Голованчук Людмила Павлівна НАВЧАННЯ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ КУЛЬТУРНО-КРАЇНОЗНАВЧОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Краткое содержание

У першому розділі досліджується проблема навчання ККК учнів основної ЗОШ на уроках англійської мови: визначено місце і роль культурно-країнознавчого аспекту в іншомовному спілкуванні; розкрито зміст і компоненти структури ККК; уточнено загальні вимоги до навчальних матеріалів культурно-країнознавчого характеру та сформульовано спеціальні вимоги до деяких з них.
Аналіз соціолінгвістичних, психологічних і методичних досліджень, а також існуючої практики навчання ІМ дає підставу зробити висновок про те, що для взаєморозуміння в процесі міжкультурної комунікації важливими є не тільки сформованість мовленнєвих навичок і вмінь, але й наявність фонових знань. Фонові знання, якими володіють члени певної етнічної і мовної спільноти, визначаються як культурно-країнознавчі та поділяються на знання історико-культурного, соціокультурного, етнокультурного, семіотичного фонів (В.П.Фурманова); знання із сфер літератури, мистецтва; географічні знання та знання про видатні особистості країни.
Засвоєння такого роду знань разом із навичками вживати і розуміти лексичні одиниці культурно-країнознавчого характеру та вміннями використовувати культурно-країнознавчу інформацію в процесі спілкування в чотирьох видах мовленнєвої діяльності (аудіюванні, говорінні, читанні та письмі) складають особливий вид компетенції – культурно-країнознавчу (як складову соціокультурної компетенції) – в процесі формування іншомовної комунікативної компетенції.
Для навчання ККК потрібні навчальні матеріали, до яких висувається низка загальних та спеціальних вимог. До загальних вимог, що пред’являються до будь-яких навчальних матеріалів, відносять такі: автентичність, інформативність, врахування вікових особливостей та національної ментальності учнів, відповідність програмі. Крім того, нами висуваються ще дві вимоги: культурна і країнознавча цінність навчальних матеріалів та загальновідомість включених до них реалій серед носіїв виучуваної мови.
Розкриємо зміст двох останніх вимог на прикладі навчальних матеріалів, включених до НМК English through Communication для 9-го класу. З них українські школярі дізнаються про історію виникнення таких англомовних країн як Канада, Австралія та Нова Зеландія, про їх політичний устрій, географію, систему освіти та медичне обслуговування; про корінних жителів цих країн, письменників, поетів, співаків; про офіційні символи цих країн (кленовий листок і бобер) та про її загальновизнані символи (кінні поліцейські – Mounties; чемпіонат з хокею на кубок Стенлі; канал Рідо, завдяки якому розпочався справжній розвиток регіону, де зараз розташована столиця Канади; найвищу в світі телевізійну вежу (CN Tower) у м. Торонто тощо).
Спеціальні вимоги стосуються окремих типів навчальних матеріалів культурно-країнознавчого характеру, а саме текстів-полілогів, пізнавально-інформаційних текстів для аудіювання і читання, творів пісенно-поетичного жанру. До текстів-полілогів були висунуті такі спеціальні вимоги: текст-полілог повинен відображати реальні типові ситуації спілкування українських школярів зі своїми англомовними однолітками; сюжет тексту-полілогу повинен відображати реалії країн виучуваної мови; частина учнів має виступати від власного імені, решта – грати ролі своїх зарубіжних однолітків.
Так, за сюжетом текстів-полілогів №№ 1-3 українські учні їдуть навчатися за обміном до однієї із старших середніх шкіл (high school) м.Торонто. В комунікативній ситуації знайомства зі своїми канадськими однолітками та директором школи українські школярі дізнаються про особливості канадського варіанту англійської мови, про українську діаспору у Канаді, про систему середньої освіти Канади, розповідають канадським друзям про середні навчальні заклади України, обмінюються думками про свої улюблені предмети тощо (текст-полілог 1).
У ситуаціях вільного спілкування українських школярів з їхніми канадськими однокласниками під час обідньої перерви та прогулянки після занять дискутуються проблеми аматорського та професійного спорту; українські школярі отримують інформацію про фізичні регіони Канади, її гори, ріки та озера, а також діляться інформацією зі своїми канадськими однолітками про природні географічні зони України, реалізуючи у такий спосіб діалог культур (текст-полілог 2).
У комунікативних ситуаціях обговорення поїздки українських школярів до столиці Канади під час різдвяних канікул їхні канадські однокласники дають їм поради про те, які визначні місця Оттави їм слід обов’язково відвідати і чому; інформують про історію невеликого міста, яке стало столицею держави. Серед визначних місць Оттави згадується Національна галерея Канади, яка містить твори канадських художників, зокрема Великої сімки (текст-полілог 3).
Сюжети четвертого і п’ятого текстів-полілогів моделюють місячник Австралії і Нової Зеландії, оголошений географічним клубом середньої школи м. Торонто, в якій навчаються українські дев’ятикласники. Місячник передбачає два телемости: один – між канадською школою та однією з середніх шкіл м. Сіднея (Австралія), другий – між тією ж школою та однієї із середніх шкіл м. Веллінгтона (Нова Зеландія). В ході цих телемостів українські та канадські школярі обговорюють зі своїми австралійськими та новозеландськими ровесниками низку цікавих фактів, зокрема назви цих далеких країн, що їм дали корінні жителі, – “Земля на іншому кінці світу” (Австралія), “Земля довгої білої хмари” (Нова Зеландія); історію виникнення та розвитку цих країн; їхнє географічне положення; специфічну фауну Австралії з її рідкісними тваринами; маоритангу – культуру, стиль життя та уявлення про світ корінного населення Нової Зеландії маорі тощо.
Культурно-країнознавча інформація, яку учні отримують з текстів-полілогів, доповнюється при читанні й аудіюванні пізнавально-інформаційних текстів культурно-країнознавчого характеру. Серед спеціальних вимог до цих текстів висунуті дві: відповідність загальнодіяльнісному фону та тематична цільність.
Згідно з вимогою відповідності загальнодіяльнісному фону (в нашому випадку – основним ситуаціям текстів-полілогів) факти, що розкриваються у пізнавально-інформаційних текстах, вперше обов’язково згадуються у текстах-полілогах, що мотивує бажання учнів дізнатися про них більше при читанні та аудіюванні. Одержавши з першого тексту-полілогу короткі відомості про корінних жителів Канади – інуітів та індіанців, учні з інтересом слухають аудіотекст “The First Peoples of Canada”. У цьому ж тексті-полілозі згадується головний символ Канади – кленовий листок, який можна побачити на канадському національному прапорі. Це стимулює учнів до читання пізнавально-інформаційного тексту “History of the Canadian Flag”. Інформація, одержана з третього тексту-полілогу про ще один символ Канади – кінну поліцію, деталізується у тексті для читання “The Royal Canadian Mounted Police”. Загальновідоме захоплення канадцями хокеєм, про яке йшлося у тому ж тексті-полілозі, розкривається в художньому тексті для аудіювання “The Hockey Sweater”. Текст для читання “Australian Main Cities” та текст для аудіювання “Sydney and Melbou
e” розширюють знання учнів про головні міста Австралії. Текст для читання “An Overview of Australia” доповнює інформацію, одержану в четвертому тексті-полілозі, про специфічний тваринний світ Австралії та її географічне положення й історію. Особливості системи освіти Нової Зеландії розкриваються в тексті для читання “New Zealand’s System of Education” (основну інформацію учні отримали з п’ятого тексту-полілогу).
Усі пізнавально-інформаційні тексти відповідають вимозі тематичної цільності, тому що в кожному з них розкривається одна з тем, пов’язаних з культурними реаліями і традиціями трьох англомовних країн – Канади, Австралії та Нової Зеландії, про які йдеться в підручнику для 9-го класу. Відомості, одержані учнями з текстів-полілогів та пізнавально-інформаційних текстів культурно-країнознавчого характеру, повністю відповідають вимогам чинної Програми для загальноосвітніх навчальних закладів з англійської мови (2001) щодо соціокультурної і соціолінгвістичної компетенції.
Щодо творів пісенно-поетичного жанру, які відображають різні сторони життя народу країни/країн виучуваної мови, то серед спеціальних вимог виділено вплив на емоційну сферу учнів. Виходячи з цієї вимоги, до підручника English through Communication для 9-го класу включено такі відомі канадські пісні як державний гімн “O Canada”, народна пісня “Canadian Exile”, пісні “Oh Lovely Land”, “Have You Really Loved a Woman?”; популярні австралійські пісні “Kookaburra” (про птаха зимородка-сміхотуна, що живе на евкаліптовому дереві) та “Waltzing Matilda” (про бідну людину, все майно якої складається із згорнутої ковдри за плечима); державний гімн Нової Зеландії “God Defend New Zealand”, пісня корінних жителів Нової Зеландії маорі “Pokarekare” (“A Maori Love Song”) та новозеландська пісня “Lonely Little Kiwi”.
Серед поетичних творів до цього підручника включено вірші відомого канадського поета Роберта Сервіса “A Song of Winter Weather” і “Tipperary Days” та два сонети Уїльяма Шекспіра, а також англомовні переклади віршів сучасних українських поетів Василя Стуса, Василя Симоненка і Ліни Костенко, з якими українські учні знайомлять своїх канадських однолітків.
Другий розділ присвячено методиці навчання культурно-країнознавчої компетенції учнів основної ЗОШ. На основі описаних вище вимог до навчальних матеріалів культурно-країнознавчого характеру виділено такі критерії відбору матеріалів для формування ККК учнів: культурологічна і країнознавча цінність; загальновідомість серед носіїв мови; автентичність; врахування адресата відбору; інформативність та змістовність; тематичність.
Сформульовано вимоги до вправ для формування ККК в учнів основної ЗОШ, а саме: культурологічна спрямованість, вмотивованість, комунікативність, наявність адресата мовлення, врахування стосунків між адресантом та адресатом; ступінь керування мовленнєвими діями учнів в залежності від етапу формування навичок і вмінь використовувати культурно-країнознавчі знання у різних видах мовленнєвої діяльності; забезпеченість вправ природними і спеціально створеними, зокрема вербальними, опорами, які поступово знімаються; наявність елемента новизни.
Дані вимоги були враховані при створенні системи вправ для формування ККК в учнів основної ЗОШ. Система вправ складається з чотирьох підсистем для оволодіння навичками і вміннями певного виду мовленнєвої діяльності – аудіювання, читання, говоріння і письма; в свою чергу підсистеми включають групи вправ (див. схему на c. 10).
Коротко охарактеризуємо систему вправ для формування ККК.
I. У підсистемі вправ для навчання аудіювання культурно-країнознавчих текстів виділено дві групи вправ:
а) Група вправ для формування лексичних навичок аудіювання. Перша зустріч учня з лексичними одиницями культурно-країнознавчого характеру відбувається у широкому контексті тексту-полілогу, що сприяє загальному розумінню лексичних одиниць та сприйманню їхньої звукової форми (перші два пред’явлення тексту-полілогу здійснюються без зорової опори).
б) Група вправ для розвитку вмінь аудіювання. Навчання аудіювання відбувається на художніх та пізнавально-інформаційних текстах. Художні тексти призначені для розуміння основної думки тексту, пізнавально-інформаційні – для точного розуміння тексту. Графічною опорою при прослуховуванні аудіотексту може слугувати список власних імен, твердження для перевірки розуміння або запитання, подані у підручнику, запис дат у процесі слухання, заповнення таблиць або короткий виклад змісту.
II. У підсистемі вправ для навчання читання культурно-країнознавчих текстів теж виділено дві групи вправ:
а) Група вправ для формування навичок розуміння лексики культурно-країнознавчого характеру при читанні. З графічним образом нових лексичних одиниць, у тому числі культурно-країнознавчого характеру, учні зустрічаються під час третього пред’явлення тексту-полілогу. Після кожного тексту-полілогу слідують вправи, спрямовані на оволодіння технікою читання нових лексичних одиниць культурно-країнознавчого характеру. Далі виконуються вправи на пошук відповідей на запитання у тексті-полілозі та завершення речень з опорою на текст.
б) Група вправ для розвитку вмінь читання текстів культурно-країнознавчого характеру. Навчання читання відбувається як на матеріалі художніх текстів різних жанрів, так і пізнавально-інформаційних (науково-популярних і суспільно-політичних) текстів.