Ювченко Аліна Ігорівна. Сучасні політичні трансформації гендерних відносин в країнах Східної та Південної Азії : Ювченко Алина Игоревна. Современные политические трансформации гендерных отношений в странах Восточной и Южной Азии

Краткое содержание

У «Вступі» обґрунтовується актуальність теми дослідження, зазначається її зв'язок з існуючими програмами науково-дослідницької діяльності, формулюється об’єкт і предмет дослідження, його основна мета та завдання, визначаються методи дослідження, висвітлюється наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, а також вказуються основні форми апробації результатів дисертації та фіксується структура роботи.
У першому розділі дисертації «Теоретичні засади дослідження сучасних політичних трансформацій ґендерних відносин» здійснюється огляд наукових праць за темою, визначаються напрями сучасних наукових досліджень з окресленої проблематики, аналізується поняття ґендерних відносин й сутність політичних трансформацій їх системи в сучасних умовах.
Відповідно до зазначеної мети і задач джерельною базою дисертаційного дослідження є роботи, що розкривають зміст поняття «ґендерні відносини» й характеризують нинішній стан системи ґендерних відносин в країнах Східної та Південної Азії, серед яких праці Ґ. Рубін, Р. Коннела, А. Тьомкіної та Є. Здравомислової, Дж. Ґерсон та К. Пейс, Дж. Е. Тікнер, К. Фергюсон, С. Е. Меррі та М. Міронеско, Г. Співак, Ч. Моханті. Окрім того, розглянуто роботи, що конкретизують сутність понять «трансформація» і «сучасність», вивченню яких особливу увагу приділяють К. Дж. Холсті, Е. Гідденс, Д. Ґелд та Е. Макґрю. Розгляд сучасних політичних трансформацій ґендерних відносин здійснено на основі досліджень Дж. Е. Тікнер, Дж. Акер, Б. Еренрайх, М. Л. Крук, Ш. Муфф, М. Р. Марковік, Н. Фрейжер, Дж. Скваєрс, Т. Мельник, Т. Марцелюк, Є. Баллаєвої, С. Айвазової, С. Полєніної, Н. Шведової. Проблема політичних трансформаціій ґендерних відносин в країнах Східної та Південної Азії на сучасному етапі порушується у працях Є. Баллаєвої, А. Аппадураі, Р. С. Ґаллін, В. Далмії, М. Нанівандекар, Г. Сен та С. Корреа, Н. Джордж, Ш. Раі, М. Стівенс, Ш. Хусейн, Н. Кабір, Н. Е. Райлі, Р. С. Парренас, Л. Дж. Піч, С. Петерсон, В. Прайс. У дисертаційному дослідженні для розкриття сутності імплементації міжнародних ґендерних стратегій використовуються документи ООН, серед яких Декларація про викорінення насилля щодо жінок, Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації щодо жінок та Пекінська декларація та Платформа дій, звіти про реалізацію Цілей розвитку тисячоліття ООН, а також аналізуються нормативно-правові акти, що закріплюють ґендерну рівність у КНР, Республіці Корея, Тайвані (Китайській республіці), Індії, Королівстві Таїланд та Японській державі. Для аналізу взаємозв’язку між впровадженням міжнародних ґендерних стратегій та ґендерних політик й залученням жінок у представницькі та виконавчі органи влади й економічні структури у перелічених країнах, в дисертації використовуються статистичні дані ООН Жінки, Світового банку, Звіти з глобального ґендерного розриву підготовлені Світовим економічним форумом, Індекси людського розвитку ООН, а також Глобальні бази даних ґендерних квот.
У першому розділі дисертаційного дослідження розглянуто сутність поняття системи ґендерних відносин, що розуміється дослідниками як комплекс особистих та соціальних відносин домінування та влади, відповідно до якого формуються уявлення про фемінне й маскулінне, відбувається розподіл влади та ресурсів, що асоціюються зі статусом у суспільстві. Підкреслено, що трансформація ґендерних відносин на сучасному етапі передбачає зміну способів функціонування системи ґендерних відносин – заміну базового патріархального ґендерного контракту ґендерним контрактом «рівного статусу».
Розкрито сутність політичних трансформацій ґендерних відносин, як таких, що є результатом формування та впровадження цілеспрямованого комплексу політичних рішень і дій, скерованих на вирівнювання ґендерного дисбалансу в суспільно-політичній сфері різних країн світу. Впровадження політичних рішень та дій, що мають на меті ґендерне вирівнювання, у різні сфери суспільного життя призводить до зміни політичного, правового й економічного становища жінок. Обґрунтовано, що політичні трансформації ґендерних відносин зумовлюються формуванням наприкінці 1960-их – початку 1970-их рр. у західних демократичних країнах нового ґендерного порядку заснованого на рівності статей та його подальшим поширенням країнами світу. Йдеться про впровадження міжнародних ґендерних стратегій та ґендерних політик у країнах світу, яке зумовлюється реалізацією багатосторонніх міжнародних договорів, спрямованих на подолання ґендерної дискримінації, а також членством країн у міжнародних урядових та неурядових організаціях.
Конкретизовано, що для пояснення суті процесу поширення та імплементації міжнародних ґендерних стратегій та ґендерних політик у науковій літературі використовують поняття «глобалізація ґендерних відносин». В процесі розгляду сутності сучасних політичних трансформацій ґендерних відносин, з’ясовано, що поряд з глобалізацією ґендерних відносин складовими процесу сучасних політичних трансформацій ґендерних відносин є глокалізація та «альтернативна» глобалізація їх системи. Оскільки глобалізація ґендерних відносин розуміється як процес поширення та впровадження міжнародних ґендерних стратегій та ґендерних політик, то глокалізація ґендерних відносин означає їхню адаптацію з урахуванням специфіки локальних ґендерних порядків, в той час як «альтернативна глобалізація» позначає появу зворотних тенденцій та впливів.
З’ясовано, що ключовими механізмами впровадження міжнародних ґендерних стратегій та ґендерних політик є 1) наділення жінок владою та правами (women’s empowerment); 2) розробка ґендерно-чутливих (зокрема, й державних) політик; 3) формування державної політики щодо жінок. Так, наділення жінок владою та правами розуміється як розширення можливостей жінок та посилення їхнього впливу на прийняття рішень в усіх сферах діяльності на усіх рівнях. Водночас, ґендерно-чутливі політики є інтегральною частиною усіх структурних елементів будь-якої політики, а відтак, врахування інтересів жінок за умови їх впровадження відбувається на усіх стадіях реалізації державної політики. Натомість державна політика щодо жінок є лише частиною соціальної політики, яка стосується інтересів жінок як великої демографічної групи, формує їх правовий та соціальний статус.
В процесі розгляду сутності впровадження міжнародних ґендерних стратегій та ґендерних політик акцентовано увагу на покращенні правового, політичного та економічного становища жінок в умовах сучасних політичних трансформацій ґендерних відносин. Разом з тим, виявлено, що попри наявність позитивної динаміки суттєвою перешкодою ґендерного вирівнювання можуть бути нерозвиненість механізмів залучення жінок та суспільні стереотипи. Йдеться, насамперед, про «бар’єр скляної стелі», подолання якого передбачає необхідність застосування ряду компенсаторних заходів, основним з яких вважається ґендерне квотування.
Вперше виокремлено ряд особливостей політичних трансформацій ґендерних відносин: 1) сучасні політичні трансформації ґендерних відносин сприяють зміні як жіночих, так і чоловічих ґендерних ролей; 2) провідну роль у політичних трансформаціях ґендерних відносин має просторовий фактор (людська географія); 3) об’єктом політичних трансформацій ґендерних відносин є країни, що розвиваються; 4) сучасні політичні трансформації ґендерних відносин мають західноцентричний характер; 5) наслідком впровадження міжнародних ґендерних стратегій та ґендерних політик є їхня глокалізація.
З’ясувавши сутність сучасних політичних трансформацій ґендерних відносин, й окресливши їх специфіку, для аналізу процесів впровадження та подальшої адаптації міжнародних ґендерних стратегій та ґендерних відносин був обраний ряд країн Східної та Південної Азії, серед яких, насамперед, КНР, Республіка Корея, Індія, Королівство Таїланд та Японська держава.
У другому розділі «Впровадження західних моделей рівності в політику і практику ґендерних відносин у країнах Східної та Південної Азії» розглянуто специфіку імплементації міжнародних ґендерних стратегій та зумовлені нею ґендерні трансформації в ряді країн Східної та Південної Азії. Стисло розкрито історичний контекст становища жінок в цих країнах й наголошено, що для Індії, Китаю та Японії протягом усієї історії базовою ґендерною угодою для жінки був ґендерний контракт «матері», а для чоловіка – «годувальника». Обґрунтовано, що розширення прав та можливостей жінок пов’язане, насамперед, з глобалізацією ґендерних відносин, яка зумовлює зміну існуючих ґендерних порядків. Водночас наголошено, що елементи патріархального ґендерного порядку й далі активно функціонують в азійських суспільствах, що особливо помітно в Індії, де становище та статус жінок і сьогодні регламентується постулатами, пов’язаними із кастовим поділом.
Охарактеризовано правові засади впровадження міжнародних ґендерних стратегій та ґендерних політик в країнах Східної та Південної Азії, шляхом розгляду ряду міжнародних документів, що закріплюють принцип недискримінації, й були підписані представниками національних урядів, а також аналізу ключових статей конституцій Індії, КНР, Республіки Корея, Тайваню, Королівства Таїланд, що закріплюють рівність статей та регламентують права жінок. Наголошено, що імплементація міжнародних ґендерних стратегій та ґендерних політик призводить до швидкої зміни правового, політичного та економічного становища жінок в країнах Східної та Південної Азії. Дисертанткою зосереджено увагу на розгляді динаміки та стратегій залучення жінок до суспільно-політичної діяльності, серед яких чільне місце займають ґендерне квотування, розвиток жіночих організацій і рухів та мейнстримінг ґендеру.
Розкриття особливостей реалізації перелічених стратегій в окремих країнах Східної та Південної Азії дозволило проілюструвати наявність позитивної динаміки у реалізації прав жінок та зміну їхнього суспільно-політичного становища. Зокрема, на прикладі Індії, КНР, Республіки Корея та Індонезії з’ясовано, що ґендерне квотування сприяє залученню жінок до політичного процесу на місцевому, регіональному та національному рівнях. В розділі проаналізовано статистичні дані щодо рівня представництва жінок у парламентах цих азійських країн та узагальнено переваги ґендерного квотування як механізму залучення жінок до політики в державах Східної та Південної Азії. Водночас аргументовано, що розвиток жіночих організацій розширює можливості жінок артикулювати власні інтереси, а комплексне впровадження ґендеру сприяє реалізації практичних потреб жінок, (освіта, охорона здоров’я, працевлаштування та створення сприятливих умов для підприємницької діяльності), задоволення яких сприятиме підвищенню їх суспільно-політичної активності.
В процесі розгляду перелічених стратегій було також встановлено наявність негативних тенденцій залучення жінок у політику в країнах регіону. Зокрема, з’ясовано, що впровадження ґендерного квотування подекуди призводить до статистичного зростання жінок у політиці, але не змінює їхньої ролі у прийнятті політичних рішень якісним чином. Наголошено на прикладі Індії, де впровадження ґендерного квотування не лише не сприяло зростанню участі жінок у Сансаді відмітним чином, але й створило проблему нестачі кваліфікованих кандидаток на місцевому та регіональному рівнях. Водночас, зауважується, що найбільш успішним серед азійських країн є досвід ґендерного квотування Республіки Корея, де були запроваджені квоти для жінок у виборчих списках. З’ясовано, що розвиток місцевих жіночих організацій за зразком західних та міжнародних-материнських, може призводити до пріоритизації тих аспектів емансипації жінок, які є актуальними у глобальному вимірі, однак, другорядними в країнах Азії. А мейнстримінг ґендеру сприяє вирішенню ряду практичних потреб жінок, однак, не впливає вирішення на стратегічні проблеми, зокрема, подолання стереотипів щодо участі жінок у суспільно-політичному процесі.
Розглянуто тенденції змін економічного становища жінок в країнах Східної та Південної Азії в умовах сучасних політичних трансформацій ґендерних відносин. Шляхом аналізу статистичних даних наведених у звітах Світового банку та Світового економічного форуму проілюстровано тенденцію до зростання рівня економічної активності жінок та їхньої фінансової автономії. Наголошено, що найвищим є рівень економічної активності жінок у КНР й проаналізовано специфіку місцевого ґендерного контракту «жінки-працівниці» - «dagongmai» (з кит. працівниці-мігрантки). Окрім того, розглянуто ряд проблем, з якими стикаються жінки країн Східної та Південної Азії в процесі залучення до економічної діяльності в умовах сучасних політичних трансформацій ґендерних відносин – ґендерна сегрегація доходів та оплати праці, ґендерна сегрегація на ринку праці та вимушена трудова міграція. Особлива увага приділяється дисертанткою розгляду проблеми імміграції жінок з Філіппін та Таїланду, які демонструють високі показники трудової міграції та траффікінгу.
У розділі розглянуто причини виникнення перелічених негативних тенденцій ґендерних трансформацій та наголошено, що впровадження міжнародних ґендерних стратегій, відбувається в окремих країнах регіону по-різному, що обумовлено політичними, економічними, культурними особливостями регіону. Аргументовано, що практична міжнародних ґендерних стратегій та ґендерних політик не однаково ефективна в різних країнах та регіонах, а тому впровадження універсальних ґендерних стратегій має відмінний вплив на становище жінок, внаслідок чого поряд з позитивною динамікою реалізації прав жінок, має місце поглиблення ґендерного дисбалансу.
Дисертанткою конкретизовано, що посиленню негативної динаміки ґендерних трансформацій можуть сприяти суперечливі державні ґендерно-чутливі політики. На основі аналізу наукових джерел сформульовано авторське тлумачення причин формування суперечливих ґендерно-чутливих політик держав азійського регіону серед яких: 1) відсутність дієвих механізмів реалізації державних стратегій досягнення ґендерної рівності; 2) економічна вигідність експлуатації жінок; 3) прагнення до збереження традиційної ґендерної ієрархії. Наголошено, що з огляду на описані суперечності виникає потреба у виробленні концептуальних політик, спрямованих на досягнення ґендерної рівності, а отже, синтезу міжнародних ґендерних стратегій та локальних ґендерних порядків країн Східної та Південної Азії.
У третьому розділі «Роль глокалізації ґендерних відносин у формуванні державних ґендерно-чутливих політик у країнах Східної та Південної Азії» досліджено проблеми та перспективи адаптації міжнародних ґендерних стратегій та ґендерних політик до умов локальних ґендерних порядків країн Східної та Південної Азії, потреба у якій зумовлена політичними, економічними, культурними особливостями країн азійського регіону. Наголошено, що глокалізація ґендерних відносин, оскільки передбачає адаптацію міжнародних ґендерних стратегій та ґендерних політик в умовах їхнього впровадження в азійських країнах, є неодмінною частиною сучасних політичних трансформацій ґендерних відносин.
У розділі розглянуто наукові підходи до розуміння процесу локалізації політико-правових заходів у сфері ґендерних відносин та обґрунтовано доцільність застосування концепції «глокалізації» для подальшого вивчення адаптації міжнародних ґендерних стратегій. Запропоноване авторське визначення глокалізації ґендерних відносин як процесу адаптації міжнародних ґендерних стратегій та ґендерних політик до локальних умов незахідних країн та регіонів, культурні, релігійні, політичні та економічні особливості яких вступають у суперечність з деякими міжнародними нормами та уповільнюють динаміку змін.
З’ясовано, що глокалізація ґендерних відносин сприяє виробленню концептуальних ґендерно-чутливих політик, які спрямовані на вирішення специфічних потреб і проблем жінок країн Східної та Південної Азії. Саме тому сутність глокалізації ґендерних відносин дисертанткою розглянуто в контексті реалізації прав третього покоління – прав постколоніальних держав та маргінальних (відносно ґендеру, класу, раси, національності, етнічності) груп, що потребують додаткової підтримки з боку міжнародної спільноти. Обґрунтовано, що реалізація прав третього покоління тісно пов’язана з глокалізацією ґендерних відносин, оскільки права третього покоління гарантують право на розвиток, рівноправність з іншими народами та спільнотами, на захист від дискримінації за ознакою статі, ґендеру, раси, національності тощо. А тому глокалізація ґендерних відносин може сприяти більш ґрунтовній реалізації прав жінок як представниць різних етнічних, національних, расових груп, оскільки процес адаптації уможливлює впровадження таких ґендерних стратегій та ґендерних політик, що максимально враховують специфіку локальних ґендерних порядків країн Східної та Південної Азії.
У розділі запропоновано авторське тлумачення ролі глокалізації ґендерних відносин у формуванні ґендерних політик та виокремлено два підходи до оцінки впливу глокалізації ґендерних відносин на формування державних ґендерно-чутливих політик. За першого підходу глокалізація розглядається з точки зору досягнення міжнародної справедливості з ґендерних позицій та пов’язана з підвищенням ефективності ґендерно-чутливих політик. Йдеться про розробку таких концептуальних ґендерно-чутливих політик, які ґрунтуються на міжнародних нормах і водночас актуалізують вирішення проблем жінок в конкретному суспільстві, а відтак, є не універсальними, але культурно-особливими. Дисертанткою наведено ряд прикладів, що ілюструють ефективність такого підходу у економічній та соціальній політиці Індії.
За другого підходу глокалізація ґендерних відносин розглядається як процес, що може призводити до поглиблення дискримінації жінок, оскільки адаптативні практики здатні приховувати традиціоналізм та застосовуватись з метою уникнення продукування дійсно ефективних стратегій ґендерного вирівнювання. В такому разі глокалізація спрямована не лише на збереження культурної ідентичності в процесі впровадження ґендерних стратегій та ґендерних політик, але й на посилення окремих елементів існуючих ґендерних порядків. Так, особливо актуальною в цьому контексті є проблема «азійської сім’ї», як ключового елементу системи «азійських цінностей», функціонування якої зумовлює не лише закріплення за жінками другорядної ролі в суспільстві, але й в умовах появи «подвійного тягаря турбот», поглиблює їхню дискримінацію. Проаналізовано специфіку ґендерної соціалізації в Японії, й підтверджено висновок про цілеспрямовану політику держави щодо збереження й відтворення традиційної системи ґендерно-рольової поведінки.
Оскільки існує обопільний зв'язок між глокалізацією ґендерних відносин та державними ґендерно-чутливими політиками, особливу увагу зосереджено на розгляді питання політик «керованої глобалізації». Поняття «керована глобалізація» було вжите Яньсянь Янем для характеристики спроб китайського уряду контролювати перебіг модернізаційних та глобалізаційних процесів й використовується у дисертації для характеристики аналогічних тенденцій щодо сучасних політичних трансформацій ґендерних відносин в країнах Східної та Південної Азії. З’ясовано, що спроби контролювати ґендерні трансформації мають місце в усіх країнах регіону і спрямовані на обмеження міжнародних впливів з метою збереження існуючих ґендерних порядків, заснованих на домінуванні чоловіків та підпорядкуванні жінок.
У розділі на основі аналізу економічної та інформаційної політики країн Східної та Південної Азії підтверджено тезу про те, що глокалізація ґендерних відносин дійсно може сприяти утвердженню існуючого ґендерного порядку, а відтак, посилювати дискримінацію жінок. Особлива увага звернена на проблему державної цензури щодо закордонної медійної продукції. Так, проаналізовано сутність проекту «Золотий щит» у Китаї й розглянуто кілька актуальних прикладів його застосування. Наголошено на негативному впливі державної цензури на жінок, який зумовлений стигматизацією західних ґендерних порядків та окремих ґендерних контрактів жінок.
У розділі висунуто тезу про зв'язок між глокалізацією ґендерних відносин та появою тенденцій до заперечення ґендерних політик та ґендерних студій як західноорієнтованих. Дисертанткою, в якості прикладу, проаналізовано ситуацію, що розгорталась навколо проведення конкурсу «Міс-Всесвіт» в Індонезії у вересні 2013 р. й наголошено на ролі суперечливих державних ґендерно-чутливих політик. Шляхом розкриття сутності «альтернативної» глобалізації ґендерних відносин, окреслено майбутні тенденції дослідження сучасних політичних трансформацій ґендерних відносин в країнах Східної та Південної Азії.