ПРИЧИННИЙ ЗВ’ЯЗОК ЯК ОЗНАКА ОБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ :

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що сучасний етап розбудови в Україні правової держави вимагає глибокого аналізу важливих проблем кримінально-правової науки, в першу чергу розробки науково обґрунтованих рекомендацій по вдосконаленню чинного кримінального законодавства та практики його застосування. Історично однією з найбільш складних в кримінально-правовій доктрині була й залишається проблема причинного зв’язку, вирішення якої має як теоретичне, так і практичне значення. У Кримінальному кодексі України відсутнє нормативне визначення поняття причинного зв'язку, тому вирішення цього питання віддається на розсуд суду при розгляді кримінальних справ, а в теоретичному аспекті розробляється наукою кримінального права. В останній, як і в правозастосовчій діяльності, єдність відсутня і тому досить часто встановлення причинного зв’язку є складним процесом, який викликає чималі труднощі, про що свідчать численні помилки органів досудового слідства та суду.

В таких складних випадках роль кримінально-правової науки набуває особливого значення, оскільки від неї вимагається надати чіткі критерії, за допомогою яких суб’єкти правозастосування змогли б установити наявність юридично значущого причинного зв’язку в конкретній кримінальній справі. Оскільки причинність є філософською категорією, більшості криміналістів доводиться звертатися до філософських теорій каузальності, а це ще більше ускладнює таке завдання, оскільки в самій філософії ця проблема є предметом невщухаючих дискусій. Звертає на себе увагу також і той факт, що в наш час у зв’язку з переглядом багатьох застарілих стереотипів та філософським плюралізмом питання про методологію концепцій причинного зв'язку в кримінальному праві набуває особливої гостроти.

Доводиться констатувати, що більшість аспектів проблематики причинного зв’язку залишається предметом гострих дискусій у науці. Між теоретичними конструкціями багатьох вчених та їх практичним втіленням в правозастосуванні існує чималий розрив. Невизначеність та понятійне різноманіття поширені навіть в питаннях термінології. Деякі українські вчені замість традиційного терміну “причинний зв'язок” почали вживати вислів “причиновий зв'язок”, але оскільки ніякої змістовної різниці між цими термінами немає і в словниках наводиться вислів “причинний зв'язок”, ми будемо використовувати саме словосполучення “причинний зв'язок”.

Найбільший внесок в розробку питань причинного зв’язку в кримінальному праві внесли такі українські, західні, радянські та російські криміналісти минулого і сучасності як К.Біндінг, В.Борисов, Я.Брайнін, М.Бурі, М.Дурманов, М.Ковальов, М.Коржанський, О.Костенко, І.Кріз, В.Кудрявцев, В.Малінін, П.Матишевський, П.Михайленко, Е.Немировський, В.Осадчий, М.Панов, А.Піонтковський, С.Познишев, М.Рюмелін, М.Сергієвський, В.Сташис, М.Таганцев, С.Тарарухін, Г.Тімейко, А.Трайнін, А.Тер-Акопов, А.Тузов, М.Шаргородський, Т.Церетелі, Є.Фесенко, Н.Ярмиш та інші.

Значний внесок у розвиток проблем, пов'язаних з аналізом складу злочину в сучасній кримінально-правовій доктрині нашої держави вніс П.Матишевський, який першим серед українських вчених обґрунтував можливість існування причинного зв'язку в його кримінально-правовому розумінні, а також запропонував дисертанту напрямок дослідження.      

Вагомим внеском української науки у вирішення питань каузальності в кримінальному праві є монографія Н.Ярмиш “Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве (философско-правовой анализ)” (2003 р.). Але і ця робота, попри її змістовність, не ставить крапку у вирішенні аналізованої проблеми, багато аспектів якої залишаються дискусійними, потребуючи подальшого ґрунтовного дослідження.  

Таким чином, беззаперечною є актуальність нового неупередженого аналізу проблематики причинного зв’язку як важливого завдання кримінально-правової науки в сучасних умовах.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами полягає в тому, що тема дисертації обрана згідно з планом наукових досліджень у межах державної Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр. (затверджена Указом Президента України від 24 квітня 2000 р. № 1376), а також відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права Гуманітарного університету “ЗІДМУ”.