КОРОТЮК ОКСАНА ВІКТОРІВНА НОТАРІУС ЯК СПЕЦІАЛЬНИЙ СУБ’ЄКТ ЗЛОЧИНУ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, встановлено зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання та методи дослідження; сформульовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, які виносяться на захист, подано відомості про публікації, структуру та обсяг дисертації.
Розділ 1 «Загальна характеристика нотаріуса як спеціального суб’єкта злочину».
У розділі 1 дисертації наведено основні характеристики нотаріуса як спеціального суб’єкта злочину. Виявлено, що основною ознакою нотаріуса як спеціального суб’єкта злочину, яка дозволяє виділити його серед інших суб’єктів злочинів, є наявність повноважень на зайняття нотаріальною діяльністю. Від усіх різновидів професійної діяльності нотаріальна діяльність змістовно відрізняється комплексом прав та обов’язків нотаріуса. Зокрема, серед інших видів професійної діяльності неможливо знайти повноваження, подібні до повноважень нотаріуса. Саме за допомогою вищезазначеної ознаки нотаріуса здійснюється відмежування його від інших осіб, які надають публічні послуги.
Обґрунтовано позицію, відповідно до якої державний і приватний нотаріуси мають однаковий правовий статус та компетенцію, а також розкрито зміст та особливості правового статусу нотаріуса.
Досліджено законодавчі формулювання і наукові погляди на зміст поняття службової особи, а також ознаки даного поняття, на основі чого обґрунтовано, що визнання нотаріуса службовою особою з точки зору кримінального права є помилковим.
Розділ 2 «Нотаріус як суб’єкт окремих злочинів» складається з п’яти підрозділів.
У підрозділі 2.1. «Кримінально-правовий аналіз нотаріуса як особи, яка надає публічні послуги» визначено ознаки та поняття публічних послуг, під якими запропоновано розуміти суспільно корисні і соціально значущі юридичні дії, що вчиняються уповноваженими державою особами і мають конкретні юридичні наслідки. З урахуванням положень кримінального законодавства, що позначають нотаріуса як спеціального суб’єкта злочину, зроблено висновок, що нотаріальна діяльність є діяльністю з надання публічних послуг. Проте, надання нотаріусом послуг правового та технічного характеру, не пов’язаних із вчиненням нотаріальних дій, не є наданням публічних послуг.
Встановлено, що нотаріус є особою, яка надає публічні послуги у зв’язку із здійсненням ним нотаріальної діяльності, що виявляється у наступному:
- під час вчинення нотаріальних дій та у зв’язку з їх вчиненням;
- під час виконання функцій державного реєстратора реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України без вчинення нотаріальної дії;
- без вчинення нотаріальних дій, але у зв’язку з виконанням інших професійних повноважень.
Слід звернути увагу, що у статтях 3652 та 3684 КК України йдеться про «осіб, які надають публічні послуги» та «осіб, які здійснюють професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг». До останніх слід відносити осіб, які безпосередньо публічні послуги не надають, але виконання ними професійних обов’язків покликане сприяти їх наданню чи іншим чином є пов’язаним з їх наданням (наприклад, помічник нотаріуса).
Автором звернуто увагу на те, що чинним законодавством про нотаріат право на вчинення окремих нотаріальних дій, крім нотаріуса, надано також іншим особам (статті 37, 38, 40, 401 Закону України «Про нотаріат»). На підставі проведеного дослідження правового статусу і повноважень зазначених осіб дисертантом зроблено висновок про те, що осіб, уповноважених на вчинення окремих видів нотаріальних дій, не можна відносити до осіб, які надають публічні послуги.
Крім того, запропоновано удосконалення положень ст. 3692 КК України, шляхом запровадження кримінальної відповідальності за втручання у професійну діяльність особи, уповноваженої на виконання функцій держави.
У підрозділі 2.2. «Нотаріус як суб’єкт корупційних злочинів» під корупційними злочинами запропоновано розуміти кримінальні правопорушення, які мають корисливий характер, тобто направлені на неправомірне набуття певних благ чи задоволення інших інтересів, вчинення яких супроводжується використанням професійних повноважень і можливостей їх суб’єкта. Виходячи з цього, до корупційних злочинів нотаріуса віднесено діяння, передбачені статтями 3652 та 3684 КК України.
Дисертантом обґрунтовано позицію щодо поширення на професійну діяльність нотаріуса принципу, закріпленого в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
До зловживання нотаріусом повноваженнями необхідно відносити будь-яке діяння, що було вчинено ним з використанням професійних повноважень (виконання виключних повноважень нотаріуса або здійснення нотаріусом дій, пов’язаних із цими виключними повноваженнями) всупереч завданням нотаріальної діяльності з конкретною метою і яке спричинило відповідні наслідки. Дисертантом визначено можливі випадки вчинення нотаріусом зловживання повноваженнями. Крім того, внесено пропозицію щодо уточнення диспозиції ст. 3652 КК України, що стосується формулювання суб’єктивної сторони даного злочину.
Виявлено можливість вчинення нотаріусом, крім зловживання, перевищення повноважень, що здатне завдати істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам. У зв’язку з цим запропоновано внесення відповідних змін до ст. 3652 КК України.
Формулювання положень ч. 3 ст. 3684 КК України дозволяють зробити висновок, що нотаріус може нести відповідальність за ч. 3 ст. 3684 КК України тільки у разі, якщо неправомірна вигода була отримана ним за вчинення дій або бездіяльності, які він міг або повинен був вчинити з використанням власних професійних повноважень.
Дисертантом визначено ознаки неправомірної вигоди, яку одержує нотаріус. У той же час, дослідження кримінально-правових норм і норм законодавства про нотаріат виявило проблемні питання, що значним чином можуть вплинути на застосування положень ст. 3684 КК України у разі притягнення нотаріуса до кримінальної відповідальності. У контексті регулятивної дії кримінально-правової норми, з положень ст. 3684 КК України випливає, що нотаріус зобов’язаний під час здійснення професійних повноважень отримувати грошові кошти тільки у випадках та у межах, передбачених законом. Поряд із цим, відповідно до положень Закону України «Про нотаріат» конкретні розміри оплати нотаріальних послуг встановлені тільки щодо державних нотаріусів (ст. 19), а стосовно приватних нотаріусів передбачається оплата за домовленістю між нотаріусом та особою, яка до нього звернулася (ст. 31). У зв’язку з цим, автором запропоновано внесення змін до чинних норм законодавства про нотаріат, а саме – встановлення тарифів за надання нотаріальних та інших послуг, а також здійснення інших повноважень у галузі нотаріальної діяльності.
У підрозділі 2.3. «Особливості кримінально-правової кваліфікації підроблення нотаріусом документів» обґрунтовано позицію щодо необхідності доповнення визначення офіційного документа, яке міститься у примітці до ст. 358 Кримінального кодексу України, формулюванням щодо посвідчення документом крім подій, явищ, фактів також і прав.
Встановлено основні ознаки офіційного документа. Автором звернуто увагу на недоцільність використання у КК України терміну «самозайняті особи», який відноситься до понять податкового законодавства. З цих підстав, запропоновано виключення даного терміну з КК і викладення ст. 358 КК у новій редакції.
Крім того, дисертантом пропонується включити у положення ст. 358 КК України визначення поняття «підроблення документа», зміст і формулювання якого наводиться у роботі.
У підрозділі 2.4. «Нотаріус як суб’єкт первинного фінансового моніторингу» виявлено ряд недоліків законодавства, що можуть значно ускладнити правозастосування і притягнення нотаріуса до кримінальної відповідальності.
Встановлено, що правомірна поведінка нотаріуса, яка випливає з положень ст. 2091 КК України і має бути виражена в обов’язку надавати відповідну інформацію компетентним органам, не підкріплюється достатнім чином вимогами спеціального законодавства з питань фінансового моніторингу. Останнє характеризується наявністю численних оціночних понять, відсутністю роз’яснень, що призводить до неврегульованості відповідної сфери суспільних відносин належним чином. Виявлено, що посвідчення нотаріусом будь-якого правочину, навіть на суму, більшу ніж 400000 гривень, не тягне за собою виникнення у нього обов’язку щодо подання інформації про такий правочин компетентному органу, якщо, на думку нотаріуса, така операція не викликає підозр.
Таким чином, видається необхідним конкретизувати обов’язки нотаріуса як суб’єкта первинного фінансового моніторингу. Це може бути вирішено за допомогою внесення відповідних змін і доповнень до спеціального законодавства у сфері фінансового моніторингу.
У підрозділі 2.5. «Нотаріус як суб’єкт кваліфікованих видів злочинів» представлено особливості таких видів злочинної поведінки нотаріуса, як вчинення злочинів у співучасті та повторно.
Встановлено, що дії загальних суб’єктів у злочинах, вчинюваних нотаріусом як спеціальним суб’єктом, слід розцінювати за правилами ч. 1 ст. 27 КК України – як дії організаторів, підбурювачів та пособників. У той же час, загальні суб’єкти цих злочинів можуть нести кримінальну відповідальність у якості співвиконавців згідно тієї частини статті КК, яка прямо передбачає співучасть особливого роду. Загальний суб’єкт може визнаватися свіввиконавцем злочину поряд із спеціальним суб’єктом – нотаріусом, якщо конструкція складу злочину не виключає вчинення дій, що утворюють об’єктивну сторону цього злочину як загальним, так і спеціальним суб’єктом. Крім того, дисертантом визначено критерій для відмежування дій співучасника від особи, яка зловживає впливом (ст. 3692 КК України).
Встановлено, що злочинні діяння нотаріуса, інших осіб, які надають публічні послуги, службових осіб юридичних осіб приватного права є однорідними із службовими злочинами. Такий висновок, зокрема, обґрунтовується положеннями ч. 2 примітки до ст. 354 КК України, де зазначено, що повторним у статтях 354, 368, 3683, 3684 та 369 цього Кодексу визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених зазначеними статтями.
Враховуючи той факт, що складання, посвідчення і видача офіційних документів відноситься до основних професійних обов’язків нотаріуса, у разі їх підроблення нотаріус діє всупереч завданням нотаріальної діяльності. У таких ситуаціях виникає питання можливості кваліфікації вищенаведеного діяння за правилами сукупності злочинів (ідеальна сукупність) або відповідно до правил кваліфікації при наявності конкуренції кримінально-правових норм. Дисертантом обґрунтовано, що у випадку підроблення нотаріусом офіційного документа має місце саме конкуренція кримінально-правових норм. У цьому разі застосуванню підлягає ст. 358 КК України.