Ганкевич Ольга Михайлівна. Судочинство у справах про визнання батьківства, материнства та його оспорювання

Краткое содержание

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв’язок із науковими програмами, планами, темами, встановлено її мету та задачі, об’єкт і предмет дослідження, охарактеризовано методи наукового пізнання, використані у дослідженні, визначено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, охарактеризовано особистий внесок здобувача у працях, виконаних у співавторстві, наведено відомості про апробацію результатів дослідження та про публікації за темою дисертації.
Перший розділ «Теоретико-правові основи судочинства у справах про визнання батьківства, материнства, їх оспорювання та встановлення факту батьківства, материнства» містить два підрозділи, у яких досліджено поняття батьківства та материнства у правовій доктрині, з’ясовано спільні та відмінні ознаки судочинства у справах про визнання батьківства, материнства, їх оспорювання та встановлення факту батьківства, материнства.
У підрозділі 1.1 «Поняття батьківства та материнства у правовій доктрині» автор аналізує специфіку формування таких дефініцій сімейного права, як «батьківство», «материнство».
У процесі проведеного дослідження автором зазначається, що материнство є правовим станом і включає декілька аспектів. По-перше, саму можливість вирішувати питання свого материнства, яка охоплює різний спектр варіантів поведінки: право жінки мати дитину; право жінки на вибір поведінки, пов’язаний з відмовою від материнства (утримування від сексуальних контактів, вступ в інтимні зв’язки без мети продовження потомства, добровільна стерилізація і так далі); надане право не може бути обмежене ні з боку законодавця (закон не повинен зобов’язувати жінку породжувати потомство), ні з боку сексуального партнера; право жінки в питаннях вибору контрацептивів. По-друге, стан материнства, коли мова йде про встановлення стійкого правового зв’язку між матір’ю і дитиною. Цей аспект охоплюється цілим спектром правомочностей: від права на повагу до сімейного життя й аж до комплексу прав, закріплених у сімейному законодавстві. Даний стан не припиняється з досягненням дітей повноліття. По-третє, право повинно реагувати на можливість матері відмовитися від материнства.
Батьківство як багатогранне явище необхідно розумітти в декількох аспектах: 1) як біологічний, соціокультурний та психологічний феномен; інтегральне психологічне утворення особистості (батька і/чи матері); надіндивідуальне ціле (ми – батьки); 2) соціальний інститут, який поєднує два інших інститути – материнство і батьківство (у вузькому розумінні); 3) об’єктивний факт походження дитини від конкретних батьків, засвідчений актовим записом про народження в органах РАЦС; 4) кровне споріднення між батьками і дитиною тощо.
У підрозділі 1.2 «Судочинство у справах про визнання батьківства, материнства, їх оспорювання та встановлення факту батьківства, материнства: порівняльна характеристика» проаналізовано ознаки, якими відрізняються справи про встановлення факту батьківства, материнства від справ про визнання батьківства, материнства та їх оспорювання.
У роботі дисертант називає такі ознаки: 1. Однією з основних особливостей, що відрізняє зазначені вище категорії цивільних справ є те, що в справах про встановлення факту батьківства, материнства відсутній спір про право. 2. Оскільки у справах про встановлення факту батьківства, материнства відсутній спір про право, відповідно відсутні і сторони з протилежними юридичними інтересами. Суд розглядає такі справи за участю заявника і заінтересованих осіб. 3. Оскільки заявник не пред’являє матеріально-правових вимог до інших осіб, відповідно, і процесуальним засобом порушення справи про встановлення факту батьківства, материнства окремого провадження є заява, а не позовна заява, як у справах про визнання батьківства, материнства та їх оспорювання. У зв’язку з цим в справах про встановлення факту батьківства, материнства не застосовуються і процесуальні інститути, пов’язані з позовом. Зокрема, в цих справах не може мати місце відмова від позову, визнання позову, укладення мирової угоди, зміна предмета та підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог тощо. 4. Справи про встановлення факту батьківства, материнства відрізняються від справ про визнання батьківства, материнства, а також оспорювання батьківства чи материнства як правовою природою, так і процесуальними особливостями розгляду зазначеної категорії справ.
З метою більш ефективного захисту майнових та особистих немайнових прав дитини, доцільно закріпити в СК України норму, відповідно до якої неповнолітні діти мали б право звертатися до суду з заявою про встановлення факту батьківства, материнства.
Другий розділ «Процесуальні особливості розгляду судом справ про визнання батьківства, материнства» присвячено: дослідженню правової природи позову в справах про визнання батьківства, материнства, аналізу особливостей провадження до судового розгляду справ про визнання батьківства, материнства до судового розгляду, характеристиці правового статусу осіб, які беруть участь у справах про визнання батьківства, материнства, а також дослідженню процесуального порядку розгляду справи про визнання батьківства материнства та ухвалення рішення у справі.
У підрозділі 2.1 «Правова природа позову в справах про визнання батьківства, материнства» здійснено комплексний аналіз позову в справах про визнання батьківства, материнства, шляхом дослідження різних поглядів учених-процесуалістів, як України, так і зарубіжних країн.
Дисертанткою стверджується, що справи про визнання батьківства, материнства відносяться до позовів про визнання, тому що, як у батька, так і у матері порушені права, що виникають із шлюбно-сімейних правовідносин (наприклад, по-перше це право на батьківство (материнство), по-друге, право на управління майном дитини тощо; по-третє, це комплекс особистих немайнових прав батька чи матері, зокрема, це право на визначення місця проживання дитини, щодо виховання дитини та низка інших прав), кровного споріднення тощо. З метою здійснення подальшого аналізу судочинства у справах про визнання батьківства, материнства нам потрібно розглянути процесуальні особливості провадження до судового розгляду справ про визнання батьківства, материнства в позовному провадженні.
Підрозділ 2.2 «Провадження до судового розгляду справ про визнання батьківства, материнства» присвячено дослідженню такої стадії цивільного процесу як провадження у справі до судового розгляду. Автор обґрунтовує доцільність проведення попереднього судового засідання в обов’язковому порядку, у справах про визнання батьківства, материнства.
Дисертанткою звертається увага на те, що у справах про визнання батьківства можуть брати участь як треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, так і треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Водночас, участь третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, можлива тільки у разі вступу в процес особи, що претендує на визнання свого батьківства. Натомість щодо участі третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору у справах про визнання батьківства, то в їх ролі виступатимуть виключно члени сім’ї та інші родичі батька, незважаючи на існуючу сьогодні судову практику, відповідно до якої в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору суди залучають органи державної влади, а саме: органи опіки та піклування, відділи ДРАЦСу. В даному випадку органи опіки та піклування можуть брати участь в цивільному процесі при розгляді справ про визнання батьківства як органи, яким за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (дитини) за наявності поважних причин та у випадках встановлених законом (ст. 45 ЦПК України), тобто бути представниками, а не виступати в якості третіх осіб в процесі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, що на сьогодні існує в судовій практиці.
У підрозділі 2.3 «Визначення кола осіб, які беруть участь у справах про визнання батьківства, материнства» проаналізовано суб’єктний склад всіх учасників досліджуваної категорії цивільних справ.
При визначенні проблематики законодавчого закріплення кола осіб, які беруть участь у справах про визнання батьківства, материнства зроблено наголос на необхідності внесенні змін до сімейного законодавства, зокрема, наділити правом звернення до суду неповнолітніх дітей. Автор обґрунтовує доцільність даної пропозиції тим, що виходячи із змісту ст. 18 СК України, особа, яка досягла 14 років, може особисто звернутися до суду за захистом свого права (сімейного) чи інтересу за умови їх порушення, невизнання та оспорювання з метою захисту прав та інтересів дитини у сімейних та цивільних процесуальних правовідносинах.
Автором констатується, що позов про визнання батьківства, материнства може пред’явити неповнолітня матір і неповнолітній батько, які не перебувають при цьому в шлюбі. Такі неповнолітні особи визнаються позивачами у справі. Зазначена позиція процесуального та сімейного законодавства є цілком виправданою і такою, що відповідає реаліям сьогодення.
Запропоновано з метою захисту інтересів дитини до осіб, які можуть пред’явити позов про визнання батьківства, материнства, доцільно віднести орган опіки та піклування.
У підрозділі 2.4 «Розгляд судом першої інстанції справ про визнання батьківства, материнства та ухвалення рішення у справі» розкрито процесуальні особливості розгляду цивільної справи про визнання батьківства, материнства та ухвалення рішення у справі. Обґрунтовано, що у справах про визнання батьківства, материнства неможливим є укладання мирової угоди. Встановлено, що судове рішення у справах про визнання батьківства, материнства повинно відповідати вимогам, передбаченим ст. 215 ЦПК України, а також вимогам СК України щодо його змісту та відображати специфіку провадження в названій категорії справ, зумовленої захистом прав та інтересів дитини.
У третьому розділі дисертації «Оспорювання батьківства, материнства в цивільному процесі України» досліджено особливості пред’явлення позову про виключення запису про особу як батька (матері) з актового запису про народження дитини, проаналізовано особливості підготовки до судового розгляду справ оспорювання батьківства, материнства та їх розгляд, а також зміст судових рішень у справах про оспорювання батьківства, материнства.
В підрозділі 3.1 «Пред’явлення позову про виключення запису про особу як батька (матері) з актового запису про народження дитини» проаналізовано такі категорії як «оспорювання батьківства» і «позов про виключення запису особи як батька з актового запису про народження дитини». Автором доведено, що єдиним предметом позову, тобто матеріально-правовою вимогою позивача до відповідача, є не оспорювання батьківства, а виключення його як батька з актового запису про народження дитини.
Дисертанткою додатково обґрунтовано доцільність корегування ст. 145 ЦПК України, визначивши обов’язковим проведення експертизи у справах спірного батьківства (материнства) або за клопотанням однієї із сторін, або за ініціативою суду. Таке корегування норми ст. 145 ЦПК України дозволить більш якісно сформулювати доказову базу у справах про оспорювання батьківства (материнства) та безперешкодно застосовувати судами до осіб, які ухиляються від обов’язку пройти експертизу, положення ч. 1 ст. 146 ЦПК України. Крім того, у випадку призначення судово-генетичної експертизи у справах про оспорювання батьківства (материнства) за ініціативою суду можна говорити про можливість віднесення судових витрат, пов’язаних із проведенням експертизи, за рахунок Державного бюджету України за аналогією з ч. 4 ст. 86 ЦПК України.
У підрозділі 3.2 «Особливості підготовки до судового розгляду справ про оспорювання батьківства, материнства та їх розгляд» акцент зроблено на тому що проведення попереднього судового засідання за позовом про виключення запису про особу як батька (матері) з актового запису про народження дитини є обов’язковим, що слід закріпити в ч. 7 ст. 130 ЦПК України. З метою уникнення помилок при вирішенні спору суддя, готуючи справу до розгляду, повинен визначити коло фактів, які мають значення для справи та з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, тобто визначити предмет доказування. Від правильного визначення предмета доказування у справі залежить повне з’ясування обставин, що мають значення для її вирішення. Фактично, основа для ухвалення обґрунтованого рішення у справі закладається вже на стадії підготовки справи до судового розгляду.
У підрозділі 3.3 «Судові рішення у справах про оспорювання батьківства, материнства» проаналізовано зміст і форму судових рішень у справах про оспорювання батьківства, материнства на прикладах матеріалів судової практики та теоретичних положень.
Автор зауважує, що ні норми СК України, ні норми ЦПК України не передбачають жодних особливостей щодо формулювання змісту чотирьох складових частин рішення у справах за позовами про виключення запису про особу як батька (матері) з актового запису про народження дитини.
Аналіз резолютивних частин судових рішень за позовами про виключення запису про особу як батька (матері) з актового запису про народження дитини дозволяє стверджувати про необхідність вдосконалення процедури безпосереднього виконання судового рішення органами ДРАЦС. Так, деякі суди у резолютивній частині рішення чітко зазначають про необхідність направлення копії рішення до відповідного органу ДРАЦС.