СОЛОДКОВСЬКА ГАННА ВОЛОДИМИРІВНА МОДЕРНІЗАЦІЯ ТОРГОВИХ ПОЛІТИК КРАЇН В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет роботи, охарактеризовано методологічне підґрунтя й інформаційну базу дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних автором результатів, наведено відомості щодо їх апробації.
У розділі 1 «Теоретичні основи формування торгової політики» досліджено домінантні особливості розвитку та регулювання міжнародної торгівлі в умовах глобальної економічної лібералізації, розкрито сутність та механізм розроблення й реалізації торгової політики, охарактеризовано передумови формування та виявлено сучасні тренди розвитку глобальної торгової системи.
У контексті глобальної економічної лібералізації, одним із ключових проявів якої стало формування та розвиток глобальної торгової системи під егідою СОТ, автором виявлено домінантні особливості розвитку та регулювання міжнародної торгівлі. Підтверджено загальне уповільнення динаміки міжнародної торгівлі, виявлено конкурентні (підвищення рівня концентрації експортно-імпортних процесів у розвинутих країнах, закріплення лідерства Китаю), секторальні (стабільне підвищення частки послуг у загальному обсязі міжнародної торгівлі, неухильне зростання цін на сільськогосподарські та сировинні товари, збільшення експорту агропромислових товарів з високою часткою доданої вартості, зростання ваги інформаційних та комп’ютерних послуг) та просторові (стрімкий розвиток зовнішньої торгівлі в країнах Азії та Африки, динамізація регіонального торговельного співробітництва) зрушення. Лібералізація тарифного регулювання з паралельною активізацією нетарифного, поява «посткризового» протекціонізму, активізація регіонального торговельного співробітництва переважно у формі зон вільної торгівлі, на переконання автора, є одночасно як джерелами проблем багатостороннього переговірного процесу, так і тригерами модернізації торгових політик країн (табл. 1).
Теоретичне узагальнення концепцій і моделей торгової політики дало змогу виокремити її основні детермінанти – мету, завдання, суб’єкти, об’єкти, просторові та часові межі, інструменти. Торгові політики країн у дисертації пропонується класифікувати за такими критеріями: спрямованість, ступінь залежності, механізм формування, характер обмежень. Автором ідентифіковано підходи до їх розробки: інструментальний – застосування певної системи методів та інструментів, факторний – орієнтація торгових заходів на фактори бізнес-середовища, ситуативний – урахування інтересів ключових суб’єктів (уряду, бізнесу, споживачів). При цьому обґрунтовано, що жоден з підходів не має самостійного значення і навіть їх комплексне застосування не забезпечує ефективну реалізацію торгової політики. Тому автором виявлено й розкрито сутність конвенційно-процесуальної моделі торгової політики країни (система ресурсно та організаційно забезпечених заходів з моніторингу, переговорів, імплементації, перегляду, захисту та оновлення торгових заходів, інститутів та практики зовнішньої торгівлі), визначено її переваги – відповідність парадигмі глобальної торгової політики, наступальність, адаптивність, цілеспрямованість, конкретність. Доведено, що країни-лідери міжнародної торгівлі активно застосовують саме цю модель розроблення й реалізації торгової політики країни (США, Канада, країни ЄС, Китай, Японія тощо). Водночас виявлено тенденцію до посилення інтеграції зовнішньоторговельних та зовнішньополітичних інтересів країн, посилення впливу останніх на торгову політику й заходи з підтримки та стимулювання експорту.