Смирных ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА эмиссионной политики отечественных предприятий на мировом фондовом рынке
Тип:
Автореферат
Краткое содержание:
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, визначено завдання дослідження, його об’єкт, предмет, наукову новизну, практичне значення та висвітлено апробацію одержаних результатів. У розділі 1 «Теоретико-методичні засади емісійної політики підприємства на фондовому ринку» досліджено сутність поняття «емісійна політика підприємства», її місце у фінансовій стратегії; характеристики первинного публічного розміщення; методичні підходи до оцінки його результативності; роль інформації у процесі випуску цінних паперів підприємством. Виявлено, що в сучасній фінансовій літературі є недостатньо обґрунтовані підходи до визначення поняття «емісійні цінні папери». Більшість учених орієнтується на виділення певної сукупності характеристик таких фінансових інструментів. Це можна пояснити тим, що випуск емісійних цінних паперів завжди підлягає державній реєстрації. Доведено, що основними ознаками емісійних цінних паперів є: юридична форма; стандартність; серійність; обов’язкова державна реєстрація. Відповідно, емісійні цінні папери є одним із видів стандартизованих (сек’юритизованих) фінансових інструментів, що випускаються окремими серіями, кожен цінний папір однієї серії несе однаковий обсяг прав та зобов’язань, а їх випуск в обов’язковому порядку підлягає державній реєстрації. Такий підхід дав можливість виділити основні ознаки емісійної політики: - належність до політики формування капіталу підприємства (фінансової політики підприємства) і функціональну пов’язаність з останньою; - економічна (безпосередньо випуск емісійних цінних паперів) та правова площина (законодавчо регламентована послідовність дій з їх випуску); - сукупність заходів, пов’язаних з мобілізацією капіталу на ринку цінних паперів та реалізацією наступних прав і зобов’язань, передбачених цінним папером; - відносини між різними суб’єктами фондового ринку щодо випуску цінних паперів та їх розміщення. Виявлено, що питання про цілі емісійної політики підприємства у сучасній фінансовій науці розкриті недостатньо. Як правило, їх розглядають виключно в контексті загальних цілей стратегічного та/або фінансового менеджменту. Аналогічні питання виникають і тоді, коли мова йде про цілі ІРО на фондовому ринку. У дисертації обґрунтовано, що визначення цілей ІРО повинно враховувати такі чинники: - можливість випуску різних за економічною та правовою природою фінансових інструментів, що фактично унеможливлює існування єдиної цілі; - динамічність сучасного світового фондового ринку, що адекватно відображається на цілях емісійної політики; - множинність цілей емісійної політики підтверджується і множинністю цілей фінансової стратегії підприємства. Незважаючи на значну множину економічних агентів, які є суб’єктами корпоративного управління, у процесі аналізу методичних аспектів оцінювання ефективності ІРО доцільно орієнтуватися на критерії цього оцінювання з позиції, по-перше, самого підприємства як окремої юридичної особи; по-друге, його акціонерів. Визначено множину найбільш застосовуваних на практиці показників, за допомогою яких можна оцінити ІРО: обсяг залученого капіталу; вартість залученого капіталу; структура власників цінних паперів; трансакційні витрати; ризик. Аргументовано, що ці показники характеризують виключно процес залучення капіталу під час ІРО і не враховують рішення щодо інвестування капіталу. Крім того, публічний статус підприємства після ІРО обумовлює необхідність урахування ринкової оцінки результатів його діяльності. На сучасному етапі відсутня єдина комплексна методика оцінюванню ефективності ІРО. Це значно обмежує можливості оцінки емісійної політики як важливої складової фінансової стратегії підприємства. Ефективна емісійна політика підприємства можлива тільки за умови достатньої поінформованості усіх учасників фондового ринку та суб’єктів корпоративного управління. Аргументовано, що розбудову моделі фінансової комунікації підприємства-емітента на фондовому ринку необхідно ґрунтувати на наступних положеннях: 1) поліфункціональність кожного учасника фондового ринку щодо існуючої інформаційної моделі (є споживачем фінансової інформації і її «виробником»; 2) постійне переміщення інформаційних потоків між його різними учасниками; 3) «подвійна» функціональна роль підприємства в інформаційних потоках ринку цінних паперів, що вимагає перегляду його ролі у цьому процесі. Обґрунтовано, що фінансова комунікація у процесі випуску цінних паперів на фондовому ринку повинна базуватися на таких принципах: 1) повноти – доступність суб’єктам ринку всієї інформації в конкретний момент часу; 2) достовірності – відображення реального стану речей; 3) єдності – фондовий ринок є окремим сегментом фінансового ринку, на якому виділяються окремі сфери, що різняться економічною та правовою природою використовуваних інструментів, але його необхідно розглядати як єдине економічне середовище; 4) диференціації – інформація має враховувати різну потребу споживачів; 5) часової прийнятності – врахування зміни ендогенних та екзогенних чинників та гнучкість і мобільність для об’єктивного відображення дійсності через інформацію. Саме така теоретична позиція визначена в роботі як основа подальшого дослідження емісійної політики вітчизняних підприємств на світовому фондовому ринку. У розділі 2 «Аналіз емісійної політики українських підприємств на світовому фондовому ринку» досліджено передумови проведення ІРО вітчизняними підприємствами на світовому фондовому ринку, проаналізовано процес формування параметрів випуску, а також особливості розвитку підприємств на постемісійному етапі. Обґрунтовано, що особливостями емісійної політики вітчизняних підприємств на національному фондовому ринку є: 1) надання емітентами переваги залученню боргового капіталу через розміщення на фондових ринках облігацій порівняно з проведенням ІРО; 2) розміщення більшості випусків корпоративних цінних паперів на неорганізованому сегменті; 3) значна залежність від зовнішніх чинників, а також макроекономічних тенденцій в Україні Досліджено мотиваційні механізми здійснення ІРО вітчизняними підприємствами на світовому фондовому ринку та доведено, що важливими чинниками, які потребують оцінювання, є такі: 1) можливості використання сучасних управлінських технологій, побудованих на ринковій оцінці корпорації; 2) розроблення обґрунтованих регуляторних вимог до діяльності публічних компаній; 3) здатність забезпечити зростання компаній у разі ефективних дій менеджменту; 4) можливість превентивного захисту публічних компаній, цінні папери яких розміщені на міжнародних ринках, від ризиків, властивих економіці України (наприклад, рейдерство, корупція тощо). Оцінка формування параметрів випусків вітчизняних підприємств показала існування стереотипів, що обмежують кількість альтернатив, які доступні в процесі реалізації емісійної політики як під час первинного публічного розміщення, так і на постемісійному етапі розвитку. Так, вітчизняні підприємства запропонували під час розміщення незначну частку власних пайових цінних паперів (середнє значення по вибірці становить 21,8%, мінімальне – 16,7%, максимальне – 33% від усіх акцій). Це свідчить про: 1) відсутність в емітентів упевненості в результативності розміщення у випадку збільшення кількості акцій; 2) намагання існуючих власників зберегти за собою контроль; 3) врахування вимог організаторів торгівлі щодо дотримання показника free-float
