У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу дослідження, наукову новизну, практичну значущість роботи, наведено відомості про апробацію й впровадження одержаних результатів та бази дослідно-експериментальної роботи. У першому розділі – “Теоретичні основи громадянського виховання молодших школярів” – проаналізовано стан проблеми у педагогічній теорії та виховній практиці початкової школи; розкрито основні підходи до визначення сутності громадянського виховання; проаналізовано закономірності, підходи, принципи, мету, завдання та зміст громадянського виховання; обґрунтовано структурні компоненти громадянськості як його результату і критерію, визначено методи, форми і педагогічні умови громадянського виховання молодших школярів. Реформування системи освіти у контексті інтенсивних державотворчих процесів на засадах гуманізму та демократії обумовлює потребу у теоретичному обґрунтуванні і практичній реалізації в навчально-виховних закладах нової парадигми громадянського виховання. Результати аналізу стану проблеми у сучасній педагогічній теорії і практиці дали змогу виявити суперечність між високим рівнем теоретико-методичної розробки її філософських, соціологічних, психологічних і педагогічних аспектів і відсутністю науково обґрунтованої системи громадянського виховання учнів молодшого шкільного віку. Зазначене вище дає підстави стверджувати, що у початковій школі виховна робота характеризується стихійністю, непослідовністю, педагоги початкової ланки освіти спрямовують виховні зусилля передусім на навчальну діяльність учнів. Вчителі недостатньо обізнані з інтерактивними методами і формами громадянського виховання, не володіють на достатньому рівні прийомами стимулювання молодших школярів до творчої діяльності у засвоєнні громадянських знань, не орієнтовані на побудову взаємин з учнями на основі діалогу. Аналіз психолого-педагогічних джерел дав змогу з’ясувати сутність і структуру поняття “громадянське виховання молодших школярів”, його основних закономірностей, підходів і принципів. Нами визначено громадянське виховання як цілеспрямований педагогічний вплив на свідомість і почуття молодших школярів, який має на меті формування у вихованців громадянських якостей, спрямованості особистості та громадянської активності. У процесі дослідження визначено і обґрунтовано наступні компоненти громадянського виховання: формування національної самосвідомості, культури міжнаціональних відносин; правові, моральні знання; патріотизм, гуманність, працелюбність; знання державної мови; поведінка відповідно до прийнятих у суспільстві норм. У сучасних умовах розбудови України особистість розглядається як рівноправний суб’єкт суспільних відносин з державою, що має вияв у взаємних правах і обов’язках. З огляду на це у контексті досліджуваної проблеми проаналізовано сутність поняття “громадянськість”. Аналіз наукових праць з проблеми формування громадянськості як провідної риси особистості (Г.Ващенко, А.Макаренко, В.Поплужний, Є.Постовойтов, В.Сухомлинський, О.Докукіна, А.Розенберг та інші) дав підстави для обґрунтування основних аспектів громадянськості молодших школярів: пізнавального, структурними компонентами якого є відповідні соціально-психологічні, правові та інші поняття (держава, суспільство, етнос, нація, народ та інші); емоційного, який включає в себе групу вищих особистісних почуттів (патріотичних, гуманних, правових, екологічних), в яких відображається ставлення українських громадян будь-якої національності до своєї державної спільноти, її життєдіяльності та перспектив розвитку; діяльнісно-поведінкового, який характеризує практичний бік громадянськості і значною мірою залежить від ситуацій, які складаються в житті нації та держави. Означені аспекти громадянськості стали визначальними при виборі змісту, форм та методів громадянського виховання молодших школярів. Зміст громадянського виховання молодших школярів включає в себе взаємопов’язану діяльність вчителів і учнів, спрямовану на засвоєння системи громадянських знань, формування і розвитку громадянських почуттів і відповідних їм рис поведінки, а саме: любові до Батьківщини, відданості їй, активної праці на благо Вітчизни, примноження традицій свого народу, бережливого ставлення до історичних пам’яток, традицій, звичаїв рідної України, прагнення до зміцнення честі та гідності своєї держави, мужності, готовності захищати Батьківщину; дружби з іншими народами; поваги до звичаїв, культури інших країн і народів. У результаті теоретичного аналізу наукових джерел підтверджено, що побудова виховного процесу передбачає усвідомлення психолого-педагогічних особливостей молодших школярів, які в дослідженні охарактеризовано крізь призму взаємопов’язаних компонентів громадянської вихованості особистості. Молодший шкільний вік визначено сензитивним у формуванні громадянськості. Це обумовлено тим, що на цьому віковому етапі в процесі виховання вибудовується основа, яка деякою мірою передбачає подальше становлення особистості як громадянина: заклада¬ється фундамент моральної поведінки дитини, починає формуватись громадянська спрямованість особистості, активно відбувається засвоєння морально-етичних правил поведінки. У дисертаційному дослідженні з’ясовано, що ефективність громадянського виховання молодших школярів значною мірою зумовлюється спрямованістю виховного процесу, формами і методами його організації. З огляду на це нами класифіковано й обґрунтовано традиційні та інтерактивні методи громадянського виховання, які стимулюють творчість, ініціативу, самостійне та критичне мислення і базуються на принципі багатосторонньої взаємодії. У процесі дослідження встановлено, що успішна реалізація завдань демократичного виховання молодших школярів можлива за умови поєднання різних форм громадянського виховання у практиці початкової школи, а саме: запровадження окремих навчальних курсів і дисциплін громадянського спрямування; інтегрування елементів громадянської освіти і виховання у зміст сучасних шкільних предметів початкової школи; організація позакласної виховної роботи з метою формування громадянськості молодших школярів; демократизація шкільного життя, впровадження системи учнівського самоврядування. Нові пріоритети розвитку освітньої галузі зумовлюють створення адекватних педагогічних умов, які б сприяли успішній реалізації виховного процесу, спрямованого на формування громадянськості молодших школярів. Результати дослідження дали змогу визначити наступні педагогічні умови: використання народної творчості, традицій українського народу; наповнення змісту навчального матеріалу громадянським компонентом; підвищення професійної компетентності педагогів початкової ланки освіти в галузі громадянського виховання молодших школярів; гуманізація і демократизація педагогічної взаємодії, спрямована на забезпечення позитивного емоційного стану учнів; індивідуальний підхід, який передбачає вміння педагога бачити у кожному учневі особистість, визнавати за ним право на власні погляди, захоплення, інтереси. У другому розділі – “Експериментальна перевірка педагогічних умов підвищення ефективності громадянського виховання молодших школярів”– висвітлено хід та результати констатувального та формувального експериментів (досліджувалось 528 учнів контрольних та експериментальних груп на предмет сформованості їх громадянської вихованості), описано впровадження дослідно-експериментальної технології громадянського виховання у навчально-виховний процес початкової школи, проаналізовано результати роботи. У процесі дослідження визначено, що важливою умовою ефективності громадянського виховання виступає прогнозування результатів виховного впливу, тобто громадянської вихованості молодших школярів. З огляду на це для досягнення ефективності експериментального дослідження було розроблено критерії визначення рівнів громадянської вихованості молодших школярів, а саме: понятійний рівень громадянськості, громадська спрямованість особистості, якості особистості, громадянська активність. Хід експериментального дослідження дав змогу встановити чотири рівні громадянської вихованості молодших школярів: високий, достатній, середній, низький. Зокрема, високий рівень властивий молодшим школярам, які характеризуються повними знаннями основ громадянськості, прагненням до їх розширення та поглиблення, високим рівнем усвідомлення громадянського обов’язку, наявністю достатньо стійкої громадянської спрямованості особистості. Для дітей молодшого шкільного віку з високим рівнем громадянської вихованості характерна висока громадянська активність (відповідно до їхнього віку) та громадські мотиви діяльності. Учні сумлінно виконують доручення, дбайливо ставляться до результатів колективної праці, відповідної поведінки вимагають і від інших. Мають правильне уявлення про товариськість і дружбу, відчувають відповідальність за честь і справи колективу. Достатній рівень характерний учням, які орієнтуються в змісті понять, категорій, що мають своїм структурно-утворюючим центром поняття “громадянськість”, для них характерна достатня громадянська спрямованість особистості – в мотиваційній структурі громадські та колективні інтереси значно домінують над особистими. Такі учні виявляють інтерес до окремих громадсько-соціальних подій, проте не завжди виявляють нетерпимість до негативних вчинків. Молодші школярі в життєвих ситуаціях першого ступеня складності (якщо не існує сильних зовнішніх чи внутрішніх перешкод) майже здатні до самостійної громадянської поведінки. Середньому рівню громадянської вихованості відповідає середній рівень знань та розумінь понять громадянської спрямованості особистості та громадянської активності. В мотиваційній структурі особистості колективні та громадські спрямування в незначній мірі домінують над індивідуалістичними або ж їх прояви рівні. Учні в життєвих ситуаціях першого ступеня складності в більшості випадків здатні до самостійної громадянської поведінки. Низький рівень відрізняється від попередніх елементарним рівнем розуміння громадянськості, низькими рівнями громадянської спрямованості й активності. В мотиваційній структурі індивідуалістичні напрями домінують над суспільними. Тому поведінка учнів з низьким рівнем громадянської вихованості може варіюватись в широких межах: від егоїстичної замкнутості до грубих порушень дисципліни. На основі одержаних даних констатувального експерименту, а також досягнень психолого-педагогічної науки, з метою узагальнення та систематизації умов і напрямів виховання громадянина, на початку формувального експерименту було спроектовано модель громадянського виховання молодших школярів, під якою нами визначено загальну схему функціонування структурних компонентів громадянського виховання
