Попова Наталя Василівна БАНКІВСЬКЕ ІНВЕСТИЦІЙНЕ КРЕДИТУВАННЯ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ



Название:
Попова Наталя Василівна БАНКІВСЬКЕ ІНВЕСТИЦІЙНЕ КРЕДИТУВАННЯ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
Альтернативное Название: Попова Наталья Васильевна банковской инвестиционной КРЕДИТОВАНИЯ СОСТОЯНИЕ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ
Тип: Автореферат
Краткое содержание: У вступі обґрунтована актуальність дисертаційного дослідження, сформульовані мета й основні завдання, викладена методологічна основа та методи дослідження, відображені наукова новизна і практичне значення роботи.
У розділі 1 „Теоретичні основи організації банківського інвестиційного кредитування” обґрунтовано роль банківської системи в інвестиційному процесі в умовах реформування економіки України, уточнено економічний зміст поняття „інвестиційне кредитування” банків, розглянуто можливі форми та методи інвестиційного кредитування, які використовуються в практиці вітчизняних і закордонних банків.
Вихідним положенням дослідження є теза, згідно якої банки займають особливе місце в економіці, забезпечуючи рух істотної частини грошових потоків в економічній системі та впливаючи на всі стадії суспільного відтворення, тим самим задаючи темпи економічного розвитку. Участь банків в інвестиційному процесі, виходячи з загальноприйнятих підходів, можна розглядати з двох точок зору – інвестиційні вкладення в економіку, тобто власне банківські інвестиції, і надання послуг інвестиційного характеру.
Узагальнення існуючих теоретичних підходів до визначення поняття „банківські інвестиції” дозволяє трактувати останні як вкладення банківських ресурсів, які опосередковують процес створення реального капіталу (нової вартості) та забезпечують зворотний потік доходів у розширеному масштабі. При цьому основна функція банків як інвесторів полягає, з одного боку, у їх участі в інвестиційному процесі своїми ресурсами (власними, залученими, позиковими), а з іншого – прийняттям на себе ризиків вкладення коштів. Виявлено, що визначальним фактором ідентифікації банківських інвестицій є використання банківських ресурсів, яке забезпечує повернення банківських коштів у розширених масштабах, тобто гарантує одержання певного ефекту – прибутку або, у частині об’єктів, які не створюють прибуток, - повернення заборгованості третіми особами. Виходячи з цього відзначено, що межі інвестиційної діяльності банків необов’язково пов’язані з виробництвом – інвестиції можуть бути спрямовані й у невиробничу сферу (сферу послуг, об’єкти соціально-культурної сфери), вкладення в яку забезпечують приріст національного багатства в цілому.
Установлено, що банки, як суб’єкти інвестиційної діяльності, варто розглядати не як відособлені інститути ринкової економіки, а як складну систему, яка у своїй єдності прямо або побічно опосередковує відтворювальний процес в економіці, визначаючи напрямки та обсяги інвестування. Разом з тим, у роботі вказується, що значимість банків у контексті їх ролі в активізації інвестиційного процесу, багато в чому визначається типом економічної системи. В умовах перехідної економіки, яка характеризується макроекономічною нестабільністю, особливо зростає значення банківської системи в стабілізації та наступному економічному розвитку національної економіки. Це обумовлено тим, що в період реформування банки виступають важливою і фактично єдиною передавальною ланкою відтворювального механізму.
Дотримуючись загальної логіки дисертаційної роботи автор розглядає категорію „інвестиційне кредитування”, розвиток уявлень про неї, а також досліджує роль і місце банківського інвестиційного кредиту в системі кредитних відносин. Розгляд банківського кредиту в якості інвестиційного і виділення його в системі кредитування визначається як специфікою сутнісного змісту інвестиційного кредиту, так і особливостями його організаційного, інформаційно-аналітичного, ресурсного й іншого забезпечення, пов’язаними з реалізацією позичальниками інвестиційних проектів різного масштабу.
На основі вивчення існуючих підходів щодо тлумачення інвестиційного кредитування банків рядом авторів, запропоновано власний підхід до розглянутої категорії. Так, з погляду автора інвестиційне кредитування можна визначити як фінансування діяльності, направленої на придбання, створення, реконструкцію, модернізацію об’єктів, у результаті чого виникає потік доходів, які забезпечують повернення банківських коштів і оплату за користування ними відповідно до принципів кредитування (терміновість, платність, повернення, забезпеченість, цільове використання).
У дисертації розглядаються функції інвестиційного кредиту, принципи та економічні межі його здійснення. Доведено, що банківський кредит стає інвестиційним у випадку забезпечення відтворення капіталу позичальника в розширених масштабах. Відповідно до окресленої сфери інвестиційної діяльності банків, сферу інвестиційного банківського кредитування складають кредити, які направляються в об’єкти реального інвестування, пов’язані з процесом створення та збільшення не тільки основного капіталу, але і матеріальних цінностей і інновацій. У контексті пізнання інвестиційної природи банківського кредиту та його сутності в роботі виділяються властиві йому функції, а саме – перерозподільна, відтворювальна, стимулююча і регулююча.
Особливістю банківського інвестування шляхом кредитування, яка відрізняє його від інвестування іншими суб’єктами, є те, що воно повинне одночасно відповідати вимогам законодавчо-нормативних документів, які регламентують здійснення інвестиційної діяльності в Україні в цілому, і нормативних актів, які регулюють банківську діяльність у частині кредитування. Відмінною рисою банківського інвестиційного кредитування є і те, що право на об’єкт інвестування закріплене за позичальником і після реалізації інвестиційного проекту та розрахунків з банком-кредитором, банк не може пред’являти права на даний об’єкт як на свою власність на відміну від інвестування шляхом придбання акцій.
Досліджуючи економічний зміст і межі банківського інвестиційного кредиту, у роботі робиться висновок про те, що віднесення рядом авторів споживчого кредиту до категорії інвестиційного не зовсім правомірне. Споживчий кредит за своїм економічним змістом не є інвестиційним, оскільки об’єкти споживчого кредитування не створюють зворотного потоку доходів, а погашення кредиту й оплата за користування позиковими коштами банку забезпечується доходами фізичних осіб. Однак споживче кредитування в масштабах економічної системи опосередковано впливає на формування інвестиційних ресурсів підприємств, оскільки кошти, акумульовані комерційними банками, направляються на оплату продукції виробників споживчих товарів тривалого користування та використовуються ними надалі для розвитку виробництва.
Кредити комерційних банків, направлені на фінансування інвестиційної діяльності, класифікуються за різними критеріями, які характерні для усіх видів кредиту, а саме: за цілями і напрямками використання, методами надання, типом позичальника, видами забезпечення, термінами та методами погашення, об’єктами кредитування, методами стягування відсотків і т.д. Однак їм властиві певні особливості, пов’язані з природою та змістом самого інвестиційного кредитування. При вивченні можливих форм і методів банківського інвестиційного кредитування проаналізовано ті з них, які мають найширше застосовування в практиці, в тому числі й зарубіжних банків, та виділено проблеми їх розвитку в Україні. Особливої уваги заслуговує зарубіжний досвід проектного кредитування, багато елементів якого можна використовувати для розвитку кредитно-інвестиційної діяльності в Україні. Застосування проектного кредитування дозволяє залучити до кредитування економіки значну кількість комерційних банків і акумулювати великі фінансові ресурси.
 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины