Індика Світлана Ярославівна. Фізична реабілітація осіб другого зрілого віку після інфаркту міокарда у післялікарняний період : Индика Светлана Ярославовна. Физическая реабилитация лиц второго зрелого возраста после инфаркта миокарда в писляликарняний период

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено предмет та об’єкт наукового пошуку, сформульовано мету й завдання роботи, відображено зв’язок дослідження з науковими темами, розкрито наукову новизну, практичну значущість та особистий внесок здобувача, подано сферу апробації результатів дослідження, кількість публікацій, структуру й обсяг дисертації.
У першому розділі «Сучасні аспекти фізичної реабілітації хворих після інфаркту міокарда в післялікарняному періоді» подано узагальнені результати вивчення літературних джерел, у яких обґрунтовується необхідність корекції факторів ризику серцево-судинної патології на етапі вторинної профілактики та при проведенні реабілітаційних заходів у хворих, які перенесли ІМ. Доведено, що, з одного боку, саме ця категорія хворих має найгірший прогноз (стратегія високих ризиків), а з другого – активне втручання може істотно поліпшити перебіг захворювання та продовжити життя таких хворих.
Узагальнено сучасний досвід застосування наявних методик фізичної реабілітації осіб після ІМ в післялікарняному періоді та підтверджено доцільність та ефективність застосування фізичного навантаження в комплексній реабілітації хворих після ІМ.
Установлено, що на сьогодні існують різні погляди стосовно добору і впливу фізичних тренувань для післяінфарктних хворих, проте потрібно виокремити такі види фізичних навантажень, які є найбільш ефективними й одночасно безпечними для хворих саме цієї категорії для отримання оптимальних результатів швидкого й повноцінного відновлення функціональних можливостей серцево-судинної системи, поліпшення працездатності та повернення до трудової діяльності осіб із цією патологією в максимально короткі терміни.
Тому важливо акцентувати увагу на удосконаленні реабілітаційних програм для хворих, що не мають змоги продовжувати реабілітацію на наступних її етапах після виписування зі стаціонару, що підтвердило необхідність розробки авторської програми фізичної реабілітації після ІМ в домашніх умовах у післялікарняному періоді.
У другому розділі «Методи та організація дослідження» подано характеристику застосованих наукових методів, описано організацію та етапи проведення дослідження.
Перший етап (2008–2010 рр.) був присвячений теоретичному осмисленню проблеми дослідження. Під час цього етапу був проведений аналіз вітчизняних та закордонних літературних джерел, інформаційних ресурсів мережі Інтернет, нормативно-правовових документів; визначався понятійний та науковий апарат дослідження; здійснювалася систематизація й узагальнення сучасного досвіду застосування наявних методик фізичної реабілітації осіб після ІМ в післялікарняному періоді, що дозволило скласти загальне уявлення про стан проблеми, визначити мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, загальні й часткові гіпотези; узагальнено принципи побудови програми фізичної реабілітації для обраного контингенту хворих із подальшим визначенням термінів дослідження.
Другий етап (2010–2012 рр.) передбачав проведення констатувального та формувального експериментів. Констатувальний експеримент було організовано та проведено на базі Волинського обласного центру кардіоваскулярної патології та тромболізису Луцької міської клінічної лікарні та науково-дослідної лабораторії функціональної діагностики і реабілітації Луцького інституту розвитку людини Університету «Україна». Метою дослідження було отримати попередню інформацію про наявність та поширеність факторів ризику серцево-судинної патології, особливості функціонального стану серцево-судинної системи в осіб після ІМ в післялікарняному періоді реабілітації.
У констатувальному експерименті взяло участь 234 особи чоловічої статі після ІМ, які знаходилися на післялікарняному етапі реабілітації. Вік осіб був від 36 до 80 років, середній вік в основній групі становив 61,03±9,90 року.
На основі констатувального експерименту розроблено та обґрунтовано авторську програму фізичної реабілітації в домашніх умовах для осіб другого зрілого віку після ІМ в післялікарняний період. Результати констатувального експерименту були використані при формуванні контингенту хворих для проведення формувального експерименту.
У формувальному експерименті брали участь дві групи хворих чоловічої статі, поділених на основну групу (30 осіб) та групу порівняння (30 осіб), які перебували в періоді відновлення після гострого IМ та закінчили повний курс стаціонарного лікування в кардіологічному відділенні Луцької міської клінічної лікарні. Критерієм зарахування хворого до основної групи була його згода на участь у програмі фізичної реабілітації в домашніх умовах. До групи порівняння увійшли хворі, які відмовилися від участі в запропонованій програмі фізичної реабілітації в домашніх умовах. Відбір хворих до основної групи та групи порівняння відбувався в міру їх прийняття до стаціонару. За віком основна група та група порівняння були зіставлені і статистично не відрізнялися між собою.
При виписуванні з кардіологічного відділення хворі обох груп отримували інформаційні матеріали з важливою інформацією, яка стосується їхнього захворювання. Поряд з тим хворим була повідомлена адреса інформаційного інтернет-сайту підтримки хворих після ІМ (http://heart.lirol.com.ua/). Хворі обох груп отримували щоденники самоконтролю, у якому повинні були фіксувати показники ЧСС, АТ, самопочуття до- та після фізичного навантаження для корекції інтенсивності фізичних навантажень.
Хворі групи порівняння проходили курс реабілітації, який був побудований за схемою, рекомендованою провідними вченими й загальноприйнятою в Україні для хворих після ІМ в умовах поліклініки, санаторію чи реабілітаційного центру (І.К. Следзевська, В.О. Шумаков, Л.М. Бабій та ін., 2004; В.М. Коваленко, М.І. Лутай, Ю.М. Сіренко, 2007).
Хворі основної групи займалися за авторською програмою фізичної реабілітації для хворих після ІМ в домашніх умовах, яка передбачала виконання пацієнтом ранкової гігієнічної гімнастики; комплексу гімнастичних вправ загальнорозвивального характеру, дихальних вправ і спеціальних вправ динамічного характеру для шийного та шийно-грудного відділу хребта, які впливають на мото-вісцеральні рефлекси на рівні сегментів спинного мозку С3-С4, Thl-Th7, іннервують серце, стимулюючи центральні та периферичні механізми кровообігу; дозовану ходьбу, піднімання східцями, елементи загартування, побутові навантаження; освітню програму, яка позитивно вмотивовувала хворих до щоденних занять за авторською програмою фізичної реабілітації.
Авторська програма фізичної реабілітації для хворих після ІМ в домашніх умовах, за якою займалися хворі основної групи, відрізняється від курсу реабілітації, який проходили хворі групи порівняння, за такими організаційними та змістовими ознаками:
- тривалість періодів авторської програми фізичної реабілітації для хворих після ІМ в домашніх умовах характеризується їх чітким розподілом, збільшеними термінами, визначеною тривалістю (підготовчий період (2 тижні) проводиться в щадному режимі; основний період (4 тижні) ‒ у щадно-тренувальному режимі; підтримувальний період здійснюється в тренувальному режимі (не обмежений у часі), на відміну від програми фізичної реабілітації у групі порівняння, у якій тривалість підготовчого, основного й підтримувального періодів значно менша (усього по 7–10 днів кожний);
- спрямованість спеціальних вправ динамічного характеру на мото-вісцеральні рефлекси на рівні сегментів спинного мозку С3-С4, Thl-Th7;
- наявність освітньої частини в авторській програмі фізичної реабілітації;
- терміни та обсяг контролю за пацієнтами.
Корекція факторів ризику в основній групі та групі порівняння полягала в контролі артеріального тиску (АТ), дотриманні режиму харчування, зменшенні маси тіла у хворих із надмірною масою тіла, контрольованому підвищенні фізичної активності, у відмові від тютюнокуріння, адекватному лікуванні цукрового діабету, усуненні психологічних факторів.
На третьому етапі (2012–2014 рр.) перевірено ефективність розробленої авторської програми фізичної реабілітації в домашніх умовах для осіб другого зрілого віку після ІМ в післялікарняному періоді. Проведено порівняльний аналіз результатів етапного контролю. Узагальнено й проаналізовано отримані результати, розроблено організаційно-методичні рекомендації для фахівців із фізичної реабілітації щодо застосування індивідуальних реабілітаційних програм для хворих після ІМ та використання значущих прогностичних показників для контролю за якістю проведення реабілітаційних заходів. Здійснено кінцеве оформлення дисертаційної роботи, апробацію її основних положень на науково-практичних конференціях та підготовку до захисту.
5. У третьому розділі «Функціональний стан хворих після інфаркту міокарда в післялікарняний період реабілітації» представлено результати констатувального експерименту.
Виявлено, що надмірна маса тіла становила найвищий відсоток (78,2 %) у досліджуваної групи хворих. Крім того, у 111 осіб чоловічої статі (47,64 %) відзначено абдомінальний тип ожиріння, про що свідчить показник коефіцієнта ОТ/ОС, більший за 1 в чоловіків.
При проведенні аналізу основних факторів ризику серцево-судинних захворювань було виявлено, що у 174 хворих (74,4%) зафіксовано недостатню фізичну активність як один із найбільш поширених факторів ризику в осіб досліджуваної групи.
У результаті аналізу відповідей анкети, з’ясовано, що лише 17,1 % хворих мали знання про фізичну активність як один із засобів зниження ризику повторного ІМ. Єдиним чинником, який впливав на цей показник, виявився рівень освіти. За результатами анкетування майже половина хворих відмовляється від регулярних фізичних вправ через стан здоров’я, у решті випадків причиною невиконання фізичних вправ виявилися суб’єктивні чинники.
При аналізі основних факторів ризику серцево-судинних захворювань було виявлено підвищений АТ у 153 чоловіків. Середній показник систолічного АТ становив 148,45±26,53 мм рт. ст.; діастолічного − 90,77±15,14 мм рт. ст., середні показники частоти серцевих скорочень (ЧСС) дорівнювали – 71,93±12,99 за 1 хв. За результатами дослідження у 172 (73,5%) хворих зафіксувано діагностовану артеріальну гіпертензію.
Тенденції наявності дисліпідемії в досліджуваної вибірки хворих підтверджено середніми значеннями показників ліпідного профілю. Середнє значення загального холестерину в чоловіків становило 5,26 ± 1,28 ммоль/л, що значно вище від цільових рівнів у цієї категорії пацієнтів; ЗХ ЛПНЩ − 3,26 ± 1,17 ммоль/л; ЗХ ЛПВЩ 1,21 ± 0,39 ммоль/л.
Слід також зауважити, що у 23,2% хворих серед факторів ризику серцево-судинних захворювань було виявлено куріння.
Наведені результати досліджень підтвердили необхідність пошуку комплексного підходу до розробки програм фізичної реабілітації в домашніх умовах для післяінфарктних хворих з урахуванням корекції факторів ризику серцево-судинної захворюваності та ступеня вираження особистої реакції хворого на хворобу.
Аналіз спектральних показників варіабельності серцевого ритму (ВСР) у хворих після ІМ у післялікарняний період реабілітації виявив виражене зниження показника загальної потужності спектра, низький рівень вагусних, симпатичних і гуморально-метаболічних впливів у модуляції серцевого ритму. Також у осіб із досліджуваної вибірки спостерігався зсув симпатопарасимпатичного балансу в напрямку симпатичної активації.
При аналізі показників пружно-еластичних властивостей магістральних артерій у хворих були зафіксовані середні значення ШППХе в межах норми, проте у хворих із підвищеним АТ та осіб з діагностованим цукровим діабетом середні значення ШППХе виявилися вірогідно вищими, що свідчить про погіршення еластичності та зростання пружності судинної стінки. Щодо ШППХм у хворих цієї вибірки, то його середні значення були нижчими від цільових рівнів для цієї вікової категорії. Також відзначено зменшення співвідношення ШППХм і ШППХе − «активного фактора» м'язового тонусу судинної стінки, що спостерігається при атеросклеротичних процесах судинної стінки за рахунок збільшення ШППХ судинами еластичного типу.