Жамардій Валерій Олександрович. Формування спеціальних умінь і навичок студентів вищих навчальних закладів у процесі занять з пауерліфтингу

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, наведено методи дослідження; висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію й упровадження результатів дослідження, публікації, структуру та обсяг дисертації.
У першому розділі – “Теоретико-методичні засади формування спеціальних умінь і навичок студентів вищих навчальних закладів із пауерліфтингу” – проаналізовано стан дослідження проблеми формування спеціальних умінь і навичок студентів у теорії та практиці фізичного виховання; обґрунтовано вікові анатомо-фізіологічні закономірності розвитку студентів; визначено зміст і структуру навчальних занять із пауерліфтингу.
Теоретичною основою дослідження є наукові висновки вчених (Б. Ашмарін, М. Берштейн, О. Дубогай, Т. Круцевич, В. Романенко та інших) про вікові анатомо-фізіологічні закономірності розвитку студентів та формування спеціальних умінь і навичок. У контексті визначеної теми дисертаційна робота ґрунтується на теоретичних положеннях щодо сутності понять “рухове вміння” і “рухова навичка” (М. Боген, Є. Ільїн, В. Платонов, В. Фарфель, Н. Фомін, Б. Шейко та інші). З’ясовано, що вчені визначають рухові вміння і навички як функціональні утворення, які виникають у процесі та в результаті засвоєння рухових дій.
У дослідженні ми беремо за основу визначення М. Богена: рухове вміння – це такий рівень оволодіння руховою дією, який характеризується необхідністю детального свідомого контролю за діями, невисокою швидкістю виконання, нестабільністю та неекономічністю рухів, нестійкістю до дій негативних факторів, наявністю зайвих рухів; рухова навичка – це такий ступінь володіння технікою дій, який характеризується мінімальною участю свідомості при контролі за дією (дія виконується автоматизовано, з високою швидкістю, стабільністю, стійкістю до негативних факторів, міцністю запам’ятовування). Доведено, що першим (початковим) рівнем оволодіння руховою дією під час занять із пауерліфтингу є рухове вміння, другим – рухова навичка. Процес удосконалення навички нескінченний. Його основне завдання – навчити студента вільно володіти руховими навичками у будь-яких умовах (В. Безпалько, О. Крестовников, Т. Круцевич, В. Мазниченко, В. Платонов та інші).
Для обґрунтування теоретичних основ дослідження до уваги взято сучасні наукові розвідки з питань: професійної підготовки майбутніх випускників вищих навчальних закладів (Г. Грибан, Л. Лубишева, Т. Ротерс, Л. Сущенко та інші), зміцнення здоров’я і покращання фізичної підготовленості студентів (Г. Апанасенко, В. Горащук, С. Канішевський та інші), гармонійного та духовного розвитку особистості (М. Булатова, М. Гриньова, О. Шиян та інші), формування спеціальних умінь і навичок студентів у процесі фізичного виховання (В. Ареф’єв, О. Дубогай, Т. Круцевич та інші), впровадження до навчально-виховного процесу з фізичного виховання різноманітних методів, форм і засобів пауерліфтингу (І. Бєльський, І. Капко, Д. Ніжніченко, А. Стеценко та інші), методики формування спеціальних умінь і навичок (Ю. Вихляєв, А. Нікольський, І. Хіміч та інші).
Аналіз результатів досліджень засвідчує, що сучасна система фізичного виховання у вищих навчальних закладах не забезпечує формування, контролю, корекції, комплексного оцінювання та відповідального ставлення студентів до навчальних занять, що стає причиною відсутності в них відповідного інтересу, мотивації. Таке становище пов’язане з тим, що для сучасної молоді підвищення рівня здоров’я та фізичної підготовленості не є завданням першочергового значення. Студенти здебільшого не мають відповідних теоретичних знань і практичного життєвого досвіду, що дозволили б їм засвоїти оптимальні норми життя, засновані на розумінні здоров’я як найбільшої особистої та суспільної цінності (В. Глухов, В. Горащук, В. Ільїнич, С. Присяжнюк та інші). Простежується загальне збільшення кількості студентів із серцево-судинними захворюваннями, погіршенням функціональних резервів організму, наявністю різних вад опорно-рухового апарату, зниженням рівня фізичної підготовленості тощо (В. Бобрицька, О. Міхеєнко та інші).
Науково-педагогічні дослідження науковців свідчать, що пауерліфтинг є одним із дієвих і найбільш універсальних засобів фізичного виховання студентів. Це система спеціальних вправ і методичних прийомів, які використовуються з метою фізичного виховання, освіти, спортивної підготовки, відновлення, лікування, формування спеціальних умінь і навичок. Доведено, що він дає змогу впливати на всі м’язові групи, зміцнюючи та виправляючи недоліки фізичного розвитку, становлення гарної атлетичної статури (І. Бєльський, В. Олешко, А. Стеценко, Б. Шейко та інші). Вивчаючи наукові погляди вчених (А. Горбов, П. Гузеєв, Л. Дворкін, І. Збандут, І. Капко, Л. Остапенко та інших), які вважають, що вплив фізичних вправ із пауерліфтингу різносторонній, він зумовлений багатьма факторами і залежить від того, які саме вправи використовуються та для кого вони пропонуються (вік, стать, рівень фізичної підготовленості, стан здоров’я), як застосовуються рухи та в яких умовах виконуються. Основні та допоміжні вправи із пауерліфтингу є найважливішими і найефективнішими засобами для вирішення завдань фізичного виховання студентів.
На підставі вивченої психолого-педагогічної літератури (Ю. Верхошанський, Є. Гогунов, Є. Ільїн, В. Клименко, В. Платонов, П. Рудик та інші) досліджено, що в основу розробки засобів і методів, спрямованих на вдосконалення фізичних здібностей студентів, узято анатомо-фізіологічні закономірності їхнього вікового розвитку. Теорія і практика свідчать, що в період, коли фізична здатність збільшує очікуваний природний приріст, є всі підстави для підвищення обсягу навантажень за рахунок засобів, що стимулюють її вдосконалення.
Усі викладені вище теоретичні положення враховано під час проведення експериментального дослідження на формувальному етапі експерименту.
У другому розділі – “Теоретичне обґрунтування методики формування спеціальних умінь і навичок студентів вищих навчальних закладів у процесі занять із пауерліфтингу” – окреслено методику й хід педагогічного експерименту (констатувальний, формувальний і контрольний етапи).
Основні завдання педагогічного експерименту полягали в діагностуванні стану здоров’я, рівня фізичної підготовленості контрольних та експериментальних груп; теоретичному обґрунтуванні та розробці методики формування спеціальних умінь і навичок студентів вищих навчальних закладів у процесі занять із пауерліфтингу; уточненні критеріїв та рівнів cформованості спеціальних умінь і навичок студентів у пауерліфтингу.
Одним із найважливіших напрямів удосконалення системи фізичного виховання студентської молоді є наукове обґрунтування найбільш ефективних методичних підходів в організації та проведенні навчальних занять, а також впровадження новітніх видів спортивної діяльності. Пауерліфтинг є новою, надзвичайно ефективною формою розвитку силових здібностей молоді. Зростаюча в молодіжному середовищі популярність занять різними видами атлетизму передбачає пошук і вивчення найбільш доступних форм занять з обтяженнями.
У ході реалізації завдань експериментальної роботи було розроблено модель педагогічної системи навчання студентів рухових дій у пауерліфтингу, яка зображена на рисунку. Розроблена модель охопила всі складові навчально-виховного процесу з фізичного виховання. Вона містить мету, завдання, етапи, методи, форми і засоби навчання студентів, принципи, закономірності, педагогічні умови формування спеціальних умінь і навичок, методичні підходи, характерні для використання в навчальному процесі з фізичного виховання, моніторинг якості навчання. Педагогічний контроль дозволяє перевірити ефективність навчальних занять із пауерліфтингу, яка визначалася складовими очікуваного кінцевого результату: підвищення рівня соматичного здоров’я, загальної та спеціальної фізичної і функціональної підготовленості, рівня сформованості спеціальних умінь і навичок, корекції показників фізичного стану організму студентів. Запровадження цієї моделі у навчально-виховний процес із фізичного виховання сприятиме оволодінню студентами спеціальними знаннями, вміннями та навичками. Важливою організаційно-методичною умовою формування спеціальних умінь і навичок студентів під час занять із пауерліфтингу було дотримання методологічних основ теорії та методики навчання рухових дій. Роль методологічної основи виконують закономірності та положення педагогічної науки, теорії навчання (дидактики), теорії і методики фізичного виховання і спортивного тренування, на засадах якої було розроблено дану модель.
Для вирішення поставлених завдань дослідження був проведений основний педагогічний експеримент, у якому взяло участь дванадцять навчальних груп студентів (всього 294 особи, серед яких 161 – хлопці і 133 – дівчата). Всі студенти були розподілені на контрольні й експериментальні групи методом рівномірного розподілення груп. До експериментальних груп Е1, Е2, Е3, які навчалися у Полтавському національному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка, ввійшло 153 студенти (79 – хлопців, 74 – дівчат), до контрольних груп К1, К2, К3 увійшли студенти Харківських ВНЗ і Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, відповідно, 141 студент (82 – хлопців, 59 – дівчат). Студенти експериментальних груп (після тестування) були розподілені на три групи: з високим, середнім і низьким рівнем здоров’я та фізичної підготовленості. До експериментальної групи Е1 було відібрано 13 хлопців та 7 дівчат з високим рівнем; до експериментальної Е2, відповідно, 25 хлопців і 19 дівчат із середнім рівнем та до експериментальної Е3 – 41 хлопець і 48 дівчат із низьким рівнем здоров’я та фізичної підготовленості. Аналогічно було проведено ранжування студентів контрольних груп К1, К2, К3. Згідно з розкладом, заняття з фізичного виховання у всіх групах проводилися один-два рази на тиждень у першій половині дня.
Студенти контрольних груп займалися за навчальною програмою для вищих закладів освіти України ІІІ–ІV рівнів акредитації “Фізичне виховання”. Студенти експериментальних груп займалися за розробленою авторською методикою формування спеціальних умінь і навичок із пауерліфтингу (див. рис.). Навчально-тренувальні заняття, у рамках обов’язкових та самостійних занять, проводилися три рази на тиждень із пауерліфтингу та два заняття, які включали оздоровчий біг і плавання. Тривалість проведення навчальних занять у групах становила 90 хв. Методика формування спеціальних умінь і навичок студентів у процесі занять із пауерліфтингу враховувала низку важливих чинників: мотивацію до занять фізичною культурою і спортом, стать, вік, рівень здоров’я, рівень фізичної підготовленості студентів, які зумовили підбір методів, форм і засобів навчання.
Ефективність запропонованої методики оцінювалася за результатами контрольних випробувань. На початку навчального року (вересень) було проведено тестування з фізичної підготовки та оцінено рівень спеціальної фізичної підготовленості з пауерліфтингу в контрольних та експериментальних групах. Контрольні тестування проводилися наприкінці навчального року (травень-червень). Студенти, які вибули з експериментальних і контрольних груп під час навчання (19 чол.), не враховані в статистичній обробці і не замінялися іншими.
Визначено структурні компоненти сформованості спеціальних умінь і навичок: мотиваційний (мотиви, ціннісні орієнтації), когнітивний (знання), діяльнісний (практичні вміння). Для якісної характеристики рівнів сформованості спеціальних умінь і навичок студентів у пауерліфтингу було обрано такі критерії:
- критерій “Ціннісні орієнтації” (показники: сформованість потреби особистості до збереження, зміцнення і формування власного здоров’я та здоров’я оточуючих; особистісні інтереси, мотиви, що створюють відповідний спосіб життя, та діяльність щодо збереження і зміцнення здоров’я; постійна зацікавленість до формування спеціальних умінь і навичок та потреба в їх оновленні; мотиви вибору даного виду спорту; прагнення до фізичного самовдосконалення);
- критерій “Знання” (показники: набуття спеціальних знань про фізичне здоров’я людини, способи його збереження і зміцнення; розуміння студентами своїх рухових можливостей виходячи з того, що рівень наявних та отриманих знань буде визначати їх загальний рівень усвідомленості, важливості здоров’я, прагнення до самопізнання та самовдосконалення);
- критерій “Вчинки, що впливають на здоров’я людини” (показники: високий рівень культури здоров’я; соціально корисна активна діяльність, високий рівень професіоналізму; сприятливі умови життя і праці; оптимальні тренувальні навантаження й обсяг рухової активності; раціональне харчування; достатній час для сну та відпочинку; творчість як основа здорового способу життя; широке коло знайомих та друзів, приємне спілкування; задоволеність життям (благополуччя, щастя).