Кордіяк Олена Йосифівна. Морфологічні особливості тканин пародонту щурів в нормі, при експериментальному пародонтиті та після фармакотерапевтичної корекції

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
Кордіяк Олена Йосифівна. Морфологічні особливості тканин пародонту щурів в нормі, при експериментальному пародонтиті та після фармакотерапевтичної корекції
Альтернативное Название: Кордияка Елена Иосифовна. Морфологические особенности тканей пародонта крыс в норме, при экспериментальном пародонтите и после фармакотерапевтической коррекции
Тип: Автореферат
Краткое содержание: Матеріали та методи дослідження. Дослідження у два етапи тривалістю 42 доби (початковий – 28 діб і завершальний – 14 діб) було проведено на 80 білих безпородних статевозрілих щурах-самцях віком 2-4 місяці і масою 120-200 г. Тварин утримували на стандартному раціоні віварію ЛНМУ з вільним доступом до води, при сталій температурі й вологості.
Тварини були розділені на 5 груп (по 16 у кожній): першу (ІК) і другу (ІІК) контрольні та першу (ІД), другу (ІІД) і третю (ІІІД) дослідні.
На початковому етапі – розвитку пародонтиту – щурам другої контрольної (ІІК), першої (ІД), другої (ІІД) і третьої (ІІІД) дослідних груп щодня окремо від основного корму вводили per os 0,04% розчин хлориду амонію (дозування 400мг/кг), а щурам першої контрольної групи (ІК) – per os ізотонічний сольовий розчин (дозування 400 мг/кг).
На завершальному етапі – фармакотерапевтичної корекції – щурам першої і другої контрольних груп вводили ізотонічний сольовий розчин (дозування 400 мг/кг), щурам першої дослідної групи – в/м 5% розчин мельдонію дигідрату (препарат «Вазонат», Олайнфарм, Латвія) (дозування 0,25 мг/кг); другої дослідної групи – per os кальцію гліцерофосфат (ВАТ «Луганський хіміко-фармацевтичний завод») у формі подрібнених до порошку таблеток (дозування 133 мг/кг); третьої дослідної групи – в/м 5% розчин мельдонію дигідрату і кальцію гліцерофосфат per os (патент на корисну модель № 58910, 6.04.2011; Бюл. № 8, «Спосіб лікування генералізованого пародонтиту»).
Експериментальні дослідження виконували відповідно до положень Європейської конвенції щодо захисту хребетних тварин, яких використовують в експериментальних та інших наукових цілях (Страсбург, 1986), Директиви Ради Європи 86/609/ЕЕС (1986), Закону України № 3447-ІV «Про захист тварин від жорстокого поводження». Нагляд за дослідами над тваринами здійснювала комісія з біоетики ЛНМУ (протокол № 7 від 20 вересня 2010 року).
Тварин виводили з експерименту під ефірним наркозом через 42 доби від початку експерименту, робили забір крові і тканини ясен, виділяли блоки нижніх щелеп з зубами. Для макроскопічного дослідження тканин пародонта відокремлювали за допомогою пінцетів губну частину слизової оболонки передсінка ротової порожнини і фотографували цифровою камерою у режимі макрозображення.
Структурні зміни в тканинах пародонту на всіх етапах експерименту вивчали на гістологічних та електронно-мікроскопічних препаратах.
Для гістологічних досліджень ясна та кісткову тканину коміркової частини нижньої щелепи (далі – кісткову тканину) фіксували впродовж 48 годин у 10% розчині нейтрального формаліну, після чого проводили зневоднення у спиртах зростаючої концентрації і заливали у парафінові блоки. Кісткову тканину для забезпечення якісного фарбування ядер клітин додатково обробляли (декальцинували) впродовж 4 діб у змінюваних розчинах 7% азотної кислоти. Звільнені від парафіну зрізи товщиною 5-7 мкм забарвлювали гематоксиліном і еозином за методикою Г.А. Меркулова (1969).
Для мікроскопічного дослідження проводили також фарбування азаном звільнених від парафіну зрізів тканин ясен за методом Гейденгайна. У синій колір фарбувалися колагенові волокна і ретикулярна сполучна тканина, еритроцити набували яскравого червоного, а м’язова тканина – червонуватого забарвлення.
Препарати фотографували за допомогою цифрової фотонасадки під мікроскопом Leica DFC 420 (Німеччина) з використанням окуляра х 10 та об’єктивів: х4; х10; х40.
Дослідження ультраструктури мікросудин пародонту проводили медотом трансмісійної електронної мікроскопії. Зрізи готували на ультрамікротомі УМТП–6М за допомогою діамантового ножа (DIATOM). Зразки переглядали під електронним трансмісійним мікроскопом ТЕМ–100 при прискорювавльній напрузі 75 кВ і збільшеннях на екрані мікроскопа x2000 – x6000 і фотографували за допомогою цифрової камери SONY–H9.
Зміни в сироватці крові та гомогенаті ясен у всіх групах тварин в ході експерименту вивчали шляхом дослідження вмісту електролітів та ферментів біологічного окиснення.
Для дослідження сироватки на вміст катіонів магнію і кальцію та нітрит-аніону проводили забір крові щурів у кількості 5 мл. Кров розливали у пробірки, сироватку з яких після відстоювання центрифугували при 200 G 5 хв. Вміст загального кальцію досліджували з використанням набору реактивів для фотометричного визначення кальцію фірми “Філісіт-Діагностика” (Україна), вміст магнію – за допомогою набору фірми “Simko Ltd” (Україна). Вміст магнію визначали за кольоровою реакцією з титановим жовтим, загального кальцію – за кольоровою реакцією з орто-крезолфталеїнокомплексоном. Ступінь вираженості оцінювали за вмістом (рівнем оптичної щільності) продуктів реакції з тіобарбітуровою кислотою (ТБК-активні продукти), стан АОЗ – спектрофотометричним методом за активністю супероксиддисмутази (СОД) в реакції з нітросинім тетразолієм і каталази в реакції з молібдатом амонію і розчином перекису водню у сироватці крові (надосадковій рідині). Також проведено спектрофотометричне визначення у сироватці крові вмісту оксиду азоту (NО) як ендотеліального фактора релаксації судин, що дозволило, в цілому, оцінити метаболічний стан організму. Достовірність отриманих результатів контролювали за допомогою атестованих контрольних сироваток «Ліонорм» (Чеська Республіка) та «Біоконт С» (РФ).
Активність NO, а також вміст малонового диальдегіду (МДА), СОД і каталази у сироватці крові та гомогенаті ясен (розведення 1:5 – 1:10) визначали за калібрувальними графіками.
Для порівняльної оцінки стану клітинних мембран досліджували вміст осмію у гомогенаті ясен щурів, фіксованому 2%-м розчином осмію тетроксиду (ОТ). У наборі фіксувальної рідини і використаних фіксаторах визначали за методикою кількісної спектрофотометрії (спектральний діапазон 190-1100 нм) з кислотними моноазобарвниками (реактиви “Синбіас” та Шосткінського заводу хімреактивів, Україна).
Біологічні характеристики кісткової тканини коміркового відростка нижньої щелепи щурів у нормі, на моделі пародонтиту та після корекції визначали на підставі аналізу її мінерального складу. Аналіз здійснювали шляхом реєстрації світлопоглинання на фотоколориметрі КФК-2-УХЛ 4,2 (Україна) за градуювальними графіками, а також з використанням електротермічного атомно-абсорбційного методу на атомно-абсорбційному спектрофотометрі AAS-1N (Carl Zeiss Jena, Німеччина) в діапазоні 185-900 нм (атомізатор – полум’я пропан-бутан-повітря).
Обробку отриманих результатів проводили варіаційно-статистичним методом із використанням комп’ютерних програм SPSS 13.0 і Statistica 8.0.
Враховуючи відсутність нормальності в розподілі кількісних даних наших вибірок, значущість різниці між двома середніми показниками ми визначали за допомогою непараметричного U-критерію Манна-Уітні, а значущість різниці між трьома і більше середніми показниками – за допомогою тесту ANOVA/MANOVA (дисперсійного аналізу).
При множинних порівняннях середніх величин окремих груп із середньою величиною контрольної групи застосовувався критерій Данетта (Dunette).
Результати досліджень та їх обговорення. При макроскопічному огляді у тварин першої контрольної групи слизова оболонка ясен блідо-рожева, помірно зволожена. У щурів (на відміну від людини) слизова оболонка прикріпленої частини ясен має численні складки, які виконують захисну функцію.
При гістологічному дослідженні структурні компоненти тканин пародонта – ясна, цемент кореня зуба, періодонт та кісткова тканина в нормі є подібними за будовою до відповідних структур людини. Ясна вкриті багатошаровим плоским епітелієм з ознаками повного або часткового зроговіння. Слизова оболонка ясен щура складається з власної пластинки і епітелію, розмежованих базальною мембраною. Власна пластинка слизової оболонки ясен, у якій розміщені поодинокі капіляри, сформована волокнистою сполучною тканиною, що проникає у вигляді сосочків до епітеліального пласта. Балки кісткової тканини однорідні за розміром та формою, пародонтальні кишені відсутні.
При обстеженні щурів другої контрольної групи на 28 добу експерименту виявлено значні морфологічні зміни як структури м’яких тканин пародонту, так і кісткової тканини коміркової частини нижньої щелепи, характерні для генералізованого пародонтиту. Так, епітеліальний пласт ясен збережений лише частково; зустрічаються ділянки ерозування, вкриті грануляційною тканиною.
В окремих ділянках спостерігали відсутність сосочків і вогнищевий акантоз, з наявними внутрішньоепітеліальними судинами та лейкоцитарним інфільтратом. На відміну від норми, на ацидотичній моделі пародонтиту кісткові балки були неоднорідними за розміром і формою, в кістковій тканині утворилися періостальні мікроабсцеси. Відбулось руйнування зубо-ясенного з’єднання і, як наслідок, утворення пародонтальних кишень.
В м’яких тканинах пародонту нижньої щелепи тварин після застосування мельдонію дигідрату (перша дослідна група), ерозивних ушкоджень епітеліального пласта не виявлено. Кількість судин субепітеліальної сполучної тканини незначно збільшена, сформоване ГМЦР з наявністю артеріол та венул. На наявність репаративних процесів вказують ділянки грануляційної тканини різного ступеня зрілості, а також ознаки гіперпластично-проліферативних змін епітеліального пласта. Виявлено також великі осередки склерозування із збільшеною кількістю колагенових волокон та замісних мікросудин. Про відновлення будови кісткової тканини свідчить однорідність форми та розміру кісткових балок, а також заповнення міжбалкових проміжків кістковим мозком.
У тварин другої дослідної групи, після корекції препаратом кальцію структура епітеліального пласта відновлена, в окремих ділянках пласт потовщений внаслідок значної гіперплазії. Сполучнотканинні сосочки потовщені, заглиблені у власну пластинку, ознаки акантозу відсутні, помітні поодинокі інтраепітеліальні лейкоцити, базальна мембрана збережена. Наявна інфільтрація та вогнищевий склероз у судинній стінці. Балки кісткової тканини звичайної будови, однакові за формою, розміром, проте неоднорідного ступеня щільності, з множинними осередками нерівномірного надмірного кальцинозу.
У тварин третьої дослідної групи на гістологічних препаратах запальних змін не виявлено. Переважають ознаки повного загоєння ясен з дрібними ділянками замісного склерозу та ангіоматозу в судинах субепітеліальної сполучної тканини. Епітеліальний пласт подекуди потовщений, загальна його будова збережена, ознаки акантозу відсутні, базальна мембрана збережена. ГМЦР сформовано з переважанням дрібних артерій та венул, кількість капілярів помірна, інфільтрати та плазматичне просякання відсутні. Кісткова тканина характеризується однаковими за формою та розміром кістковими балками з рівномірним ступенем щільності. Міжбалкові комірки дрібні, заповнені сполучною тканиною і кістковим мозком з поодинокими вогнищами склерозу, містять мікросудини.
Ультраструктурні дослідження клітин ендотелію кровоносних капілярів пародонту щурів в нормі (ІК група) виявили однорідні за розміром та формою зі збереженими кристами мітохондрії, дрібнозернистий цитоплазматичний матрикс помірної електронної щільності, вузькі цистерни ендоплазматичної сітки (ЕПС). В просвітах капілярів вільно розміщуються еритроцити, відділені шаром плазми від внутрішньої поверхні мікросудини. У просвітах венул також містяться еритроцити та прошарок плазми. Проміжки між ендотеліоцитами вузькі, заповнені електроннощільними ділянками облітерації. Цитоплазматичний матрикс – однорідної консистенції, середньої електронної щільності, містить тонкі трубочки гранулярного ендоплазматичного ретикулуму, помірну кількість мікропіноцитозних везикул, а також поодинокі мітохондрії зі збереженими кристами. Базальна мембрана ендотеліоцитів тонка, однорідної щільності. Стінки мікросудин містять також гладком’язеві клітини (ГМК) звичайної ультраструктури, в цитоплазмі яких помітні численні мітохондрії. Фібробласти, які беруть участь у формуванні різних типів фіброзної тканини та продукують сполучнотканинний матрикс, веретеноподібної форми, цитоплазматичний матрикс однорідний середньої електронної щільності. Рибосоми зв’язані з мембраною ЕПС. Мітохондрії овальної форми з множинними кристами. Інтерстиційний простір навколо фібробластів містить скупчення колагенових фібрил, які безпосередньо контактують з плазматичною мембраною фібробласта.
У препаратах пародонту щурів ІІК групи порівняно з нормою клітини ендотелію більшого розміру, що зумовлює звуження просвіту кровоносних капілярів, які набувають щілиноподібної форми. В цитоплазмі ЕТК містяться вакуолі великих розмірів, зростає кількість мікроцитопіноцитозних везикул. На деструктивні зміни ендотеліоцитів вказують неправильна форма ядер, з ущільненим по периферії хроматином, розширені цистерни ендомембранної системи клітин – ендоплазматичного ретикулуму, а також набряклі, позбавлені крист мітохондрії.
Базальна мембрана ЕТК вогнищево розпушена, перикапілярний простір розширений внаслідок інтерстиційного набряку. Стінки венул пошкоджені, ЕТК деструктивно змінені, ГМК перебувають у стані гідропічної дистрофії: ядра у стані набряку, хроматин дрібнозернистої структури розміщений по периферії. Про гідропічну дистрофію ГМК свідчать вакуолізовані мітохондрії та поодинокі дрібні вторинні лізосоми в цитоплазмі,
Характерною ознакою порушення гемомікроциркуляції є явище «сладжу еритроцитів»: еритроцити деформовані, щільно прилягають один до одного та до внутрішньої поверхні ендотелію. Мітохондрії клітин ендотеліалію вакуолізовані, кристи відсутні. Інтерстиційний набряк зумовив розширення навколокапілярного простору, а збільшення об’єму ендотеліоцитів внаслідок вакуолізації та надмірної гідратації – до значного звуження просвіту кровоносних капілярів пародонту. Ультраструктурними проявами збільшення проникності судинної стінки є розширення міжклітинних проміжків, а також наявність численних мікропіноцитозних везикул. Фібробласти мають ознаки дистрофії з утворенням апоптичних тілець, що свідчить про їх пошкодження. Мітохондрії круглі, кристи в них не визначаються, матрикс просвітлений.
У препаратах пародонту щурів ІД групи помітні прояви часткової нормалізації структури гемомікроциркуляторного русла. Клітини ендотелію мають звичайну будову, разом з тим у просвіті капілярів розташовані дрібні цитоплазматичні фрагменти, оточені цитоплазматичною мембраною – це мікроклазматоз, що може свідчити про активацію ЕТК та завершення запального процесу. Перикапілярний простір частково розширений внаслідок інтерстиційного набряку. У просвіті венул еритроцити куполоподібної форми (завдяки еластичності мембран) торкаються стінок ендотелію. Міжклітинні проміжки ендотелію гемомікроциркуляторного русла вузькі, що забезпечує зниження ступеня проникності стінок судин. Цистерни гранулярної ЕПС фібробластів деформовані, з ознаками гіперплазії, містять гранулярний матеріал низької електронної щільності. Екстрацелюлярний матрикс у стані набряку, містить поодинокі колагенові фібрили та їх скупчення у вигляді тонких колагенових волокон, що свідчить про фазу активного синтезу колагену фібробластами.
У препаратах пародонту щурів ІІД групи – надмірне розростання колагенових волокон та окремі ділянки склерозу перикапілярного простору, великий об’єм плазми в просвіті судини, окремі еритроцити неправильної форми. Мітохондрії перицитів набряклі, зі зменшеною кількістю крист. Інтерстиційні проміжки розширені внаслідок набряку. Оточуюча сполучна тканина містить множинні колагенові фібрили неоднакової електронної щільності. Колагенові пучки несформовані, переважає набрякла основна речовина. Фібробласти подовженої веретеноподібної форми.
У препаратах пародонту щурів ІІІД групи на відміну від ІД і ІІД груп, відзначено максимальне відновлення ультраструктури клітин стінок гемомікроциркуляторного русла пародонту: переважають ендотеліоцити звичайної будови та розмірів, лише у деяких цитоплазма вакуолізована, мітохондрії зі зменшеною кількістю крист. В окремих препаратах спостерігали порушений зв’язок рибосом з мембранами гранулярної ЕПС, цистерни якої однорідні за формою та розміром, з гранулярним матеріалом низької електронної щільності. Стінки венул звичайної будови з розміщеними по центру еритроцитами. Люмінальна поверхня ЕТК має нерівний контур. Цитоплазматична мембрана ЕТК утворює інвагінації та містить мікропіноцитозні везикули, які забезпечують транспорт речовин крізь капілярну стінку. Мітохондрії ГМК у стінках судин дещо набряклі з незначною кількістю крист.
Фармакотерапевтична корекція не випадково була спрямована на зменшення накопичення активованих форм ненасичених жирних кислот, що порушують структуру біомембран. Як наслідок відбувається зменшення агрегації еритроцитів. У тварин спостерігали відновлення повноцінної мікроциркуляції завдяки відсутності набряку і ущільненню стінок судин, а також збільшенню еластичності плазмолеми еритроцитів, вільно розміщених у просвіті судин. Фібробласти звичайної будови, їх мітохондрії овальної форми зі збереженими кристами. Рибосоми фібробластів зв’язані з мембраною ЕПС, що є ознакою відновлення енергетичного обміну у клітинах. Інтерстиційний простір містить скупчення колагенових фібрил, які мають безпосередній контакт з плазматичною мембраною фібробластів.
У м’яких тканинах пародонту щурів ІІІД групи кількість ОТ виявилася більшою, ніж у тварин ІК групи (8,2±0,3 мг/мл проти 7,3±0,4 мг/мл), але меншою, ніж ІІК групи (10,8±0,5 мг/мл). Отож, у тварин ІІК групи вміст ненасичених ліпідів у структурах мембран, з якими й зв’язуються сполуки осмію, був найвищим, у тварин ІК групи – найнижчим, а у тварин ІІІД групи – наближене до показників норми.
 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины