ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ТРУДОВОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ОСІБ, ЗВІЛЬНЕНИХ З МІСЦЬ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ :

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах демократизації та гуманізації суспільства державна політика України має бути спрямована на забезпечення прав і свобод людини, а її законодавство приведено відповідно до міжнародних норм, стандартів і направлене на диференціацію виконання покарань та індивідуальний підхід як до засуджених, так і до осіб, які звільнились з місць позбавлення волі.

Прийняття Кримінального та Кримінально-виконавчого кодексів України потребує розробки нових підходів до соціальної та трудової реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, і підтримки щодо їх ресоціалізації державними органами місцевої влади та самоврядування, громадських, суспільних, релігійних, благодійних організацій та комерційних структур. За даними Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі – ДДУПВП), щорічно з установ виконання покарань (далі – УВП) звільняється в середньому від 60 до 80 тисяч осіб, яких необхідно працевлаштувати. Більшість з них потребує житлової, медичної, психологічної та соціальної допомоги.

У зв’язку з економічною нестабільністю, низьким рівнем життя та безробіттям, постає гостра необхідність у розв’язанні проблеми забезпечення соціальної та трудової реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі. Тому актуальність обраної теми дослідження зумовлена: потребою теоретичного визначення та практичного обґрунтування соціальних та трудових проблем реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, які виникли через соціально-економічні та політичні зміни, що сталися на Україні за роки незалежності; необхідністю вивчення соціально-демографічної, кримінологічної, кримінально-правової та постпенітенціарної характеристики  звільнених та розробкою на цій основі ефективних заходів попередження нових злочинів серед звільнених, і особливо серед молоді та неповнолітніх; необхідністю удосконалення чинного законодавства, яке регулює соціальну та трудову реабілітацію звільнених, щодо вирішення питань з їх працевлаштування, надання соціальної, медичної та психологічної допомоги.

Проблеми соціальної адаптації, ресоціалізації та трудової зайнятості засуджених до позбавлення волі висвітлено в наукових працях таких вчених, як: Ю.М. Антонян, О.М. Бандурка, Ю.В. Баулін, О.В. Бец, П.А. Воробей,            В.О. Глушков, В.І. Горобцов, В.І. Гуськов, О.М. Джужа, Л.А. Жук,                 А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, О.І. Зубков, Р.А. Калюжний, В.О. Корчинський, М.Й. Коржанський, І.Г. Константинов, В.А. Льовочкін, С.Ю. Лукашевич,     М.П. Мелентьєв, М.І. Мельник, О.С. Міхлін, П.П. Михайленко, В.С. Наливайко, О.Б. Пташинський, Г.О. Радов, Р.А. Сабітов, О.П. Сєвєров, В.П. Севостьянов, В.М. Синьов, А.Х. Степанюк, С.О. Стефанов, М.О. Стручков, В.В. Суліцький, В.П. Тихий, В.М. Трубніков, С.Я. Фаренюк, О.В. Філімонов, В.І. Шакун,         І.В. Шмаров, А.О. Яровий, С.С. Яценко та інших.

Разом з тим, незважаючи на значний внесок зазначених науковців у розробку цієї проблеми, можна стверджувати, що питання  забезпечення заходів соціальної та трудової реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, залишаються  до сих пір недослідженими, через що і  визначається актуальність цього дисертаційного дослідження, яке спрямоване на визначення та обґрунтування нових наукових і практичних засад забезпечення соціальної та трудової реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі;  організації їх трудового та побутового влаштування, організації медичної, психологічної та соціальної допомоги, від чого залежить успішність реабілітації та адаптації їх до умов життя на волі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках тематики пріоритетних дисертаційних досліджень на період 2002–2005 рр., затвердженої наказом МВС України від 30 червня 2002 р. № 635; плану наукових досліджень Національної  академії  внутрішніх справ України, який розроблено відповідно до Комплексної програми боротьби із злочинністю на 2001–2005 рр. і затвердженою Указом Президента України від 25 грудня 2000 р., №1376/2000 р. та програмою науково-дослідної роботи Державного департаменту України з питань виконання покарань від 11 липня 2000 року №5/1-18.