Купцова Ірина Ігорівна. Імідж-технології в політичному процесі сучасної України

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
Купцова Ірина Ігорівна. Імідж-технології в політичному процесі сучасної України
Альтернативное Название: Купцова Ирина Игоревна. Имидж-технологии в политическом процессе современной Украины
Тип: Автореферат
Краткое содержание: У Вступі обґрунтована актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його об’єкт і предмет, сформульовані мета та завдання, методологічні основи дисертаційного дослідження, визначена наукова новизна, практичне значення та охарактеризована апробація одержаних результатів.
У першому розділі «Стан та основні напрямки дослідження ролі іміджу в політичному процесі» аналізуються еволюція уявлень про зміст поняття «імідж», передумови його теоретичного значення та місце в структурі суспільно-політичного знання.
У підрозділі 1.1. «Становлення теорії іміджу у наукових дослідженнях» проаналізовано основні етапи становлення наукового дискурсу, в рамках якого формувалась теорія іміджування.
Осмислення феномену іміджу у політичному процесі стало наслідком глибинних тенденцій розвитку публічного дискурсу. В цьому аспекті теоретичні та методологічні прийоми, закладені в працях Платона, Н. Макіавеллі, Ф. Бекона, Ж.-Ж. Руссо, які створили основу для вивчення політичного іміджу. Деякі змістовні позиції в рамках дослідження природи політичного іміджу містяться в класичних працях з теорії масового суспільства, зокрема Г. Лебона, Х. Ортеги-і-Гассета, Е. Фромма, Г. Маркузе.
Осмислення іміджу в рамках постмодерністської наукової парадигми, що проголосила основним суспільно-політичним ресурсом інформацію, дозволяє віднести теорії Д. Белла, Ж. Бодріяра, Г. Д. Лассуелла, Г. Мак-Люена, Ю. Габермаса до концептуальних основ дослідження публічної сфери.
У підрозділі 1.2. «Сучасні тенденції розвитку теорії політичного іміджу» проаналізовано особливості виділення теорії іміджу в контексті дослідження політичного процесу. Автором відзначено, що на даному етапі розвитку іміджелогії наукові дослідження в цій сфері коректно відносити до політологічних теорій середнього рівня, які у порівнянні з загальнотеоретичними конструкціями обмежені відносно автономною предметною сферою дослідження.
Сучасні розробки в сфері політичного іміджування та імідж-технологій, їх впровадження в аспекті лідерства, виборчого процесу, управлінської діяльності пов’язані з іменами таких науковців як О. В. Бабкіної, В. М. Бебика, В. В. Бугрима, М. Й. Варій, Д. Видріна, В. П. Горбатенка, Т. В. Джиги, Л. І. Кормич, В. Г. Королько, Л. О. Кочубей, В. В. Недбая, О. В. Сосніна, А. О. Силенко, Г. Г. Почепцова, О. М. Шерман та багатьох інших.
У висновках до першого розділу визначається, що управління іміджевою динамікою як пріоритетний напрямок наукового аналізу вводить в поле дослідження технології формування політичного іміджу та механізми їх використання в політичному процесі з метою підвищення ролі конкретних суб’єктів цього процесу. Аналіз особливостей впровадження іміджевих моделей в політичному процесі дозволив спрогнозувати зміну впливу політичних акторів на порядок функціонування політичних інститутів та на форми організації суспільно-політичної практики.
У другому розділі «Теоретичні підходи до розуміння імідж-технологій у сучасному політичному процесі» проаналізовано основні поняття іміджелогії з метою визначення концептуальних засад дослідження політичного іміджу в рамках вітчизняного політичного процесу. Висвітлено науково-теоретичні та методологічні аспекти аналізу політичного іміджу та політичних імідж-технологій.
У підрозділі 2.1. «Категоріальний апарат іміджелогії» розкрито основні аспекти концептуального оформлення категорій політичного іміджу та імідж-технологій в структурі наукового знання. Технологічний характер функціонування іміджу у політичному просторі дозволяє визначити імідж як стереотипний образ, сформований в результаті взаємодії політичних акторів з громадськістю. Політичні імідж-технології представляють собою сукупність методів, способів та процедур формування політичного іміджу з метою завоювання, реалізації та утримання політичної влади. Соціоінженерна діяльність може існувати в формі PR, політичної реклами та пропаганди.
У підрозділі 2.2. «Методологія сучасних іміджевих досліджень» визначено теоретико-методологічні основи вивчення політичного іміджу. Виділено політико-психологічний, маркетинговий та комунікативний підходи до осмислення природи даного феномену.
Для маркетингового підходу характерне перенесення ґрунтовних положень класичної економічної теорії в поле здійснення політичного вибору. Політико-психологічний підхід до визначення природи політичного іміджу дозволив проаналізувати ефективність технологічного впливу на суспільну поведінку за умови застосування законів формування психологічних образів. Комунікативний підхід дозволяє розширити методологічне поле аналізу за рахунок включення в процес дослідження законів встановлення ефективного зв’язку між політичними агентами.
Метод системного аналізу дозволив визначити структурні елементи політичного іміджу, виявити та типологізувати зв’язки даного явища. Інституційний метод розкрив функціональну основу розвитку нормативної практики використання іміджевих технологій, виділення стабільних моделей взаємодії держави та суспільства. Метод моделювання виступив основним інструментом визначення найбільш значущих ознак політичного іміджу та імідж-технологій через узагальнення доступної інформації та виведення за аналогією з реальними політичними процесами ефективної іміджевої моделі.
У висновках до другого розділу зазначається, що зміст категорії імідж-технологій у політичному процесі визначається згідно із логікою раціонального управління. Визначено, що до основних форм здійснення технологічного впливу в процесі іміджування належать зв’язки із громадськістю (PR), політична реклама, пропаганда та політичні акції. Кожна із зазначених форм втілюється у специфічному наборі методів та способів впливу.
У третьому розділі «Політико-правові засади застосування імідж-технологій» проаналізовано політичний імідж як ключовий елемент політичної взаємодії через розкриття значення імідж-технологій у процесі легітимації владного впливу та регуляції політичного процесу в аспекті встановлення меж даної взаємодії.
У підрозділі 3.1. «Політичний імідж як складова публічної взаємодії» розкривається значення іміджування в процесі встановлення системи зв’язків між політичними та суспільними інститутами.
До основних факторів, які визначають рівень політичної легітимності належать: відповідність політичних інститутів традиціям та цінностям суспільної організації, ефективність норм та процедур в умовах певної політичної системи та існування оптимальної іміджевої моделі влади.
Основою легітимаційного впливу виступає режим відкритості та прозорості прийняття владних рішень. Встановлено, що демократизація публічної взаємодії обумовлюється розширенням доступу громадськості до участі в процесі формування владних рішень. Інституціональне значення виборів полягає у виявленні суспільної оцінки роботи діючої політичної команди. Невиконання політичними акторами взятих на себе зобов’язань створює передумови для підвищення впливу опозиційних сил. Політична відповідальність як результат оцінки ефективності реалізації задекларованого курсу належить до основних факторів демократизації політичної системи.
У підрозділі 3.1. «Нормативне регулювання імідж-технологій: сучасний стан та перспективи розвитку» визначено керівні засади формалізації порядку взаємодії держави із громадянським суспільством.
Проаналізовано законодавчо визначені методи налагодження конструктивного публічного діалогу, до яких належать громадські та громадсько-професійні експертизи проектів нормативно-правових актів, консультації з представниками громадських організацій, спілок, недержавних засобів масової інформації. Вказані форми організації публічного діалогу належать до системоутворюючих іміджевих технологій, які ґрунтуються на залученні громадян до процесу прийняття управлінських рішень у міжвиборчий період. Особливого значення етичний компонент іміджевої стратегії набуває в контексті застосування норм антикорупційного законодавства щодо дій окремих посадовців. Формування ефективної антикорупційної політики має на меті підвищити рівень довіри до владних інституцій. Підвищенню рівня прозорості та відкритості політичної взаємодії сприяє встановлення в законодавстві зобов’язання оприлюднення публічними особами інформації щодо власних фінансових активів та інтересів.
Регулювання порядку використання іміджевих технологій у виборчому процесі формалізовано у нормах оновленого законодавства про вибори. В основі нормативного регулювання проведення іміджевих виборчих кампаній лежить принцип гарантування правового захисту репутації політичних акторів через обмеження використання недостовірної негативної інформації про особу кандидата або партію.
Встановлено, що правовий захист від розповсюдження компрометуючих відомостей відбувається в рамках процедури спростування або реалізації права на відповідь. Визначено тенденції розвитку вітчизняного законодавства про вибори в напрямку посилення регуляційного впливу для обмеження використання деструктивних та маніпуляційних імідж-технологій, що підривають основи проведення демократичних виборів на паритетних засадах. Іміджеві регулятиви в контексті здійснення державного управління та реалізації публічної політики ґрунтуються на принципах гармонізації порядку взаємодії влади із громадськістю, формалізації елементів політичної професійної етики у законі.
У висновках до третього розділу запропоновані перспективні напрямки законодавчого регулювання, до яких належить сфера лобіювання суспільних інтересів та розширення громадського контролю за процесом виконання владних рішень. Особливого значення в цьому плані набуває оновлення законодавчої бази, що направлена на вираження громадянської позиції в формі мирних зібрань, мітингів, демонстрацій.
У четвертому розділі «Імідж-технології: специфіка використання в конкретних політичних процесах» імідж розглянуто в контексті визначення його ролі в рамках інститутів політичного лідерства, виборів та в рамках процесу політичної взаємодії влади із суспільством.
У підрозділі 4.1. «Особливості конструювання імідж-технологій в формуванні політичного лідерства» імідж розглядається як єдине комплексне джерело інформації про політичного лідера. Характер сприйняття та оцінки якостей політичного актора обумовлюється специфікою форм та способів його поведінки, ситуаційних факторів та порядку взаємовідносин лідера із конституєнтами. Дослідження процесу іміджування в інституційному вимірі політичного лідерства пов’язано із осмисленням значення політичної харизми в умовах сучасної політичної реальності.
Створення іміджу політичного лідера на основі архетипних форм дозволило включити ірраціональний компонент в поле політичної презентації. Технологічне значення архетипу полягає у його відносній стійкості та символічності. Імідж, створений на архетипній основі, відображає особливості національно-культурної традиції світосприйняття.
Дихотомія архетипних образів знаходить вираження в двох протилежних за змістом техніках міфотворення – героїзації та демонізації. В свою чергу, процес іміджування розгортається за певним сценарієм, що відповідає основним канонам героїчного міфу.
У підрозділі 4.2. «Основні механізми використання та роль імідж-технологій у виборчому процесі» –визначено роль імідж-технології у виборчому процесі. Концептуальне осмислення виборчого процесу за допомогою інструментарію політичного маркетингу дозволило виділити наступні елементи іміджевої стратегії: позиціонування, сегментацію та диференціацію. Зміст іміджевої стратегії визначається в залежності від детермінант передвиборчої ситуації, до яких належать тип виборчої системи, електоральна історія округу, конфігурація політичних сил, рівень активності виборців і т. д.
Автором зазначено, що принцип дискредитації суперників в процесі політичної боротьби складає основу негативних іміджевих кампаній, однією з ключових ознак яких слугує деструктивний характер впливу. Деструктивність як наслідок застосування політичних технологій означає порушення традиційних суспільних з’язків, посилення апатії та нігілізму серед населення. Негативізація іміджу суперника в процесі виборчої боротьби, в цілому, не суперечить принципам формування демократичної виборчої моделі, в даному аспекті деструктивність виступає показником невирішеності внутрішніх конфліктів політичної системи.
Практика реалізації виборчої стратегії об’єднує в собі різні за змістом та формою імідж-технології, до яких належать технологія «мішені», «навішування ярликів», популізм і т. д.
У підрозділі 4.3. «Парламентські вибори 2012: партійне позиціонування та політичні технології» автором визначено основні тенденції розвитку іміджування в національно-культурному політичному просторі. Дослідження процесу ідентифікації партій у політико-ідеологічному, культурно-регіональному, ідейно-політичному контекстах в рамках парламентської кампанії 2012 дозволяє визначити основні тенденції іміджування у вітчизняному політичному просторі. Автор зазначає, що оновлення виборчого законодавства в плані підвищення прохідного бар’єру, позбавлення права утворювати виборчі блоки вплинуло на конфігураційне розподілення політичних сил в координатах влада – опозиція визначили основу іміджевого позиціонування партій-монополістів.
У підрозділі 4.4. «Іміджування в процесі функціонування державної влади» проаналізовано специфіку використання політичних імідж-технологій в процесі встановлення соціального діалогу влади із суспільством. Іміджування в процесі функціонування державної влади інституалізується в рамках різноманітних суспільних практик, в основі яких – встановлення ефективного публічного діалогу влади із громадськістю. Встановлено, що розгляд державної влади як сфери громадянського контролю сприяє виникненню спеціальних іміджевих технологій, направлених на вироблення стилю професійного та ефективного управління. Реалізація іміджевої стратегії полягає в використанні комплексу заходів з публічного позиціонування, які направлені на узгодження програмних заяв політичних акторів із практикою їх реалізації в процесі урядування.
Імідж державної влади існує у двох проекціях: як комплексний культурно-політичний феномен та як образне відображення управлінського стилю діючої владної команди.
До іміджевих технологій, що застосовуються в сфері функціонування державної влади належать заходи із налагодження двохстороннього діалогу між владою та населенням. Реалізація принципу системності в аспекті встановлення зворотнього зв’язку інституалізується в формі опитування, громадської експертизи та консультацій, публічних акцій протесту та підтримки і т. д.
У висновках до четвертого розділу встановлено, що впровадження механізму соціального партнерства між владою та громадськістю включає в себе комплекс заходів, до яких належать робота із засобами масової інформації, встановлення зв’язків із підприємствами, організаціями, місцевими органами самоврядування, управління в умовах кризових ситуацій.
У висновках підводяться підсумки проведеного дослідження, визначаються його перспективні напрямки. Зокрема, підкреслюється, що:
1. У відповідності до поставлених в дисертації завдань проаналізовано основні віхи в історії розвитку іміджевого наукового дискурсу, а саме: розглянуто еволюцію категорії іміджу в рамках активізації концепцій масового та інформаційного суспільства, теорій, об’єднаних положеннями постмодерністської етики щодо віртуальності політичного іміджу. Технологічний аспект процесу іміджування розкривається через переосмислення положень різноманітних теорій управління, зокрема політичного менеджменту, маркетингу та кібернетичної теорії. Звернення до положень національних елітарних концепцій представляється актуальним в контексті осмислення ролі політичного іміджу у вітчизняному політичному процесі скрізь призму національної управлінської етики.
2. Стан іміджевої теорії в структурі наукового знання обумовив тенденцію до виділення іміджелогії в якості фундаментальної дисципліни, яка поєднує в собі досягнення політології, соціальної психології, культурології. Однак, аналіз сутнісних ознак сучасних іміджевих досліджень дозволяє зробити висновок, що останні не достатньо ґрунтовні для виділення їх в якості загальної всеохоплюючої теорії іміджу, натомість сучасні дослідження політичного іміджу відповідають атрибутивним ознакам політологічних теорій середнього рівня. Теоретичні положення політичної іміджелогії направлено на розкриття технологічних аспектів шляхом узагальнення реальної політичної практики, при цьому, як і більшість теорій середнього рівня, вони мають у розпорядженні методологічний інструментарій окремих наук для виходу за рамки емпіричного узагальнення.
3. До основних теоретико-методологічних підходів в сфері вивчення природи комплексного феномену політичного іміджу належать політико-маркетинговий, політико-психологічний та політико-комунікативний напрямки, кожен із яких вміщує специфічний інструментальний комплекс, необхідний для створення загальної моделі іміджу в політологічному вимірі. Маркетинговий політичний аналіз дозволяє визначити закономірності іміджевого позиціонування в умовах політичної конкуренції; політико-психологічний підхід направлено на розкриття певних закономірностей суспільної поведінки в процесі здійснення політичного вибору та реалізації управлінських стратегій; комунікативний вимір вміщує положення, необхідні для визначення системоутворюючих зв’язків та чинників ефективної суспільної взаємодії влади із громадськістю.
4. Інституалізація теоретичних розробок в сфері іміджування дозволяє виділити ґрунтовні позиції в аспекті розкриття значення основних категорій політичної іміджелогії. Поняття політичного іміджу в вітчизняному науковому дискурсі розглядається як форма відображення об’єкту, як модель та інструмент пізнання та як вид соціального управління. Аналіз ролі іміджу в політичному процесі призводить до визначення останнього як образу, сформованого в результаті взаємодії політичних акторів із громадськістю. Політичні імідж-технології представляють собою сукупність методів, способів та процедур формування політичного іміджу з метою завоювання, реалізації та утримання політичної влади.
5. Аналізуючи характер взаємозв’язку політичного іміджу та легітимності політичної влади, можна виділити фактори, що впливають на процес легітимації: відповідність політичних інститутів традиціям та цінностям суспільної організації; ефективність норм та процедур в умовах даної політичної системи та існування оптимальної іміджевої моделі влади.
6. В ході дослідження виділено два основні види іміджевих технологій, в залежності від їх значення в політичному процесі: виборчі – направлені на завоювання влади та системоутворюючі, направлені на поступовий стратегічний розвиток політичних інституцій. Аналіз політико-правової бази застосування іміджевих технологій у виборчому процесі дозволяє виділити основні сфери регулювання відносин, пов’язаних із реалізацією іміджевих стратегій. До першого нормативного блоку належать регулятиви, направлені на обмеження технологічного впливу під час виборів, до другого – норми, які регулюють процес прийняття владних рішень у міжвиборчий період.
Проведене дослідження новел виборчого законодавства демонструє тенденцію до посилення регуляційного впливу в сфері використання деструктивних та маніпуляційних іміджевих технологій. Правовий захист реалізується в рамках двох різних за значенням порядках: спростування недостовірної інформації про політичних акторів та реалізації права на відповідь при необхідності надання обґрунтованих пояснень з приводу розповсюдження інформації, компрометуючої політичного суб’єкта.
До регулятивів, направлених на оптимізацію порядку реалізації системоутворюючих іміджевих технологій, належать норми, які містять методи налагодження конструктивного публічного діалогу, зокрема через впровадження заходів проведення громадської та громадсько-професійної експертизи, консультацій, задоволення інформаційних запитів населення і т. д.
Запропоновано заповнити прогалини в регулюванні процесу іміджування, зокрема ті, що стосуються порядку проведення публічних зборів, мітингів та демонстрацій. А саме – визначити порядок проведення протестних акцій та встановити перелік обмежень права на мирні зібрання. Вказані заходи направлено на мінімізацію маніпуляційного впливу, що пов’язаний із використанням адміністративного ресурсу.
7. Визначено, що до основних факторів, які визначають зміст стратегії формування іміджу політичного лідера, належать особистісні риси, ситуаційні чинники, стиль управлінської діяльності, виражений у порядку встановлення взаємовідносин лідера із конституєнтами. Крім того, формування іміджу політичного лідера ґрунтується на положеннях техніки, що знаходить відображення в процесах героїзації та демонізації.
8. Функціонування політичних акторів в ринковому політичному просторі дозволяє виділити наступні елементи іміджевої стратегії: позиціонування, сегментацію та диференціацію.
9. Дослідження вітчизняного виборчого процесу на прикладі парламентських виборів 2012 дозволило визначити основні тенденції формування політичного іміджу у вітчизняному політичному процесі, які полягають у наступному: оновлення законодавства про вибори, зокрема впровадження змішаної виборчої системи, сприяло популяризації використання технологій багатовекторного іміджевого позиціонування, тобто створення іміджу з регіональною специфікою, а підвищення прохідного бар’єру обумовило позиціонування великих партій в координатах влада – опозиція.
10. Іміджування в процесі функціонування державної влади ґрунтується на засадах встановлення конструктивного публічного діалогу влади із громадськістю, що забезпечується за допомогою встановлення зворотнього зв’язку у формі опитування, громадської експертизи, консультацій, публічних акцій протесту.
Аналіз процесу іміджування державної влади дозволяє виділити декілька проекцій в дослідженні: імідж як комплексний культурно-політичний феномен, сформований на основі стереотипного уявлення про владу, важко піддається змінам, але більш динамічним представляється імідж, який являє собою проекцію реалізації публічної політики провладною політичною командою.
До перспективних напрямків реформування відносимо впровадження інституту електронного урядування, який сприятиме виробленню якісно нових форм здійснення іміджевого позиціонування державної влади, що пов’язано із високими технологічними можливостями даного інституту в аспекті встановлення зворотнього зв’язку із населенням.
 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины