ГРИНИК ЛІЛІЯ ІГОРІВНА ЗМІНА ТА РОЗІРВАННЯ КРЕДИТНОГО ДОГОВОРУ

Краткое содержание

У Вступі розкривається та обґрунтовується актуальність обраної теми
дослідження, зазначається її зв'язок із науковими програмами, планами, темами,
визначаються його об’єкт та предмет, методологічна основа, мета і завдання
дослідження, формулюються основні положення, що відображають наукову новизну
одержаних результатів та їх практичне значення, особистий внесок здобувача,
апробацію результатів дисертації, а також відомості про публікації автора за темою
дисертації.
Розділ 1. «Загальна характеристика кредитного договору» складається із 4-
х підрозділів, у яких здійснюється аналіз літературних джерел щодо визначення
поняття та видів кредитного договору, досліджується зміст кредитного договору,
місце кредитного договору в системі поіменованих договорів та джерела
регулювання кредитних відносин. За підсумками дисертантом зроблено висновок
про те, що комплексного доктринального дослідження саме зміни та розірвання
кредитного договору в Україні не проводилось, що дозволяє стверджувати про
необхідність проведення такої роботи.
У підрозділі 1.1 «Поняття та види кредитного договору» аналізуються
наукові праці цивілістів, які висвітлюють теоретичні підходи до визначення поняття
та правової природи кредитного договору, виділення властивих йому ознак,
співвідношення кредитного договору з суміжними правовими категоріями
(наприклад, такими як «кредит», «кредитування», «кредитна операція», «кредитна
діяльність», «кредитні відносини», «кредитні кошти» тощо), визначення місця
кредитного договору в договірному цивільному праві України.
Досліджено класифікацію кредитів за різними критеріями. Проведено аналіз
співвідношення «форми» та «виду» кредиту. Зокрема, на сучасному етапі
розрізняють товарну і грошову форму кредиту (в залежності від об’єкту
кредитування), а також різноманітні види кредиту в залежності від суб’єктів
кредитних відносин: комерційний, банківський, державний, міжнародний,
споживчий. В залежності від періоду користування кредити поділяються на
короткострокові (до одного року), середньострокові (від одного року до трьох років)
і довгострокові (понад трьох років) тощо.
У підрозділі 1.2 «Зміст кредитного договору» автором проаналізовано
теоретичні підходи до визначення змісту цивільно-правового договору, та визначено
зміст кредитного договору, зокрема.
Узагальнюючи наукові погляди та норми чинного законодавства з
досліджуваного питання, автором обґрунтовується за можливе визначити зміст
кредитного договору як сукупність умов, які сторони (кредитодавець та
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
10
позичальник) погодили при укладенні кредитного договору, серед яких можна
виділити три групи: 1 - умови щодо предмету кредитного договору (розміру
грошових коштів) як істотна умова будь-якого договору, а не лише кредитного; 2-
умови, які є обов’язковими для даного виду договору відповідно до чинного
законодавства (умови щодо порядку надання та строків повернення кредиту,
розміру і порядку сплати процентів), саме як істотні умови кредитного договору; 3 -
та всі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони було досягнуто згоди
при укладанні кредитного договору, та які не суперечать вимогам чинного
законодавства (наприклад, цільове використання кредиту, що надається
кредитодавцем позичальнику, види забезпечення зобов’язань позичальника, санкції
для сторін у разі порушення чи неналежного виконання умов кредитного договору
тощо).
Підрозділ 1.3 «Місце кредитного договору в системі поіменованих договорів».
Автором окрема увага приділяється співвідношенню кредитного договору з
договором позики та договором фінансового лізингу. Обґрунтовано підхід, що хоч
кредитний договір і договір фінансового лізингу мають схожі особливості, але їх
правова природа зовсім різна, а також різні правові наслідки випливають при
укладанні таких договорів. На основі доктринальних джерел та чинного
законодавства проведено співвідношення кредитного договору із договором
факторингу. Зроблено висновок, що кредитний договір та договір факторингу є
різними правовими конструкціями, хоча їхня правова природа в певній мірі схожа,
що і спричиняє деякі практичні проблеми. На відміну від кредитного договору, який
є консенсуальним, договір факторингу може визнаватися як реальним (коли фактор
передає клієнтові грошові кошти), так і консенсуальним (якщо фактор
зобов'язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта). Обидва договори
є оплатними. Двосторонньо зобов’язуючий характер як кредитного договору, так і
договору факторингу, означає, що кожна зі сторін має права та обов’язки, що
кореспондують один одному. І фактор, і клієнт у факторинговому договорі, та
кредитор і позичальник, зазвичай мають щодо кожного з них права та обов’язки.
Також проведено аналіз співвідношення кредитного договору та договору
форфейтингу.
Підрозділ 1.4 «Джерела регулювання кредитних відносин» На основі
загальнотеоретичних визначень відповідних понять проведено аналіз міжнародних
та національних нормативно-правових актів, які мають відношення до врегулювання
кредитних відносин. На думку автора, доцільно розглядати кредитні правовідносини
у цивільному праві у вузькому розумінні, а саме, як врегульовані нормами права
суспільні відносини, які за своїм характером є самостійними, та виникають на
підставі кредитного договору між учасниками майнового обороту (з однієї сторони
кредитодавцем, яким є банк або інша фінансова установа, та позичальником
(фізичною або юридичною особою), з приводу надання грошових коштів або речей,
які визначаються родовими ознаками (при комерційному кредиті) на певний строк
або з відстрочкою здійснення платежу. Систему джерел, які регулюють кредитні
відносини, складають: Конституція України, кодифіковані нормативно-правові акти,
закони України, міжнародні документи, звичаї, судова практика та безліч локальних
нормативно-правових актів, які приймаються майже не щодня банками, іншими
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
11
фінансово-кредитними установами. Важливим є те, що такі підзаконні нормативно-
правові акти не можуть суперечити Конституції України та чинним законам.
Розділ 2. «Підстави зміни та розірвання кредитного договору» складається
із 3-х підрозділів, присвячених дослідженню підстав зміни та розірвання кредитного
договору, зокрема, згоді сторін, односторонній відмові, порушенню зобов’язання та
визначенню істотної зміни обставин як підстави для зміни та розірвання кредитного
договору.
Підрозділ 2.1 «Згода сторін, одностороння відмова». Оскільки, відповідно до
ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та
визначенні умов договору, то вони так само вільні за взаємною згодою змінити чи
розірвати кредитний договір, якщо звісно законодавством не передбачені
обмеження чи заборона такої зміни чи розірвання. При цьому важливо зберегти
баланс між принципом свободи договору та стабільністю цивільного обороту.
Дисертантом проведений аналіз проблем односторонньої відмови від
кредитного договору. Так як кредитний договір є двостороннім правочином
(відповідно до ч.2,3 ст.214 ЦК України), звідси слідує, що сторони (як боржник, так
і кредитор) мають право відмовитися від правочину за взаємною згодою. Тобто,
поняття «відмови від договору» може розглядатися як відмова, яка здійснена на
основі вільного волевиявлення обох сторін кредитного договору, і включається у
таку підставу зміни та розірвання договору як «за взаємною згодою сторін».
Одностороння відмова від дво- чи багатостороннього правочину не передбачена у
ст. 214 ЦК України. У ст. 615 ЦК перелічені випадки односторонньої відмови від
зобов’язання, зокрема, у разі порушення зобов’язання однією стороною, друга має
право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов’язання, якщо це
встановлено договором чи законом. Одностороння відмова від зобов’язання не
звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.
Отже, у випадку, з кредитним договором, сторони можуть відмовитися від
нього за взаємною згодою. Одностороння відмова від кредитного договору можлива
у випадку, якщо сторони заздалегідь погодили таку умову при укладенні кредитного
договору. Внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання частково або в
повному обсязі відповідно змінюються умови зобов’язання або воно припиняється
(ч. 3 ст. 615 ЦК). Дана норма відображається в спеціальних нормах, якими
врегульовано відносини по кредиту, а саме, стаття 1056 ЦК надає право відмови від
надання або одержання кредиту. Так, кредитодавець має право відмовитися від
надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному
обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за
наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові
кредит своєчасно не буде повернений. Позичальник також має право відмовитися
від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це
кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не
встановлено договором чи законом. Якщо позичальником буде порушено обов’язок
цільового використання кредиту, встановленого договором, кредитодавець також
має право відмовитися від подальшого кредитування позичальника. Одностороння
відмова від договору є однією з підстав його зміни чи розірвання.
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
12
Підрозділ 2.2 «Порушення зобов’язання» присвячений аналізу визначення
істотного порушення, що закріплене у ч. 2 ст. 651 ЦК України. Автор дійшов до
висновку, що законодавець як підставу для розірвання кредитного договору
передбачає не тільки факт порушення умов кредитного договору другою стороною,
а й обов’язково наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. На
думку автора, істотність порушення кредитного договору як підстава для зміни чи
розірвання встановлюється судом на підставі фактичних даних через іншу оціночну
категорію, а саме: «значна міра» позбавлення того, на що сторона кредитного
договору розраховувала при укладенні такого договору. Значна міра такого
позбавлення має бути виражена виключно об’єктивними обставинами, оцінку яким
надає суд при розгляді такої категорії справ. Об’єктивні обставини на практиці
можуть бути представлені невиконанням зобов’язань за договором. Зокрема, що
стосується кредитного договору, такою об’єктивною обставиною може бути відмова
банку у видачі грошових коштів (кредиту) за кредитним договором.
В дисертації обґрунтовується висновок про «істотність» порушення
кредитного договору як однієї з підстав його зміни або розірвання в примусовому
порядку (судовому), яка встановлюється через причинно-наслідковий зв'язок між
порушенням права та позбавленням у «значній мірі» того, на що позичальник
розраховував, укладаючи такий кредитний договір. При цьому не враховується
поняття «вини» сторони, оскільки диспозиція даної норми передбачає презумпцію
вини у разі істотного порушення умов кредитного договору. Правозастосовча
практика ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України є досить неоднозначною.
У підрозділі 2.3 «Істотна зміна обставин» особлива увага приділена автором
випадку, який законодавець закріпив у статті 652 ЦК України, де визначив умови,
які об’єктивно дають можливість контрагенту змінити чи розірвати кредитний
договір. У судовій практиці існує безліч позовів з вимогою про зміну чи розірвання
кредитного договору саме на підставі статті 652 ЦК України («…у зв’язку з
істотною зміною обставин»), проте, аналізуючи практику, автор дійшов висновку,
що таких підстав для зміни чи розірвання кредитного договору у більшості випадків
немає. В переважній більшості випадків, суди не визнають зміну обставин, на яку
посилається позивач, істотною. Так, не є істотною зміною обставин настання
фінансової світової кризи, зростання курсу іноземної валюти тощо.
І саме поняття «істотна зміна обставин» є оціночною категорією. Норма абз.
2 ч. 1 ст. 652 ЦК України містить критерій, за яким зміну обставин можна визначити
як істотну: обставини мають змінитися настільки, що, якби сторони могли це
передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Розділ 3. «Правові наслідки зміни та розірвання кредитного договору»
складається із 3-х підрозділів, у яких розглядаються правові наслідки зміни та
розірвання кредитного договору, зокрема, зміна зобов’язання, припинення
зобов’язання, а також окрема увага приділена відшкодуванню збитків.
Підрозділ 3.1 «Зміна зобов’язання» присвячений дослідженню правових
наслідків, які виникають в результаті зміни кредитного договору з відповідних
підстав.
Поняття зміни змісту кредитних правовідносин означає не що інше, як
припинення попередніх прав та обов’язків кредитора та позичальника, і виникнення
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
13
нових. Зміна кредитного договору не завжди впливає на зміст основного кредитного
зобов’язання, оскільки сторони можуть внести зміни до умов, якими встановлено
додаткові зобов’язання, права і обов’язки на випадок його порушення тощо.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 611 ЦК України зміна умов зобов’язання визнається як
правові наслідки у разі порушення зобов’язання. Тому, коли буде йти мова про
зміну договору, необхідно чітко відмежовувати, чи маються на увазі наслідки
порушення зобов’язання чи зміна договору. Якщо зміна договору є відповіддю на
порушення умов договірного зобов’язання, то її слід розглядати як наслідки,
застосовувані для захисту прав сторони, якій завдано збитки. У цьому випадку
заподіяння збитків передує зміні договору. Якщо в основі зміни договору лежить
вольова категорія – ініціатива однієї сторони чи угода сторін, то зміну договору слід
розглядати як дію, що породжує правові наслідки, передбачені в ст. 653 ЦК України.
У підрозділі 3.2 «Припинення зобов’язання» досліджуються правові наслідки,
які виникають в результаті розірвання кредитного договору.
Автор дійшов висновку, що терміни «розірвання кредитного договору» та
«припинення кредитного зобов’язання» не можна розглядати як тотожні, оскільки
розірвання договору не тягне негайного припинення кредитного зобов’язання.
Розірвання договору припиняє його дію на майбутнє, але не скасовує факт
укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в
дії окремі його умови щодо зобов’язань сторін, спеціально передбачених для
застосування на випадок порушення зобов’язань і після розірвання договору, з
огляду на характер цього договору, за яким кредитор повністю виконав умови
договору до його розірвання. Дане положення слідує із ч.3, 4 ст. 653 ЦК України.
У підрозділі 3.3 «Відшкодування збитків» розглядається один із поширених
видів цивільно-правової відповідальності у сучасній правозастосовчій судовій
практиці - покладення на боржника обов`язку відшкодування завданих ним збитків
через накладення грошового зобов`язання.
Автор дійшов висновку, що одночасне стягнення пені та штрафу за
порушення кредитного зобов’язання можливе, і суд має з’ясувати умови кредитного
договору: за які саме порушення боржником зобов’язання банк нарахував пеню, а за
які — штраф; за які періоди порушення здійснені такі нарахування — і обов’язково
відобразити ці юридично важливі обставини у своєму судовому рішенні.
Дисертантом досліджено питання щодо співвідношення таких понять:
«непереборна сила», «форс-мажор» і «випадок». На основі аналізу національного
законодавства та міжнародних нормативно-правових актів, доктринальних джерел,
автор дійшов висновку, що «форс-мажорні» обставини охоплюють такі поняття як
«непереборна сила» (відповідно до ст. 263 ЦК України - надзвичайна або
невідворотна за даних умов подія) та «випадок». Внаслідок фінансово-економічної
кризи, а також зниження соціально-економічних показників частини Східного
регіону України, військової агресії, які відбуваються останнім часом на території
України, більшість суб’єктів опинилися у важкому фінансовому становищі, що
спричинило появу великої кількості судових позовів. Єдиним належним та
достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-
мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як
підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
Click to buy NOW!
PDF-XChange Viewer
www.docu-track.co m
14
виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Проте,
позивач може обґрунтовувати свої позовні вимоги лише необхідністю скасування
пені та штрафів за невиконання чи неналежне виконання кредитних зобов’язань у
випадку вище перелічених обставин (загроза війни, збройний конфлікт, серйозна
погроза такого конфлікту, проведення антитерористичних, військових дій, які
перешкоджають чи унеможливлюють виконання кредитного зобов’язання тощо),
але це не слугує підставою для звільнення від виконання кредитного зобов’язання.