ФРІС ІГОР ПАВЛОВИЧ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ : Фрис ИГОРЬ ПАВЛОВИЧ Уголовно-правового обеспечения охраны нотариальной деятельности в УКРАИНЕ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються його об’єкт та предмет, мета, задачі та методологічна основа, висвітлюється зв’язок роботи з науковими програмами та планами, формулюються положення, що містять наукову новизну, висвітлюється теоретичне та практичне значення отриманих результатів, наводяться дані про їх апробацію та впровадження, а також публікації, описано структуру та обсяг дисертації.
Розділ 1 «Основні методологічні підходи до кримінально-правового забезпечення охорони нотаріальної діяльності» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1 «Поняття та місце нотаріальної діяльності у системі юридичної діяльності» здійснено аналіз поняття діяльності, як специфічної, притаманної виключно людині, формі суспільної поведінки, розглянуто місце в її структурі та зміст юридичної діяльності, визначено її об’єкти, суб’єкти, засоби, способи та типи. На базі аналізу юридичної діяльності було визначено місце в її структурі «нотаріальної діяльності», встановлено її ознаки (здійснення від імені держави спеціально уповноваженими суб’єктами), проаналізовані її характерологічні особливості (за суб’єктом, часом, змістом).
Автор відмічає, що при характеристиці нотаріальної діяльності слід вирізняти її: 1) мотив, мету, установку; 2) способи здійснення; 3) форми здійснення; 4) результат діяльності.
Також дисертантом, під кутом зору кримінально-правового забезпечення охорони нотаріальної діяльності, проаналізовано вимоги, які пред’являються до неї, порушення яких спроможне спричинити суттєву шкоду суспільним відносинам.
У підрозділі 1.2 «Підстави кримінально-правового забезпечення охорони нотаріальної діяльності» автором акцентується увага на тому, що це питання належить до сфери кримінально-правової політики і вирішується за допомогою її методів – криміналізації та декриміналізації. У зв’язку із цим аналізуються юридико-кримінологічні, соціально-економічні та соціально-психологічні підстави криміналізації посягань на нотаріальну діяльність.
Дисертант зазначає, що юридико-кримінологічна підстава криміналізації посягань на нотаріальну діяльність визначається високим ступенем їх суспільної небезпеки, що проявляється у спричиненні ними істотної шкоди охоронюваним законом про кримінальну відповідальність суспільним відносинам. Соціально-економічна визначена місцем та роллю нотаріату в правовому забезпеченні реалізації прав юридичних осіб, прав та законних інтересів громадян. Це пов’язано із роллю, яку виконує нотаріат у ринковій економіці країни, яка постійно зростає. На сьогодні нотаріальне посвідчення передбачено більшості цивільно-правових угод, а також для реалізації значного кола конституційних прав і свобод громадян. Соціально-психологічна підстава перебуває у сфері правосвідомості народу у цілому та великих соціальних груп, які його складають, їх соціально-психологічній складовій і наявності вимоги здійснювати кримінально-правову охорону нотаріальної діяльності.
У підрозділі 1.3 «Загальна кримінально-правова характеристика нотаріальної діяльності та її види» здійснюється загальний аналіз діяльності нотаріату з позицій функції, яку він виконує у суспільстві. При цьому автор приходить висновку, що основною функцією, яка покладена на нотаріат є правозабезпечувальна функція, що походить із змісту ст. 1 Закону України «Про нотаріат».
Дисертант здійснює загальний аналіз змісту нотаріальних відносин, що підлягають кримінально-правовій охороні, з позицій характеристики їх об’єкту та суб’єкту. На цій основі пропонується виділення в структурі Розділу XVII Особливої частини КК України «Злочини в сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг» видового об’єкту «Злочини проти нотаріальної діяльності», даються загальні характеристики об’єкту посягань на нотаріальну діяльність, об’єктивної сторони, суб’єкту та суб’єктивної сторони. Здійснений аналіз дав підстави диференціювати усі посягання на нотаріальну діяльність на дві групи: 1) діяння, що посягають на нотаріальний процес та 2) діяння, що посягають на учасників нотаріального процесу, які у сукупності утворюють види посягань на нотаріальну діяльність. Виходячи із запропонованої класифікації, першу групу утворюють: зловживання повноваженнями нотаріусом; отримання нотаріусом неправомірної вигоди за вчинення дій або бездіяльність із використанням наданих йому повноважень; розголошення нотаріальної таємниці; завідомо неправдивий переклад або завідомо неправдивий експертний висновок, здійснений у нотаріальному процесі; підробка та надання нотаріусу учасником нотаріального процесу правовстановлюючих або інших документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії. До другої групи належать: примушування учасника нотаріальної дії до вчинення нотаріальної дії; погроза або насильство, застосовані щодо нотаріуса чи помічника нотаріуса; умисне знищення або пошкодження майна нотаріуса чи помічника нотаріуса; посягання на життя нотаріуса чи помічника нотаріуса у зв’язку зі здійсненням нотаріальної діяльності. При цьому при характеристиці видів посягань на нотаріальну діяльність застосовується термін «суспільно небезпечні діяння» оскільки у своїй абсолютні більшості вони на даний час не криміналізовані, що не дозволяє визначати їх як злочин.
Розділ 2 «Історичні та компаративістські аспекти кримінально-правового забезпечення охорони нотаріальної діяльності» складається з двох підрозділів.
У підрозділі 2.1 «Історія кримінально-правового забезпечення охорони нотаріальної діяльності» на підставі дослідження правових джерел встановлено, що правове забезпечення нотаріальної діяльності тим чи іншим чином здійснювалось з стародавніх часів. Більш-менш системного характеру ця діяльність у законодавстві, що діяльно на теренах України почала набувати із початку ХVIII ст. і отримало системного характеру з середини ХІХ ст. Однак після 1917 року у зв’язку із відмовою від ринкової економіки і втратою нотаріатом свого значення в правовому механізмі забезпечення прав юридичних осіб прав та законних інтересів фізичних осіб з одночасною ліквідацією приватної нотаріальної діяльності, виокремлене забезпечення кримінально-правової охорони нотаріальної діяльності було ліквідовано і воно почало здійснюватись в межах кримінально-правової охорони службової діяльності у цілому. Лише в останні роки, у зв’язку із прийняттям законодавства про боротьбу із корупцією системна діяльність по кримінально-правовому забезпеченню охорони нотаріальної діяльності почала відновлюватись – КК України було доповнено ст. ст. 365-2 «Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги» та 368-4 «Підкуп особи, яка надає публічні послуги», які передбачили як спеціального суб’єкта злочину нотаріуса.
У підрозділі 2.2 «Кримінально-правове забезпечення охорони нотаріальної діяльності у зарубіжних країнах» дисертантом проаналізовано кримінальне законодавство країн СНД та Балтії, Польщі, Німеччини, Франції, Іспанії, Латинської Америки, Китаю, Південної Кореї та інших країн під кутом зору предмету дослідження. Було встановлено, що майже в усіх країнах Кримінальні кодекси передбачають відповідальність за посягання на нотаріальну діяльність, хоча обсяги їх охорони суттєво різняться. До видів посягань на нотаріальну діяльність кримінальне законодавство зарубіжних країн, у більшості випадків, відносить – порушення нотаріальної таємниці, підробку нотаріальних документів, зловживання повноваженнями нотаріусами, повідомлення неправдивих відомостей при здійсненні нотаріальної дії, неправдиве засвідчення факту, підпису або копії документу та ряд інших діянь.
Розділ 3 «Кримінально-правове забезпечення охорони нотаріальної діяльності від посягань, що вчиняються у нотаріальному процесі» складається з двох підрозділів.
У підрозділі 3.1 «Кримінальна відповідальність нотаріусів за порушення норм нотаріального процесу» дисертантом проаналізовано склади злочинів, передбачених ст. ст. 365-2 «Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги» та 368-4 «Підкуп особи, яка надає публічні послуги». Встановлено ряд прогалин у цивільному законодавстві та законодавстві, що регулює нотаріальний процес, які негативно впливають на кримінально-правове забезпечення охорони нотаріального процесу. Встановлена необхідність здійснення самостійної кримінально-правової охорони нотаріального процесу від перевищення повноважень нотаріусами.
Обґрунтована необхідність диференціації кримінальної відповідальності за підкуп нотаріуса залежно від розміру неправомірної вигоди, у зв’язку із чим пропонуються відповідні доповнення до ст. 368-4 КК в частині встановлення кваліфікованих видів цього злочину.
У підрозділі 3.2 «Кримінальна відповідальність учасників кримінального процесу за порушення норм нотаріального процесу» дисертантом аналізуються інші посягання на нотаріальний процес, які вчиняються його учасниками. До цих діянь належать: розголошення нотаріальної таємниці, завідомо неправдивий переклад або завідомо неправдивий експертний висновок, здійснений у нотаріальному процесі; підробка і надання нотаріусу учасником нотаріального процесу документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій. Як свідчать результати проведеного аналізу, поширеність таких дій достатньо велика. Їх наслідки спричиняють велику шкоду правовідносинам, правам та законним інтересам громадян. У зв’язку із цим авторам пропонуються відповідні доповнення та зміни до чинного КК України, здійснюється аналіз складів цих злочинів.
Розділ 4 «Кримінально-правове забезпечення охорони нотаріальної діяльності від посягань на учасників нотаріального процесу». Дисертантом обґрунтовується необхідність здійснення самостійного забезпечення охорони учасників нотаріального процесу на подобу забезпеченню охорони адвокатської діяльності нормами КК України. Ця пропозиція обумовлюється тим, що як нотаріальна діяльність не належить до правоохоронної, так і нотаріус та його помічник не належать до категорії працівників правоохоронних органів, при тому, що їх діяльність є не менш важливою для суспільства, ніж діяльність працівників органів правосуддя, правоохоронних органів, адвокатів, представників особи, і посягання на них здатні спричинити надзвичайно велику шкоду.
У зв’язку з цим автором обґрунтовано необхідність та вносяться пропозиції доповнити КК України статтями, які передбачають кримінальну відповідальність за: примушування учасника нотаріальної дії до вчинення нотаріальної дії, погрозу або насильство щодо нотаріуса чи помічника нотаріуса, умисне знищення або пошкодження майна нотаріуса чи помічника нотаріуса, посягання на життя нотаріуса чи помічника нотаріуса у зв’язку зі здійсненням нотаріальної діяльності. Дисертантом здійснено аналіз складів пропонованих злочинів.