НІКОЛАЄНКО ВАЛЕРІЙ ВАДИМОВИЧ СИСТЕМА БАГАТОРІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ФУТБОЛІСТІВ ДО ДОСЯГНЕННЯ ВИЩОЇ СПОРТИВНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ



Название:
НІКОЛАЄНКО ВАЛЕРІЙ ВАДИМОВИЧ СИСТЕМА БАГАТОРІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ФУТБОЛІСТІВ ДО ДОСЯГНЕННЯ ВИЩОЇ СПОРТИВНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ
Альтернативное Название: Николаенко ВАЛЕРИЙ ВАДИМОВИЧ СИСТЕМА многолетней подготовки футболистов к ДОСТИЖЕНИЯ ВЫСШЕГО СПОРТИВНОГО МАСТЕРСТВА
Тип: Автореферат
Краткое содержание: У вступі обґрунтована актуальність обраної теми, зазначений зв'язок з науковими планами, темами, визначені об'єкт, предмет, мета, завдання, методологія й методи досліджень, розкрита наукова новизна й практична значущість роботи, а також окреслено особистий внесок здобувача, представлена інформація про апробацію результатів і публікаціях за темою дисертаційної роботи.
Перший розділ дисертації «Науково-теоретичні передумови постановки проблеми раціональної побудови системи багаторічної підготовки футболістів до досягнення вищої спортивної майстерності» присвячений аналізу літературних джерел, де розглянуті питання:
- формування наукової концепції керування багаторічною підготовкою юних спортсменів у ретроспективі й на сучасному етапі (В. Бальсевич, 1980, 2001, 2009; М. Набатнікова, 1982; Н. Булгакова, 1986; В. Платонов, К. Сахновський, 1988; Л. Волков, 1989, 2002; К. Федотова, 2003);
- загальної структури системи й змістовного компонента багаторічної підготовки і тенденцій її зміни (В. Філін, 1980, 1994; Ю. Желєзняк, 1981; В. Платонов, 1988, 2003, 2004, 2010; К. Сахновський, 1990, 1997; В. Нікітушкін, 1993, 2010);
- періодизації підготовки спортсменів (Л. Матвеєв, 1977, 1991, 2005; Ю. Верхошанський, 1985, 1991; В. Платонов, 2004, 2013; I. Balyi, A. Hamilton, 2003; J. Weineck, 2004; F. Vargas, 2005; J. Olbrecht, 2007; T. Bompa, 2009);
- індивідуалізації навчання, закономірностей вікового розвитку й становлення спортивної майстерності (В. Губа, 1997; R. Malina, C. Bouchard, O. Bar-Or, 2004; T. Rowland, 2005; В. Губа, П. Квашук, В. Нікітушкін, 2009; Ж. Козіна, 2011; В. Сонькін, Р. Тамбовцева, 2011; Ф. Іорданська, 2013; В. Корягін, 2014);
- особливостей організації тренувальної та змагальної діяльності на етапах багаторічного вдосконалення футболістів до досягнення вищої спортивної майстерності (А. Золотарьов, 1993, 1997, 2000; A. Сучилін, 1997, 2005; Г. Лалаков, 1998, 2000; В. Шамардін, 2001; A. Пєтухов, 2006; A. Кузнєцов, 2007; Г. Монаков, 2007; Б. Чирва, 2008;).
Фахівці сфери спорту вказують на необхідність удосконалення системи підготовки спортивного резерву, яка диктується тенденціями розвитку сучасного спорту й насущною потребою практики в більш раціональних технологіях забезпечення підготовки на етапах багаторічного вдосконалення. Підготовка кваліфікованої молоді для спорту вищих досягнень – тривалий, багатоетапний процес, у якому весь зміст підготовки повинен підлягати створенню умов для повної реалізації задатків і здатностей юних спортсменів, серед яких автори (D. Smith, 2003; В. Бальсевич, 2009; В. Платонов, 2013) виділяють дотримання закономірностей становлення вищої майстерності в системі багаторічної підготовки й вихід на рівень вищих досягнень у нижній границі оптимальної для конкретного виду спорту вікової зони.
Система підготовки юних спортсменів, яка склалась у вітчизняному футболі, зводиться до керування спортивною підготовкою, що націлена на поточний результат, а не на якість і ефективність тренувального процесу, спрямованого на поступальний індивідуальний розвиток і підготовку креативного гравця.
Консерватизм державної системи, наявність протиріч між задекларованою метою підготовки кваліфікованого спортивного резерву й вимогами до її досягнення, необґрунтований режим тренувальної та змагальної діяльності, недосконалі критерії оцінки ефективності праці спортивної організації й тренерського складу й низка інших причин не дозволяють раціонально побудувати систему багаторічної підготовки спортивного резерву для професійного футболу. Аналіз літературних джерел свідчить про необхідність удосконалення системи багаторічної підготовки перспективних футболістів на підставі індивідуального підходу й сучасних принципів побудови тренувального процесу.
Визначено, що система багаторічної підготовки повинна здійснюватися з урахуванням головних чинників, що визначають досягнення високого рівня спортивної майстерності відповідно до національних інтересів розвитку футболу й стандартів розвитку дитячо-юнацького, й професійного футболу у світі. Кожний етап спортивного вдосконалення повинен мати відповідні мету, завдання, форми організації тренувального процесу та змагальної практики, обумовлені віковими особливостями зростаючого дитячого організму, динамікою формування спортивної майстерності, рівнем розвитку й темпами приросту спеціальних рухових якостей і здатностей. В українському футболі відсутня обґрунтована навчальна програма з підготовки тренерів для дитячо-юнацького й резервного спорту в напрямку застосування сучасних технологій навчання, реорганізації системи дитячих змагань і, особливо, перегляду стратегії підготовки й відповідно педагогічних підходів керування спортивною діяльністю юних футболістів.
У другому розділі дисертації «Методи й організація дослідження» представлена методологія, методи дослідження відповідно до об'єкта, предмета, мети й завдань роботи, обґрунтована доцільність використання даних методів, описані організація й контингент випробуваних.
У процесі розв'язання поставлених завдань були використані такі методи дослідження: теоретичні загальнологічні (аналіз, синтез, абстрагування, порівняння, узагальнення й описова математична статистика), теоретичні системні (структурний аналіз, функціональний аналіз, структурно-функціональний аналіз, історичний метод і системне моделювання), емпіричні (вивчення друкованих і електронних джерел інформації ( з питань періодизації, багаторічної підготовки, вікової фізіології й психології), опис, інтерв'ювання, експертне опитування).
Дослідження проводилися в чотири етапи в період з 2006 до 2014 року, на кожному з яких були вирішені поставлені завдання.
Перший етап (2006–2008) був присвячений визначенню теоретико-методологічного підходу до аналізу проблеми дослідження. Із цією метою аналізувалася спеціальна література, присвячена питанням організації системи багаторічної підготовки футболістів у різних країнах світу. Був сформований теоретико-методологічний підхід до аналізу об'єкта й предмета дослідження, розроблений науковий інструментарій для проведення досліджень.
Другий етап (2009–2010) був спрямований на системний аналіз середовища (зовнішнього й внутрішнього), у якому відбувається формування системи багаторічної підготовки футболістів до досягнення вищої спортивної майстерності. Аналізу були піддані чинники, які виявляють як позитивний, так і негативний вплив на організацію підготовки спортсменів для професійного футболу. На цій підставі були визначені основні тенденції розвитку системи багаторічної підготовки, а також її окремих компонентів (підсистем).
На третьому етапі (2011–2012) здійснювалося теоретико-методологічне й організаційно-методичне обґрунтування компонентів раціональної побудови системи багаторічної підготовки футболістів з урахуванням закордонного досвіду й специфіки особливостей (зовнішнього й внутрішнього середовища), а також стратегічних завдань розвитку футболу на початку нового сторіччя. Протягом даного етапу проводилося соціологічне дослідження серед тренерів вітчизняного футболу. В інтерв'юванні взяли участь 211 фахівців з підготовки юних і кваліфікованих спортсменів (командні спортивні ігри). Експертами в дослідженні виступили 97 тренерів з футболу категорії «В» і «А» ліцензії УЄФА з різних регіонів України.
Четвертий етап (2013–2014) був присвячений теоретичному моделюванню організаційної підсистеми системи багаторічної підготовки футболістів, а також розробці комплексу заходів щодо впровадження даної підсистеми у вітчизняну практику кадрового забезпечення футболу.
Розв'язання поставлених завдань дослідження здійснювалося на базі Центру підвищення кваліфікації й післядипломної освіти Національного університету фізичного виховання і спорту України, Центру ліцензування Федерації футболу України, Львівського національного університету фізичної культури; в умовах практичної діяльності – на базі Федерації футболу м. Києва, Київської обласної федерації футболу, Федерації футболу Львівської області; в умовах тренувальної діяльності – на базі СДЮШОР «Зміна», м. Київ.
Проаналізовані календарі змагань Чемпіонатів м. Києва серед команд 9–17-річного віку й Всеукраїнських змагань (ДЮФЛУ) серед команд 14–17-річного віку (13 протоколів сезону 2012-2013 рр.).
У третьому розділі «Підходи до раціональної побудови системи багаторічної підготовки футболістів до досягнення вищої спортивної майстерності в сучасному футболі» розглянуті особливості багаторічної підготовки футболістів в Австрії, Англії, Бельгії, Бразилії, Німеччині, Іспанії, Італії, Нідерландах, США, Франції, Шотландії, визначені теоретичні положення розробки системи довгострокової підготовки перспективної молоді.
З’ясовано, що на рубежі сторіч у країнах, які посідають лідерські позиції у світовому футболі, функціонують налагоджені організаційно-управлінські системи підготовки й відбору спортсменів у процесі багаторічного вдосконалення. У цілому у всіх розглянутих вище країнах використовуються схожі системи, що мають свою специфіку, яка випливає з національних традицій, економічних і матеріально-технічних умов. Відмінності в підготовці футболістів різних країн обумовлені різною роллю й ступенем участі в ній державних, суспільних і приватних структур.
Установлено, що довготермінові програми підготовки футбольних талантів у країнах Західної Європи мають загальну структуру періодизації. Так, процес підготовки футболістів підрозділяється на два періоди, відповідно до яких визначені пріоритетні завдання:
• період розвитку й навчання (7–15 років) забезпечує розвиток індивідуальних здатностей юних футболістів за допомогою використання великої кількості ігрових завдань, тренувальних і навчальних ігор;
• період змагань (з 16-ти років до професійної команди) забезпечує розвиток ігрового потенціалу кожного футболіста за допомогою активної участі в іграх на результат.
Світовий досвід свідчить про те, що для створення умов для поступового розвитку різнобічних якостей юних гравців необхідно, по-перше, відмовитися від участі в офіційних змаганнях до 12-ти років, для того, щоб зробити акцент на якість і ефективність тренувального процесу, спрямованого на індивідуальний розвиток і підготовку креативного гравця, по-друге, проводити навчально-тренувальні заняття в ігровій формі на високому емоційному тлі з обов'язковим урахуванням вікових і індивідуальних особливостей дітей. Саме застосування ігрового методу є ключовим моментом для ефективного навчання у процесі якого розвиваються індивідуальні можливості, формується ігровий інтелект, закладається підґрунтя техніко-тактичної майстерності дитини, які надалі будуть визначати потенціал гравця на професійному рівні. По-третє, у прогресивному футбольному співтоваристві дотримуються правила: тренер для гравців, а не гравці для тренера. Не пригнічувати особистість, а розбудовувати її. Головний наголос робиться на розвиток яскравої індивідуальності. Тут тренер не може собі дозволити образити гравця. Навіть тренувальні завдання гравцям дають не у наказовому тоні, а пояснюють, якій меті вони служать і який ефект дають. Адже розвинені особистості завжди сильніше покірних виконавців. Саме вони характеризують своїх тренерів як поганих або гарних.
Аналіз національних і клубних програм підготовки юних талантів у різних країнах показав спільність застосовуваних підходів, де на першому місці стоїть виховання особистості ( з погляду людських якостей), на другому – загальна освіта й тільки на третьому – футбольне навчання. При ліцензуванні футбольних клубів Союз європейських футбольних асоціацій (UEFA) визначив вимоги до складання програм з навчання юних футболістів, що ґрунтуються на розв'язанні стратегічних завдань, де пріоритет надається індивідуальному розвитку гравця, а досягнення спортивних результатів відходить на другий план (спочатку розвиток, потім – результати).
У четвертому розділі «Організаційно-методичні особливості функціонування системи багаторічної підготовки футболістів до досягнення вищої спортивної майстерності в Україні» представлена організаційна структура дитячо-юнацького й резервного футболу в Україні, проведений аналіз програмно-нормативних документів з підготовки кваліфікованого спортивного резерву, дана характеристика особливостей організації тренувальної та змагальної діяльності на етапах багаторічного вдосконалювання й педагогічних підходів керування спортивною діяльністю юних футболістів.
Згідно з положеннями « Національної доктрини розвитку фізичної культури і спорту» (2004), Закону України «Про фізичну культуру і спорт» багаторічна підготовка футболістів розділена на дитячо-юнацький футбол, резервний футбол і професійний футбол (рис. 1). Організаційна структура вітчизняного футболу вміщує державні й суспільні спортивні організації, які на центральному, регіональному й місцевому рівнях здійснюють керування підготовкою юних спортсменів.
 


Обновить код

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины