжувалися ціннісним обміном
східнослов’янського і скандинавського світів.
У третьому розділі «Східнослов’янський світ і Скандинавія: обмін
духовними цінностями» висвітлено зміст, особливості й розвиток ідеологічно-
культурної взаємодії руського Сходу і скандинавської Півночі як компонентів
єдиної Балтійської цивілізації у XI – першій половині XII ст. Видима на
початок XI ст. «гібридизація» культури Давньої Русі виступає як особлива
якісна характеристика ранньофеодальної культури, показник інтенсивної
культурної взаємодії. Змішаний, євроазійський характер дружинної культури,
найраніше виявлений у ювелірному ремеслі, проявляється буквально в усіх
сферах культури: озброєнні, кінській збруї, костюмі, наборі прикрас,
бенкетному посуді, поховальному обряді. Явище це аж ніяк не становить
специфіки Давньої Русі. По суті справи, настільки ж еластична і «гібридна»
культура Скандинавії епохи вікінгів, де взаємодіяли північногерманські і
14
слов’янські, балтійські і фінські, англійські і фризькі, ірландські і франкські,
східні і візантійські культурні складники.
Давньоруські пам’ятки дали дуже цікаві зразки «речей-гібридів», і хоча їх
виявлення й узагальнення ще далеке від завершення, існує низка свідчень про
деякі форми речей, батьківщиною яких, напевне, були майстерні ранніх міст
Давньої Русі. Підвіски-маски у вигляді людського обличчя, шпильки з
кільцеподібним наверш’ям і маскою, фібули у вигляді маски героя зі зміями,
кресала із зображенням людини в оточенні птахів, ладозька декоративна
сокирка з фігурками звірів (так само, як і деякі рукояті мечів) тощо
орнаментально і конструктивно являють собою сплав мотивів і елементів
Півночі, Заходу і Сходу.
Варто також підкреслити русько-скандинавський обмін XI–XII ст. у сфері
прикладного та образотворчого мистецтва. Зокрема, пам’ятки Готланду
говорять про те, що острів являв собою своєрідний осередок культури, де
художні традиції Візантії отримали активний розвиток при руському
посередництві. Однак літературно-фольклорні зв’язки між Руссю і
Скандинавією не були настільки ж інтенсивними.
На межі тисячоліть не можна повністю виключити деякого ідеологічного
посередництва скандинавських вікінгів. Нормани, очевидно, могли при нагоді
приймати християнство у Візантії і навіть мати з огляду на це деякий вплив на
князівське та військово-торговельне середовище, але цей вплив, цілком
ймовірно, був лише другорядним супутнім явищем у сфері інтересів, що
пов’язували їх з Візантією і Руссю та були для них значно актуальнішими, аніж
питання релігії. Участь же норвезького конунга Олава Трюггвасона в хрещенні
Русі досі лишається предметом дискусії в наукових колах. В епоху Ярослава
Мудрого при всіх суперечностях між Східною і Західною церквами (а також
окремими діоцезами Західної церкви між собою) християнська церква
залишалася єдиною, що сприяло як проникненню окремих культів (зокрема,
культу св. Олава) і елементів західного християнства на Русь, так і східним
впливам на Скандинавські країни.
У композиції «Хеймскрінгли»54 мотив перебування «на Сході в Гардах»
так званих королів-місіонерів Півночі – норвезьких конунгів Олава
Трюггвассона, Олава Святого і Харальда Суворого – фіксує поворотні моменти
в долі Норвегії, однак Давню Русь неправомірно бачити ні як якийсь
сакральний простір, здатний надати імпульсу згаданим правителям, навіть
«випестувати» їх, ні як подобу «декорацій» для розповіді саги, ― істина лежить
десь посередині, оскільки духовний обмін між Давньою Руссю і
Скандинавськими країнами носив вочевидь двосторонній характер.
Можна підсумувати, що давньорусько-скандинавські зв’язки, являючи
собою органічну частину «Балтійської цивілізації» загалом, були прикладом
взаємно сприятливого союзу стадіально близьких, але безсумнівно
самодостатніх культур і суспільств.
54 Стурлусон С. Круг земной = Heimskringla / С. Стурлусон ; [изд. подготовили А. Я.
Гуревич, Ю. К. Кузьменко, О. А. Смирницкая, М. И. Стеблин-Каменский]. – М. : Наука,
1980. – 687 с.
15
У висновках сформульовані загальні результати дослідження та
викладено основні положення, які виносяться на захист:
– Аналіз світової і вітчизняної історіографії виявив недостатній рівень
наукової розробки окремих аспектів русько-скандинавських зв’язків,
необхідність внесення певних коректив і доповнень у розгляд правління
Ярослава Мудрого як зламної доби завершення епохи вікінгів і початку
феодальної епохи міжнародних відносин нового рівня й спрямованості, а також
істотних уточнень питання обміну духовними цінностями між
Східнослов’янським світом і Скандинавією. Водночас, джерельна база
дисертації, яка включає в себе давньоруські літописи, середньовічні аннали й
хроніки, документи і листи, географічні і літературні твори візантійських,
латиномовних та інших авторів, а також скандинавські саги і скальдичну
поезію, археологічні, епіграфічних і нумізматичні пам’ятки, дає змогу
заповнити згадані історіографічні лакуни та комплексно дослідити відносини
Давньої Русі і Скандинавських країн як складників єдиної Балтійської культури
в XI – першій половині XII ст. Застосування соціокультурного підходу як
основного елементу методології дозволило простежити як взаємозв’язки між
внутрішніми елементами скандинавського і руського суспільств, так і взаємини
між ними, а також відносини Скандинавії і Давньої Русі з християнською
церквою, європейськими та східними спільнотами (від державних утворень і до
купецьких союзів) тощо;
– Саме в XI ст. сягає свого максимуму рівень русько-скандинавського
ідеологічного обміну. Він знайшов своє вираження в політичних і релігійних
ідеях, династичних зв’язках, мовних запозиченнях, у використанні загального
фонду відомостей при створенні національних літератур тощо і з найбільшою
інтенсивністю проявився в поширенні через Русь соціокультурних цінностей і
норм феодально-християнської державності, пов’язаних своїм походженням з
найавторитетнішою з держав тієї епохи – Візантійською імперією. Згадані
цінності саме на Русі набули доступнішої, пристосованої до соціальних
традицій як слов’янських, так і скандинавських народів форми і в ній були
засвоєні скандинавами;
– Найголовнішим з-поміж внутрішньополітичних чинників
проскандинавського курсу Ярослава Володимировича в 10-х рр. XI століття
була боротьба князя за київський стіл, яка вимагала від нього створення
антипольської коаліції. У військовій конфронтації між Данією і шведсько-
норвезькою коаліцією початку наступного десятиліття Ярослав підтримав
останню. Його ворожість щодо данської Норвегії в 30-ті роки постає
продовженням балтійської політики 20-х років. Подальші русько-скандинавські
відносини лишалися мирними і стабільними до початку агресії лицарів-
хрестоносців у Прибалтиці (1155–1157 рр.);
– Обмін духовними цінностями супроводжував соціокультурні зв’язки як
продукт розвитку русько-скандинавських політичних відносин у їх нерозривній
єдності з династичними, військовими і торговельними контактами XI – першої
половини XII ст. Зазначені взаємини являли собою невід’ємний складник
культури тогочасної Північної Європи;
– Інтенсивна культурна взаємодія між Східнослов’янським світом і
Скандинавією відбувалась у межах змішаної та еластичної ранньофеодальної
16
культури, протікала у формах мистецького, літературного, релігійного та інших
взаємовпливів, і мала своїм наслідком те, що до початку XI ст. із загального
культурного фонду епохи вікінгів виокремилися різні згодом (хоч і такі, що
продовжували обмін) скандинавський і руський шляхи культурного розвитку,
що разом із перетворенням відносин Давньої Русі і Скандинавських країн на
міждержавні стало, дивлячись ширше, початком нового цивілізаційного етапу.
Отже, відносини Русі і Скандинавії являють собою нерозривну єдність
політичного й соціокультурного аспектів. Період XI – першої половини XII ст.
постає як епоха реалізації попередніх культурних надбань і побудови
принципово нових суспільно-політичних систем і структур, що
супроводжувалось активним ціннісно-ідеологічним і матеріальним обміном
між Давньою Руссю і Скандинавськими країнами. Соціокультурний підхід,
застосований автором, дав змогу виокремити особисті внески в становлення та
розвиток русько-скандинавських відносин, а також ментальні трансформації,
що їх супроводжували, і були відображені в пам’ятках культури.