ШЕВЧУК ИВАННА ИГОРЕВНА правотворческой ОШИБКИ В ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВЕ УКРАИНЫ: общетеоретические аспекты
Тип:
Автореферат
Краткое содержание:
У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, зазначено про зв’язок з науковими планами, визначено його мету і завдання, об’єкт, предмет та методологію, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про їхню апробацію та опублікування. Перший розділ “Теоретико-методологічні основи дослідження правотворчих помилок у законодавстві України” складається із двох підрозділів, які присвячені аналізу наукових напрацювань з питань правотворчих помилок, зокрема і у загальнотеоретичній науці, а також методології дисертаційного дослідження. У підрозділі 1.1 “Стан наукової розробки досліджуваної проблеми у вітчизняній та зарубіжній літературі” здійснено аналіз вітчизняних та зарубіжних наукових джерел на тему дисертації. Звернуто увагу на те, що питання правових помилок у значній мірі висвітлені в юридичній літературі, зокрема і питання правотворчих, правозастосовчих, правоінтерпретаційних помилок. Спеціальні наукові дослідження правотворчих помилок здійснювалися лише декількома зарубіжними вченими. У вітчизняній загальнотеоретичній науці відсутні спеціальні напрацювання з цієї проблематики, зокрема і питання юридичної природи правотворчих помилок, їх видових особливостей у законодавстві України, основних способів попередження та подолання. У підрозділі 1.2 “Методологія дисертаційного дослідження” охарактеризовано підходи, методи та засоби пізнання, використання яких уможливило досягнення поставленої мети. В основі дисертаційного дослідження є діалектичний підхід, який дозволив виявити правотворчі помилки у законодавстві, що постійно розвивається, продемонструвати змінюваність правотворчих помилок протягом певного часу. Використання логічних прийомів дозволило сформулювати визначення понять «правотворча помилка», «спосіб попередження правотворчих помилок», «спосіб подолання правотворчих помилок», «законотворча техніка», «законотворча технологія», здійснити класифікацію правотворчих помилок. Соціологічні методи, зокрема аналіз офіційних документів, дозволили виявити основні види змістовних та формальних правотворчих помилок у законодавстві України, що сприяє формуванню відповідної системи способів їх попередження та подолання. За допомогою системного методу сформовано цілісну уяву про правотворчі помилки та виокремлено дві їх основні частини: змістовну та формальну. Герменевтико-правовий метод дозволив з’ясувати зміст приписів та їх відповідність чи невідповідність ідеальній структурі норми права. Метод техніко-юридичного аналізу уможливив сформувати уявлення про змістовні та формальні техніко-технологічні вимоги, а також про правотворчі помилки, які виникають через невідповідність цим вимогам. Метод загальної теорії права дозволив виявити загальні закономірності правотворчих помилок, їх особливості у законодавстві України, основні способи попередження та подолання. Важливе місце у методології дисертаційного дослідження займає загальнотеоретичний поняттєво-категоріальний апарат, який був доповнений низкою нових понять. Другий розділ “Загальнотеоретична характеристика правотворчих помилок” містить два підрозділи, в яких охарактеризовано правотворчі помилки, встановлено співвідношення їх поняття із суміжними поняттями, здійснена їх класифікація. Підрозділ 2.1 “Правотворчі помилки: поняття, ознаки” присвячений характеристиці правотворчих помилок, виявленню їх юридичної природи, відмежуванню поняття «правотворча помилка» від суміжних понять. Виявлено основні ознаки правотворчих помилок, на підставі яких сформульовано визначення поняття «правотворча помилка». Звертається увага на те, що правотворча помилка є різновидом правової помилки, а також на відсутність цілісної вітчизняної теорії правової помилки, що часто призводить у юридичній науці до термінологічного різнобою – «помилка в праві», «юридична помилка», «правова помилка», «правотворча помилка» та ін. Підкреслено родо-видові зв’язки між правовою помилкою та правотворчою помилкою. Виявлені основні причини правотворчих помилок. У підрозділі 2.2 “Класифікація правотворчих помилок” систематизовано позиції, висвітлені у юридичній літературі стосовно правотворчих помилок, які класифікуються за різними критеріями: за галузями законодавства; ступенем інтенсивності; зовнішньою формою права, в якій допускаються правотворчі помилки; сферою впливу; характером відкритості; ступенем поширення; характером наслідків; елементами структури норми права тощо. Оскільки правотворчі помилки притаманні як правотворчій діяльності, так і її результатам – джерелам права, а предметом цього дисертаційного дослідження є їх закономірності у законодавстві України, тому у роботі виявляються особливості правотворчих помилок у результатах вітчизняного законотворення. Найсуттєвішим критерієм у цьому контексті є змістовні та формальні техніко-технологічні вимоги, що ставляться до законів. Цей критерій дозволив виокремити змістовні та формальні помилки у чинному законодавстві України, що спростило їх виявлення, відтак і формування відповідних способів їх попередження та подолання. Третій розділ “Формальні помилки у законодавстві України” складається із двох підрозділів, в яких встановлені основні види формальних помилок у законодавстві України, виявлені їх видові особливості та способи їх попередження та подолання. Підрозділ 3.1 “Основні види та особливості формальних помилок у законодавстві України” присвячений виокремленню основних формальних помилок за їх невідповідністю формальним техніко-технологічним вимогам, що ставляться до законів України. До формальних помилок, які найчастіше допускаються у вітчизняному законодавстві віднесено: неправильну структурну організацію змісту; невідповідність формальним вимогам чинної системи джерел права України, зокрема принципу законності; неправильність вибору юридичної форми. В роботі проаналізовані конкретні випадки порушення формальних техніко-технологічних вимог: вибір непередбаченої у законодавстві юридичної форми; відсутність уподібненого структурування для відповідних нормативно-правових актів та ін., виявлені їх видові особливості. Зроблено висновок про практичну значущість такої типологізації правотворчих помилок для своєчасного їх виявлення, ідентифікації та встановлення найбільш ефективних способів попередження та подолання. У підрозділі 3.2 “Способи попередження та подолання формальних помилок у законодавстві України” здійснюється характеристика основних способів попередження та подолання правотворчих помилок. У роботі сформульовано визначення поняття «спосіб попередження правотворчих помилок» та «спосіб подолання правотворчих помилок», виокремлені основні способи попередження правотворчих помилок: підготовка професійних нормопроектантів; здійснення ними ефективної нормотворчої діяльності; здійснення належної систематизації законодавства; створення державної програми розвитку законодавства України; належне обґрунтування законопроектів. Способи подолання правотворчих помилок диференційовані на способи їх усунення та переборення. Серед важливих способів попередження та подолання правотворчих помилок є законотворча техніка та технологія, а також формалізовані правила підготовки законопроектів, що фіксували б основні техніко-технологічні вимоги та знизили ризик виникнення правотворчих помилок. Четвертий розділ “Змістовні помилки у законодавстві України” складається із двох підрозділів, в яких встановлені основні види правотворчих помилок у законодавстві України, виявлені особливості їх різновидів, а також способи їх попередження та подолання. У підрозділі 4.1 “Основні види та особливості змістовних помилок у законодавстві України” виявлено основні види змістовних помилок у законодавстві України: невідповідність законодавчих приписів об’єктивним соціальним чинникам; законам логіки; системі права; правилам української мови тощо. В дисертації проаналізовані конкретні випадки порушення змістовних техніко-технологічних вимог: поява правових прогалин; неповнота правового регулювання; декларативність; спотворення змісту законодавчих приписів; невідповідність соціальним цінностям; порушення правового стилю, лексики; порушення правил використання правових конструкцій та ін.; виявляються їх видові особливості. У підрозділі 4.2 “Способи попередження та подолання змістовних помилок у законодавстві України” охарактеризовано основні способи попередження та подолання змістовних правотворчих помилок. Встановлено основні способи попередження правотворчих помилок: проведення сталих наукових досліджень у межах предметів регулювання; створення державної програми розвитку законодавства України; створення моніторингової системи, підготовка юристів-нормопроектантів. До основних способів подолання правотворчих помилок, зокрема їхнього усунення, віднесені: скасування помилкових нормативно-правових приписів; прийняття нових законів; врахування потенційних правотворчих помилок та встановлення ефективних способів їх усунення чи переборення; нормативно-правова уніфікація, гармонізація. До основних способів переборення правотворчих помилок можна віднести: тлумачення нормативно-правових приписів; правозастосовну уніфікацію. Важливим способом попередження правотворчих помилок є формалізація правил створення законів та інших джерел права України.
