Чепіга Тетяна Михайлівна. Інноваційні технології управління комунальним майновим комплексом міста обласного значення

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено стан її наукової розробленості, установлено зв’язок роботи з науковими планами та програмами, розкрито мету, завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено інформацію щодо їх упровадження, апробації, публікації, структури та обсягу дисертації.
У першому розділі – “Теоретичні засади формування інноваційних технологій управління комунальною власністю” – базуючись на огляді наукових та нормативно-правових джерел, здійснено аналіз історичних передумов становлення і розвитку інституту комунальної власності в Україні й технологій управління, визначено особливості комунальної власності як матеріально-економічної основи місцевого самоврядування та узагальнено наукові підходи до класифікаційних ознак щодо об’єктів власності територіальних громад.
Виявлено неоднозначність поглядів вітчизняних науковців на періодизацію розвитку комунальної власності в Україні та запропоновано авторське визначення етапів становлення комунальної власності і формування інноваційних технологій управління нею: 1-й етап (1990–1991 рр.) – створення політичних передумов відродження та формування комунальної власності; 2-й етап (1991–1996 рр.) – створення економічних та правових передумов формування комунальної власності; 3-й етап (1996–1997 рр.) – юридичне закріплення статусу комунальної власності як самостійної форми публічної власності; 4-й етап (1997–1998 рр.) – поетапна передача до комунальної власності об’єктів соціальної інфраструктури; 5-й етап (1998 р. – донині) – вдосконалення технологій управління комунальною власністю, спрямованих на забезпечення життєдіяльності територіальної громади. На підставі формування цих етапів визначено тенденції розвитку КМК та вдосконалення технологій управління ним.
Аналіз історичних передумов становлення і розвитку інституту комунальної власності в Україні та нормативно-правового забезпечення довів необхідність законодавчої регламентації механізмів реалізації права комунальної власності шляхом прийняття спеціального законодавчого акта. Виявлено, що позиції науковців відносно необхідності прийняття закону про комунальну власність діаметрально протилежні: від безперечної впевненості щодо необхідності прийняття такого закону до повного його заперечення. Обґрунтовано доцільність розробки та прийняття окремого нормативно-правового акта про комунальну власність, оскільки: по-перше, це зумовлено специфічними особливостями такої форми власності (використання виключно з метою задоволення суспільного інтересу територіальної громади), по-друге, сучасними тенденціями соціально-економічного розвитку міст України.
У дисертаційній роботі визначено характерні риси комунальної власності, зокрема: належність до матеріальної основи місцевого самоврядування; публічний характер існування; наявність публічного інтересу під час управління; можливість отримання прибутку від її використання за умови підпорядкування цілей отримання прибутку задоволенню інтересів територіальних громад.
Проаналізовано й узагальнено різноманітні підходи до визначення класифікаційних ознак об’єктів комунальної власності та запропоновано авторський підхід до поділу об’єктів КМК за такими ознаками: типом управління майном (майно, що перебуває в безпосередньому управлінні територіальної громади або відповідного органу місцевого самоврядування; майно, що перебуває в оперативному управлінні чи господарському віданні; майно, що передане в управління в різних організаційно-правових формах); галузевою ознакою (об’єкти транспорту, житлово-комунального господарства, освіти, охорони здоров’я, спорту, культури, соціального обслуговування тощо); характером повноважень (майно, призначене для вирішення питань місцевого значення; майно, призначене для виконання окремих державних повноважень, переданих органам місцевого самоврядування у випадках, обумовлених чинним законодавством; майно, призначене для забезпечення діяльності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також функціонування комунальних підприємств і установ); функціональною ознакою (соціально-функціональне і комерційне майно).
У другому розділі – “Сучасний стан та тенденції розвитку технологій управління комунальним майновим комплексом міста обласного значення” – досліджено КМК міста обласного значення як основу життєзабезпечення територіальної громади та систему управління ним, узагальнено результати аналізу сучасного стану і технологій управління об’єктами КМК.
У дисертаційній роботі акцентовано увагу на містах обласного значення, які відрізняються від інших міст наявністю більш розвинутої промисловості, комунального господарства, значного житлового фонду, чисельністю населення понад 50 тис. осіб. Крім того, містам обласного значення притаманна певна сукупність проблем, які виникають у процесі управління КМК, та можливостей (фінансових, матеріальних, трудових ресурсів тощо) для вирішення питань місцевого значення.
Виділено стратегічні та функціонально-галузеві сфери життєдіяльності територіальної громади міста обласного значення. До стратегічних сфер відносять: водо-, енерго-, теплопостачання, водопровідно-каналізаційне господарство, екологію, переробку сміття й твердих відходів, освіту, охорону здоров’я, соціальний захист та ін., які забезпечують задоволення найнеобхідніших потреб громадян; а до функціонально-галузевих сфер менш пріоритетного порядку – побутове обслуговування населення, торгівлю, будівництво та реконструкцію комунальних шляхів, будівництво житла тощо.
Комплексний розгляд майнових об’єктів комунальної власності як основи забезпечення належної життєдіяльності територіальної громади, аналіз термінів “майно” та “майновий комплекс” і дослідження нормативно-правової бази за цим напрямом дали підстави доповнити понятійно-категорійний апарат науки державного управління поняттям “комунальний майновий комплекс міста обласного значення”, під яким розуміється розміщена на території міста сукупність майна, що на правах власності належить територіальній громаді міста обласного значення і призначена для забезпечення матеріально-економічної основи місцевого самоврядування, життєдіяльності територіальної громади та задоволення її суспільних потреб.
Ураховуючи, що КМК міста обласного значення виступає як основа забезпечення належної життєдіяльності територіальної громади, обґрунтовано його склад за функціональною ознакою. До соціально-функціонального майна входять майно виключного використання, об’єкти соціально-культурного призначення, інженерна інфраструктура; до комерційного – нерухомість, рухоме майно та майнові права.
Під управлінням КМК міста обласного значення розуміється діяльність, спрямована на використання об’єктів комунальної власності залежно від завдань і функцій, які покладені на органи місцевого самоврядування, та надання населенню муніципальних послуг належної якості, необхідних і достатніх, щоб створити сприятливе для проживання соціально-економічне середовище та забезпечити життєдіяльність відповідної територіальної громади.
Розглянуто управління КМК міста обласного значення як складну, відкриту си¬стему, яку утворюють управляюча підсистема (суб’єкт управління), керована під¬система (об’єкт управління) та підсистема забезпечення (організаційна структура, цілі, функції, принципи, методи й технології управління, кадрове та інформаційно-аналітичне забезпечення тощо) з відповідними взаємозв’язками між ними.
Визначено стратегічні, тактичні та оперативні цілі управління КМК міста обласного значення. До стратегічних цілей віднесено підвищення якості життя населення територіальної громади; до тактичних – поповнення місцевого бюджету внаслідок раціонального використання комунального майна, підвищення його цінності, стимулювання розвитку економіки міста, забезпечення життєдіяльності громади, надання якісних муніципальних послуг; до оперативних – удосконалення системи обліку комунального майна, забезпечення покращення матеріально-технічного стану комунального майна, створення достовірної інформаційно-аналітичної бази для прийняття управлінських рішень, залучення приватних інвестицій у комунальний сектор, підвищення рівня професійної підготовки спеціалістів системи управління, забезпечення економічного обґрунтування при прийнятті рішень відносно комунального майна, формування резерву комунального майна, рівного доступу до об’єктів КМК, мінімізації витрат на утримання системи управління КМК, вирішення завдань місцевого самоврядування, створення сприятливого для проживання соціально-економічного середо¬вища, формування соціальної інфраструктури, схоронності, раціонального вико¬ристання та розподілу комунального майна, задоволення суспільних інтересів населення міста, встановлення стандартів якості муніципальних послуг, прозорості та доступності муніципальних послуг, оптимальної структури КМК, формування та впровадження моніторингу ефективності.
Доведено, що ефективне управління комунальним майновим комплексом міста обласного значення має базуватися на дотриманні таких специфічних принципів: оптимальності, достатності, функціональної доцільності, соціальної спрямованості, пооб’єктного підходу, максимізації соціального та економічного ефекту, організаційно-правової та матеріально-технічної самостійності, партнерства комунального та приватного секторів економіки міста.
Сформульовано дефініцію поняття “інноваційні технології управління комунальним майновим комплексом міста обласного значення”, що трактується як нові чи вдосконалені способи цілеспрямованої управлінської діяльності, які забезпечують суб’єктові управління за допомогою методів, засобів та процесів можливість впливати на об’єкт управління, досягти кінцевого результату, що відповідає поставленим цілям управління КМК міста обласного значення. Технології управління є важливим чинником, який здатний сповільнити чи прискорити досягнення бажаного управлінського результату в тій чи іншій сфері, зокрема у сфері управління комунальним майновим комплексом міста.
Обґрунтовано, що, обираючи технології управління комунальним майновим комплексом міста обласного значення, необхідно враховувати соціально-економічну спрямованість об’єктів на вирішення питань місцевого значення, рівень досягнення соціальної й економічної ефективності в результаті такого управління, а також наявність “ефективного власника”, здатного здійснювати управління в найбільш ефективний, раціональний та доцільний спосіб.
Аналіз практики управління комунальним майном на прикладі міста Бровари Київської області дав змогу виявити, що управління КМК характеризується відсутністю стимулів до формування самодостатніх територіальних громад, ефективного розвитку інфраструктури, неспроможністю комунальних підприємств продуктивно працювати та надавати територіальній громаді послуги належної якості, їх дотаційністю та низькою рентабельністю. Витоки цієї проблеми пов’язані з кількома аспектами: нормативно-правовим (недосконала нормативно-правова база), організаційним (відсутність ефективних механізмів управління комунальним майном) та інформаційним (відсутність в органів місцевого самоврядування повної, об’єктивної інформації відносно об’єктів КМК). Урегулювання цих аспектів досліджуваної проблеми має здійснюватися в напрямі підвищення ефективності управління КМК міста обласного значення шляхом упровадження інноваційних технологій управління.
У третьому розділі – “Удосконалення підходів та технологій управління комуналь¬ним майновим комплексом міста обласного значення” – доведено необхідність здійснення якісних перетворень у системі управління КМК, упровадження інновацій¬них технологій в управління КМК міста обласного значення, обґрунтовано інноваційну модель управління КМК, розроблено моніторинг ефективності управління.
Аналіз сучасного стану управління КМК міста обласного значення засвідчив необхідність зміни підходів до управління КМК та удосконалення технологій управління КМК, які мають орієнтуватися на забезпечення ефективності його функціонування.