ДАНИЛЕВСЬКИЙ АНДРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА МАТЕРІАЛЬНЕ, ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЧИ ІНШЕ СПРИЯННЯ СТВОРЕННЮ АБО ДІЯЛЬНОСТІ ТЕРОРИСТИЧНОЇ ГРУПИ ЧИ ТЕРОРИСТИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, доцільність та ступінь розробленості; зазначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження; обґрунтовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію та впровадження.
Розділ 1. „Об’єктивні ознаки матеріального, організаційного чи іншого сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації” містить два підрозділи.
Підрозділ 1.1. „Об’єкт та предмет матеріального, організаційного чи іншого сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації” присвячено аналізу об’єкта складу злочину, що розглядається. На підставі аналізу міжнародних нормативно-правових актів, положень вітчизняного законодавства, наукової літератури, робиться висновок, що матеріальне, організаційне чи інше сприяння діяльності терористичної групи чи терористичної організації відноситься до одного з видів причетності, а саме до вторинних злочинів, оскільки його наявність залежить від наявності предикатного злочину – створення терористичної групи чи терористичної організації.
Складність визначення родового об’єкту терористичних злочинів, до яких відноситься і сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації полягає в тому, що ці злочини баготооб’єктні, тобто завдають або створюють реальну загрозу завдання шкоди одразу декільком видам соціальних цінностей. Розташування даного складу злочину у системі Особливої частини КК України свідчить про те, що законодавець родовим об’єктом даного складу злочину вважає саме громадську безпеку, під якою автор пропонує розуміти стан захищеності всього суспільства, таких найбільш важливих його цінностей, як життя та здоров’я людей, власності, довкілля, нормальної діяльності підприємств, установ та організацій, від суспільно-небезпечних посягань, що створюють загрозу для невизначеного кола осіб.
Безпосереднім об’єктом злочину, що розглядається є громадська безпека у вузькому розумінні, як стан суспільних відносин, що забезпечує захист суспільства від терористичних актів, діяльності терористичних груп чи терористичних організацій, оскільки сприяючи останнім, особа допомагає у створенні нових джерел підвищеної небезпеки – терористичних угруповань, готових у будь-який момент до вчинення терористичних злочинів, а тобто порушення громадської безпеки. Додатковими факультативними об’єктами визнаються: нормальна діяльність судової влади, органів прокуратури, слідства, дізнання, а також органів, що виконують винесені судами вироки, ухвали, постанови та інші судові рішення; мир, безпека людства, міжнародний правопорядок; економічна безпека держави.
У міжнародних нормативно-правових актах та роботах окремих дослідників по-різному визначається предмет матеріального сприяння діяльності терористичного об’єднання. Для його визначення використовуються наступні терміни: фінансові активи, кошти, економічні ресурси, гроші тощо. Аналіз цих термінів дозволяє зробити висновок, що всі вони можуть бути об’єднані терміном “майно”. Тому якщо злочин вчиняється у формі матеріального сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації, то предметом злочину виступає будь-яке майно (отримане як законним, так і незаконним шляхом; таке, що знаходиться у вільному цивільному обігу, обмежено чи взагалі вилучене з нього), що має грошову оцінку.
У підрозділі 1.2. „Об’єктивна сторона матеріального, організаційного чи іншого сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації” наводиться аналіз об’єктивної сторони складу злочину, що розглядається.
Матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації відноситься до злочинів з формальним складом, оскільки в диспозиції немає вказівки на настання яких-небудь суспільно небезпечних наслідків. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення описаного в диспозиції статті 258-3 КК України діяння.
Законодавець визначив дві форми об’єктивної сторони складу злочину, що розглядається: матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню терористичної групи чи терористичної організації та матеріальне, організаційне чи інше сприяння діяльності терористичної групи чи терористичної організації. Аналіз цих форм показує, що перша форма являє собою співучасть у створенні терористичної групи чи терористичної організації, оскільки будь-яке сприяння (незалежно від того, було воно заздалегідь обіцяне чи ні) у вчиненні злочину (а створення терористичного об’єднання є самостійним злочином) являє собою співучасть у вчиненні такого злочину. Тому така форма об’єктивної сторони повинна бути виключена.
Аналіз статті 258-4 КК України дозволяє зробити висновок, що в ній закріплена кримінальна відповідальність за діяння, яке і так кримінально каране, а саме за співучасть у вчиненні терористичного акту. Тому ця норма повинна бути виключена з Кримінального кодексу України.
Норми, передбачені статтями 256 та 258-3 КК України а також 396 та 258-3 КК України у певних випадках співвідносяться як загальна та спеціальна відповідно. У випадку, коли діяння підпадає під ознаки цих норм, повинна застосовуватися спеціальна, але положення частини 6 статті 27 КК України забороняють таку кваліфікацію, тому у тексті даної норми слова “лише у випадках, передбачених статтями 198 та 396 цього Кодексу” слід замінити на “лише у випадках, передбачених цим Кодексом”.
Виділення матеріального та організаційного сприяння як окремих способів вчинення злочину є недоцільним, оскільки перелік таких способів невичерпний і вони не є типовими. Тому доцільно викласти об’єктивну сторону даного складу злочину як будь-яке сприяння діяльності терористичної групи чи терористичної організації.
Під терміном “сприяння діяльності терористичної групи чи терористичної організації” слід розуміти здійснення суб’єктом злочину дій, спрямованих на забезпечення умов, за яких полегшуються існування, розвиток і подальша діяльність терористичної групи чи терористичної організації за відсутності ознак співучасті у злочині, вчиненому таким угрупованням.
Від співучасті у вчиненні терористичного злочину сприяння діяльності терористичного угруповання відрізняється тим, що останнє об’єктивно не знаходиться у безпосередньому причинному зв’язку із вчиненням конкретного злочину, не є необхідною умовою настання злочинного результату. Діяння винного суб’єкта пов’язано не з конкретним злочином, що вчинюється терористичним угрупованням, а з самим фактом існування і діяльності терористичної групи чи терористичної організації.
Матеріальне сприяння діяльності терористичної групи чи терористичної організації можна визначити як передачу такій групі чи організації певного майна. Майно може передаватись як повністю, так і частинами. Форма передачі може бути як відкрита, так і завуальована. Майно може передаватись як безпосередньо, так і опосередковано.
Під організаційним сприянням слід розуміти будь-яку діяльність, спрямовану на організацією певних напрямків діяльності терористичного об’єднання. Це може бути організація тренувань, навчання, переміщення учасників терористичного угруповання тощо. Головне, щоб діяльність, що організується, не була безпосередньо пов’язана із вчиненням конкретних злочинів
Під іншим сприянням слід розуміти будь-які інші дії, спрямовані на полегшення існування та подальшої діяльності терористичної групи чи терористичної організації як стійкого злочинного об’єднання. Форми такого сприяння можуть бути найрізноманітніші: надання певної інформації, виділення у користування приміщень, транспортних засобів, виконання певних дій на замовлення учасників терористичного об’єднання тощо.
Криміналізації повинно підлягати створення і сприяння не будь-якій терористичній групі, а лише організованій. Це випливає з аналізу положень Кримінального кодексу, а також міжнародних нормативно-правових актів.
Визначення організованої терористичної групи та терористичної організації повинні бути приведені у відповідність із визначеннями організованої злочинної групи та злочинної організації, наведеними у кримінальному законі із врахуванням положень міжнародних нормативно-правових актів. В той же час недоречно використовувати у Законі України “Про боротьбу з тероризмом” термін “терористична організація” для позначення юридичної особи, оскільки це порушує принцип єдності термінології. Більш доцільно такі організації називати “організація, що причетна до терористичної діяльності”.
Кінцева редакція об’єктивної сторони складу злочину, що розглядається, повинна бути визначена наступним чином: будь-яке сприяння діяльності організованої терористичної групи чи терористичної організації за відсутності ознак співучасті у злочині, вчиненому таким угрупованням.
Розділ 2. „Суб’єктивні ознаки матеріального, організаційного чи іншого сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації” містить два підрозділи.
У підрозділі 2.1. „Суб’єкт матеріального, організаційного чи іншого сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації” здійснюється аналіз суб’єкта складу злочину, що розглядається.
Звертається увага на те, що хоча держава і може бути суб’єктом сприяння організованій терористичній групі чи терористичній організації, вона не відноситься до суб’єктів кримінальної відповідальності за цей злочин. У разі вчинення окремою державою таких дій, вона може бути притягнена до міжнародно-правової відповідальності, що не носить кримінального характеру.
Не дивлячись на те, що у деяких міжнародних нормативно-правових актах рекомендується встановити кримінальну відповідальність юридичних осіб за сприяння діяльності терористичного об’єднання, реалізація таких положень в Україні визнана недоцільною, оскільки це порушує принцип індивідуалізації відповідальності. Юридична особа за такі дії може притягатися до інших видів юридичної відповідальності.
Суб’єктом кримінальної відповідальності за матеріальне, організаційне чи інше сприяння діяльності терористичної групи чи терористичної організації може бути лише осудна фізична особа, яка досягла 16-річного віку.
Не можуть визнаватися суб’єктом злочину, що розглядається, керівник (керівники) а також учасник (учасники) терористичного угруповання, оскільки поняттям керівництва та участі в організованій терористичній групі чи терористичній організації охоплюються дії з матеріального, організаційного чи іншого сприяння діяльності такої групи чи організації. Такими діями вони забезпечують стійкість угруповання, стабільність і безпеку свого функціонування.
Автор підтримує позицію законодавця і авторів, які вважають, що близькі родичі та члени сім’ї не повинні притягатись до кримінальної відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину. До близькіх родичів відносяться: брат, сестра, батьки, діти. Членами сім’ї є особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки.
У підрозділі 2.2. „Суб’єктивна сторона матеріального, організаційного чи іншого сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації” автор виходить з того, що у злочинах з формальним складом вина вичерпується лише інтелектуальним моментом, вольовий момент відсутній, оскільки психічне відношення суб’єкту у таких злочинах формулюється лише щодо суспільно небезпечного діяння. Діяння саме по собі є вольовим актом, тому вираз “бажала вчинити” є тавтологічним. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони складу злочину, що розглядається, є вина. Інші елементи: мотив, мета, емоційний стан тощо не є обов’язковими, але можуть мати значення для кваліфікації а також при призначенні покарання.
Матеріальне, організаційне чи інше сприяння діяльності терористичного угруповання може бути вчинене лише з прямим умислом. Це випливає з етимологічного тлумачення терміну “сприяння”, а також виходячи з того, що злочини з формальним складом, до яких відноситься і сприяння терористичному об’єднанню, можуть бути вчинені лише у виді прямого умислу.
Інтелектуальна ознака вини складу злочину, що розглядається, полягає в усвідомленні особою суспільної небезпечності свого діяння.
Завідомість сприяння терористичному об’єднанню обґрунтовано не віднесено до обов’язкових ознак суб’єктивної сторони складу злочину, що розглядається, тому необхідно вилучити термін “завідомо” зі складу статті 1 Закону України “Про боротьбу з тероризмом”.
Якщо матеріальне, організаційне чи інше сприяння діяльності організованої терористичної групи чи терористичної організації не пов’язане із вчиненням таким об’єднанням конкретного злочину і не охоплюється інститутом співучасті, поділ на заздалегідь обіцяне та заздалегідь не обіцяне сприяння втрачає сенс.
На відміну від співучасті, суб’єктивна сторона сприяння терористичному об’єднанню не містить такого елементу як усвідомлення об’єднаної діяльності, оскільки остання відсутня. Особливості має також усвідомлення суспільної небезпечності дій інших осіб – таке усвідомлення може стосуватися лише діяльності, що передувала сприянню (особа усвідомлює факт створення й існування відповідного терористичного об’єднання).
Розділ 3 Кримінально-правові заходи впливу щодо осіб, які здійснюють матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації містить два підрозділи.
У підрозділі 3.1 „Покарання за матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації” аналізується санкція за вчинення злочину, що розглядається.
Порівнюючи суспільну небезпеку створення терористичного об’єднання, керівництва ним та участі у ньому із суспільною небезпекою сприяння такому об’єднанню, можна зробити висновок, що вони не однакові. Наочно, що створення терористичного угруповання значно небезпечніше, тому доцільно виділити матеріальне, організаційне чи інше сприяння діяльності організованої терористичної групи чи терористичної організації зі складу статті 258-3 КК України у окрему норму.
Аналізуючи ступінь тяжкості злочину, що розглядається, автор доходить висновку, що сприяння терористичному об’єднанню повинно відноситись до тяжких злочинів.
Наявність у санкції статті, в якій передбачена кримінальна відповідальність за сприяння терористичному об’єднанню, такого додаткового факультативного виду покарання як позбавлення права обіймати певні посади або здійснювати певну діяльність є недоцільним, оскільки згідно частини 2 статті 55 КК України таке покарання як додаткове за певних умов може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті Особливої частини.
Конфіскація коштів, що були предметом фінансування тероризму, не є спеціальною конфіскацією, це захід кримінально-процесуального характеру і не може знаходитись у санкції статті, в якій передбачена кримінальна відповідальність за матеріальне сприяння терористичному угрупованню.
Найбільш обґрунтованою на погляд автора є санкція статті, в якій буде передбачена кримінальна відповідальність за матеріальне, організаційне чи інше сприяння діяльності організованої терористичної групи чи терористичної організації, що буде містити покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна, якщо злочин було вчинено з корисливих мотивів. Такий розмір встановлено в результаті аналізу санкцій за суміжні склади злочинів.
У підрозділі 3.2 „Звільнення від відповідальності за матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації” зазначається, що останнє являє собою альтернативу кримінальному переслідуванню, яка здійснюється виключно судом і полягає у відмові держави від офіційного осуду і застосування кримінально-правових заходів несприятливого характеру щодо особи, діяння якої містить склад відповідного злочину.
Звільнення від кримінальної відповідальності, передбачене у частині 2 статті 258-3 КК України, є обов’язковим безумовним спеціальним видом звільнення від кримінальної відповідальності. Передумовою такого звільнення є вчинення винною особою одного з альтернативних злочинних діянь, передбачених частиною 1 цієї статті. Не можуть бути звільненими від кримінальної відповідальності за цією нормою організатор або керівник терористичної групи чи терористичної організації.
Обмеження дії заохочувальної норми у вигляді вказівки на те, що у діях винної особи не повинно бути складу іншого злочину, фактично зводить нанівець можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі частини 2 статті 258-3 КК України, тому пропонується виключити його з тексту вищезазначеної норми.
Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 238-3 КК України є її певна посткримінальна поведінка: добровільне повідомлення правоохоронного органу про відповідну терористичну діяльність, сприяння її припиненню або розкриттю злочинів, вчинених у зв’язку із створенням або діяльністю терористичної групи чи терористичної організації.