ЛЕШКОВИЧ ТАРАС АНДРІЙОВИЧ ВИКОРИСТАННЯ ПОЛІГРАФА В РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ



Название:
ЛЕШКОВИЧ ТАРАС АНДРІЙОВИЧ ВИКОРИСТАННЯ ПОЛІГРАФА В РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Альтернативное Название: ЛЕШКОВИЧ Тарас Андреевич использованием полиграфа в расследовании преступления: СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ И ПЕРСПЕКТИВЫ
Тип: Автореферат
Краткое содержание: У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт та предмет дослідження, його мету та завдання, сформульовано наукову новизну отриманих результатів, розкрито методологію дисертаційного дослідження, охарактеризовано її практичне значення, висвітлено рівень апробації результатів дослідження та структуру роботи.
Розділ 1 «Загальна характеристика методу психофізіологічної діагностики поліграфом» складається з чотирьох підрозділів і присвячений дослідженню історичних аспектів використання поліграфа в кримінальному провадженні, визначенню місця методу психофізіологічної діагностики поліграфом в системі методів криміналістики та допустимості його застосування, встановленню наукових основ, на яких ґрунтується функціонування поліграфа, а також проведенню технічної характеристики приладу.
Підрозділ 1.1. «Генезис становлення та розвитку поліграфології» присвячено дослідженню становлення та розвитку поліграфології. Встановлено, що поліграф було винайдено в кінці 19 ст., а в розслідуванні злочинів його почали використовувати в 1920-их рр.. в поліції США Дж. Ларсон та Л. Кіллер (вважається батьком сучасного поліграфа), звідки поширився на близько 100 держав.
В СРСР досліджувати поліграф почав О. Р. Лурія в 1920-их рр.. Проте згодом ставлення до поліграфа змінилося на негативне, його прирівнювали до «знаряддя інквізиції» та не досліджували. Основоположником критики методів психофізіологічної діагностики був А.Я. Вишинський, його погляди залишались панівними в радянській науці.
Незважаючи на наявність окремих наукових праць, в яких об’єктивно розглядалася допустимість його використання, практично жодних кроків щодо його впровадження в розслідування злочинів не було. З розпадом СРСР найбільш активно використовує можливості психофізіологічної діагностики Російська Федерація, меншою мірою Україна, Білорусь і Молдова. У вітчизняній судовій практиці поодинокі випадки використання результатів обстеження на поліграфі мають місце з 2005 р., переважно у вигляді висновків психофізіологічної експертизи. МВС України також використовує поліграф у кадровій роботі.
Підрозділ 1.2. «Метод психофізіологічної діагностики поліграфом: поняття, сутність та місце в системі методів криміналістики» присвячено визначенню поняття та сутності методу психофізіологічної діагностики поліграфом та встановленню його місця в системі методів криміналістики.
Детально проаналізовано терміни, якими в літературі позначають поліграф (детектор брехні, варіограф тощо) і зроблено висновок, що найбільш прийнятним є використання саме терміну «поліграф», оскільки він є поширеним в світовій практиці. Також розмежовано поняття «обстеження на поліграфі» та «тестування на поліграфі» і зроблено висновок, що тестування на поліграфі є окремим етапом обстеження.
Психофізіологічна діагностика поліграфом розглядається як метод практичної діяльності (спеціальний психофізіологічний метод, пристосований до потреб криміналістики) і метод науки криміналістики (експеримент, розроблений в межах психофізіології і пристосований до потреб криміналістики).
Доведено, що використання поліграфа в кримінальному провадженні допустиме, оскільки психофізіологічна діагностика поліграфом відповідає критеріям допустимості використання методів криміналістики, критеріям допустимості застосування науково-технічних засобів у кримінальному провадженні та критеріям допустимості застосування психологічного впливу.
Підрозділ 1.3. «Науково-психофізіологічні основи використання поліграфа в кримінальному провадженні» присвячено науковим основам психофізіологічної діагностики поліграфом. Досліджено основні теорії роботи поліграфа (когнітивні та емоційно-мотиваційні). Встановлено, що основним принципом роботи поліграфа є вплив на обстежувану особу подразниками, стимулами (найчастіше у формі запитань), які мають для неї різний рівень значущості та ведуть до різного роду змін в когнітивних процесах, а також появи різного роду емоцій (страх перед покаранням, боязнь викриття тощо), які породжують характерні фізіологічні прояви, що реєструються поліграфом.
Узагальнено результати дослідів, спрямованих на встановлення точності та надійності результатів обстежень на поліграфі, проаналізовано результативність використання поліграфа за окремими методиками. Зроблено висновок, що за умови дотримання правил проведення обстежень на поліграфі, рівень достовірності перевищує 95 %.
В підрозділі 1.4. «Характеристика сучасних поліграфів та інших технічних засобів виявлення обману» проводиться технічна характеристика поліграфа, досліджуються особливості аналогових та комп’ютерних приладів, описано допоміжні пристосування, які підвищують точність результатів обстеження (спеціальне поліграфологічне крісло, датчики рухів тощо).
Встановлено, що крім поліграфа, розроблено також інші технічні засоби, призначені для виявлення приховуваної інформації або обману (голосові аналізатори, детектори рухів очей, прилади, що аналізують мозкову активність тощо). Але поліграф залишається оптимальним інструментом для використання в кримінальному провадженні через свою точність та надійність і, водночас, простоту експлуатації та економічність в порівнянні з іншими пристроями. Лише для поліграфа розроблено структуровані методики тестування та програмне забезпечення для їх обробки, напрацьовано практику його використання в кримінальному провадженні, є достатня кількість фахівців-поліграфологів тощо.

Розділ 2 «Тактичні аспекти використання поліграфа в кримінальному провадженні» складається з трьох підрозділів, в яких досліджено тактичні аспекти проведення обстежень на поліграфі.
В підрозділі 2.1. «Методики проведення тестувань на поліграфі» досліджено особливості різних методик тестування на поліграфі та види запитань, які в них використовуються. Встановлено, що на сьогоднішній день розроблено три основні види методик тестування на поліграфі: релевантно-іррелевантна методика, методики контрольних запитань та методики піку напруги. Релевантно-іррелевантна методика використовує значущі (релевантні, такі, що стосуються розслідуваної події) та нейтральні запитання (іррелевантні, не стосуються розслідуваної події). В методиці контрольних запитань, окрім згаданих використовуються ще контрольні запитання (розроблені для порівняння реакцій на значущі запитання). В методиках піку напруги використовуються лише різновиди значущих запитань.
Обґрунтовано висновок, що оптимальним варіантом тестування є використання кількох методик різних видів, оскільки це дозволяє уникнути можливих помилок, які притаманні тестуванню лише за однією методикою («капкан Брокау», «помилка Отелло») та підвищує точність отриманих результатів. Застосування різних методик тестування також знижує ризик протидії поліграфу з боку обстежуваної особи.
В підрозділі 2.2. «Етапи (стадії) психофізіологічної діагностики поліграфом» досліджено етапи проведення обстеження на поліграфі. На основі узагальнення існуючої практики використання поліграфа та позицій науковців, процес обстеження на поліграфі запропоновано поділяти на чотири етапи: підготовчий етап, передтестова співбесіда, безпосереднє тестування та завершальний етап.
 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины