БОРЩЕНКО ВЛАДЛЕНА ВАЛЕРІЇВНА ГРУПОВІ ПОЗОВИ В ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ



Название:
БОРЩЕНКО ВЛАДЛЕНА ВАЛЕРІЇВНА ГРУПОВІ ПОЗОВИ В ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ
Альтернативное Название: БОРЩЕНКО ВЛАДЛЕНА ВАЛЕРИЕВНА ГРУППОВЫЕ ИСКИ в хозяйственном процессе
Тип: Автореферат
Краткое содержание: Розділ 1 «Теоретико-правові засади дослідження групових позовів у господарському судочинстві» складається з чотирьох підрозділів, у яких досліджено правову природу групового позову в господарському судочинстві, розвиток групового позову в країнах англосаксонської, континентальної систем права та в Україні, зміст права на подання групового позову в господарському процесі та його елементи.
У підрозділі 1.1 «Правова природа групового позову в господарському судочинстві» досліджено поняття «позову», сформульовано поняття «групового позову» та виявлено його правову природу. У ході процесуально-правового аналізу видів процесуальної множинності в господарському процесі встановлено співвідношення понять «співучасть», «позов про захист прав та інтересів невизначеного кола осіб», «банкрутство» та «груповий позов».
Конкретизовано, що основними відмінностями процесуальної співучасті від групового позову є такі: а) при груповому позові від групи позивачів виступає позивач-представник, а при співучасті кожний позивач або відповідач щодо іншої сторони виступає у судовому процесі самостійно; б) груповий позов завжди передбачає наявність однакового способу захисту прав, а співучасть таких вимог до сторін не висуває; в) груповий позов передбачає наявність єдиної доказової бази по справі, а для співучасті це не обов’язкова вимога. Наголошується, що у випадку захисту великої групи осіб застосування співучасті є неефективним.
Уточнено, що основним позитивним моментом групового позову порівняно з позовом про захист прав та інтересів невизначеного кола осіб є захист персоніфікованого суспільного інтересу та можливість отримання матеріального відшкодування за судовим рішенням по справі. Оскільки кінцевою метою позивачів є отримання майнового відшкодування за груповим позовом, позови про захист прав та інтересів невизначеного кола осіб з його специфічними рисами доцільно розглядати передумовою захисту прав позивачів та проміжним етапом в досягненні поставленої мети у вигляді майнового відшкодування.
Встановлено, що груповий позов та процедуру банкрутства слід розглядати як найбільш схожі інститути процесуальної множинності. Наприклад, в ході розгляду справи формується група (у справах про банкрутство – група кредиторів, у груповому позові – група позивачів), а наявність протокольного рішення зборів кредиторів у справах про банкрутство аналогічна угоді про проведення єдиного судового процесу в груповому позові. Проведено порівняльний аналіз групового позову та банкрутства, і доводиться, що основні критерії групового позову: спільні юридичні факти, з якими закон повʼязує необхідність у захисті прав та інтересів двох або більше осіб, однорідність предмета та підстави вимог групи осіб, єдина доказова база по справі – у банкрутства відсутні.
Встановлено, що сутність групового позову може бути визначена правильно тільки з урахуванням єдності його матеріально-правової та процесуально-правової сторони. Специфічною рисою процесуально-правової сторони групового позову є можливість приєднання до первісної вимоги про захист прав та інтересів, а також особлива процедура, що застосовується при вирішенні спору за груповим позовом, характер процесуальних відносин, що існують між позивачем і відповідачем, а також наявність з боку численної групи позивачів одного представника. Матеріально-правова складова у позові та груповому позові ідентичні, але порядок розгляду господарської справи та задоволення позовних вимог за груповим позовом має відрізнятися, оскільки останній є правовідношенням з множинним суб’єктним складом.
Запропоновано визначення групового позову в господарському процесі як заяви, складеної в установленому законодавством порядку, яка містить адресоване господарському суду прохання про захист прав і законних інтересів однієї або кількох осіб, у тому числі груп осіб або невизначеного кола осіб (на момент подачі позову), при пред’явленні якої позивач може вимагати судового захисту своїх прав та інтересів, а також прав і законних інтересів інших осіб, які зазнали аналогічного правопорушення, яке виникло на підставі спільного юридичного факту (фактів).
У підрозділі 1.2 «Груповий позов та його розвиток в країнах світу та Україні» досліджено історію виникнення групового позову, а також проаналізовано законодавство країн загального права та країн континентального права, виявлено основні відмінності, характерні для правової регламентації досліджуваної юридичної конструкції.
Аналізуючи досвід використання групового позову в Австралії, Великобританії, Канаді, США, аргументовано можливість використання таких напрацювань правових систем країн загального права, як: наявність у процесі позивача-представника; обмеження на гонорар представника за груповим позовом; надання суду права відсторонити позивача-представника від участі у процесі, якщо суду стане відомо, що дана сторона не діє в інтересах групи; положення про проведення попереднього слухання (або досудового засідання), на якому вирішується питання про можливість процесуального розгляду справи за груповим позовом; сертифікація групи; оптація.
Досліджуючи загальні риси механізму захисту численної групи позивачів у країнах континентальної Європи, зокрема, проаналізована ідея захисту інтересів численної групи осіб в одному судочинстві, яка призвела до створення особливої моделі групового позову в державах Європейського Союзу, що у деяких країнах отримала назву публічного позову, а в інших країнах – представницького позову (representative actions). Аналізуючи вказаний досвід, аргументовано можливість використання таких напрацювань країн континентального права, як: здійснення захисту прав і законних інтересів групи осіб за допомогою асоціацій, державних органів, громадських організацій та об’єднань, уповноважених на пред’явлення позовів на захист публічних інтересів численних груп осіб. У зв’язку з цим запропоновано закріпити на законодавчому рівні повноваження незалежних громадських організацій та обʼєднань брати участь у процесі захисту групового інтересу в господарських судах.
У підрозділі 1.3 «Право на подання групового позову в господарському процесі» виявлено, що оскільки позов – це процесуальний засіб захисту порушеного або оскарженого суб’єктивного права, то цей засіб буде дієвим лише тоді, коли у складі права на позов будуть наявні дві правомочності: право на звернення до суду (тобто, право на пред’явлення позову) та право на отримання судового захисту (тобто, право на задоволення позову).
Встановлено, що право на пред’явлення позову виникає та зберігається у ході розгляду справи за наявності низки передумов.
Аргументовано, що підставами виникнення (передумовами) права на пред’явлення групового позову повинні бути: 1) наявність у позивача та відповідача процесуальної правоздатності, тобто здатності бути стороною у господарському спорі; 2) підвідомчість справи господарському суду; 3) відсутність рішення суду, господарського або третейського суду, що вступило в законну силу, прийнятого щодо спору між тими ж особами (у межах групового позову мається на увазі первинний позивач та відповідач за позовом) і з тих же підстав; 4) наявність особливого суб’єктного складу (групи осіб, чиї права порушені діями відповідача); 5) наявність загального для всіх позивачів відповідача; 6) однорідність предмета та підстави вимог групи осіб; 7) наявність єдиної доказової бази; 8) використання однакового загального способу захисту прав та інтересів. Якщо хоча б одна із зазначених вище підстав відсутня, пропонується відмовляти в порушенні процедури за груповим позовом, але при збереженні можливості розгляду позовної заяви у межах позовного провадження.
У підрозділі 1.4 «Особливості елементів групового позову» виявлено особливості елементного складу групового позову.
Аргументовано виділення у груповому позові трьох елементів: предмету, підстав та сторін. Така структура елементів позову знаходить підтвердження своєї практичної значущості у чинному процесуальному законодавстві, відповідно до якого тотожність спорів визначається збігом саме цих трьох елементів.
Обґрунтовано, що право визначення предмету за груповим позовом належить тільки позивачеві, який першим подав позов. Усі інші позивачі у даному праві обмежені – у них є лише можливість приєднатися до групового позову, предмет якого чітко визначений на початковій стадії позивачем, який порушив дану справу. Уточнено, що предметом групового позову є матеріально-правова вимога позивача-представника, спрямована через суд до відповідача, в інтересах групи осіб.
Конкретизовано, що підставою групового позову є зазначена позивачем-представником однакова для всіх позивачів сукупність юридичних фактів і норм права, що обґрунтовує матеріально-правову вимогу до відповідача.
Встановлено, що особливістю групового позову є суб’єктний склад, зокрема, наявність групи позивачів, об’єднаних груповим інтересом. Груповий інтерес – це інтерес певної групи осіб (фізичних та/або юридичних), визнаний державою та забезпечений правом.
Розділ 2 «Використання групового позову в господарському процесі України» складається з двох підрозділів, у яких досліджуються можливості захисту прав та інтересів груп осіб, які доцільно використовувати у господарському судочинстві Україні.
У підрозділі 2.1 «Використання групового позову при реалізації захисту прокурором, іншими органами державної влади і місцевого самоврядування» акцентовано увагу на тому, що на даний час господарським процесуальним законодавством України прямо не встановлено право прокурора та інших органів державної влади і місцевого самоврядування подавати групові позови до господарських судів на захист групи осіб. Аргументовано внесення до ст. 1 ГПК України положення про можливість подання даними суб’єктами відповідного позову.
Уточнено, що груповий позов на стадії його подачі може бути позовом з невизначеним колом осіб, а на момент винесення рішення набувати персоніфікованого характеру. Тобто, в ході розгляду до справи залучають усіх зацікавлених осіб і позов стає груповим (з чітко визначеною кількістю осіб, чиї права порушені). Позивач у такій справі визнаватиметься матеріальним позивачем, а прокурор, інші органи державної влади і місцевого самоврядування – лише процесуальним позивачем, які діють від свого імені, але в інтересах інших осіб в силу закону.
Доводиться, що загальними ознаками позовного провадження за груповим позовом, поданим прокурором та іншими органами державної влади і місцевого самоврядування на захист групового інтересу, є наступні: а) тотожність предмета доказування за фактами, на яких ґрунтуються вимоги учасників групи; б) існування одного спільного способу захисту прав та інтересів позивачів; в) отримання учасниками групи загального позитивного результату у разі задоволення судом позову; г) специфічний об’єкт судового захисту – поєднаний суспільний або державний інтерес з особистим інтересом конкретних осіб, на захист яких вищевказаний суб’єкт (прокурор, інші органи державної влади і місцевого самоврядування) звертається до господарського суду; д) особливий суб’єктний склад на стороні позивача – група осіб і суб’єкт, наділений владними повноваженнями щодо їх захисту; є) прокурор або інші органи державної влади і місцевого самоврядування при вступі у справу є лише процесуальним позивачем; ж) рішення за даним позовом має публічно-правове значення, сприяє досягненню певного соціального ефекту, при цьому захищається приватноправовий інтерес (рішення носить персоніфікований характер); з) право представляти інтереси групи має один із членів групи та особливий суб’єкт (прокурор, інші органи державної влади і місцевого самоврядування).
У підрозділі 2.2 «Використання групового позову при захисті інтересів учасників господарського товариства та за заявами громадських об’єднань і асоціацій» досліджено непрямий (похідний) позов та майновий груповий (представницький) позов як позови на захист групового інтересу та виявлено, що вони є різновидами процесуальної множинності і одночасно підвидами групового позову.
Акцентовано увагу на тому, що в теорії процесуального права вимоги непрямого позову спрямовані на відновлення порушеного права або інтересу господарського товариства і, таким чином, опосередковано торкаються добробуту всіх його акціонерів (учасників). Уточнено, що у випадку подання такого позову на захист прав і законних інтересів двох і більше осіб, його можна вважати груповим позовом. Конкретизовано відмінну рису даного виду групового позову: з його допомогою можна захистити інтереси всіх учасників господарського товариства, оскільки він дозволяє стягувати присуджене на користь господарського товариства, тобто одночасно на користь усіх учасників такого товариства, а не його окремих учасників, завдяки специфічній конструкції групового позову, яка дозволяє наділити учасника юридичної особи, що звернулася до господарського суду, всіма процесуальними правами й обов’язками позивача. Запропоновано законодавчо закріпити можливість подання позовної заяви акціонерами (учасниками) товариства до такого товариства на захист прав та інтересів своїх та інших членів, а також на захист самого товариства. Також запропоновано закріпити право господарського товариства та/або учасників такого товариства звернутися до суду з позовом до виконавчого органу даного товариства про відшкодування завданих товариству та/або його учаснику збитків унаслідок неправомірних дій виконавчого органу товариства. В іншому випадку можуть виникнути ситуації, коли товариство навмисно позбавляє (наприклад, шляхом відсутності такого пункту в установчих документах) права учасника на подачу позовної заяви.
Встановлено, що у Великому Герцогстві Люксембурзі, Грецькій Республіці, Італійській Республіці, Королівстві Іспанія, Королівстві Нідерландів, Португальській Республіці, Федеративній Республіці Німеччині, Французькій Республіці судовий захист колективних інтересів може здійснюватися за заявами громадських організацій, асоціацій та має назву «майновий груповий (представницький) позов». З урахуванням такого досвіду запропоновано закріпити право громадських об’єднань, асоціацій на захист інтересів своїх членів шляхом доповнення ст. 1 Закону України «Про громадські об’єднання» пунктом 6 такого змісту: «Для здійснення цілей і завдань, визначених в установчих документах, зареєстровані громадські об’єднання можуть подавати позовні заяви до суду для захисту законних прав та інтересів своїх членів (учасників)». Запропоновано для реалізації громадським об’єднанням, асоціаціям прав щодо захисту інтересів груп осіб надати їм право: а) створити підрозділ в своїй структурі, мета діяльності якого буде спрямована на захист інтересів групи осіб; б) одержувати від органів державної влади й управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для захисту групового інтересу.
Розділ 3 «Особливості господарського судочинства за груповими позовами» складається з чотирьох підрозділів, які розкривають особливості суб’єктного складу провадження у справах за груповими позовами, особливості порушення провадження, судового розгляду та змісту судового рішення у справах за груповими позовами.
У підрозділі 3.1 «Учасники провадження за груповими позовами» досліджено особливості та правове положення кожного учасника провадження за груповим позовом та функції, які вони виконують у ході розгляду та вирішення спору за груповим позовом.
Доводиться, що внесення змін до кола прав та обов’язків позивача-представника та третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору у провадженні за груповим позовом порівняно з їх статусом у позовному провадженні сприятиме підвищенню ефективності досліджуваного виду проваджень.
Уточнено, що представник-позивач за груповим позовом – це особа, яка може діяти як від свого імені, так і в інтересах інших осіб від імені групи та не має право вчиняти дії в інтересах тільки одного або декількох учасників групи. Таким чином, сам представник може бути членом групи, права якої захищаються в суді, однак його інтереси не повинні суперечити інтересам всієї групи. Він займає центральне місце в провадженні за груповим позовом та представляє інтереси всіх інших позивачів, які приєдналися до групового позову. Тому його правовий статус має бути детально врегульований у ГПК України.
Конкретизовано, що у випадку, коли певні особи не бажають приєднуватися до групового позову та вийшли зі складу позивачів за груповим позовом, але мають намір подати індивідуальний позов до даного відповідача за такими самими підставами, слід закріпити їх право вступити в даний процес як треті особи з самостійними вимогами на предмет спору. Участь третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору в груповому позові забезпечує виконання цілого комплексу процесуальних завдань: захист матеріально-правових інтересів цих осіб; сприяння захисту суб’єктивних прав позивача та відповідача у справі; всебічне та повне встановлення всіх обставин справи; економія часу і сил господарського суду.
У підрозділі 3.2 «Особливості порушення провадження у справі за груповим позовом» досліджено процедуру подання групового позову та визнання позову груповим.
Обґрунтовано покладання на особу, яка подає груповий позов, лише обов’язку доведення факту можливого порушення прав групи осіб, тобто, їй не обов’язково встановлювати всю групу позивачів, оскільки останнє пропонується покласти на господарський суд.
Аргументовано, з урахуванням різних чинників, що за груповими позовами доречно закріпити в Законі України «Про судовий збір» ставку судового збору у розмірі 2 відсотки від суми позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати і не більше 90 розмірів мінімальних заробітних плат. А для інших позивачів, які вступатимуть в процес пізніше, встановити фіксовану мінімальну суму судового збору у розмірі 2 мінімальних заробітних плат з урахуванням суб’єктного складу спору.
У підрозділі 3.3 «Особливості судового розгляду справ за груповими позовами» досліджено порядок розгляду господарських справ та обґрунтовано впровадження специфічних етапів провадження за груповими позовами у господарському судочинстві України.
Запропоновано виділення декількох стадій: 1) прийняття позовної заяви господарським судом; 2) допроцесуальна стадія, що складається, у свою чергу, з декількох етапів: а) публікація інформації про порушення провадження за груповим позовом; б) оптація (процесуальний вибір участі або виходу зі складу групи) для всіх її учасників; в) ознайомлення та підписання членами групи загальної угоди про проведення єдиного судового процесу при об’єднанні кількох позовних вимог; 3) підготовче судове засідання, що складається з двох етапів: а) сертифікація учасників (ідентифікація учасників як членів групи); б) дослідження можливості мирного врегулювання спору сторонами; 4) розгляд справи по суті.
На відміну від перших трьох етапів, запропонована процедура розгляду справи по суті у провадженні за груповим позовом аналогічна процедурі розгляду по суті у позовному провадженні.
Запропоновано закріпити, що сумарний розгляд справи за груповим позовом по суті не перевищуватиме дев’яти місяців, а строк розгляду всієї справи, включаючи підготовчі стадії, не перевищуватиме десятимісячного строку. Даний строк набагато довший, ніж строк розгляду господарської справи у позовному провадженні, виправдовує результат розгляду групового позову – захист прав та інтересів групи осіб.
У підрозділі 3.4 «Судове рішення у справах за груповими позовами» досліджено зміст та структуру судових рішень у господарських спорах та обґрунтовано, що зміст судового рішення за груповим позовом як процесуального документу має відповідати загальним вимогам.
Наголошується, що судове рішення має бути законним, обґрунтованим, повним, визначеним, ясним, точним, відповідати документально-процесуальній формі. Відстоюється думка щодо необхідності виділення питань, які необхідно з’ясувати для винесення рішення за груповим позовом, зокрема щодо: виявлення всіх зацікавлених у цьому розгляді осіб; визначення загальної суми відшкодування для всієї групи осіб; черговості задоволення вимог, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду господарської справи.
Аргументовано розсилання рішення за груповим позовом тільки сторонам по справі (позивачу-представнику, відповідачу, третій особі, прокурору) із встановленням на законодавчому рівні обов’язку позивача-представника за свій рахунок розсилати рішення всім іншим учасникам на боці позивача.
Запропоновано доповнити Єдиний державний реєстр судових рішень України вкладкою «Групові позови».
 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины