ЦИБУЛЬСЬКА ВІКТОРІЯ ВІКТОРІВНА ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ДО ПРОФЕСІЙНО-ПРИКЛАДНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ НА РІЗНИХ ФОРМАХ НАВЧАННЯ : ЦИБУЛЬСЬКА ВІКТОРІЯ ВІКТОРІВНА ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ДО ПРОФЕСІЙНО-ПРИКЛАДНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ НА РІЗНИХ ФОРМАХ НАВЧАННЯ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичну значущість одержаних результатів, особистий внесок здобувача, відображено апробацію результатів дисертації.
У першому розділі «Сучасні проблеми фізичного виховання студентів у вищих навчальних закладах» проаналізовано та узагальнено дані вітчизняних та зарубіжних авторів про неспеціальну фізкультурну освіту студентів як пріоритетного напряму навчально-виховного процесу педагогічного ВНЗ; проблемне коло питань у формуванні цінностей фізичної культури і мотивації до професійно-прикладного самовдосконалення; мотивацію до занять фізичною культурою і спортом студентів педагогічних спеціальностей. Одним із важливих завдань національної освіти є підготовка висококваліфікованих педагогічних кадрів. Учитель виконує важливу соціальну функцію – здійснює духовний, розумовий, фізичний розвиток і виховання особистості. Його праця спрямована не лише на організацію навчально-пізнавального процесу, позааудиторної оздоровчої діяльності учнів, систематичне розв’язання завдань формування активного громадянина. Тому основні напрями розбудови сучасної вищої школи вимагають пошуку ефективних шляхів здійснення професійної підготовки майбутніх учителів, завданням яких є не тільки оволодіння фундаментальними фаховими знаннями, а й сприяння становленню культу здоров’я, виховання фізично, психічно і духовно здорового громадянина держави.
Учителі є безпосередніми організаторами і вихователями, і саме вони в процесі життя і діяльності підводять учнів до розуміння норм, переконань, уявлень про здоровий спосіб життя. Цілеспрямований і систематичний вплив на свідомість школярів формує в них якості здорового способу життя відповідно до ідеалів і принципів. Професійно-педагогічні цінності вчителя значною мірою стають життєвими цінностями школярів.
Одним із важливих завдань вищих педагогічних навчальних закладів є формування активності майбутнього вчителя до фізкультурної діяльності, яка зумовлює прояв ініціативності, цілеспрямованості, рішучості, є важливим засобом поліпшення фізичного, психічного здоров’я, одним із показників ефективності процесу професійної підготовки, оскільки ставлення вчителя до фізкультурної діяльності проектується на учнів, є прикладом для наслідування.
У наукових дослідженнях важливими є категорії «фізкультурна освіта», «непрофесійна освіта», «неспеціальна освіта», головне завдання яких – формування теоретичних знань та практично-рухових навичок самостійного тіловиховання, тобто формування фізичної культури особистості.
У процесі навчання студентів найголовнішим є активізація їх навчальної діяльності в системі організованих і самостійних занять. Ефективність цієї діяльності залежить від мотивації, тобто сукупності факторів, які збуджують, організують і спрямовують поведінку людини на успішне освоєння і виконання конкретної професійної діяльності.
У реальній педагогічній практиці більшість учительських кадрів має не достатньо сформовану особисту фізичну культуру, що проявляється байдужим або взагалі негативним ставленням до різних форм занять фізичними вправами і спортом. Частково це пов’язано із нерозумінням студентками значення професійно-прикладної фізичної підготовки.
У педагогічних ВНЗ підготовка вчителів здійснюється на стаціонарній і заочній формах навчання, тому виникає питання адекватності професійно-прикладної фізичної підготовленості студенток до майбутньої професійної діяльності і підвищення мотивації до самостійних занять фізичним вихованням.
У другому розділі «Методи та організація дослідження» описано й обґрунтовано методи дослідження, що відповідають меті та завданням, об’єкту і предмету дослідження, подано інформацію про організацію дослідження.
Для вирішення першого завдання, що стосується сучасних проблем освіти у навчально-виховному процесі з фізичного виховання студентів, було вивчено роботи 115 українських та 107 зарубіжних авторів.
За допомогою анкетування студентів було з’ясовано мотиви та інтереси студентів у вільний час, дотримання здорового способу життя. Тестування теоретичних знань студентів із дисципліни «Фізичне виховання» проводилося з метою оцінки теоретичних знань із фізичного виховання.
Психологічні методи використовувались для вивчення структури і динаміки мотивації студентів ІІ-го і ІV-го курсів денної та заочної форм навчання факультету початкової освіти.
Для визначення мотивів вступу студентів до ВНЗ було використано методику Т.І. Ільїної. За допомогою методики М. Рокича досліджено особливості формування ціннісних орієнтацій студентів. Методика Т. Елерс (мотивація до успіху) дозволила вивчити формування підсистеми спрямованості особистості майбутнього спеціаліста. Було також використано методики експрес-діагностики емпатії (І.М. Юсупова), самоопис фізичного розвитку, ставлення до предмета «Фізичне виховання».
Із фізіологічних методів дослідження було використано вимірювання артеріального тиску, кистьової динамометрії, життєвої ємності легень, ЧСС у спокої. Індекси фізичного здоров’я вираховувались за таблицею експрес-оцінки рівня соматичного здоров’я жінок, розробленою Г.А. Апанасенко.
Педагогічний експеримент проводився у формі констатуючого і перетворюючого. Констатуючий експеримент включав дослідження показників мотивів, інтересів студентів ІІ і ІV курсу стаціонарної та заочної форм навчання, ціннісних орієнтацій, емпатії, рівня фізичного здоров’я і фізичної підготовленості для визначення їх фактичного стану і відповідності загальноприйнятим нормам.
Перетворюючий експеримент проводився з метою перевірки розроблених організаційно-методичних умов формування мотивації до самовдосконалення для досягнення певних норм професійно-прикладної фізичної підготовки студентів, що опановують професію учителя початкових класів. Для цього було сформовано контрольну і експериментальну групи. Тривалість експерименту – один навчальний рік.
Усі дані опрацьовувались на персональному комп’ютері з використанням пакету стандартних програм (Excel – 7; Statistika – 6; SPSS 13.0).
Дослідження проводилося в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини на факультеті початкової освіти.
В констатуючому експерименті взяли участь 60 студенток стаціонарної форми навчання і 60 студенток заочного відділення ІІ і ІV курсів навчання.
У перетворюючому експерименті взяли участь студентки ІІІ курсу заочної форми навчання, в контрольній групі – 25 студенток, в експериментальній – 28 студенток. Всі досліджувані були особи жіночої статі. Середній вік студенток ІІ курсу 18–19 років, ІV курсу – 21–22 роки.
Дослідження проводилось в кілька етапів:
На І етапі – 2009–2010 рр. вивчено літературні джерела, визначено проблемне поле і складено програму дослідження. Проведено апробацію методів і обрано контингент досліджуваних.
На ІІ етапі – 2010–2011 рр. проведено констатуючий експеримент. Досліджено структурні компоненти мотивації, цінності фізичної культури, теоретичні знання і рівень фізичного здоров’я студенток ІІ і ІV курсів різних форм навчання. Проведено порівняння їх результатів, визначено динаміку від ІІ до ІV курсу навчання, здійснено аналіз і визначено особливості їх професійно-прикладної фізичної підготовленості.
На ІІІ етапі – 2011–2012 рр. визначено фактори, що впливають на мотивацію студенток до навчання і професійно-прикладну фізичну підготовку. Розроблено організаційно-методичні умови, що сприяють формуванню мотивації студенток заочної форми навчання до професійно-прикладної фізичної підготовки в системі самостійних форм занять.
На ІV етапі – 2012–2013 рр. проведено перетворюючий педагогічний експеримент для перевірки ефективності організаційно-методичних умов формування мотивації студенток ІІ курсу заочної форми навчання до самовдосконалення протягом навчального року.
V етап – 2013–2014 рр. присвячено оформленню дисертаційного дослідження, впровадженню результатів, апробації дисертаційної роботи.
У третьому розділі «Мотиваційні пріоритети студентів педагогічних спеціальностей у сфері фізичної культури» було вивчено причини, що заважають студенткам займатися спортом, види спорту, якими займаються студентки, мотиви відвідувань занять із фізичного виховання і ставлення до них студенток, мотивацію навчання у ВНЗ, мотивацію до успіху, ціннісні орієнтації, особливості емпатії студенток факультету початкової освіти для оволодіння професійною діяльністю в педагогічній сфері.
Залучення до систематичних занять фізичними вправами студенток стаціонарної форми навчання складає на ІІ курсі 60 %, на ІV курсі – 50 %, що в два рази більше, ніж у студенток заочної форми навчання.
Різниця в мотивах занять полягає в тому, що в студенток стаціонарної форми навчання більше виявлені оздоровчий і спортивний мотиви, а заочного відділення – результуючий (досягти гармонійності статури – 45,5 %) та рекреаційний (отримати задоволення від рухової активності – 57,1 %).
Значення фізичної підготовки для виконання професійної діяльності визнають 60% студенток денної і 43–53 % студенток заочної форм навчання. В той же час самооцінка фізичної підготовленості студенток заочного відділення на 10 % нижча, ніж на стаціонарному (p<0,05).
Проведені дослідження ставлення до фізичного виховання студенток стаціонарної та заочної форм навчання дозволяють виділити однакові тенденції в характеристиках предмета студентками ІІ і ІV курсів незалежно від форми навчання, що, ймовірно, пов’язано з вивченням спеціальної дисципліни «Фізична культура з методикою викладання» на ІV курсі. Студентки ІV курсу оцінюють значимість предмета «Фізичне виховання» через його необхідність для майбутньої професійної діяльності.
Студентки низько оцінюють значення занять із фізичного виховання для отримання знань під час самостійних занять фізичними вправами і не мають мотивації до додаткових занять у спортивних секціях.
До ІV курсу відзначається зниження мотивації до навчання у студенток заочного відділення. Так, мотив «оволодіння знаннями» нижче, ніж на стаціонарному на 7,8 %, «оволодіння професією» на 26 %. Це ж підтверджує методика «мотивація до успіху». Кількість студенток із низьким рівнем мотивації збільшується в 2 рази (26,7 %), а з середнім – знижується на 10 % (73,9 %).
Ціннісні орієнтації студенток, життєві цілі і способи їх досягнення змінюються залежно від року та форми навчання. Заочна форма навчання пропонує більш складні способи отримання знань, орієнтовані на самостійну роботу. Через те у студентів заочної форми навчання більше відповідальності, старанності, сили волі, здатності діяти самостійно.
Складова комунікативних здібностей (емпатія до дітей) у студенток стаціонару знижується з 8,8 балів на ІІ курсі до 7,7 балів на ІV курсі. На заочній формі навчання рівень емпатії до дітей не дуже високий, але стабільний – на ІІ і ІV курсах 8,2 і 8,1 балів відповідно.
Проведені дослідження дають підстави стверджувати, що існують суттєві розбіжності в мотиваційних пріоритетах до занять фізичною культурою, до навчання у ВНЗ у студенток стаціонарної і заочної форм навчання, що може впливати на їх професійно-прикладну фізичну підготовленість до майбутньої роботи вчителем початкових класів.
У четвертому розділі «Особливості сформованості професійно-прикладної фізичної підготовленості студенток факультету початкової освіти різних форм навчання» проаналізовано теоретичну і фізичну підготовленість студенток і розроблено експериментальні педагогічні умови забезпечення самостійної роботи студенток заочної форми навчання. Професійно-прикладна фізична підготовленість учителів початкових класів має теоретичну і практичну складові, орієнтовані на професіограму вчителя. Згідно з теоретичним розділом програми з фізичної культури для молодшої школи вчитель має бути підготовленим із питань здорового способу життя, історії виникнення та проведення Олімпійських ігор, теоретичних основ фізичної культури, що включають термінологічний апарат та знання фізіології рухової активності, а також методичних питань, пов'язаних із використанням засобів фізичного виховання для самопідготовки та самовдосконалення.
У студенток стаціонарної форми навчання помітний певний прогрес від ІІ до ІV курсу, про що свідчить зменшення кількості студенток із низьким рівнем знань із 66,7 % до 33,3 % (р<0,01) та збільшення із середнім рівнем із 33,3 % до 60 % (р<0,01). Однак достатній рівень на ІV курсі мали лише 2 студентки.
На заочній формі навчання динаміка покращення теоретичної підготовленості в галузі фізичної культури не простежується. Кількість студенток із низьким рівнем знань у межах 50–46,6 %, з середнім рівнем
47–53 %. Ймовірно, це пов’язано з відсутністю обов’язкових занять із фізичного виховання, які є в навчальному плані студентів стаціонарної форми навчання.
Одним із показників професійно-прикладної фізичної підготовки є рівень розвитку фізичних якостей та здоров’я, які є основою для виконання професійних функцій. Учитель початкових класів – авторитет для учнів, тому виховне значення має зовнішність педагога, його постава, підтягнутість, стрункість, фізична підготовленість, від якої залежить здатність організувати і брати участь у руховій активності дітей у навчальний та позанавчальний час. Професійно необхідними фізичними якостями є гнучкість, сила, координація, що лежать в основі навчання рухів у гімнастиці, способів пересувань, стрибків, манері тримати поставу. Координація як фізична якість необхідна вчителю початкових класів для вивчення нових рухів у комплексах вправ рекреаційно-оздоровчого характеру, танцювальних вправ, підготовці школярів до різних виступів.
Для визначення рівня здоров’я, фізичної активності і підготовленості студенток різних форм навчання нами використано дві методики. Одна включала самооцінку цих показників студентками, інша – складалася з тестування антропометричних і функціональних показників та фізичної підготовленості. Порівняння показників, отриманих за двома методиками, дає можливість визначити ступінь об’єктивності самооцінки, від якої залежить мотивація до самовдосконалення.
Важливим стимулом для мотивації до самовдосконалення є адекватність самооцінки фізичного здоров’я, фізичної підготовленості фактичному стану. За результатами вимірювання об’єктивних соматичних та фізіометричних показників було зроблено висновок про рівень фізичного розвитку студенток стаціонарної та заочної форм навчання. Відзначено низький рівень фізичної підготовленості студенток ІV курсу заочного відділення. Виникає питання «Чи усвідомлюють студентки свою фізичну непідготовленість до професійної діяльності?». Для відповіді на нього було порівняно результати деяких тестів і самооцінку студенток.
Проаналізувавши шість функціональних показників фізичного здоров’я та фізичної підготовленості студенток, ми виділили три групи: відповідає об'єктивна оцінка і самооцінка (0); переоцінка своїх здібностей (+); недооцінка своїх здібностей (–).
Отже, на ІІ курсі стаціонарної форми 50 % студенток переоцінили свої здібності на один рівень, недооцінили – 3 % і 17 % (один показник) відповідає об'єктивній оцінці. На ІV курсі відповідають до 50 % двох видів якісної оцінки, переоцінка двох показників здоров’я і сили, а недооцінка – гнучкості.
У студенток ІІ курсу заочної форми навчання 33 % оцінок співпадають, 50 % студенток переоцінили свої здібності на два рівні. Найбільш неадекватна самооцінка в студенток ІV курсу. 66 % студенток переоцінюють свої здібності, з них 50 % – на два рівні.
Неадекватна самооцінка фізичних здібностей студентками заочної форми навчання, ймовірно, пов’язана з відсутністю реальної перевірки рівня розвитку власних фізичних якостей, оскільки студентки не мають практичних і консультативних занять із фізичного виховання. Крім того, немає програми з фізичного виховання для студенток заочної форми навчання, яка орієнтувала б на самопідготовку і самостійні заняття фізичними вправами з прийняттям контрольних нормативів відповідно до вимог професійно-прикладної фізичної підготовки студенток. Все це негативно впливає на мотивацію студентів заочного відділення до підвищення професійно-прикладної фізичної підготовки до належного рівня.
Кореляційний і факторний аналіз показників мотиваційної сфери, фізичного здоров’я студентів ІІ-го і ІV-го курсів денної та заочної форм навчання дозволив виділити фактори, що впливають на формування мотивації до професійно-прикладної фізичної підготовки та структуру мотиваційних пріоритетів студенток, серед яких головними компонентами є самооцінка фізичного розвитку, ставлення до предмета «Фізичне виховання», мотивація до успіху, мотив отримання знань, емпатія до дітей, оцінка теоретичних знань та мотив оволодіння професією. Це стало основою для розробки організаційно-методичних умов формування мотивації студенток заочного відділення факультету початкової освіти до професійно-прикладної фізичної підготовки.
У процесі дослідження нами визначено фактори, які негативно впливають на стан професійно-прикладної фізичної підготовленості студенток заочного відділення факультету початкової освіти, зокрема відсутність обов’язкових занять із дисципліни «фізичне виховання»; низький рівень зайнятості фізичними вправами у вільний час; відсутність знань про професіограму вчителя початкових класів; низький рівень теоретичних знань із методики фізичного виховання молодших школярів; низький рівень фізичної підготовленості, що не відповідає вимогам професійної діяльності; відсутність знань про самоконтроль фізичного стану; низький рівень знань про контрольні нормативи фізичної підготовленості молодших школярів; відсутність знань, що дають можливість складати власну програму індивідуальних фізкультурно-оздоровчих занять; низький рівень мотивації навчання, яка спрямована на отримання диплома, а не на оволодіння професією; нерівномірність діяльності студенток у різні тижні і місяці року; відсутність плану діяльності та видимого кінцевого результату; не доведення справи до завершення; відсутність ініціативи при виконанні завдання.
Це спонукало до розробки організаційно-методичних умов формування мотивації студенток заочної форми навчання до фізичного виховання.
Експериментальні педагогічні умови включали організаційні заходи кафедри теорії та методики фізичного виховання (план-графік організаційних заходів протягом навчального року із зазначенням періодів отримання завдань студентами, терміном і способами звітності, формами контролю) та методичні умови, а саме: забезпечення студентів методичною літературою, розробка методичних і практичних завдань для студентів.
На ІІІ курсі в V семестрі на настановчій сесії кафедра теорії і методики фізичного виховання забезпечила студенток методичними матеріалами: зошитами для учнів 1–4 класів «Разом з Фізкультуркіним» (Н.В. Москаленко); навчальними посібниками «Контроль у фізичному вихованні дітей, підлітків і молоді» (Т. Круцевич, Г. Безверхньої); індивідуальними картами тестування фізичної підготовленості та завдання, які стосувались переліку вимог до теоретичної і фізичної підготовки школярів, професійно-прикладної фізичної підготовки вчителя початкових класів, самоконтролю фізичної підготовленості тощо.
Працюючи із зошитом «Разом з Фізкультуркіним», студенткам необхідно було скласти перелік теоретичних знань, якими повинні володіти школярі 1-х, 2-х, 3-х, 4-х класів; розподілити ці знання на чотири групи: здоровий спосіб життя, методи самоконтролю, олімпійська освіта, правила безпеки на заняттях; скласти перелік рухових умінь, якими повинні володіти школярі 1–4 класів; скласти перелік і нормативи контрольних вправ для кожного класу; скласти лист педагогічного контролю показників фізичного розвитку і фізичної підготовленості учнів; скласти перелік питань вікторини для учнів 1–4 класів. Крім цього, були завдання скласти структуру і зміст професійно-прикладної фізичної підготовки вчителя молодших класів за розділами; здійснювати періодичний самоконтроль фізичної підготовленості; скласти індивідуальну програму самостійних занять.
Критеріями ефективності розроблених організаційно-методичних умов формування мотивації студенток до професійно-прикладної фізичної підготовки вчителя початкових класів були такі:
- залученість до систематичних занять фізичними вправами;
- мотиви відвідування занять фізичними вправами;
- мотивація успіху;
- рівень емпатії до дітей;
- рівень теоретичних знань;
- рівень фізичного здоров’я;
- рівень фізичної підготовленості.
Проведений протягом навчального року педагогічний експеримент зі студентками ІІІ курсу свідчить про ефективність розроблених заходів для активізації професійно-прикладної теоретичної та практичної підготовки студентів.
У кінці навчального року кількість студенток контрольної групи, які систематично займаються фізичними вправами, дещо зменшилася з 32 до 28 % через зменшення кількості тих, хто займається у фізкультурно-оздоровчій групі з 6 до 5 осіб. В експериментальній групі кількість тих, хто систематично займається фізичними вправами, виросла більш, ніж у два рази, з 9 до 21 особи, що склало 75 % від усієї групи.
Істотні зміни відбулися в мотивації експериментальної групи. На початку навчального року структура мотивів практично не відрізнялася від структури мотивів контрольної групи.