СОХІБ БАХДЖАТ МАХМУД АЛЬМАВАЖДЕХ ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ НА ПОПЕРЕКОВИЙ ОСТЕОХОНДРОЗ, УСКЛАДНЕНИЙ НЕСТАБІЛЬНІСТЮ СЕГМЕНТІВ І ПРОТРУЗІЄЮ МІЖХРЕБЦЕВИХ ДИСКІВ : СОХИБ БАХДЖАТ МАХМУД АЛЬМАВАЖДЕХ Физическая реабилитация БОЛЬНЫХ ПОЯСНИЧНЫМ ОСТЕОХОНДРОЗОМ, осложнений нестабильность сегмента и протрузии межпозвонковых дисков

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження; розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, показано особистий внесок здобувача; подано сферу впровадження і апробацію результатів дослідження, зазначено кількість публікацій.
У першому розділі дисертації «Сучасні уявлення про технології фізичної реабілітації поперекового остеохондрозу з нестабільністю хребтово-рухових сегментів і протрузією міжхребцевих дисків» проведено теоретичний аналіз літературних джерел, використаних у дисертаційній роботі. Встановлено, що результати відновного лікування тематичних хворих залежать від адекватності реабілітаційних заходів і правильного ведення хворих, особливо на гострій та підгострій стадії хвороби. Багатьма авторами (І.В. Рой, 2001; О.І. Баяндіна, І.А. Кульченко, 2005; Ю.С. Слизюк, 2007; А.А. Петров, 2008; О.С. Михайліна, 2010; Е.В. Макарова, 2012) зазначається необхідність створення програми фізичної реабілітації із застосуванням методів і засобів, що поєднують стандартні і нетрадиційні підходи та засоби (серед яких технічні), побудови індивідуальних програм фізичної реабілітації для тематичних хворих.
Велика увага у фізичній реабілітації тематичних хворих приділяється лікувальній гімнастиці (И.В. Милюкова, Т. А. Евдокимова, 2007; Б.В. Дривотинов, Т.Д. Полякова, 2010; О.Я. Андрійчук, 2012), гідрокінезитерапії (О.К. Марченко, 2005; А.А. Петров, 2008; М.С. Чаруйская, 2009), лікувальному масажу
(В.І. Котелевський, 2007; А.А. Бирюков, 2008; В.А. Епифанов, 2008), фізіотерапії (В.М. Боголюбов, 2002; Л.Д. Катюкова, Е.И. Баяндина та ін., 2007), постізометричній релаксації (ПІР) (Н.А. Генш та ін., 2008; М.А. Еремушкин та ін., 2010) та постреципрокній релаксації (ПРР) (Г.А. Иваничев, Н.Г. Старосельцева, 2002).
Все частіше у процесі фізичної реабілітації застосовуються засоби оздоровчого фітнесу, зокрема силові тренування спеціальної спрямованості
(Н.С. Егорова, Л.С. Захарова, 2003), засоби з нестійкою опорою: фітболи
(В.А. Кашуба, 2003; Е.Б. Лазарева, 2012), BOSU, спеціальні балансувальні диски, платформи і доріжки (М.М. Филиппов, Ю.А. Попадюха, 2013), віброплатформи (Н.В. Степанюк, С.В. Шалда, 2011). Широка доступність засобів і відсутність значних витрат для занять зумовлюють застосування засобів оздоровчого фітнесу як складових реабілітаційних програм для тематичних хворих.
Для повноцінного відновлення активної життєдіяльності хворого необхідна ефективна реабілітаційна програма із сучасними технічними засобами, яка б сприяла відновленню функцій поперекового відділу хребта і поліпшенню загального стану хворого (А.А. Айсаков, 2000; І.Л. Довгий, Н.С. Егорова, 2003; К.Д. Бабов, 2007; Е.В. Макарова, 2010; С.М. Бубновский, О.Я. Андрійчук, 2011).
У вітчизняній і закордонній літературі висвітлені проблеми фізичної реабілітації тематичних хворих (І.Л. Довгий, 2003; Г.М. Бурмакова, И.Н. Бердникова, 2004; G.A. Holzapfel, 2005; Л.Д. Катюкова, 2007; О.Б. Василенко, 2008;
О.О. Балкарова, 2009; Ю.М. Фурман, О.Я. Андрійчук, 2012), проте не визначені терміни їх активізації, особливості застосування сучасних методів і засобів, тривалість курсу відновлення, розрізнені відомості щодо форм проведення та змісту заходів з фізичної реабілітації, відсутні дані щодо включення до процесу відновлення спеціальних фізичних вправ на ТЗНО.
У другому розділі «Методи та організація дослідження» обґрунтовано й описано методи дослідження адекватні меті й завданням: аналіз спеціальної науково-методичної літератури та інформаційних джерел; клінічні методи дослідження (контент-аналіз історій хвороби, огляд, анкетування, МРТ); інструментальні методи дослідження (курвиметрія, стабілографія); методи дослідження рухових властивостей поперекового відділу хребта; антропометрія; педагогічні методи дослідження – констатувальний і формувальний педагогічні експерименти, спостереження, методи математичної статистики. Для визначення показників функціонального стану поперекового відділу хребта задіяні методи антропометрії, курвиметрії, стабілометрії, шкала ВАШ болю, тестування ОРА і ПВ хребта: проби за Томайєром (3-й палець витягнутої руки – підлога), Мінором;
С.М. Петелиним; М. Вейссом і А. Зембатим; А.Н. Беловою. Для визначення упевненості хворих у ходьбі (бали) використано Освестровський опитувальник життєдіяльності при болі в нижній частині спини за J. Fairbank і тестом TUG (Timed Up and Go Test) з високою ймовірністю прогнозування ризику падінь.
Матеріали дисертаційної роботи отримані у ході проведення дослідження на базі відділення реабілітації ІТО за участю лікаря ЛФК Катюкової Л.Д. Матеріали роботи ґрунтуються на вивченні динаміки відновлення 60 хворих протягом трьох років (2010–2013 рр.) у відділенні реабілітації ІТО. Обробку матеріалів здійснювали методами математичної статистики.
На першому етапі (жовтень 2010 – квітень 2011) проаналізовано науково-методичні літературні джерела вітчизняних і закордонних авторів, що дозволило оцінити загальний стан проблеми, розробити карти обстеження хворих, здійснити переклад закордонної літератури. Були опановані адекватні цілям і завданням роботи клінічні методи оцінки стану обстежуваних і методики визначення функціонального стану поперекового відділу хребта. Узгоджено терміни проведення досліджень, обґрунтовано мету і поставлено завдання роботи, проведено вивчення вихідних показників хворих.
На другому етапі (травень 2011 – січень 2012) обґрунтовано шляхи побудови реабілітаційної програми, здійснено попередні дослідження і отримано дані, що дозволяють об’єктивно оцінити функціональні можливості хворих, визначити спрямованість відновних заходів. Проведено первинну обробку отриманих даних і розроблено програму фізичної реабілітації для даного контингенту хворих.
На третьому етапі (лютий 2012 – жовтень 2013) завершено педагогічні обстеження, визначено ефективність запропонованої програми фізичної реабілітації, проаналізовано та узагальнено отримані результати, проведено їх обробку методами математичної статистики, здійснено оформлення дисертаційної роботи.
У третьому розділі «Характеристика стану хворих на етапі попереднього дослідження» було проаналізовано та узагальнено дані історій хвороби і результати клінічних досліджень 60 хворих (чоловіки і жінки), які проходили консервативне лікування в ІТО у 2011–2012 роках, що дозволило визначити основні види порушень у тематичних хворих і визначити подальший напрямок досліджень. Із загальної групи хворих 37 % склали чоловіки, 63 % жінки, усі працездатного віку, 38 % з них – похилого віку.
Середній вік хворих (n=60) склав 52,9±1,52 років ( ±S). Більша частина (50 %) – хворі 2-го зрілого віку, 38 % – похилого віку і 12 % – 1-го зрілого віку. Середній вік хворих (n=12) похилого віку 68,0±0,51 р. Середня тривалість хвороби пацієнтів (n=60) – 6,5±0,33 р. У 5 % хворих давність хвороби – менше 2 років,
у 35 % до 3–5 років, в 48 % випадків хвороба тривала 6–9 років, в 12 % –
до 10–12 років. До обстеження пацієнти вже хворіли протягом 2–12 років. Хвороба супроводжувалася больовими синдромами: у 100 % випадків хворі скаржилися на біль у поперековому відділі хребта. Результати аналізу середнього суб’єктивного рівня больових відчуттів до лікування (гостра стадія) за даними ВАШ болю для хворих становили 5,5 балів. Найбільші ускладнення через біль (66,4 %) хворі відчували при підйомі предметів і сидінні (61,6 %) через зміни навантажень у міжхребцевих дисках.
Тяжкість ураження визначена на різних рівнях поперекового відділу хребта хворих: L2-S1. Із загальної кількості вражаючих чинників ураження склали на рівнях: L2-L3 (2,2 % ХРС, 9 % протрузій), L3-L4 (7,2 % ХРС, 23 % протрузій), L4-L5 (7 % ХРС, 17,6 % протрузій), L5-S1 (27 % ХРС, 7 % протрузій). Найбільшу кількість нестабільних ХРС (63 %) визначено на рівні L5-S1, протрузій МХД – на L3-L4 (40,4 %) і L4-L5 (30,7 %). Найменшу кількість нестабільних ХРС визначено на рівні L2-L3 (5 %), протрузій МХД – на L2-L3 (16,3 %) і L5-S1 (13,5 %). Зважаючи на особливості м’язової іннервації у хворих порушується рухова функція та пропріоцептивна відповідь на зовнішні подразники. При розробці програми фізичної реабілітації необхідним є урахування диференційованого впливу на кожну групу м’язів окремо, залежно від рівня ураження хребтово-рухового сегменту.