СОПІВНИК Ірина Віталіївна ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОЇ МОЛОДІ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність і міру наукової розробки обраної теми, мету, завдання, об’єкт, предмет, провідну концептуальну ідею, методи дослідження, розкрито наукову новизну одержаних результатів, висвітлено їх практичне значення, окреслено особистий внесок здобувача, наведено дані про апробацію результатів дисертації, публікації автора.
У першому розділі – «Теоретичні основи виховання моральної відповідальності особистості» – здійснено аналіз стану розробки проблеми в науковій літературі, уточнено сутність та структуру моральної відповідальності особистості.
Встановлено, що проблема моральної відповідальності має глибоку історію. У добу стародавніх східних цивілізацій під впливом мислителів – основоположників світових релігій (Будда, Конфуцій, Лао-Цзи та інші) виникають етичні вчення, які спонукають своїх прихильників до відповідальності перед вищими силами та навколишнім світом, людьми і природою. У цей час було сформульовано «золоте правило моралі» (Конфуцій), що слугувало тогочасній людині імперативом у взаємодії із собі подібними. Особливий вплив на виховання відповідальності віруючих здійснюють світові релігії, зокрема іудаїзм, християнство. У добу Середньовіччя у філософських трактатах «Отців церкви», а також Августина Блаженного і Фоми Аквінського, загострюється увага на тому, що людина повинна неухильно дотримуватися релігійних приписів. У добу Відродження та Нового часу в тлумаченні моральної відповідальності превалюють ідеї гуманізму, «розумного егоїзму», відбувається звільнення від церковно-релігійних догм. З’являються вчення, які відповідальним вважають того, хто переслідує досягнення політичної мети навіть усупереч моральним приписам, традиціям і заборонам (Н. Макіавеллі). У цілому в період Відродження інтерпретація відповідальності як особистісної якості несе на собі відбиток ідей епікуреїзму та гуманізму. Філософи-екзистенціалісти (Ж. Сартр, А. Камю, Хосе Ортега-і-Гассет, В. Франкл) розмірковують про «абсолютну свободу» у виборі варіанту поведінки людиною та «абсолютну відповідальність», яка покладається на неї у зв’язку з цим.
Аналіз педагогічної літератури свідчить, що не існує єдиного підходу до визначення сутності поняття «моральна відповідальність». Вона розглядається в таких аспектах: інтегративна якість, невід’ємна сутнісна складова самосвідомості особистості, смислове утворення особистісної саморегуляції, внутрішнє джерело самореалізації особистості; усвідомлена необхідність виконувати свої обов’язки і відповідати за них; здатність особистості розуміти відповідність результатів своїх дій інтересам і цілям суспільства; свідоме вольове обмеження особою суб’єктивної свободи відповідно до вимог суспільства; система відношень людини; розвиток на основі наявного рівня моральності і поведінки, що регулюється совістю; свобода вибору людини, що здійснюється на основі знання, усвідомлення важливості моральної норми тощо. В основу визначення даного поняття було покладено психологічну структуру особистості (когнітивну, емоційно-ціннісну, мотиваційну, поведінкову, рефлексивну). Моральну відповідальність розглядаємо як особистісне утворення, що характеризується ґрунтовними знаннями моральних норм і правил, усвідомленням своїх обов’язків, передбачає емоційно-позитивне ціннісне відношення до них, характеризується актуалізацією в суб’єкта спонукань, намірів відповідальної поведінки і схвалювану суспільством моральну поведінку людини, з подальшою рефлексією, самоконтролем, самокорекцією.
Тримірна сутнісна модель моральної відповідальності особистості відображена на Рис.1.
Основний зміст моральної відповідальності сільської молоді включає: відповідальність за власне здоров’я (валеологічна); екологічну відповідальність; професійну відповідальність; сімейну, у тому числі батьківську відповідальність; громадянську відповідальність. Відповідальність за власне здоров’я – це особистісна риса людини, яка характеризується усвідомленою потребою та знанням про здоров’я і здоровий спосіб життя, передбачає позитивне емоційно-ціннісне відношення до власного здоров’я і відповідну поведінку, спрямовану на його збереження. Екологічна відповідальність – це якісна характеристика особистості, яка усвідомлено здобуває комплекс екологічних знань, ставиться до навколишнього середовища та природи як унікальної цінності, вмотивована до еколого безпечної поведінки. Професійна відповідальність особистості передбачає свідомий вибір професійної діяльності, яка відповідає особистісним характеристикам індивіда, що дозволяють йому свідомо і відповідально виконувати свої професійні та особистісні обов’язки у трудовому колективі, передбачати наслідки професійної діяльності в умовах сталого розвитку, беручи на себе відповідальність за якість і безпеку виробленої продукції чи наданих послуг перед самим собою, колективом, споживачами, суспільством. Основними складовими сімейної відповідальності є: відповідальне відношення до створення сім’ї – включає психологічну, економічну, трудову готовність; відповідальне відношення до народження і виховання дітей – включає психологічну, педагогічну, фізичну, медичну, економічну готовність; відповідальне відношення до членів сім’ї; відповідальність за стан розвитку і майбутнє сім’ї. Громадянська відповідальність – це відповідальність, яка характеризується наявністю в особистості системи моральних, правових, політичних, економічних, історичних, культурологічних усвідомлених знань, сприйняття громадянських цінностей та на їх основі формування громадянської позиції, яка реалізується у відповідальній громадянській поведінці.