ВЕРІГА ГАННА ВОЛОДИМИРІВНА МЕХАНІЗМИ РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНОГО РИНКУ УКРАЇНИ

Краткое содержание

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дії механізмів регулювання валютного ринку України” застосовано системний підхід до обґрунтування поняття валютного ринку, суб’єктів і об’єктів його регулювання; формалізовано механізми та інструменти регулювання валютного ринку; досліджено діяльність НБУ як головного органу регулювання і контролю валютного ринку; обґрунтовано концепцію розвитку механізмів регулювання валютного ринку України.
Валютний ринок є тісно інтегрованим з іншими видами ринків, він опосередковує міжнародну торгівлю, міжнародний рух капіталів, міграцію робочої сили, переміщення валютної ліквідності тощо, а за інституційною приналежністю поділяється на міжбанківський (позабіржовий) і біржовий.
На основі проведеного дослідження сучасний валютний ринок визначено як сукупність субординованої, взаємопідпорядкованої системи ринкових сегментів міжнародної, регіональної, національної економік, як інституційне середовище економічних відносин, пов’язаних із проведенням валютних операцій, використанням валютних цінностей і валютних деривативів. При цьому серед його учасників слід виділяти інвесторів, продавців та покупців, а також посередників і регуляторів, об’єднаних в єдину мережу сучасними засобами телекомунікації.
Щодо світового валютного ринку, то у роботі наголошується, що він є біполярним з погляду поширення міжнародних валют євро та долара США, які конкурують між собою і одночасно виконують функції світових грошей. При цьому, незважаючи на збереження тенденції зниження частки долара на світовому валютному ринку, він продовжує займати провідні позиції. Валютна пара “євро – долар США” на сьогодні залишається домінуючою як у світі, так і на валютному ринку України, що зумовило акцент в дослідженні саме на цих валютах.
Автором проведено дослідження механізмів регулювання валютного ринку України шляхом узагальнення економічних теорій функціонування валютних ринків у рамках двох парадигм: лінійної, в основі якої лежить гіпотеза ефективного ринку (кожна економічна дія (подія) викликає лінійну пропорційну реакцію, тобто утворюються певні причинно-наслідкові зв’язки); нелінійної, що розвивається на основі гіпотези фрактального ринку, згідно з якою певна дія (або подія) викликає нелінійну реакцію, тобто виникає експоненційна, несподівана, надзвичайно сильна і ніким не очікувана реакція.
Проблему регулювання валютного ринку в Україні в дослідженні представлено через механізми державного регулювання і саморегулювання. При цьому валютна політика держави і валютне регулювання розглядаються як похідні від типу економічної системи країни. Вони є жорсткими у країнах з граничними фінансовими ринками, до яких, за класифікацією Standard & Poor’s, віднесено й Україну.
У роботі державне валютне регулювання визначено як складову валютної політики держави, регуляторні процеси, як такі, що базуються на комплексі законодавчих, адміністративних, економічних та організаційних заходів, що застосовуються державою в особі уповноважених органів у сфері регламентації та впорядкування засад функціонування валютного ринку, валютного курсоутворення і міжнародного руху капіталів.
Валютне саморегулювання автором визначається як регуляторні процеси впливу на валютний ринок, валютний курс і міжнародний рух капіталів, засновані на: дії ринкових механізмів узгодження попиту та пропозиції на валютні цінності; управлінні валютними ризиками фінансових посередників, суб’єктів господарювання; внутрішніх регламентах валютних бірж та інших інфраструктурних посередників тощо. Ринкове і державне регулювання валютних відносин доповнюють одне одного. При цьому ринкове регулювання засноване на конкуренції та породжує стимули для розвитку, а державне регулювання, відповідно, спрямоване на визначення і нівелювання негативних наслідків ринкового.
У роботі проаналізовано діяльність НБУ як головного органу валютного регулювання і контролю. Політика НБУ поєднує адміністративні, організаційні, економічні заходи. Основними ознаками валютної політики НБУ у посткризовий період визначено стабільність валютного курсу гривні, зменшення частки операцій НБУ на міжбанківському ринку, від’ємне значення валютних інтервенцій, зростання обсягу валютних резервів, введення додаткових валютних обмежень на видачу споживчих кредитів в іноземній валюті. Реакцією валютного ринку на застосування вказаних інструментів стає зростання обсягів депозитів, переважно в іноземній валюті, скорочення обсягу кредитів в іноземній валюті та їх частки у кредитному портфелі, зменшення рівня доларизації економіки.
Виходячи з того, що валютно-курсова політика є важливою складовою валютної політики держави, яка недостатньо врегульована законодавчо, актуальним завданням органів державного управління визначена розробка Концепції системи валютного регулювання і контролю, яка б обґрунтувала місце валютної політики у загальній економічній політиці, механізми її координації та інструменти реалізації та знайшла б подальше законодавче закріплення.
Розглянуті автором механізми регулювання валютного ринку України представлено чотирма складовими: механізм регулювання валютного курсу; механізм регулювання стійкості розвитку валютного ринку; механізм державного регулювання валютного ринку; механізм саморегулювання валютного ринку (рис. 1). В рамках кожного механізму систематизовано інструменти валютного регулювання (валютні обмеження, девізна валютна політика, дисконтна валютна політика, управління золотовалютними резервами, облікова ставка, нормативи обов’язкового резервування, операції відкритого ринку, девальвація валюти, ревальвація валюти, валютна інтервенція, регулювання платіжного балансу, валютний дилінг тощо), визначено зміст і характер їх дії та взаємодії.