МИСЛИВА-БУНЬКО Іванна Ярославівна СКЛАДНІ СЛОВА В МОВІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ: СТРУКТУРА ТА СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!


Название:
МИСЛИВА-БУНЬКО Іванна Ярославівна СКЛАДНІ СЛОВА В МОВІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ: СТРУКТУРА ТА СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ
Альтернативное Название: МИСЛИВА-БУНЬКО Иванна Ярославовна Сложные слова в речи СОВРЕМЕННОЙ УКРАИНСКОЙ ПРЕССЫ: СТРУКТУРА И стилистические ФУНКЦИИ
Тип: Автореферат
Краткое содержание: У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету й основні завдання роботи, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, схарактеризовано джерельну базу, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про апробацію основних положень дисертації, описано її структуру.
У першому розділі „Складні слова як одиниці дослідження” проаналізовано теоретичні засади вивчення складних слів у мовознавстві, принципи їхнього виникнення; виділено спільні та відмінні риси осново-, словоскладання, зрощення й абревіації; виокремлено й схарактеризовано основні чинники активізації складних слів у мові сучасної української преси.
У лінгвістиці сформовані традиційні та нетрадиційні підходи до вивчення процесу творення складних слів. Із традиційного погляду кількаосновні лексеми ґрунтуються на словосполученнях із різним синтаксичним зв’язком – сурядним і підрядним; компоненти можуть бути поєднані за допомогою інтерфіксів і без них, складання є чистим та ускладненим суфіксацією, префіксацією чи усіченням (В. О. Горпинич, М. А. Жовтобрюх, Н. Ф. Клименко, Н. С. Родзевич та ін.).
Серед нетрадиційних теорій виокремлюємо такі: а) деривацію складних слів інтерпретують у контексті семантичного синтаксису, тобто складні іменники є втіленням одного або двох семантично елементарних речень (К. Г. Городенська); б) складні слова розглядають на засадах концепції „золотої” пропорції, в основі якої лежить принцип гармонійної побудови дво-, трикомпонентних лексем на структурному та фонетичному рівнях (Л. Є. Азарова).
У науці, відповідно до ознак різних видів складання, використовують терміни „композит” (для слова, утвореного складанням основ), „юкстапозит” (для деривата, в якому поєднано цілі слова і з’явилося нове значення), „зрощення” (для одиниці, що постала шляхом злиття компонентів вихідної синтаксичної конструкції), „абревіатура” (для слова, яке виникло внаслідок скорочення компонентів твірного словосполучення). „Складне слово” вживано як узагальнене позначення будь-якого з названих дериватів: це цілісно оформлена лексична одиниця (і в граматичному, і в семантичному плані слово має нове значення, а не просто відбиває суму значень його компонентів); таке слово утворене за внутрішніми законами української мови внаслідок об’єднання двох чи більше основ або самостійних слів, скорочення слів на базі словосполучення, порівняння чи навіть речення, а також за аналогією до тих слів, що вже існують.
Преса, об’єктом якої є побутове, суспільне, економічне життя, розвиток науки, техніки, явища історії, політики, культури, мистецтва, сприяє урізноманітненню лексичного складу української мови. У збагаченні словника мови особливу роль відіграє словотворення, зокрема композиція, юкстапозиція, абревіація. Продуктивність цих різновидів деривації в ХХІ ст. спричинена дією екстра- й інтралінгвальних чинників. Обстежений матеріал дає підстави виокремити кілька позамовних імпульсів: 1) соціально-економічні й політичні зміни в Україні (творення й уживання різнотипних лексем як назв осіб, партій, ознак, процесів: депутат-коаліціант, економічно-ефективний, політрішення, ПР); 2) стрімкий науково-технічний прогрес продовжив процес активного функціонування різногалузевої термінології та викликав творення нової (вірусоносій, зерножниварка, ціноутворення, відеовакансія, сонцемобіль); 3) пожвавлення міжнародних відносин позначене поповненням українського словника запозиченнями і словами з іншомовними основами авто-, бізнес-, відео-, енерго-, євро-, інтернет-, кіно-, нарко-, піар-, секс-, теле-, фото-, онлайн-, VIP- й ін. (бізнес-відвідувач, відеоекран, кіноаматор, онлайн-мовлення, VIP-співак).
На активне використання складних лексем впливають і внутрішньомовні чинники: 1) закон економії лінгвальної енергії, що знаходить вияв у заміні словосполучень однослівними найменуваннями, передусім абревіатурами (МОЗ, держдача, нардеп); 2) тенденція до ускладнення мовної структури іншими словами-основами (агробізнесмен, вантажівка-вбивця); 3) тенденція до регулярності, яка сприяє системній організації мови та показова у творенні похідних слів (водій → водій-вбивця, водій-„далекобійник”, горе-водій); 4) тенденція до інтеграції, що спрямована на уточнення кожного окремого предмета, процесу, особи (автор-початківець, сон-жах); 5) пошук нових експресивних мовних форм (кацапохохляндія, саломан-товстун); 6) тенденція до аналогії (горілкомор ← голодомор).
У другому розділі „Структурно-дериваційні особливості складних слів у мові сучасної української преси” з позиції традиційного вчення проаналізовано способи творення складних слів (за частинами мови); класифіковано ці деривати за лексико-семантичними параметрами; виявлено найбільш продуктивні словотвірні типи.
Реальні потенції словотворення неоднакові щодо різних частин мови. Найбільшу номінаційну силу мають іменники (76 % від усієї кількості зафіксованих одиниць). Вони постали внаслідок композиції, юкстапозиції, зрощення, абревіації. Питому вагу мають субстантиви, утворені поєднанням основ. Дериватів, що виникли із сурядних словосполучень, мало, здебільшого це нові слова: драконо-вовк, людинокукурудза. Звичніші й активніші композити, в основі яких підрядна конструкція. Найбільшу кількість становлять іменники, утворені зі словосполучень „іменник + опорний віддієслівний іменник” (абстрактні дії, процеси, поняття – бджололікування, рукостискання), „іменник + опорний іменник” (особи, опредметнені дії, процеси, місце, предмети, знаряддя, пристосування – судновласник, газоконденсат, лісосмуга). До останнього типу належать композити, в яких дві запозичені (або питома та запозичена) основи поєднані відповідно до українських мовних законів. Особливо поширені в публіцистиці субстантиви з початковими й кінцевими грецькими складниками: гомо-, -граф, кіно-, кріо-, ксено-, -ман, -манія, -терапія, фоб, -фобія (гомосекс, коронограф, еротоман, баракоманія, птахотерапія, кріохірургія); латинськими: аудіо-, відео-, радіо-, ретро- (радіотаксист, аудіосприйняття). Велику групу формують іменникові композити, утворені на основі синтагми „іменник + опорне дієслово” (роботодавець, сміттєвоз). Продуктивні типи „прикметник + стрижневий іменник” (лівобережець, кривосуддя), „числівник + опорний іменник” (одноклубник, першоджерело), „займенник + іменник (дієслово)” (самосуд, самопоїдання).
Специфічна особливість української преси ХХІ ст. – перевага субтантивів-юкстапозитів (47 % від усіх складних іменників) над композитами. Найпродуктивніший тип становлять юкстапозити, в яких один компонент щодо іншого виступає прикладкою-конкретизатором. З огляду на семантичні параметри найбільшу групу структурують деривати на позначення осіб: а) за фахом і посадою з компонентами адвокат-, актор-, водій-, вчений-, директор-, експерт-, журналіст-, лікар-, науковець-, суддя-, учитель-, фахівець- (експерт-підривник, лікар-гігієніст); б) за родом діяльності (городник-аматор, пірнальник-невдаха). Тут виділяємо вершинні слова-основи боксер-, спортсмен-, турист- (боксер-супертяж, спортсмен-олімпієць, турист-романтик); в) за належністю до певної організації (депутат-бютівець); г) за освітнім статусом з опорними питомими і запозиченими компонентами випускник-, студент-, школяр- (студент-активіст, школяр-еколог); ґ) за родинними зв’язками з вершинами бабуся-, батько-, дружина-, донька-, мати-, син-, чоловік- (батько-коваль, донька-розумниця); д) за зовнішніми чи внутрішніми ознаками (інвалід-спинальник, людина-геній); е) за соціальним і майновим станом (багатій-спонсор, сусід-пенсіонер).
У сучасних газетах і журналах функціонують й інші назви: 1) знаряддя, предмети (автомобіль-евакуатор, підсвічник-вежа); 2) опредметнені дії, процеси, події (вистава-гра, експедиція-пленер); 3) приміщення, населені пункти (лікарня-довгобуд, місто-курорт); 4) документи (довідка-рахунок, ПДВ-облігація); 5) культурні заходи (концерт-презентація, шоу-турнір); 6) музичні жанри (ска-панк, кантрі-рок); 7) тварини і комахи (байбак-синоптик, комаха-шкідник); 8) рослини (гриб-трутовик, малинка-вітамінка); 9) небесні тіла (зірка-гігант, планета-скарб); 10) одяг, взуття (спідниця-„олівець”, чоботи-„угі”); 11) абстрактні поняття (диво-кохання, доля-злодійка).
У мову преси широко входять юкстапозити зі складниками англійського походження бізнес-, медіа-, інтернет-, онлайн-, піар-, топ-, VIP- (інтернет-журналіст, медіа-магнат, піар-рішення, VIP-агітатор). Розширюють сферу вживання деривати з питомими компонентами горе-, диво-, чудо-: горе-керманич, диво-замок, чудо-піч.
Зовсім мало редуплікацій (правда-неправда, дриґи-передриґи), синонімічних (друзі-приятелі, клопоти-турботи) і семантичних (варіння-смаження, кури-гуси) юкстапозитів.
Непродуктивним для іменників є зрощення (Джоліпітти, шибайголова).
У лексичному складі української публіцистики спостерігаємо інтенсивне творення абревіатур. Найчисельнішу групу становлять часткові абролексеми із запозиченими основами: грецькими авто-, агро-, біо-, гідро-, еко-, електро-, енерго-, кібер-, нарко-, онко-, політ-, теле-, фото- (автоцистерна, біогаз, екоосвіта, кіберняня); латинськими авіа-, арт-, емо-, євро-, нац-, парт-, спец- (єврочиновник, арт-ярмарок, нацпродукт); англійськими поп-, спорт- (поп-діва, спортрота). Фіксуємо часткові скорочення з питомимим основами держ-, укр-, буд- (держдача, Укргаз, будмайданчик).
Велику групу становлять ініціальні абревіатури: а) літерні (МТП – морський торговельний порт); б) звукові (АКОРД – асиметрія, край, окраса, розмір, динаміка); в) звуково-літерні (ПОСП – приватна організація сільського господарства і продовольства); г) літерно-цифрові (НВЦ-2 – навчально-виробничий центр № 2). Також у текстах преси представлені складові (лісгосп, генсек, хімпром) та мішані (МіськБТІ – міське бюро технічної інвентаризації, Т-молоко – молоко тривалого зберігання) абревіатури. Із семантичного погляду вони називають осіб, опредметнені дії, місця, організації, документи, одяг, предмети, хвороби тощо.
Найпродуктивнішим способом творення складних прикметників (20,3 %) у мові сучасної преси визнано композицію (89,4 % від усіх складних прикметників). На відміну від іменників, серед композитних прикметників багато таких, що ґрунтуються на словосполученні з рівноправним зв’язком. Найчастіше вони позначають: а) колір, інтенсивність його вияву (жовто-бура вода, тьмяно-коричневий словник); б) сферу, напрям, спосіб певних дій, процесів (пошуково-рятувальна робота, військово-морські навчання); в) галузь установи (освітньо-науково-молодіжно-спортивне міністерство); г) політичні та соціально-майнові ознаки об’єктів, дій (бютівсько-пропутінська влада, фінансово-олігархічний клан); ґ) державні, регіональні особливості (українсько-японське співробітництво); д) час (весняно-польові роботи).
Найчисленнішу групу становлять ад’єктивні деривати, які виникли з підрядного словосполучення „прикметник + опорний іменник”. Ці номінації формують такі семантичні групи: 1) внутрішні та зовнішні ознаки людини (високодуховний, червонощокий); 2) локативні характеристики (близькосхідний, тихоокеанський); 3) темпоральні ознаки (довгостроковий, минулотижневий); 4) зовнішні та внутрішні ознаки рослин і тварин (білобока сорока, високоудійна корова); 5) вказівка на ознаки певної місцевості (білосніжне місто, гірськолижний курорт); 6) характеристика якісного складу чогось (високохудожній, дороговартісний).
Мову преси поповнюють також композити, утворені шляхом поєднання: а) числівника й іменника (двоколісний); б) іменника та дієслова (спрагогамівний); в) займенника та дієслова (чи іменника) (саморобний, всенародний); г) іменника та стрижневого прикметника (морозостійкий).
У творенні складних прикметників малопродуктивне словоскладання і зрощення. Найчастіше в газетних текстах функціонують редупліковані (сірий-сірий, живий-живісінький) і семантичні (голодний-холодний, живий-здоровий) юкстапозити, а також зрощення прислівника та прикметника (вічнозелений, малограмотний).
Серед абревіатур переважають частковоскорочені одиниці з початковими іншомовними компонентами авто-, арт-, енерго-, етно-, метео-, поп- (автотракторний, етнонаціональний, поп-науковий). Широко вживані цифрово-словесні абревіатури: 65-річний, 8-тижневий, 46-мільйонний.
Обстежений матеріал свідчить, що складні дієслова (1,3 %) виникають лише внаслідок осново- та словоскладання. У текстах активізовані юкстапозити з повторенням компонентів (варити-варити, жити-виживати), із синонімічними й семантично близькими (чи протилежними) дієслівними основами (білити-фарбувати, огортати-оповивати, сісти-встати). Під час композиції основ складні дієслова найчастіше ґрунтуються на синтагмах: а) „займенник сам + дієслово”: самопізнати; б) „іменник + головне дієслово”: кровоточити.
У текстах періодики функціонують складні дієприкметники (0,9 %), що виникли здебільшого внаслідок композиції. Активні та пасивні дієприкметники-композити утворюють від словосполучень: 1) „іменник + опорне дієслово” (вносять додаткову ознаку предмета за дією): бурякосіючий, листогризучий; 2) „прислівник + стрижневе дієслово” (передають спосіб і якість дії): низькорослий, тужливо-благаючий; 3) „числівник + опорне дієслово”: сторозтерзаний. Деривація активних дієприкметників за допомогою суфіксів -уч- (-юч-), -ач- (-яч-) – особлива проблема сучасної української літературної мови. Вчені пропонують замінювати ці слова іменниками, прикметниками й описовими зворотами. Проте в публікаціях сучасної преси такі дієприкметники продовжують активно функціонувати як кальки з російської мови.
Зрощеннєвим способом утворені дієприкметники, в яких злиті передусім прислівник і дієприкметник: маловивчений, рідконаселений. Серед юкстапозитів засвідчено редупліковані лексеми: сіяний-пересіяний, ходжений-переходжений.
Для мови сучасного газетно-журнального підстилю характерні також складні прислівники (1,5 %). Виявлено одиничні випадки вживання композитів-прислівників, що постали на основі сурядного словосполучення: зневажливо-зверхньо. Частіше функціонують композити, в основу яких покладено синтаксичну конструкцію з підрядним зв’язком: а) „числівник + опорний іменник”: вобидвіруч; б) „прикметник + опорний іменник”: босоніж; в) „прислівник + стрижневе дієслово”: мимоїздом; г) „прислівник + опорний іменник”: мимоволі; ґ) „займенник + опорний іменник або дієслово”: вусебіч, самотужки.
Найчисленнішу групу становлять прислівникові юкстапозити: а) редуплікації (міцно-міцно, завтра-післязавтра); б) синонімічні сполучення (неждано-негадано, тихо-мирно); в) семантичні утворення (зроду-віку, вліво-вправо). Зрощення зазнали ті прислівники, в яких злито застиглі прийменникові форми числівника й іменника в непрямому відмінку: втридорога, втришия. Із погляду семантики ці деривати вказують на місце, час, кількість, міру, спосіб дії.
У третьому розділі „Функційно-стилістичні параметри складних слів у сучасній українській пресі” простежено стилістичне навантаження в текстах періодики композитів, юкстапозитів, абревіатур, з’ясовано їхнє функційне призначення в заголовках статей.
Вербальну основу сучасних газетно-журнальних публікацій становить загальновживана стилістично нейтральна лексика, на тлі якої марковані складні слова набувають різного експресивного і стилістичного забарвлення. Реалізація комунікативної, інформаційної, науково-пізнавальної функцій передбачає введення до текстів преси ХХІ ст. книжної та термінологічної складної лексики: ...Цей міні-цех може виготовляти біодизель із риб’ячих та тваринних жирів („Експрес”, 26.08.2010); Нижня платформа машинного відділення з баластно-осушувальними насосами опинилися під водою („Волинь-нова”, 10.02.2005).
У сучасній українській пресі зауважено інтенсивне творення композитів із компонентом сам(о)-. Вони, потрапляючи в жанрово-стильові контексти друкованих мас-медіа, набувають різного навантаження: а) негативного (викриття, засудження): Блохін – самозакохана горда людина („Експрес”, 07.10.2010); б) позитивного (схвалення чи захоплення): …Самотужки піднімають землю, рятують майно колишніх КСП, проводять реконструкцію <•••> ферм… („Волинь-нова”, 05.02.2008).
Періодика ХХІ ст. засвідчує складні одиниці зі старослов’янськими компонентами благо-, живо-, злато-, много- й ін. Для надання газетним і журнальним текстам урочистості автори вживають старослов’янізми у прямому значенні: Втрачаючи розуміння суті й значення Боговтілення, <•••> ми відриваємося від багатовікових коренів православного благочестя нашого народу („День”, 09.01.2008). Для створення оцінного ефекту використовують „високі” слова в переносному значенні. Ці лексеми допомагають викрити осудливі дії осіб, сучасне суспільно-політичне становище в Україні: Але більшість людей чітко усвідомлює, що цим „благородним починанням” ви лише хочете набрати на виборах якомога більше голосів („Сільські вісті”, 24.09.2009).
Активно функціонують прикметники-кольороназви (реальні й політично зумовлені). Композити з указівкою на колір у складі газетно-журнального тексту викликають у читачів яскраві зорові уявлення: І яким дивом постає на тлі космічного „цвинтаря” наша жива-живісінька блакитно-зелено-чорно-синя ще й золотава красуня Земля („Літературна Україна”, 26.05.2005). Функцію створення викривальності, насмішки й іронії виконують номінації політичних сил за кольором символіки: Обидві політичні сили – і біло-блакитні, і біло-сердечні – є олігархічними за своєю суттю („Волинь-нова”, 25.10.2009).
Композити, юкстапозити й абревіатури здебільшого слугують для створення характеристики осіб (портретної, за вчинками, внутрішніми якостями): 1) позитивної (схвалення, радість, прихильність, захоплення): Це патріот, гуманіст і борець за правду, справедливість, свободу, за людину в людині, мудро-мужнього творця себе і Батьківщини („Освіта України”, 10.02.2009); 2) негативної (несхвалення, осуд, відраза, зневага, засудження, іронія, сарказм): Народ нерідко засвідчував, що думкою громади може бути мудрішим за будь-яких „яйцеголових” керівників-інтелектуалів („Літературна Україна”, 17.02.2005); Що думала горе-мати і навіщо вона вбила своє дитя, з’ясовує слідство („Сільські вісті”, 14.09.2010).
У матеріалах преси активно функціонують негативно оцінні складні назви із загальним значенням ‘політичне, соціально-майнове становище’: Ну так, власність тепер не „державна”, а „приватно-державна”, є ринок товарів-послуг-хабарів („Високий замок”, 18.02.2009); А чи не краще було б державі подбати про достойні пенсії і не морочити людям голови доплатами-подачками? („Вісник+К”, 01.10.2009). Негативний зміст мають також деривати, вжиті на означення радянської влади, конкретного відрізка часу: Як і Голодомор 1930-х років, голод 1921–1923 років був наслідком людиноненависницької політики радянського керівництва („Дзеркало тижня”, 06.11.2010); Щоб прогодувати родину в купонно-талонні дев’яності, Микола здобув ще з десяток професій („Голос України”, 12.02.2009).
Негативну конотацію передають одиниці зі складниками бізнес-, віп- / VIP-, ГМО-, горе-, євро-, нарко-, -олігарх, піар-, порно-, само-, секс- й ін. Напр.: ...Навіть смерть людини не припинила піар-операцію [про встановлення пам’ятника Сталіну в Запоріжжі. – І. М.-Б.]. Її, незважаючи на втрати, в сталінському стилі продовжили аж до роздачі каші („День”, 12.05.2010); ...У „VIP-заповідник” [дитячий центр „Артек”. – І. М.-Б.] могли потрапити переважно обрані – чада відповідальних працівників усіляких ЦК, обкомів, міськкомів чи райкомі („Урядовий кур’єр”, 30.01.2009). Переважання складних номенів із пейоративною семантикою зумовлене негативними явищами суспільного життя.
Розмовно й іронічно забарвлюють текст складні деривати жаргонного та вульгарного характеру: А якщо у коаліцію перебіжить 13 депутатів-„тушканчиків”, то за бортом опиняться і комуністи („Волинь-нова”, 10.04.2010); Після виходу в світ статей про техталонну мафію, я посперечався зі своїм знайомим-„рєшалою”, який працює під відділом реєстрації авто („Експрес”, 23.09.2010).
Експресивність (від жартівливої до іронічно-саркастичної), дієвість й оцінна сила впливу притаманна складним одиницям, що постали внаслідок виникнення нового додаткового переносного чи метафоричного значення, образного перетворення – персоніфікації, перифразування. Напр.: Масові вбивства тривали щонайменше до травня 1921 року, проте заборона на вільне переміщення для жителів півострова зберігалася й після згортання цієї м’ясорубки („Дзеркало тижня”, 06.11.2010); „Господи! Так що ж це за таке ємне слово „канон”, яке може навіть дозволити канонізувати сатану-руйнівника [Сталіна. – І. М.-Б.] церков?” („Волинь-нова”, 21.10.2008).
Редуплікації, семантичні та синонімічні юкстапозити сприяють естетизації газетно-публіцистичних текстів: Над розлогою гораймівською сажавкою <•••> по-дитячому пустотливо забавляються-кигичуть чайки... („Сільські вісті”, 24.09.2009).
У пресі окресленого періоду фіксуємо чимало авторських дериватів. Дослідники стверджують, що „оказіональне слово з властивою йому незвичайністю, яскравістю, високою впливовою силою допомагає реалізації авторських комунікативних настанов” (О. М. Дорофєєва). Ці лексеми посилюють мовні образи осіб, процесів, явищ і мають жартівливе або іронічне забарвлення: Салбургер у вигляді торта зі свічками зайняв площу 28 метрів 70 см – світовий рекордсмен (105 кг сала!) („Волинь-нова”, 21.10.2008); Завжди ганяла підлітків, які збиралися у дворі, називала їх „спідоносцями” („Волинь-нова”, 01.12.2009); Закрутити таку схему могли тільки дуже світлі голови, зацікавлені в тому, щоб українці й далі їли ГМО-ковбасу, пили ГМО-молоко, заплативши як за натуральне („Віче-інфо”, 09.12.2010).
Особливе зацікавлення з погляду експресивно-стилістичних можливостей становлять ініціальні абревіатури. Нерідко автори створюють лексичні скорочення для надання: а) новизни, піднесеності: …В Україні видано україномовну версію курсу для розвитку сили волі людини „КраСиВо” („Високий замок”, 06.06.2009) (КраСиВо – краса, сила, воля); б) жартівливості: А ланцюжок ОБС тим часом продуктивно працював („Високий замок”, 13.08.2010) (ОБС – одна баба сказала), в) саркастичного звучання: Його [новий „Податковий кодекс”. – І. М.-Б.] вже представники малого та середнього бізнесу назвали КАТом („Вісник+К”, 25.11.2010) (КАТ – Кодекс Азарова і Тігіпка).
Для швидкого оприлюднення сенсаційної інформації автори виносять у заголовки змістово наповнені та стилістично марковані складні слова. Пор.: Як позбутися „кнопкодавів”? („Волинь-нова”, 12.01.2012); „Отрутобуфет”: від чипсів до котлет („Сільські вісті”, 14.09.2010); Жінка-2009 – світанково-карамельна... („Високий замок”, 01.01.2009). Аби привернути увагу читачів, публіцисти широко застосовують прийом гри слів. Акцентуаційну й експресивну стилістичні функції зреалізовано повторенням слів або використанням співзвучних літерних абревіатур: Довгоочікувані гроші на довгоочікуваний ремонт („День”, 09.01.2008); Краще СЕС, аніж SOS (заголовок). ...Краще подбати про забезпечення СЕС, аніж потім кричати „SOS” („Волинь-нова”, 21.03.2009).
Складні слова як економні за формою одиниці вирізняються великою семантичною місткістю. Тому вони є чудовим зображально-виражальним стилістичним засобом під час творення однослівних заголовків. Дуже часто в заголовок автор виносить лексему, яка містить узагальнено-глибоку характеристику особи, події, явища. Проте його змістове наповнення визначає контекст, унаслідок чого слово набуває певних стилістичних відтінків: а) іронії: Буш-рятівник (заголовок). Буш запропонував новий план порятунку американських банків („Україна молода”, 16.08.2008); б) осуду: Жінка-різник („Експрес”, 13.08.2009); в) захоплення: Талант-самородок („Сільські вісті”, 26.05.2010).
У висновках узагальнено результати виконаного дослідження.
– Опрацьований матеріал засвідчує відомі в лінгвістиці способи творення складних слів, зокрема осново-, словоскладання, абревіацію, зрощення.
– Дериваційні можливості цих одиниць у мові преси, як і літературній загалом, неоднакові щодо різних частин мови. Ядро становить лексико-граматичний клас іменників (76 %), малопродуктивні складні прикметники (20,3 %), а периферію формують непродуктивні багатоосновні дієслова (1,3 %), дієприкметники (0,9 %) і прислівники (1,5 %). Щодо видів складних слів, то мова газетно-журнальної публіцистики початку ХХІ ст. демонструє перевагу юкстапозитів (38 %) над композитами (34 %), а також інтенсивне творення абревіатур (27 %). Зрощення репрезентоване лише 1 % лексем. Наведені кількісні параметри дібраних лексем заперечують традиційну думку про те, що перше і друге місця за активністю творення складних слів посідають відповідно композиція та абревіація, а третє – юкстапозиція.
– Юкстапозиція характерна для всіх аналізованих повнозначних слів. За допомогою словоскладання здебільшого виникають іменники (47 % від усіх субстантивів). Це спричинено кількома тенденціями: і до аналітизму, і до інтернаціоналізації лексичного складу мови, і до економності, і до семантичної місткості та стилістичної виразності. Найпродуктивніший тип становлять субстантивні юкстапозити, у яких один складник щодо іншого виступає прикладкою. Менш активні серед іменників редуплікації, синонімічні й семантичні юкстапозити.
– Прикметникам, дієсловам, дієприкметникам, прислівникам властиві лише такі види словоскладання, як повторення тих самих або дещо видозмінених слів за допомогою суфіксації чи префіксації, поєднання синонімічних лексем і семантично близьких або протилежних основ.
– Композити представлені всіма згаданими частинами мови, проте групи цих дериватів кількісно неоднорідні. Основоскладання – найпродуктивніший спосіб творення складних прикметників (98,4 % композитів від усіх складних ад’єктивів), порівняно з іменниками (17,7 % композитів від усіх складних субстантивів). Газетно-журнальні тексти підтверджують, що серед прикметників продуктивніша композиція, в основу якої покладено сурядне словосполучення (близько 500 одиниць із-поміж 1048 ад’єктивних композитів), а іменники, дієлова, дієприкметники, прислівники частіше виникають на основі синтаксичної структури з нерівноправним зв’язком.
– Серед прикметникових композитів, утворених із підрядного словосполучення, переважають ті, що ґрунтуються на конструкціях „прикметник + опорний іменник”, „числівник + іменник”, „іменник + головне дієслово” та ін. Основний масив композитів-субстантивів формують деривати, які виникли внаслідок поєднання іменника зі стрижневим іменником (або дієслівом) та прикметника з опорним іменником. Композитні дієслова й дієприкметники базуються переважно на підрядних словосполученнях „іменник + стрижневе дієслово”, „прислівник + головне дієслово”.
– Унаслідок дії зовнішньо- та внутрішньомовних чинників у періодиці активізовано використання абревіації. Цей спосіб творення продуктивний серед іменників (35 % від усіх складних іменників) і непродуктивний для прикметників (3 % від усіх складних ад’єктивів). Найбільшу групу формують часткові абревіатури зі скороченими іншомовними компонентами прикметникового походження. Інтенсивно функціонують ініціальні абревіатури, рідше виникають складові та змішані складноскорочені субстантиви.
Зрощення репрезентують одиничні випадки іменників, прикметників, дієприкметників, прислівників.
Серед складних лексем домінують ті, які ввійшли в ужиток ще в попередні десятиліття, проте під впливом мовних і позамовних чинників виникло чимало нових дериватів, що є ознакою нашого часу. Щодо лексико-семантичного наповнення словника сучасної преси, то його збагатили складні одиниці, які сформувалися під тиском науково-технічного прогресу (економіка, фінанси, юриспруденція, біологія, техніка, медицина, фізика, інформатика й ін.), суспільно-політичних і культурних процесів.
Значна частина складних слів позначена стильовою нейтральністю. Ці одиниці здебільшого виконують номінативно-інформативну та номінативно-фактологічну роль. Саме на тлі нейтральної лексики марковані структурно-складні деривати в мові сучасної української преси набувають експресивного та стилістичного навантаження.
Логічності, книжності, пізнавальності й науковості газетно-журнальним текстам надають різногалузеві складні терміни.
Тексти преси, центральна тема яких – суспільно-політичне й економічне життя, позначені переважно негативними оцінками осіб, подій, явищ, процесів та ін. Несхвалення, незадоволення, осуд, відразу, презирство, обурення, насмішку, сарказм передають номени зі складниками бізнес-, ГМО-, горе-, нарко-, олігарх-, піар-, порно-, само-, секс-, тушка-, VIP- й ін. Для викриття суспільно-політичного стану в Україні, підсилення негативних рис осіб автори вживають старослов’янські слова з переносною семантикою. Іронічно забарвлюють газетно-журнальну публіцистику розмовні, жаргонні, вульгарні деривати.
Позитивну оцінку (схвалення, задоволення, ніжність, прихильність, захоплення) осіб, явищ, предметів та ін. створюють композити зі складниками диво-, -красуня, люб, -талант, -трудівник, чудо-. Піднесеності й урочистості додають деривати зі старослов’янськими основами благо-, бого-, живо-.
Співзвучні абревіатури, юкстапозити з паронімічними компонентами часто стають засобом обігравання. Форма цих лексем привертає увагу читача до змісту, що створює зображально-виражальний „вибух” – позитивно чи негативно оцінний.
Багатоосновні кольороназви, редупліковані та синонімічні юкстапозити реалізують стилістичну функцію підсилення чи нагнітання ознак.
З погляду образності й експресивності особливе зацікавлення становлять індивідувально-авторські деривати – урочисті, поетичні, розмовні. Вони, вирізняючись і формою, і семантикою, збагачують газетно-журнальні матеріали емоційно-експресивним тоном – від жартівливого до саркастичного. Складні оказіоналізми виконують не лише експресивну й оцінну функції, а й імпресивно-вольову (впливу на читача) та естетичну.
Виражальні якості, незвична звукова оболонка й семантична конденсація складних слів спричинюють використання їх у заголовній функції.
Отже, складні слова – інформаційний за семантикою та лаконічний за формою мовновиражальний і мовностилістичний засіб для оформлення матеріалів преси.
– Зроблені теоретичні узагальнення та комплексний аналіз складних слів у газетно-журнальній публіцистиці ХХІ ст. відкривають перспективу для нових наукових досліджень, присвячених функціонуванню складних лексем у сучасних текстах різних стилів (порівняльний аспект).
 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины